Історія купальника: 100 років публічного оголення

Вода на нашій планеті існує з перших днів її створення, а такому поняттю як купальний костюм дослідники моди приписують вік лише у 100 років.

Якою була пляжна мода протягом цього століття? Які суспільні потрясіння вона викликала? Чи такий вже відвертий сучасний пляжний костюм? І в який період популярність купальника сягнула свого піку? На ці та подібні запитання "Українська правда Життя" знаходить відповіді.

Довга коротка історія

Існує твердження, що перші костюми для купання з'явилися ще 2000 років тому. У подібному до сучасного бікіні одязі древньоримські жінки займались спортом, а гречанки приймали ванни у відкритих водоймах.

У середньовічні часи християнського пуританства купатись було категорично заборонено, як власне і оголювати тіло. Купальників не існувало!

А пізніше водні процедури не вписувались у канони аристократичного етикету. Світські дами не мали права навіть засмагати на сонці, адже смаглява шкіра вважалася ознакою простолюдинства. Тож, сидячи у кріслах біля фонтанів та штучних озер, знать обмежувалась сонячним висвітленням волосся за допомогою спеціальних капелюхів з отвором на маківці, які створювали тінь на обличчі і відкривали волосся. Блідолиці білявки користувались більшим попитом.

Скромність та суворе дотримання протоколу в моді збереглося майже до кінця 19-го століття. Дівчата купались у довгій до полу сукні з рукавами, опоясаній корсетом, під яку вдягали на додачу цупку спідню білизну. Щоб одежа не парусила у воді, до подолу кріпилися металеві грузики. Крім того, заборонялося купатися без взуття та капелюшка. І це в ті часи, коли купання вже набуло популярності!

Старовинні купальні костюми можна переглянути тут.

Світські дамочки не забували також про панчохи і рукавички. Звичайно, в такій амуніції жінки здебільшого плескалися на мілководді, а про запливи та пірнання годі й казати.

В історії пляжної моди був цілий період роздільних пляжів для жінок та чоловіків, а також окремі купальні кабінки, де жіночки могли поплавати в повній візуальній ізоляції.

Актриса Alice Maison з муфтою та у чобітках. 1918 рік

Чоловічий погляд

Помітно спрощувати купальний костюм почали саме чоловіки. На момент дозволу на спільні купання ближче до початку ХХ століття чоловіки виходили на пляж в облягаючих бавовняних трико з рукавами до ліктя і довжиною до коліна, як правило, у синьо-білу або червоно-білу смугу, на кшталт моряцького тільника.

За ними підтяглися і жінки. Вже у 1880-х роках кравці пропонували дамам більш полегшені варіанти купальних нарядів у вигляді тунік під пояс та панталон. Сміливі дами заходили у воду без взуття, а капелюх трансформувався у кепі. Тоді ж було пошито і перший цільний купальник, схожий на комбінезон з блузи та шортів.

Раритетні пляжні фотографії можна переглянути тут.

Популярним кольором для купальників був червоний. Мабуть, так простіше помітити людину у воді, якщо раптом знадобиться рятувальна допомога. Але традиційна морська смуга також була серед улюблених забарвлень.

Зверніть увагу, смугасті мотиви донині присутні в літній моді ледь не кожного сезону.

Чоловічі пляжні костюми початку минулого століття

Те, що лікар прописав

Справжня пляжна революція розпочалася з новим твердженням лікарів, що сонячні ванни, купання і морський відпочинок можуть вилікувати ледь не всі хвороби, а особливо туберкульоз, від якого "старенька" Європа багато натерпілася. Люди почали виходити на сонце, але із засмагою все ще продовжували боротися: за допомогою пудри.

Згодом плавання додали до Олімпійських видів спорту, і переможну ходу пляжної моди було вже не зупинити.

Із введенням морського відпочинку до обов'язкових розваг серед аристократії, пляжна мода стрімко розвивалася. Пляжні наряди зменшувались в розмірах, доповнювались набором відповідних аксесуарів.

Перший резонансний випадок арешту за занадто відвертий купальник спіткав австралійську плавчиню Аннетте Келлерман, яка у 1907 році для свого водевілю насмілилася вдягнути купальник на основі чоловічого трико. Феміністка приводила доводи того, що купатися в подобі бальних суконь неприйнятно і небезпечно, тож звинувачення довелося зняти.

Зрештою, емансиповані бунтівниці повсюдно виходять на громадські пляжі у купальних костюмах, схожих на чоловічі. І церква доволі негативно ставиться до подібного оголення.

Купальниця в подобі чоловічого трико та береті

Але вже до 1916 року купальники демонструють на подіумах. Спершу їх шиють із бавовняного ситцю. В двадцятих роках починають використовувати трикотаж, оскільки він краще тримає форму. Але той трикотаж був вовняним: в воді швидко намокав, важчав і довго сохнув.

Купальні костюми кінця ХІХ - початку ХХ століття дивіться тут.

Не дивлячись на цілі пляжні дефіле у купальниках, поліцейські уважно слідкували за стандартом: відстань від коліна до краю купального костюму не повинна була перевищувати шість дюймів (близько 15 сантиметрів) - доволі висока планка того часу!

Чоловіча частина населення залишилась більш консервативною, і чоловіче трико за цей період майже не змінилося: смугасту одежу носили як на пляжах, так і на спортивній арені.

А якщо взагалі без купальника?

Гадаєте, поспішно згадувати про повну оголеність у пляжному відпочинку, адже стандарт у п'ятнадцять сантиметрів вище коліна та навіть винахід бікіні розділяє ціла прірва сміливих бунтівних нововведень?

Насправді, перші нудистські пляжі з'явились вже у 1903 році у Німеччині(!). Їх поява пов'язана з публікацією книги ідеолога нудизму Ганса Зурена, де він радить засмагу всього тіла і пропагує, як і натуристи його часу, звільнення оголеного тіла від сексуальності та бунт проти буржуазної імпозантності. Подібні ідеї вже тоді перекликалися із зачатками ідеології фашизму.

Так чи інакше, в Росії також були свої натуристи, в основному, серед інтелігенції. Такий спосіб життя сповідував Макисиміліан Волошин, чию дачу розташовано у селищі Коктебель, де й понині знаходиться найвідоміший нудистський пляж Криму. Письменник розробив навіть своєрідний етикет спілкування серед нудистів та започаткував традиції поведінки на пляжах такого штибу.

І якщо чоловіки швидко підхопили прогресивні ідеї, то жінок серед бажаючих позасмагати всім тілом було дуже мало.

Кому засмаги?

Ікона стилю Коко Шанель не стояла осторонь розвитку купального костюму. Серед її заслуг перші купальники із трикотажного полотна джерсі, пляжні сандалі та повне нівелювання заможності за рахунок спрощення костюму.

Десь із 1921-го року в трикотажні тканини для купальних костюмів почали вплітати еластичні нитки, завдяки чому розпочалася епоха щільнооблягаючих купальників. Новий матеріал назвали "латексом". Серед перших для пошиття купальних костюмів та білизни його використовувала Мебс Барнс, модистка із Голівуду.

В цей час виготовляються також бавовняні і шовкові моделі, але значно відвертіші за свої цупкі вовняні прототипи, розширюється кольорова гама, з'являються моделі в горошок, купальники доповнюються цілим ансамблем аксесуарів. З кожним пляжним сезоном купальники стають коротшими, облягаючими, рукава щезають зовсім, довжина підскакує ледь не до самих сідниць. Відпочинок на пляжі перетворюється на свого роду світську подію, а серед купальних костюмів проводяться конкурси краси.

Модний купальний костюм 1946 року

1946 року Луї Реар, автомеханік із Парижу, запропонував радикально новий купальник, названий як кораловий атол у Тихому океані, де випробовували водневу зброю, - "бікіні". Він хизувався тим, що його купальник "менший за самий маленький купальник у світі". Одна з перших реклам описувала бікіні як "роздільний купальний костюм, який відкриває в дівчині все, окрім дівочого прізвища її матері".

Правда, був ще купальник "Атом" іншого автора Жака Хеймо, який відкрив широкій публіці 10 сантиметрів жіночого тіла між ліфом та трусиками. Але про той винахід вже мало хто згадує.

Моделі перших купальників бікіні дивіться тут.

Зараз від першого бікіні залишилася сама лише назва, і сучасницям він здався би доволі закритим класичним купальником, але у 50-ті роки купальник Реара оголював живіт, а це було неабиякою загрозою світській моралі. Моделі навіть відмовлялись демонструвати новинку, тож майстру довелося запросити для дефіле стриптизерку Мішелін Бернардіні, чиє ім'я назавжди вписано в історію суспільного оголення.

Пізніше ідеї зручного роздільного купальника підхопили прогресивні голлівудські зірки - розпочалася мода на засмагу. Бронзовий колір шкіри тепер означав не простолюдинство і змореність важкою працею під сонцем, а статки і легке життя, завдяки яким людина має час та гроші на пляжний відпочинок.

Вінтажна пляжна мода.

Через 20 років після демонстрації першого мініатюрного купальника, вихід у бікіні стає обов'язковим на конкурсах краси. Сьогодні поняттям "бікіні" називають найвідвертіші купальники.

В купальниках бікіні позували фотографам найславетніші білявки Голівуду: Рита Хейворт, Джейн Менсфілд, Бріджит Бардо та інші, серед яких найбільший інтерес являє Мерилін Монро, чиї пляжні фотосесії і досі є предметом аукціонного торгу.

Голлівудські білявки позують у купальниках. Дивіться тут.

Світлини Мерилін Монро в купальних костюмах можна переглянути тут.

Фото актриси Джейн Менсфілд.

Купальний костюм - "монокіні" Руді Гернрайха, 1964 рік

В 1964 році створено монокіні - купальник, що не закриває груди. Його творця американця Руді Гернрайха за таке зухвальство навіть посадили на три місяці до в'язниці. Але із цим нововведенням розпочинається відгалуження нового виду купальника - купальник без верха або "топлес бікіні".

Ховати чи відкривати?

За наступні 50 років купальники встигли пережити нові перевтілення, захоплені чоловічі погляди та нестримну жіночу розкутість. Вони перетворювались на хитросплетіння тонких мотузочок, звужувались до малесеньких трикутничків, які більше відкривають, ніж закривають, перевтілювались у клейові накладки.

Зараз одночасно співіснують трусики-танга, мініатюрні стрінги і сучасні міні-бікіні на тонких зав'язках. Мода на купальні костюми перестала перейматися моральністю, і навіть у прибережних кафетеріях не шокують відпочивальники у відвертому одязі для пляжу.

Чоловічі купальники зменшилися до масштабів плавок, а найсміливіші та найбільш упевнені у собі носять стрінгі. А ще чоловікам запропонували "манкіні" - чоловічі бікіні з бретелями на плечах, подобу до жіночого монокіні.

Із розвитком хімічної і текстильної промисловості було винайдено нові синтетичні матеріали для еластичних купальників: спандекс, лайкру, еластан. Вони ідеально сидять на фігурі, швидко сохнуть і не парять тіло.

Дівчата в купальниках. Оброблене фото

В гонитві за засмагою була навіть спроба ввести у широкий вжиток матеріали, що пропускають сонячні промені. Але через високу ціну і популярність засмаги у солярії така ідея не прижилася серед широких мас.

Новітні розробки пропонують антибактеріальні купальники та купальники із запахом фруктів. Виробники обіцяють, що аромат збережеться навіть після двадцятого повноцінного прання.

Сьогодні модниці купують купальний костюм максимум на два сезони. Але витрачають на мініатюрну пару мотузочок для скороминущої відпустки часом доволі нескромні гроші.

Історію та розвиток купального костюму в ілюстраціях дивіться тут.

Мода на купальники сьогодні знизила темпи радикалізму. І не дивно: оголювати вже майже нічого! Тепер частіше зустрічаються моделі, які ми називаємо класичними: фасони з широкими ліфами і трусиками-шортиками, закриті купальні костюми - танкіні, суцільні купальники у дусі тої ж таки Мерилін Монро, і компромісні трікіні, де ліф і трусики з'єднані смугою тканини на животі. На пляжах дівчата з'являються здебільшого не у шльопанцях та в'єтнамках, а красивих босоніжках на танкетці, а заходячи на прохолодний коктейль у набережне кафе, не нехтують загорнутися у шовкове парео.

Частково на пляжну моду знову впливають лікарські поради. Адже тепер вони вважають, що засмагати на сонці не лише не корисно, а навіть небезпечно для здоров'я.

Буркіні: купаються всі!

І все б далі протікало спокійно і розмірено, якби у 2009 році Ахеда Занетті з Австралії не винайшла новий купальний костюм для таких як сама жінок-мусульманок.

Буркіні (від поєднання слів "бурка" і "бікіні") - купальник, що повністю закриває тіло, складається з штанів та кофтини з довгими рукавами і каптуром, схожим на шапочку.

Такий костюм відповідає законам шаріату: він сидить як традиційне вбрання ісламських жінок, в воді легко намокає і за рахунок використання сучасної еластичної тканини поводить себе як звичайний купальник: мокрим не липне до шкіри, швидко сохне і не парить тіло.

З його появою у мусульманських жінок з'явилась можливість повноцінно отримувати морські процедури на рівні з чоловіками у зручному одязі для пляжу. Це можна вважати справжнім проривом та своєрідною емансипацією арабського світу.

Сучасні моделі купальників для мусульманських жінок дивіться на офіційному сайті компанії.

А що далі? Чи оголюватимуться мусульманки, як це відбувалось сто років тому у християнському суспільстві? Або ж навпаки, прогресивний світ нарешті повернеться до традицій доречності та скромності?

В будь-якому випадку, варто обирати купальник по собі. Відвертий чи скромний - пасуватиме лише той, у якому комфортно. Адже ми живемо у часи, коли оголеним тілом вже мало кого здивуєш. Тож до вас навряд чи буде діло комусь із сусідів-відпочивальників по пляжу... ну майже як у маніфесті Максиміліана Волошина.

Фото з Flickr (mijori, anyjazz65, lucyfrench123, Vancouver 125, libbyrosof, hartman045, phlubdr, Seattle Municipal Archives, leiris202, Florida Keys--Public Libraries, State Library of South Australia).