Бувай, Гаррі!

115
15 липня 2011

У останній частині знаменитої франшизи юний чарівник Гаррі Поттер разом із друзями знищить останні горокракси, а також вступить до бою із Темним Лордом Волдемортом і його армією смертежерів. Вибір Гаррі вирішуватиме не лише долю Гоґвардзу та близьких йому людей, але й вплине на увесь хід людської історії.

Кіносага про Гаррі Поттера, яка тривала цілих десять років, нарешті добігла кінця. Ті, хто весь цей час слідкував за пригодами Гаррі та його друзів, можуть ностальгійно озирнутися і пригадати якими ці діти були, як росли і наскільки сильно змінилися. Зрештою, ціле покоління дітей виросло "за епохи Гаррі Поттера", тож варто підбити підсумки цієї доби.

Діти Гаррі Поттера

Як тільки одинадцятирічний Деніел Редкліф змахнув паличкою на екрані, критики одразу заговорили про появу нового феномена. Як до нього книжка "Гаррі Поттер та Філософський камінь", однойменна стрічка мала грандіозний успіх у дітей та дорослих. Вона поєднала не лише різні покоління, але й дві нації, "розділені однією мовою". Роман британської письменниці Джоан Роулінґ екранізував американець Кріс Коламбус, але грали у фільмі британські актори.

 

Втім, "Гаррі Поттер та філософський камінь" став по-справжньому інтернаціональним явищем. На всіх континентах з'явилися фан-клуби, фан-сайти та навіть спеціалізовані школи з магії та чаклунств імені Гаррі Поттера. І досі важко сказати, чим цей герой завоював таку неймовірну популярність, адже ще до нього історій про бідних сиріт, чаклунів та щиру дитячу дружбу було написано чимало.

Розгадку скептично налаштовані критики знаходили у відверто комерційному спрямуванні кінострічки та загалом поттерівської міфології. Кожен "магічний" артефакт можна було купити, відтак, легко відчути себе "магом" та "чарівником". Крім того, проникнути у світ Гаррі Поттера було неможливо без володіння специфічною термінологією, і ті, хто знав, чим відрізняється закляття "круцианус" від "вінґардіум левіоса", відчували свою вищість від некомпетентного загалу та майже обраність.

Прикметно також, що книжки Роулінґ та їх екранізації були доволі негативно сприйняті католицькими та православними ієрархами, які звинувачували письменницю у пропаганді сатанізму. І хоча герої саги справно святкували і Різдво, і Пасху (щоправда, без Ісуса у кадрі), церковники дотепер не змінили своєї думки.

 

З кожною новою екранізацією циклу Роулінґ, успіх картин про малого чарівника тільки зростав. З'явилися книжки-наслідування, у США вийшли дитячі фільми-екранізації відомих романів жанру фентезі та фантастики. Та жоден із них не досяг успіху Гаррі Поттера.

Найбільше грошей поки що зібрала перша частина "Гаррі Поттера та Смертельних реліквій" - 955 мільйонів доларів у світовому прокаті, а найменше - "Гаррі Поттер та В'язень Азкабану", який заробив 795 мільйонів. Для порівняння, перша і найуспішніша частина "Хронік Нарнії" зібрала 745 мільйонів у міжнародному прокаті.

Гаррі Поттер став взірцем ідеальної франшизи, яка працює мов годинник, без фінансових збоїв. Цікавість до неї тримається протягом цілої декади. Здається, що це єдиний кінопроект, який перейняв принцип підліткових сіткомів - герої зростають разом зі своїми глядачами, тож спосіб оповіді стає складнішим, а проблеми серйознішими.

Коли романи Джоан Роулінґ вперше виходили друком, шанувальники казали, що ці книжки повернуть дітям любов до читання. Та, як показав час, книжковий Гаррі Поттер ніяк не вплинув на любов до читання, так само як екранний Гаррі - на любов до кіно.

Від початку і до кінця

Від самого початку екранного шляху, світ Гаррі Поттера по-різному трактувався режисерами фільмів-екранізацій. Режисером перших двох фільмів із циклу був американець Кріс Коламбус. Він уславився своїми дитячими комедіями "Один вдома" та "Місіс Даутфаєр", тож знімав "Гаррі Поттера" у тому ж "казковому" дусі.

 

"В'язня Азкабану" фільмував уже Альфонсо Куарон, який надав сюжетові драматизму, глибини та похмурості. Постановником четвертої частини саги, яка називалася "Гаррі Поттер та Келих вогню", був британець Майк Ньюел, відомий за картинами "Чотири весілля та один похорон", "Донні Браско" та "Усмішка Мона Лізи". На Ньюелі закінчився "дитячий" період франшизи, впродовж якого творці картин шукали оптимальної форми адаптації опусів Роулінґ.

Четвертим та останнім постановником поттеріани став телевізійний режисер Девід Єйтс, який зняв чотири найбільш передбачувані та конформістські картини із циклу. Творці "Гаррі Поттера", зрештою, зупинилися на нейтральному переказі романів Джоан Роулінґ, в якому вирішальну роль відігравала видовищність та спецефекти. Крім усього, це був найлегший шлях довести франшизу до фіналу та зберегти симпатії усіх шанувальників цієї історії.

Рішення розділити екранізацію роману "Гаррі Поттер та смертельні реліквії" на дві частини не стало несподіванкою. Подібні думки точилися ще довкола "Гаррі Поттера та кубку вогню", адже нові частини саг товщали, тож адаптовувати їх для екрану ставало важче. Крім того, фінальна книжка з циклу логічно розпадалась на дві частини: одна розповідала про вигнання Гаррі та пошуки горокраксів, а друга оповідала про битву за Гоґвардз і майбутнє головних героїв.

Як і очікувалося, після повільної та медитативної першої частини "Гаррі Поттера та Смертельних Реліквій", друга частина дилогії вийшла динамічною та гостросюжетною. Також вона стала єдиною картиною з поттеріани, знятою у форматі 3D. Творці фільму вирішили скористатися засобами цього формату уповні: всюдисуща та невтомна камера кружляла довкола замку Гоґвардз і заглядала до лав війська Волдеморта, проникала у найглибші нетрі Ґрінґотсу та навіть заглиблювалася в середину Бузинової палички.

Втім, попри замилування спецефектами, творці "Гаррі Поттера" не забули і про драматичну складову картини. У фіналі епопеї між собою зійшлися непримиренні вороги: сам "хлопчик із блискавкою", Волдеморт та новий директор Гоґвардзу Северус Снейп. Саме Снейпу у виконанні неперевершеного Алана Рікмена, були віддані найбільш емоційно напружені сцени. Зрештою, його герой повністю розкривається саме в останній частині, де ми дізнаємося про його трагічне і навіть героїчне життя.

 

Нажаль, друга частина "Смертельних реліквій" отримала на диво прісний фінал. Він був старанно зафільмований за книжкою Роулінґ, проте саме це і підвело картину - занадто дивними виглядали юнаки та дівчата, нехай і у "старому гримі", яким у руки всучили дітей і примусили грати статечних тридцяти-з-чимось-річних батьків. Зал відверто розважався, споглядаючи це видовище. Із картини геть зовсім випала майбутня професійна діяльність героїв, тож ціле десятиліття їхньої боротьби із Волдемортом звелися до можливості зібрати дітей до школи.

І насамкінець, ніякої "хімії" між Деніелом Редкліфом та Бонні Райт, а також Рупертом Ґрінтом та Еммою Вотсон так і не виникло. Як не крути, вони не нагадували палко закоханих людей. Проте "Смертельні реліквії" - це аж ніяк не той фільм, на який ідуть через його творчі досягнення. І що б там не показали, все одно його подивляться усі ті, для кого ім'я Гаррі Поттер викликає ностальгію за минулими роками.

Оцінка фільму 4 з 5

Фото з multikino.com.ua

powered by lun.ua