Комедії тижня: товстуни та грабіжники банків

Від 25 серпня на українських екранах демонструються: комедія "Товстуни" Даніеля Санчеса Аревало, кримінальна комедія "Липучка" Роба Мінкоффа та комедія "Невловимий Люк" Джеймса Гута.

Товстуни теж люди

У житті, та й в кіно, товстунам доводиться нелегко. Їх уявляють та зображають або добродушними веселунами, або ж безвольними жертвами власної ненаситності. Тим паче, що сучасні стандарти краси не надто лояльні до зайвих кілограмів. Комедія "Товстуни" іспанського режисера Даніеля Санчеса Аревало розвіює міфи про огрядних людей і торкається тем, які виявляються цікавішими за банальну боротьбу із зайвою вагою.

У центрі фільму - група "анонімних товстунів". Тут немає головних і другорядних героїв - усі члени групи однаково важливі для сюжету. І кожен із товстунів має свої причини, аби схуднути.

Релігійна Софі (Летиція Герреро) збирається заміж за члена своєї общини. Закохані утримуються від сексу до шлюбу, проте дівчина боїться, що у першу шлюбну ніч розчарує чоловіка. Та чи вартий обранець її жертв?

Леонор (Марія Моралес) дванадцять років зустрічалася із хлопцем і тепер важко переносить розлуку із ним. Очікуючи на його повернення з-за кордону, вона нудьгує і все більше зловживає їжею. А оскільки коханий пам'ятав її стрункою, жінка прагне схуднути до його приїзду.

Енріке (Антоніно де ла Торре) колись був зіркою телереклами, але погладшав і втратив роботу. Продюсер передачі пообіцяв відібрати в нього будинок, проте не встиг, ставши жертвою нещасного випадку, що його мимоволі влаштував Енріке. Поки продюсер у комі, Енріке із почуття вини заводить роман із його дружиною. Ці стосунки не дуже влаштовують чоловіка, адже він - ґей.

Андрес (Фернендо Албізу) прийшов у групу, щоби позбавитися родинного прокляття - його родичі були огрядними, але життєрадісними людьми і помирали у 50 років від проблем із зайвою вагою. Андресу - 49, і він хоче схуднути до фатального дня народження.

Допомогти усім цим людям подолати власні комплекси намагається інструктор Абель (Роберто Енрікес). Та коли його дружина вагітніє, Абель несподівано для себе розуміє, що округлі форми коханої викликають у нього огиду.

Постановник цього фільму Даніель Санчес Аревало сам пише сценарії до своїх картин і у "Товстунах" літературне начало превалює над режисерським. Стрічка концентрується на діалогах, роздумах, психологічних напівтонах, а розвиток сюжету і динаміка відходять на задній план. Героїв тут досить багато і встежити за усіма перипетіями їхнього життя важкувато, проте Аревало таки вдається якось з'єднати всі сюжетні відгалуження докупи і створити цілісну картину.

"Товстуни" міркують над самим феноменом огрядності. Адже це не лише бажання їсти безконтрольно, але й стиль життя, а для когось навіть і філософія. Зрештою, потерпати від проблем в особистому житті можуть не лише "непривабливі" з точки зору сучасної моди товстуни, але й люди із цілком "нормальними" габаритами. Так чи так, але все зводиться до старої настанови "полюби свій симптом".

Картина "Товстуни" може здатися незвичною або ж надто заплутаною, але її виручає цікава композиція, драматизм, відмінне почуття гумору та по-людськи зрозумілі проблеми героїв. Аби знятися у картині, актори пішли на своєрідний подвиг - спочатку вони повинні були набрати солідну вагу, а потім, вже під час знімального процесу, скинути її. Їхньої відваги вистачило і на досить відверті сцени, які траплялися у фільмі. Зрештою, "Товстуни" справляються враження стрічки глибокої, цікавої і дотепної.

Оцінка фільм 5 з 5

Кілька схвильованих людей та один убивця

Кримінальна комедія "Липучка" вдається до класичного детективного прийому, що ним послуговувалася знаменита письменниця Аґата Крісті - кілька чоловік у замкненій кімнаті шукають посеред себе убивцю. Щоправда, замість кімнати у фільмі фігурує банк, а наївними жертвами стають прості клерки та бандити, які намагаються цей банк пограбувати. У ролі детектива виступає відвідувач із психічним розладом, причиною ж усіх неприємностей є сума у кілька мільйонів доларів.

Одного ранку до середньостатистичного американського банку вдираються аж дві банди грабіжників - двоє недоумкуватих простаків і група високоорганізованих злочинців, обладнаних комп'ютерами і складною технікою. Заледве примирившись між собою, злочинці замикають усіх заручників у кімнаті і беруться до запланованих справ - довбні очищають банкомати, а розумніші грабіжники прямують до головного сховища.

Тим часом божевільний відвідувач (його ім'я символічне - Тріпп), який через напад залишився без своїх звичних ліків, починає переконувати інших заручників, що це пограбування незвичайне і за ним стоїть змова. Згодом йому вдається переконати у цьому і злочинців. А після того, як кілька грабіжників та заручників гинуть за дивних умов, загальна атмосфера недовіри переростає у суцільну параною. Сам же Тріпп на фоні усієї цієї колотнечі намагається спокусити привабливу касирку, яка відповідає йому взаємністю.

Кілька чоловік, замкнених у приміщенні, - класичний, хоча і ризикований драматургічний прийом. З одного боку, можна затягти сюжет і втратити ритм, а з іншого - з'являється чудова можливість представити характери героїв. "Липучка" якраз і тримається на взаємодії кількох непересічних персонажів. Друзі-нерозлийвода Арахіс і Желе постійно вносять сум'яття у стан злочинців і втілюють собою комедійний елемент фільму.

Групу професійних грабіжників роздирають суспільні протиріччя: вона складається із чорношкірого мінера, який живе за поняттями гетто, нервового єврея-ведмежатника і агресивного молодика-гакера, який при першій-ліпшій нагоді хапається за пістолет. Серед заручників опинилися сумирний старий директор банку, хитруватий програміст, сексуально схиблений охоронець, вишукана шведська краля, місцевий активіст і підлабузник, а також дві касирки - одна симпатична, а інша простувата. Поєднує цих персонажів між собою всюдисущий і недовірливий Тріпп, схожий на молодшого брата Доктора Гауза.

Цей пістрявий набір персонажів протягом однієї години тридцяти хвилин розігрує перед нами справжній фарс із елементами детективу (чи, може, навпаки?). Складається враження, що актори просто клеять дурня, але вони роблять це настільки легко, весело і природно, що настрій поліпшується сам собою. Варто лише додати, що сценарій картини написали Джон Лукас і Скотт Мур, які розробляли персонажів "Похмілля у Веґасі".

Сценарій "Липучки" не обмежується стандартними штампами, притаманними голлівудському кіно, тож повороти сюжету картини передбачити важко, а фігура убивці до самого кінця залишається таємницею. Зрештою, майже усі герої картини мають подвійне дно, тож глядачеві під час перегляду дістанеться чимало сюрпризів.

Оцінка фільму 4 з 5

"Невловимий Люк"

Невловимий Люк (або ж Щасливчик Люк) - це персонаж коміксів, створених бельгійським художником Моррісом. Ці комікси були пародією на американські вестерни, а комедійний персонаж Щасливчик Люк та його "найрозумніший у світі кінь" не лише боролися із не дуже оригінальними бандитами Далтонами, але й зустрічалися із цілком реальними персонажами американського Дикого Заходу. Мультсеріал, знятий за пригодами цього героя, йшов колись і по українському телебаченню.

"Невловимий Люк" Джеймса Ґута - це щонайменше четвертий повнометражний ігровий фільм, знятий за мотивами знаменитого коміксу. У ньому герой знову зустрінеться із старими ворогами - братами Далтонами і знайде своє кохання у співачці місцевого салуна.

Фото з cinema-plus.ru, kino-teatr.ua, multikino.com.