Прем’єри тижня: просто любов і смерть

Від 25 серпня на українські екрани виходять: мелодрама "Один день" Лоне Шерфіґ та фільм жаху "Пункт призначення 5" Стівена Квейла.

День, тривалістю в життя

Картина "Один день" знята за однойменним американським романом-бестселлером Девіда Ніколса і розповідає про кохання-дружбу, яке пов'язує між собою хлопця і дівчину протягом двох десятиліть.

Емма та Декстер познайомилися 15 липня 1988 року після випускного вечора в Единбурзькому університеті і провели разом ніч. Згодом кожен пішов власним шляхом, але дружба між ними тривала і далі. І саме 15 липня стало днем, коли вони, де б не були, намагаються зустрітися і розповісти одне одому про своє життя.

Мабуть кожен з нас після випуску зі школи або із іншого навчального закладу думав: "А що станеться із однокашниками за двадцять років?". Стрічка "Один день" дає відповідь на це запитання. Вона показує, як молоді люди здобувають життєвий досвід, переживають крах ілюзій та розчаровуються у колишніх мріях та ідеалах. І лиш одне залишається незмінним - бажання любити.

Емма та Декстер зовсім не схожі між собою. Дівчина походить із небагатої родини, читає "розумні" книжки і мріє стати письменницею. Легковажний Декстер ніколи не відчував брак грошей, розваг та красивих жінок і загалом визнає власну обмеженість. Втім, картина "Один день", як це часто буває з екранізаціями, спрощує характери своїх героїв. У романі Девіда Ніколса постаті Декстера та Емми були глибшими та цікавішими, вони відображали устремління та уявлення свого покоління, а от стрічка зосередилася лише на їхніх стосунках.

Зрештою, "Один день" - хороша жіноча мелодрама, у якій красиві персонажі переживають прекрасні почуття на тлі мальовничих пейзажів Британії, Франції та, здається, Італії. Картина лірична, в міру романтична і сентиментальна, а також сповнена практичної "життєвої мудрості". Фінал, звісно, типовий для мелодрам (та й сам фільм - типова мелодрама), але для тих, хто не читав книгу він стане несподіванкою.

Оцінка фільму 4 з 5

І доки смерть не розлучить нас

Все з часом псується і горор-франшизи особливо. Після жахливої (в сенсі художньої якості) четвертої частини "Пункту призначення", пройшла чутка, що більше продовжень не зніматимуть. Але продюсери "знайшли вихід" і зняли приквел до першої частини, тож "Пункт призначення 5" не продовжує цикл, а оповідає про події, які трапилися незадовго до вильоту знаменитого рейсу 180 до Парижа із першого фільму.

Сценарій до цього фільму написав Ерік Гейсерер, який був сценаристом малопереконливого перезапуску "Кошмару на вулиці В'язів". Режисером виступив Стівен Квейл. Це його дебют у повнометражному ігровому кіно - до того він працював другим режисером на фільмах Джеймса Кемерона.

І не те що б "Пункт призначення 5" не був напруженим - люди там так само гинуть криваво і видовищно, проте відчувається надуманість та клішованість багатьох нещасних випадків, скажімо, вода, яка потрапила у розетку - це вже зовсім заїжджений штамп. І у фільмі фактично нема сюжету.

Героями картини стали працівники фабрики, які вирушили на корпоративний тренінґ. Дорогою один з героїв бачить видіння, в якому всі його товариші гинуть під час аварії на мосту. Піддавшись почуттю, він закликає своїх колег покинути автобус. Дехто слідує за ним, інші - залишаються. Міст руйнується, а на врятованих починає своє полювання сама Смерть.

Взагалі сюжет "Пункту призначення", здається, створений лише для того, щоб заповнювати прогалини між нещасними випадками, і жодного смислового навантаження має. Головний герой любить дівчину, але його посилають навчатися у Париж і кохана починає сумніватися у перспективах їхніх стосунків. Отак за любовними перипетіями і проходить фільм. Найцікавіший персонаж - хтивий та самовпевнений хлопець в окулярах на ім'я Ісаак. Зрештою, його смерть і була найсмішнішою у фільмі.

Та попри все, "Пункт призначення 5" свою функцію виконує - він лякає і водночас смішить.

Оцінка фільму 3 з 5

Автор дякує кінотеатру "Київ" за допомогу в підготовці статті

Фото kino-teatr.ua