Розумні мавпи, нестерпні боси та шина-убивця

83
5 серпня 2011

Від 4 серпня на українських екранах демонструються: фантастична драма "Повстання Планети мавп" Руперта Ваятта, комедія "Нестерпні боси" Сета Ґордона і треш-горор-комедія "Гума" Контана Дюп'є.

Мавпяче серце

Стрічка "Повстання Планети мавп" привертає увагу до знаменитої франшизи, яку у 2001 році намагався реанімувати Тім Бартон своїм рімейком "Планети мавп" (1968). В основі картини Руперта Ваятта також лежить фільм із циклу ( "Завоювання Планети мавп" 1972 року), проте цього разу з оригінальної картини запозичили лише деякі елементи сюжету.

 
За словами Ваятта, нова картина повинна перезапустити франшизу, як це колись успішно зробили фільми Крістофера Нолана із серією про Бетмена. Цілком можливо, що "Повстання Планети мавп" матиме продовження, адже фільм виглядає як скромний додаток до якоїсь значно більшої історії.

У картині йдеться про молодого дослідника Віла Родмана (Джеймс Франко), який живе у Сан-Франциско. Він намагається знайти ліки від хвороби Альцґеймера, яка підкосила його батька (Джон Літґоу). Вілл винаходить препарат, який стимулює регенерацію клітин мозку. Науковець тестує ліки на шимпанзе і спостерігає приголомшливий результат - інтелект мавп стрімко зростає. Вілл наважується застосувати препарат на власному батькові та виліковує його від хвороби.

 
Одне дитинча "інтелектуально покращеної" мавпи Вілл приносить додому. Він називає маленьке шимпанзе Цезарем та виховує його мов маленьку дитину. Названою мамою Цезарю стає приматолог Керолайн (Фріда Пінто), з якою у Віла розпочинаються романтичні стосунки. Шимпанзе виростає і починає розуміти, що не належить до світу людей. Одного дня, захищаючи старого батька Вілла, Цезар кусає сусіда-забіяку і за рішенням суду потрапляє у притулок для приматів.

Там шимпанзе зустрічає інших мавп і підбурює їх на втечу. І поки Вілл та Керолайн марно намагаються витягнути свого улюбленця зі звіринця, Цезар та його прибічники знаходять спосіб вибратися на волю та розквитатися із жорстокими працівниками притулку. Тим часом виявляється, що препарат, винайдений Вілом, викликає у людей смертельну хворобу. Він може спричинити епідемію, яка знищить усе людство.

 

Творці стрічки багато уваги приділили Цезарю та його друзям, проте люди вийшли пласкими та шаблонними. І якщо характер Віла ще якось прописаний, то його подруга Керолайн виступає практично у ролі декорації. Це ж саме стосується і чудового актора Джона Літґоу, якому було просто нічого грати. Одну із негативних ролей зіграв британець Том Фелтон

 Він немов "на біс" повторив те, що робив десять років поспіль і зобразив точну копію свого Драко Малфоя з "Гаррі Поттера".

 
Самого Цезаря створювали за допомогою motion capture анімації, яка полягає у комп'ютерній обробці сигналів з електронних датчиків, розташованих на тілі людини. Цезаря зіграв Енді Серкіс, який вже має досвід роботи із "комп'ютерними" героями - актор втілив Горлума та Кінг-Конга у фільмах Пітера Джексона.

Зрештою, саме Серкісу дісталася найбільш вигідна роль і він зміг уповні проявити свій драматичний талант. Його персонаж вийшов таким собі Спартаком із класичного фільму Стенлі Кубріка, тільки із мавпячим обличчям.

 
Стрічка повільно набирає обертів, і коли нарешті розганяється, раптово і якось несподівано закінчується. Залишається відчуття недовершеності та легкого розчарування, як оце в дитинстві, коли мама на найбільш цікавому місці казала: "А казочку ми дочитаємо завтра". Найцікавішим моментом у казочці Руперта Ваята була сцена нападу мавп на міст Золоті ворота: він вдало використав туман, який огортає міст і досяг справжнього саспенсу.

І ще одна деталь - у "Повстання Планети мавп" просто геніальні фінальні титри. Вони виглядають цікавішими за саму картину, але тривають значно менше.

Оцінка фільму 3,5 з 5

Не тільки коні дохнуть від роботи

Курт (Джейсон Судейкіс), Дейл (Чарлі Дей) та Нік (Джейсон Бейтмен) дружать зі школи. Вечорами вони збираються у барі та обговорюють свої проблеми. Їх поєднує спільна біда - начальники на роботі, які роблять їхнє життя нестерпним.

Курт працює бухгалтером у хімічній компанії. Попередній власник бачив його своїм наступником та довіряв у всьому. Але бос помер і компанією почав керувати його син - безмозкий і нахабний наркоман. Він мріє потроху розграбувати фірму батька, і довівши до банкрутства, перебратися у теплі краї.

 
Начальник офісного працівника Ніка вже півроку обіцяє йому підвищення і завалює його понаднормовою роботою. Та виявляється, що бос лише знущався зі свого підлеглого і зовсім не збирався переводити його на кращу посаду. Для нього Нік - лише доступний об'єкт садистських жартів, тож відпускати його з компанії начальник не збирається.

У скромного помічника стоматолога Дейла інша біда - його начальниця виявляється німфоманкою і постійно схиляє його до сексу на робочому місці. Якщо ж Дейл не погодиться на її домагання, вона обіцяє показати його нареченій компрометуючі фото.

 
Усі троє друзів упевнені, що далі так жити не можна. Одного дня вони наважуються позбутися своїх нестерпних босів. Хлопці складають "ідеальний" план вбивства, який підгледіли в одному з детективних серіалів. Звісно, що "Закон і порядок" - поганий порадник у таких справах, тож друзі потрапляють у справжню халепу.

"Нестерпні боси" вочевидь створювалися під впливом "Похмілля у Веґасі". Ці фільми єднають не лише масні ризиковані жарти і сексуально-наркотична тематика. Вони розповідають про звичайних затурканих роботяг із передмістя, змушених проявити свої "чоловічі якості" в екстремальних умовах. Зрештою, нестерпні боси, як і холостяцька вечірка в "Похміллі" - це лише привід, аби протягнути нещасних героїв через усі кола кінематографічного пекла.

 
Одним із авторів сценарію "Нестерпних босів" був актор Джон Френсіс Дейлі, який розпочинав свою кар'єру в серіалі "Freaks and Geeks", тож він чудово знається на образах "принижених та зневажних". Герої картини все життя грали за правилами, проте винагороду отримували лише ті, хто за правилами грати не хотів. Режисер фільму Сет Ґордон заявляв, що ситуація, змальована у фільмі, знайома практично кожному найманому працівникові.

Курт, Нік та Дейл знаходять спосіб розквитатися із босами, але щоби вдячні глядачі не надумали копіювати їхню поведінку, творці фільму постаралися зробити їхній шлях максимально умовним. Зрештою, мало хто зустрічає на своєму шляху настільки схиблених на голову босів. Та й бандитів на кшталт Мазафака Джонза (Джемі Фокс), який береться допомагати друзям, у реальному житті не знайдеш.

 
У ролях нестерпних начальників виступили Кевін Спейсі, Дженніфер Еністон та Колін Фаррел. І якщо Спейсі звик грати всіляких відморожених садистів, то "хороша дівчинка" Еністон втілила несподівану для себе роль секс-бомби та шантажистки. Колін Фаррел зі своєю лисиною та накладним високим чолом був непізнаваним, але дуже смішним.

 
"Нестерпні боси" - це весела, дотепна і гарно збалансована комедія, розрахована виключно на дорослу аудиторію. Звісно, вона не така радикальна як "Похмілля у Веґасі", але ексцентрики їй вистачає. Єдине, що викликає запитання у цьому фільмі - чому ж головні герої не звернулися до поліції, коли дізналися про усі ті страшні таємниці своїх босів?

Оцінка фільму 4 з 5

"Гума"

Треш-горор-комедія від знаменитого музиканта і молодого режисера Контана Дюп'є, знаменитого за псевдонімом Mr. Oizo. Головним героєм картини є молода шина на ім'я Роберт.

Вона живе у каліфорнійській пустелі, має телепатичні здібності та цікавиться красивими жінками. Одного разу Роберт помічає гору шин, які горять на звалищі і вирішує помститися людям, які мучать його товаришів. Шина перетворюється на нещадного вбивцю.

powered by lun.ua