Десятка "божевільних" вчених у кіно

210
19 вересня 2011

17 вересня у світі відзначали день винахідника, тож ми пропонуємо підбірку фільмів, в яких наука, пошуки істини і (часом злий) геній продукують найдивовижніші винаходи та відкриття.

На початку ХХ сторіччя, завдяки розвитку природничих наук, людина стала ототожнюватися з машиною, яку можна програмувати як завгодно. Йшлося про створення нової, ідеальної людини із шматочків старої. І цю справу можна було поставити на конвеєр і навіть відкрити "фабрики" з "переробки" населення.

Усі ці настрої знайшли пряме відображення у кіно. Зловісні вчені з фільмів тридцятих і сорокових років гралися на екрані у богів, прагнучи керувати людським життям та життям цілого світу. З початком Холодної війни людство супроводжував страх перед ядерною катастрофою та новими винаходами, які, врешті-решт, можуть знищити усе живе на землі. Масова культура поповнилася новим образом - нацистського вченого-садиста, який навіть після знищення третього Рейху продовжує свої жахливі експерименти.

Сучасні винахідники позбавлені ідеалізму своїх попередників. Наука сьогодні - насамперед бізнес. Геніальні ідеї приходять до молодих людей не у лабораторіях, а за комп'ютером. Ідеаліст сьогодення - це Пилка, який у своїй таємничій лабораторії втовкмачує "піддослідним", що право на життя ще треба заслужити.

Метрополіс (реж. Фріц Ланґ, Німеччина, 1927)

Жанр: фантастична драма

Винахідник: Ротванґ

Винахід: механічна жінка Гел (Лже-Марія)

Знятий за романом та сценарієм Теа фон Гарбоу, фільм Фріца Ланґа "Метрополіс" вважається одним із найбільших шедеврів німецького експресіонізму. У ньому йдеться про місто майбутнього Метрополіс, розділене на дві нерівноправні половини. Нагорі благородні містяни насолоджуються усіма благами життя, а внизу злиденні робітники вдень і вночі обслуговують машини, завдяки яким живе Метрополіс.

Якось син правителя міста Фредер зустрічає прекрасну дівчину-робітницю Марію. Він закохується у неї і спускається під землю, аби стати посередником між багатіями Метрополіса та робітниками. В той же час зловісний вчений Ротванґ, який замислив знищити Фредера, його батька та весь Метрополіс, створює механічну жінку Гел і дає їй подобу Марії. Лже-Марія провокує робітників на повстання і закликає їх знищити життєдайні машини.

Стрічка "Метрополіс" сповнена різноманітних біблейських алюзій, а механічна жінка-звабниця уподібнюється Вавилонській блудниці, яка передвіщає апокаліпсис. Цікаво, що робітничий рух здається Ланґу згубним і облудним явищем, а поліпшити життя робітників може лише сердечне примирення і єднання зі своїм господарем. В свою чергу, постать Гел - це спадщина епохи романтизму із її страхом перед зловісними двійниками.

Франкенштейн (реж. Джеймс Вейл, США, 1931)

Жанр: горор

Винахідник: доктор Франкенштейн

Відкриття: можливість воскрешати мертву плоть

Одна із найзнаменитіших картин студії "Юніверсал", яка у тридцятих спеціалізувалася на фільмах жахів. Фінансував її знаменитий тогочасний продюсер Карл Леммле-молодший.

Знятий за романом Мері Шеллі, фільм "Франкенштейн" мало нагадує оригінальний твір. Стрічка зберегла лише прізвище (але не ім'я) головного героя-вченого та сюжетний конфлікт між ним та його творінням. Молодий науковець Франкенштейн знайшов спосіб воскрешати мертвих і зшив із кількох трупів нову істоту. Проте його творіння виявилося агресивним та небезпечним. Після кількох убивств, Франкенштейну довелося встати до бою із власноруч створеним Чудовиськом.

Якщо Монстр у романі Мері Шеллі озлобився через недоброзичливість людей, то у фільмі він, здається, був готовий до насилля "від народження". Знаменитий актор Борис Карлофф зобразив Монстра неповороткою, примітивною і грубою, хоч і наївною істотою.

Сам фільм піднімає етичну проблему - чи можуть науковці втручатися у справи Бога і тим самим наражати весь світ на небезпеку. Втім, зараз картина цікава й тією безпосередністю, з якою творці "Франкенштейна" відділяють "недолюдину" від "нормальних людей" і ставлять її поза законом. Тому це історія не лише про пихатого науковця, але й про людину, якій суспільство не дає право на життя через її походження та зовнішній вигляд.

Людина-Неведимка (реж Джеймс Вейл, США, 1933)

Жанр: горор

Винахідник: Ґріффін

Винахід: невидимість

Іще одна стрічка, знята за співпраці режисера "Франкенштейна" Джеймса Вейла та продюсера Карла Леммле-молодшого на студії "Юніверсал". У її основі - однойменний роман Герберта Веллса, в якому критикувалася ідея "надлюдини" та її панування над іншими.

Прикметно, що картина Вейла була знята у рік приходу Гітлера до влади. Молодий хімік Ґріффін знаходить спосіб стати невидимим. Щоправда, він не знає, що повернутися до звичайного вигляду неможливо, а сам препарат перетворює людину на жорстокого безумця.

Під дією свого препарату хімік будує плани всесвітнього терору та світової агресії. Цікаво, що фільм вважає жорстокість та жагу до влади свого героя тільки наслідком потьмарення розуму. Садисту-Ґріффіну весь час намагається допомогти його наречена та її батько, проте лише смерть повертає його до людської подоби.

Доктор Джекілл та Містер Гайд (реж. Віктор Флемінґ, США, 1941)

Жанр: горор

Винахідник: Доктор Джекілл

Винахід: можливість розщеплювати низьку та духовну сторони власної душі

Оповідання шотландського письменника Роберта Стівенсона "Дивний випадок Доктора Джекілла та Містера Гайда" (1886) було втіленням типових вікторіанських уявлень про людину, яка борсається між гріховністю та благочесністю власної натури.

Молодий і скромний науковець Доктор Джекілл прагнув створити двійника, який втілював би його розпусні та непристойні фантазії. Проте містер Гайд швидко вирвався з-під контролю та повністю паралізував волю свого творця.

Повчальна історія про те, що жартувати із мораллю не можна, дуже сподобалася пуританській Америці, тож протягом ХХ століття оповідання Стівенсона пережило кількадесят екранізації.

Муха (реж. Курт Нойманн, США, 1958)

Жанр: горор

Винахідник: Андре Деламбр

Винахід: телепортація

Стрічка знята за однойменним оповіданням Жоржа Ланжелана.

Молодий фізик винайшов пристрій для телепортації. У рамках чергового досліду він вирішив перемістити самого себе. На біду, у кабінку телепортації разом із ним потрапила муха і під час дезінтеграції їхні атоми змішалися, тож у науковця замість людської голови після досліду виросла мушина. З часом він все більше почав набувати мушиної подоби, а муха, яка втекла з лабораторії, стала перетворюватися на людину.

Картина вмістила чимало страхів того часу: її героїв лякає занадто швидкий прогрес, відхід від традиційного способу життя, незрозумілі винаходи, які можуть призвести до втрати "нормальної" людської подоби. І такі "небажані" наслідки прогресу необхідно знищувати, інколи переступаючи через самого себе. Принаймні, головна героїня "Мухи" не дуже довго вагалася, убиваючи коханого чоловіка, який в її очах перетворився на "чудовисько".

1986 року канадський режисер Девід Кроненберґ зняв свій знаменитий рімейки "Мухи", в якому людина-муха перестала бути безсловесною жертвою, а почала активно боротися за життя. Стрічка отримала "Оскара" за найкращий грим.

Доктор Стрейнджлав, Або як я перестав хвилюватися і полюбив атомну бомбу (реж. Стенлі Кубрік, Велика Британія, 1964)

Жанр: трагікомедія

Винахідник: доктор Стрейнджлав

Винахід: підземний бункер для порятунку еліти від ядерної атаки

Сатирична стрічка Стенлі Кубріка розповідає про ядерну кризу, в яку потрапили США та СРСР через одного божевільного американського генерала, який самовільно відправив цілий корпус бомбардувальників скидати атомні бомби на Радянський Союз. На біду, росіяни сконструювали секретну Машину Смерті, яка у разі бомбардування відправить до Сполучених Штатів ядерний заряд, здатний знищити усе живе на землі.

Військова нарада у Пентагоні намагається владнати ситуацію і знайти спосіб відкликати літаки. Серед її учасників - американський президент і генерали, російський посол та колишній нацистський науковець доктор Стрейнджлав. Він змінив своє німецьке прізвище та перейшов на бік США, проте нацистські замашки постійно пробиваються через його маску добропорядного вченого.

Стрейджлав пропонує політикам відібрати групу найбільш чистокровних американців, які б могли пережити ядерний апокаліпсис під землею. Він остаточно переконує одного із генералів, коли заявляє, що заради відтворення кожен чоловік матиме по десять дружин. Доктор Стрейнджлав - це алюзія на численних нацистських вчених, які розробляли ядерну зброю для Гітлера, а потім перейшли на службу США.

До речі, ролі безумного доктора, американського президента та героїчного британського офіцера, який намагається запобігти ядерній катастрофі грає один актор - знаменитий комік Пітер Селлерс.

Назад у майбутнє (реж. Роберт Земекіс, США, 1985)

Жанр: комедія

Винахідник: Доктор Емметт Браун

Винахід: машина часу ДеЛоріан

У стрічці йдеться про школяра Марті МакФлая, який випадково потрапляє у минуле і намагається допомогти своїм майбутнім батькам подолати підліткові проблеми. Водночас він доводить собі, що здатний на сміливі вчинки. В минуле хлопця переносить машина часу, яку сконструював із старої автівки марки ДеЛоріан добродушний і дивакуватий винахідник Емметт Браун. Загалом картина "Назад у майбутнє" мала ще два фільми-продовження, в який Марті разом із Доком подорожували у і у власне майбутнє, і в далеке минуле, рятуючи нащадків та предків хлопця від різних негараздів.

Трилогія отримала чимало різних нагород і здобула велику кількість шанувальників, серед яких були зокрема американські президенти Річард Ніксон та Джордж Буш-старший. Роль Марті МакФлая зробила актора Майкла Дж. Фокса знаменитим. Та найбільшою зіркою фільму все-таки став харизматичний Док Браун, що його зіграв комедійний актор Крістофер Ллойд. Цей персонаж є своєрідним дружнім шаржем на всіх "безумних вчених", а його розкуйовджене сиве волосся нагадує зачіску Альберта Ейнштейна.

Пилка (реж. Джеймс Ван, США, 2004)

Жанр: горор

Винахідник: Конструктор

Винахід: "Гра"

Двоє чоловіків приходять до тями у закинутій ванній кімнаті. Між ними лежить труп із простреленою головою. Чоловіки прикуті ланцюгами, кожен із них отримує підказки, за допомогою яких можна вибратись на волю. Врешті-решт, стає зрозумілим, що вижити може тільки один в'язень. Тим часом поліція виходить на слід невідомого маніяка, який викрадає людей і примушує їх грати у криваву гру на виживання.

Стрічка "Пилка" одразу ж здобула популярність серед любителів горору і пережила ще цілу низку сіквелів. Вона стала найприбутковішим горор-серіалом у світі. Остання картина із франшизи навіть викликала скандал в Україна - сумнозвісна НЕК знайшла у кінострічці "жорстокість, насильство, знецінення людського життя", а прокатна комісія не видала їй прокатного посвідчення.

Цікаво, що "високоінтелектуальні" експерти НЕКу абсолютно перекрутили справжнє послання "Пилки". Конструктор створював свої численні та розмаїті засоби для тортур, аби навчити своїх "пацієнтів" цінувати власні життя. Для експериментів він обирав зрадників, брехунів та наркоманів, даючи їм можливість "виправитися". Зрештою, сучасна людина, впевнена у суверенності свого приватного простору, найбільше боїться втратити його. І Конструктор втілює цей страх у життя.

Серед рідних осин

Радянське кіно створило зовсім інакший образ вченого-винахідника. Учені Країни Рад не зображалися безумцями та злими геніями, бо вони цілком працювали "на благо людства". В радянських фільмах вони відкривали нові закони та планети, конструювали космічні кораблі та створювали добрих роботів. Зло мешкало на Заході і добрий радянський вчений ризикував підпасти під його згубний вплив. У сталінських фільмах існував сюжет про  чужоземного науковця, який викрадає на нахабно присвоює геніальне відкриття радянського (або ж російського, якщо дія відбувається за царя) науковця.

Радянський вчений був втіленням мудрості, справедливості та благородства. Таким він залишався і у нашій пам'яті.

Ефект Ромашкіна (реж. Роман Балаян, СРСР (Україна), 1973)

Жанр: музична комедія

Винахідник: Пенсіонер Ромашкін В.В та професор Занозов А.І

Винахід: спосіб передачі галюцинацій на відстані

Режисерський дебют радянського класика Романа Балаяна розповідає про пенсіонера, який після вживання кефіру активно галюцинує. Самовідданий професор Занозов у своїй лабораторії намагається навчитися передавати ці видіння на відстані, аби зробити їх надбанням усіх радянських людей. До них долучаються четверо кіноаматорів, які на прикладі "ефекту Ромашкіна" намагаються зняти фільм про користь кефіру.

У цьому фільмі неважко знайти елементи тріп-культури, яка тоді якраз активно розвивалася "на Заході", а також помітити улюблений балаянівський мотив "польотів уві сні та на яву". Щоправда, у пізніших фільмах Романа Ґурґеновича літали люди, а тут - пляшки з кефіром, причеплені до повітряних кульок.

Зрештою, незважаючи на позірну простоту, картина здатна багато розповісти про свій час. Ромашкін - це такий собі метафоричний радянський режисер, який намагається ділитися своїми видіннями із людьми, проте йому не хочеться критикувати дійсність, а навпаки, конструювати світлі картини ідилічного життя. І він, як будь-яка творча особистість, відстоює право на власне бачення і починає пручатися, коли йому намагаються нав'язати "зверху" що і як "бачити".

Іван Васільєвіч змінює професію (реж. Лєонід Ґайдай, СРСР (Росія), 1973)

Жанр: музична комедія

Винахідник: Алєксандр Тімофєєв (Шурік)

Винахід: машина часу

Стрічка знята за мотивами п'єси Міхаіла Булґакова "Иван Васильевич".

Скромний інженер Шурік у власній квартирі будує машину часу. Випадково він відправляє свого управдома Івана Васільєвіча разом із квартирним злодієм Жоржем Мілославським у часи Івана Ґрозного. Натомість до Шуріка потрапляє справжній Іван Ґрозний. Винахіднику треба повернути царя додому, доки управдом зі злодієм не розвалили Московську державу.

Стрічка Ґайдая зразу здобула популярність у глядачів. Вона завершала розповідь про народного улюбленця Шуріка, а також захоплювала своєю відвертою сатирою на радянський побут. Цитати з картини "Ты пошто боярыню обидел?", "Икра черная, икра красная, икра заморская - баклажанная" буквально "пішли в народ".

powered by lun.ua