Прем’єри тижня: шпигунські пристрасті

36
23 вересня 2011

Від 22 вересня на українські екрани виходять: шпигунський бойовик "Професіонал" Ґері МакКендрі і пригодницький бойовик "Погоня" Джона Сінґлтона.

Не дуже професійно

Стрічка "Професіонал" (в оригіналі "Еліта убивць") розповідає доволі дивну історію, яка, щоправда, претендує на документальність. Йдеться про двох найманих убивць, молодого та старого, яких шантажем змушують убити трьох офіцерів спецназу британських повітряних сил.

Події картини відбуваються 1980-го року, проте це доволі дивний вісімдесятий, бо, з одного боку, тут надто мало деталей того часу, аби фільм міг претендувати на достовірність, з іншого, стрічка начебто розповідає про якийсь альтернативний вісімдесятий рік. Мовляв, це був час, коли велися безперервні війни і наймані вбивці вирішували усі проблеми.

 

З третього боку, фільм створено за романом відомого авантюриста та мандрівника сера Ранульфа Файнса "Пернаті", який свого часу (роман був опублікований 1991 року) наробив багато галасу у Британії. У романі також йшлося про групу убивць, яких наймає близькосхідний шейх, аби помститися за смерть своїх синів. Сам офіцер спецназу, автор роману стверджував, що був у списку смертників, проте його врятувало таємне товариство "Пернатих". Врешті-решт, Файнс зізнався, що вигадав свою історію.

Картина "Професіонал" знята режисером-дебютантом Ґері МакКендрі. Може, через брак досвіду, а може, через суперечливий матеріал, проте його фільм виглядає вимученою роботою студента кіновишу, який загалом оволодів азами професії, проте сказати йому особливо нічого.

 

Невдачу "Професіонала" можна списати і на малий послужний список режисера-постановника, який мав впоратися із непростим сюжетом та ще керувати кінозірками на кшталт Роберта Де Ніро, Клайва Овена та Джейсона Стетгема, а можна і на сьогодення, у якому не особливо толерують жанр політичного трилера, яким від самого початку мав стати "Професіонал".

Назагал історія про найманих вбивць та змову в урядовій організації одразу відсилає нас до славетних трилерів сімдесятих, таких як "Паралаксне бачення" Алана Пакули, "Еліта вбивць" Сема Пекінпи, "Принцип доміно" Стенлі Крамера чи "Три дні Кондора" Сіднея Поллака. У всіх цих історіях, так чи так, але йшлося про аґентів державних спецслужб, найманих вбивць та всезагальну змову. Фільми були створені на тлі Вотерґейтського скандалу і цілком відповідали суспільній параної того часу.

Сьогодні такі стрічки виглядають чистісіньким ретро, бо несуть із собою усі прикмети свого часу - від самого сюжету, моди, автомобілів та широких вулиць - аж до тогочасних кінематографічних засобів. У такому контексті "Професіонал" програє за всіма параметрами, бо авторам фільму явно не вистачило ні натхнення, ні, схоже, фінансування, аби цілком відтворити побут цього часу.

І річ насамперед не у тому, що автори фільмів не знайшли вулиць, які б нагадували собою вісімдесяті і на яких можна було знімати цілі панорами, як це було у тодішньому кіно, а ще й тому, що сама техніка зйомки за останні тридцять років істотно змінилася. Щезли трансфокаторні від'їзди та наїзди, змінилися принципи монтажу та запис звуку, зображення стало більш холодним. Відчувається, що героям не вистачає Інтернету та мобільних телефонів.

Щодо самої змови, то вона передана дуже абстрактно, здебільшого через епізоди кількох засідань таємного товариства "Пернаті", проте нам не розповідають, що це за люди і яке місце у суспільстві вони посідають. Відповідно, втрачається уся можлива політична складова.

 

Відтак стрічка побудована як бойовик, у якому на перший план виходять сцени замахів, бійок та перестрілок. Усі вони на досить середньому рівні, якщо рівнятися, скажімо, на другу та третю частину трилогії про Джейсона Борна, поставленою Полом Ґрінґрассом.

Щодо акторів, то на місці Овена, Стетгема та Де Ніро міг бути хто завгодно з сучасних британо-американських акторів відповідних поколінь. Зіркам грати явно нічого і вони так-сяк вовтузяться у тісних рамках своїх амплуа.

Загальне враження - доволі прохідна картина, без особливих злетів та явного провалу. До перегляду не обов'язкова.

Оцінка фільму 3 з 5

Кривавий шлях до кохання

Старшокласник Нейтан (Тайлор Лотнер) живе як будь-який успішний підліток: він їздить на мотоциклі, перемагає у змаганнях з боротьби, відтягується із друзями і тихцем заглядається на симпатичну сусідку. У нього чудові та люблячі батьки, щоправда, тато, занадто багато уваги приділяє тренуванням Нейтана. Втім, хлопець страждає від нападів гніву, до того ж йому весь час сниться один і той же кошмар про вбивство незнайомої таємничої жінки, тож він змушений ходити до психолога.

 

Одного дня, готуючись до реферату з соціології, хлопець натрапляє на сайт з розшуку зниклих дітей і бачить там своє дитяче фото. Він намагається дізнатися правду, але на його будинок несподівано нападають озброєні чоловіки. Під час перестрілки гинуть його батьки і Нейтан, разом із сусідкою, яка стала випадковим свідком подій, тікають із міста. Несподівано з'ясовується, що його психолог, як і батьки - агенти ЦРУ під прикриттям і їхнім завданням було захищати хлопця.

Насправді Нейтан - син відомого шпигуна Мартіна, який віддав його на виховання, аби вберегти від своїх ворогів. Тут і стає зрозуміло, навіщо прийомний батько змушував юнака безперервно тренуватися. Розкривається й таємниця сну Нейтана, який виявляється давно забутим спогадом із дитинства. Тепер, коли лихі шпигуни, на чолі яких зловісний Козлов, натрапили на хлопця, вони намагатимуться викрасти його та шантажувати батька. Їхня ціль - список корумпованих американських політиків, який є у Мартіна.

 

Стрічка "Погоня" розповідає про "життя" підлітків, тож і розрахована насамперед на цю вікову категорію. Картина задовольняє усі базові тінейджерські фантазії - скромний герой Лотнера катається на мотоциклі та красивих авто, завойовує серце сексапільної білявки, обводить довкола пальця дорослих із ЦРУ та самостійно викриває державну змову. І замість звичайних батьків він знаходить собі крутого татка-шпигуна.

 

Зрештою, стає зрозуміло, що уся ця катавасія була потрібна Нейтану, аби запросити кохану дівчину на побачення. У фільмі дратує не тільки ця дитяча безпосередність та простота сюжету, а ще й невибаглива режисура. У стрічці знялися прекрасні актори Альфред Моліна, Марія Белло, Сіґурні Вівер та Мікаель Ньюквіст (він запам'ятався роллю Калле Блумквіста у кінотрилогії "Міленіум"), але всі вони закликані, аби відтіняти "героя дня" Тайлера Лотнера (Джейкоб із "Сутінок"), акторська майстерність якого звелася аж до двох різних гримас.

Оцінка фільму 2 з 5

Автор дякує кінотеатру "Київ" за допомогу в підготовці матеріалу

powered by lun.ua