Марина Левицька: Політики бачать лише відмінності між націями

20
14 жовтня 2011

13 жовтня у книгарні "Є" відбулась зустріч з британською письменницею українського походження, Мариною Левицькою. У 2005 році її роман "Коротка історія тракторів українською" став бестселером та здобув низку європейських премій.

Письменниця закінчила університет Кіла. Згодом займалася дослідженням засобів масової інформації та комунікацій в університеті Шефілд Халам.

Левицька пише зі специфічним британським гумором і вмонтовує у тексти нариси з історії власної родини та України.

До Києва Левицька завітала вже вдруге. "Українська правда. Життя" пропонує вашій увазі матеріали літературного вечора авторки.  

Візит Марини Левицької до Києва відбувся за підтримки Міжнародної організації міграції. Ця інституція запросила письменницю взяти участь у конференції на тему проблем міграції.

Тема життя мігрантів близька для Марини Левицької, адже вона народилась у таборі Ді-Пі. Саме там опинилась її родина з України. Лише згодом батьки письменниці переїхали до Великої Британії.

Марина Левицька розповіла, що саме ця історія лягла в основу роману "Коротка історія тракторів українською" ("A Short History of Tractors in Ukrainian"). Цю книгу переклали 36 мовами. Це не кінець - запити на переклад досі надходять.

Хоча роман про мігрантів-українців не перекладено українською мовою. Чому так сталося?

Марина Левицька намагалася цю дивну ситуацію якось пояснити. Заразом і на загальнолюдські теми поміркувала. Далі – витяги з її виступу:

Є думка, що мій роман не розкаже українцям нічого нового про історію Україну. Мовляв, змальована тільки особистісна лінія.

Але вчора на засіданні в офісі Міжнародної організації міграції, промайнула нова теза.

 

Мовляв, Україна – нова нація і шукає свою ідентичність. Через це виникають деякі сумніви щодо розуміння роману українською читацькою публікою.

Цікаво, що відгуки на роман різняться і серед аудиторії читачів-мігрантів з України у Великій Британії.

Стара хвиля мігрантів ставиться до книги з британським гумором. Від них надходило багато схвальних листів та коментарів.

Натомість Від молоді відгуків майже не було. Це можна пояснити їхньою зайнятістю у сільському господарстві, готелях тощо.

До речі, тема молодих заробітчан змальована в романі "Два фургони" ("Two Caravans"), який вийшов друком у 2007 і був перекладений українською мовою Світланою Пиркало вже у 2008 році.

Я хотіла дослідити середовище молодих мігрантів у Великій Британії. На цей задум надихнули люди, які мені постійно зустрічалися: офіціантка з Польщі, доглядальниця-медсестра з України, потяг, який розвозив заробітчан до Кенту.

Я часто їздила з ними, розмовляла та дізнавалась про проблеми. Викладацька діяльність також сприяла створенню книги. Наприклад, дівчинка з Китаю, котра навчалась на моєму курсі, стала прототипом героїні роману. Вона змусила відчути всю загадковість своєї рідної культури.

Третій роман має символічну назву "Ми всі зроблені з клею" ("We are all made of glue").

Клей є метафорою на позначення зв’язку, який поєднує усіх людей. Політики бачать лише відмінності між націями, а слід було би бачити спільні риси.

 

Я бачу цю схожість. І прихильно ставлюся до молодих мігрантів з України, що перебувають у Британії. Вони знають англійську мову, освічені, кваліфіковані.

Україна назавжди асоціюватиметься з дитинством, жартами, піснями. Тут все знайоме.

А ще я тішуся за українську молодь. Вона динамічна, енергійна, щира, цікава.

powered by lun.ua