Спілка письменників: уже майже без Яворівського

6
19 жовтня 2011

На з'їзді Національної спілки письменників 18 жовтня я вперше пошкодував, що я – не член цієї організації. Бо все ж таки незручно було представнику преси весело улюлюкати і кричати "ганьба" разом з іншими письменниками, які зібралися у санаторії "Пуща озерна".

А молода поетка Аня Малігон зізналась: "Я так нареготалася! Краще, ніж на слемі".

З’їзд мав заслухати доповідь голови НСПУ Володимира Яворівського та обрати нове керівництво. Чимало присутніх у залі прийшли невдоволені: непрозорими, на їхню думку, продажами спілчанського майна, недостатньою увагою до роботи з молоддю тощо. Як завжди, багато скаржилися, що похорони письменників проходять неправильно.

"Ми ущільнилися до такої міри, що нема кому віко винести, хоча раніше у нас була похоронна команда, яка виносила гроби", - розводився голова столичної організації НСПУ Віктор Баранов. Втім, питання справді виглядало актуальним: київський поет Василь Герасим’юк нарахував тільки п’ятеро делегатів віком до 40 років.

Усім цим літнім митцям напередодні за кошти Спілки влаштували вечірку, де було багато харчів та випивки, а також танці під квартет "Явір". Тож доповідачі з регіонів спершу були настільки лояльними, що Володимиру Яворівському залишалося скромно відповідати їм: "Та не варто кидати чепчики і казати що Яворівський відродить спілку. Я вже в тому віці, коли брехати не можна".

З нагоди з’їзду до трибуни намагалися часом потрапити зовсім анекдотичні персонажі. ""Я не думав виступати, але тут ані слова не сказали про пісню. В нас зовсім зникла громадянська пісня! Та що робиться з тобою, Україно!!!", - вигукував один із них.

Але промова Баранова, його головного опонента, пробудила протестну половину залу. Він повторював фактично ті самі обвинувачення, що й 2009 року, коли недовіру Яворівському планувала висловити рада НСПУ. Але тоді вони з заступником Яворівського, Михайлом Слабошпицьким, в останній момент дали задній хід, пояснивши, що найбільше хотіли не зміни керівництва, а саме внутрішньосімейної сварки, яка би привела до очищення.

Цього року сварку спинити було вже неможливо. Коли філіпіки Баранова удвічі перевищили регламент, половина зали закричала модераторові: не перебивай! Хай півгодини говорить!

Як перекричали Яворівського

Головною зброєю Яворівського на з'їзді був його голос, добре поставлений для радіопрограм. "Ви ж мене не перекричите, ви ж бачите, що вас менше!" - парирував він вигуки з місця.

А виступ Баранова прокоментував словами: "Вітю, ми щодня бачимося. Чому ти не підійшов до мене, не сказав, що ми з тобою десь помиляємося, чому ти чекав до з’їзду?" Але зовсім розсварив 2 табори "завгосп НСПУ" Анатолій Крим, сказавши, що не бачив людини, більш ледачої за Баранова.

В результаті, голова НСПУ, який упродовж конференції декілька разів заявляв, що готовий зараз скласти повноваження, оголосив, що не може дозволити, щоб замість нього прийшла така команда.

"Якщо ви оберете Баранова – то через півроку зможете забути про спілку. Тим більше, що гідні люди є: підріс Василь Шкляр, який приніс авторитет до нашої спілки. А я не збираюся сидіти ще 5 років, я посиджу ще рік-два, почекаю, поки зміниться влада – і тоді піду", - обіцяв голова.

Правда, легітимність його висунення на третій термін була не для всіх очевидна. Яворівський довго наполягав, щоб з’їзд негайно прийняв зміни до статуту спілки, зокрема, дозволив людям обиратися головою НСПУ більше двох разів підряд, а також посилив його вплив на прийняття рішень у спілці.

Тут і прийшло до депутата розуміння, що письменників він уже не контролює. Майже всі делегати проголосували проти внесення таких суттєвих правок з голосу, не маючи перед очима навіть статуту.

Правда, до виборчого списку Яворівського все одно внесли: мовляв, останні зміни до відповідної статті статуту приймалися 2006 року, а з тих пір 2 терміни ще не минуло. Аналогічне обґрунтуваня було в Конституційного суду, коли той давав Леоніду Кучмі дозвіл балотуватися на 3-й президентський термін. Однак таке голосування не всі письменники визнають юридично коректним.

Відродження "Енея" або смерть

Із восьми висунутих кандидатів на посаду голови НСПУ до кінця обговорення залишилося тільки троє: Віктор Баранов, Леонід Талалай та Володимир Яворівський.

Першого підтримали більшість тих, хто відмовлявся від балотування. Другий не зробив так само просто заради сміху. А Володимира Яворівського публічно підтримав тільки його заступник, один з найпопулярніших українських письменників Василь Шкляр. Під час його виступу вперше за останні години у залі запанувала цілковита тиша.

"Спілку повинен очолювати депутат. Бо якби не ця осоружна для нас недоторканість, то прокуратура і міліція під час усіх цих перевірок уже давно би вигребли наш сейф. А програма в мене одна: Воля України або смерть!!!" – вигукнув митець.

Реальна передвиборна програма була тільки у Баранова, який пообіцяв втілити у життя наступні пункти:

-         Вихід Спілки в інформаційний простір

-         Створення якісного інтернет-ресурсу

-         Відновлення роботи з молоддю

-         Запровадження вже готового бізнес-плану з перекладу творів української літератури світовими мовами

-         Додержання прав опозиції в НСПУ

Закінчилася його промова популістською обіцянкою: знайти десь місце для кафе "Еней", щоб було де письменнику чарку випити. Нагадаємо, старе приміщення "Енея" керівництво Спілки здало в оренду під дороге кафе, і митці більше не становлять там особливої категорії.

Яворівський стратегією не зацікавився, він запевнив: "Я знаю, що все це треба робити, от тільки де взяти гроші у нашій бідолашній спілці!"

Опозиція була в передчуті успіху. В кулуарах уже мріяли про майбутню роботу у спілці. Сергій Пантюк признався, що Баранов обіцяв йому, щойно ставши головою НСПУ, започаткувати всі проекти щодо створення літаґентства тощо. А керівницю літстудії при спілці Вікторію Осташ уже напівжартома пророкували на посаду завідувачки кабінетом молодого автора.

Недійсна поразка

Коли лічильна комісія все ж таки виставила до вибору кандидатуру Яворівського, кияни Василь Герасим’юк та Василь Портяк подалися на сцену з’ясовувати, чому це відбувається. Але Портяка охоронці відштовхали від трибуни за куліси, аж доки його не визволили деякі члени президії з криками: що ж це робиться, від кого вони нас охороняють? Повноцінної бійки не вийшло, але момент був напруженим.

А вже коли розпочалося таємне голосування, організатори закликали всіх іти обідати, а тих, у кого скоро поїзд – то вже їхати. І потім швидко оголосили про закінчення часу голосування. Люди "повелися", і в результаті, проголосувало менше, ніж треба для кворуму – статут передбачає участь хоча б 240 делегатів з 360.

Однак письменникові Сергієві Пантюку вдалося дізнатися у лічильної комісії, що в голосуванні переміг голова київської міської організації НСПУ Віктор Баранов, випередивши Яворівського на 7 голосів.

Сергій Пантюк переконує, що Яворівський зробив це навмисне, бо розумів, що інакше програє. Так чи інакше, делегати роз’їхалися. І тепер їх доведеться знову скликати, щоб провести завершення з’їзду.

Тим часом обидві сторони збираються активно працювати з електоратом, адже учасники виборів уже відомі, їхні передвиборчі платформи також, і залишилося тільки змусити письменників, переважно літніх, повірити.

З настроїв залу було зрозуміло, що чимала кількість делегатів підтримала кандидатуру Василя Шкляра, якби той не передав голоси Яворівському. Проте їх "стара" команда, вочевидь, не наважилася на такий крок.

powered by lun.ua