Кінопрем’єри тижня: Суперкіт із казки та суперграбіжник із нетрів

Від 27 жовтня в українських кінотеатрах демонструються: фантастичний пригодницький фільм "Час" Ендрю Ніккола, пригодницька анімаційна комедія "Кіт у чоботях" Кріса Міллера та кримінальна драма "За законами вовків" Девіда Мішо.

Між Дарвіном та Франкліном

Колись Бенджамін Франклін сказав, що час – це гроші, а Чарльз Дарвін довів, що у боротьбі за виживання перемагає найсильніший. На цих двох тезах сценарист і режисер Ендрю Ніккол побудував всесвіт свого нового фільму "Час".

Цей кінематографіст уставився насамперед як сценарист картини "Шоу Трумена", згодом, як режисер, він поставив "Ґаттаку", "Сімону", а також небайдужу українцям картину "Збройний барон". Ніккол зняв небагато фільмів, проте всі вони, так чи інакше, розповідають про маленьку людину, яка потрапила у залежність від нових технологій та стала пішаком у нечесній суспільній грі.

"Час" експлуатує одразу кілька злободенних тем: прагнення вічної молодості, генну інженерію (саме їй присвячено "Ґаттаку"), несправедливий розподіл ресурсів між дуже багатими та дуже бідними, і брак часу, що його постійно відчуває сучасна людина. У фільмі йдеться про альтернативну реальність (або далеке майбутнє), де люди навчилися блокувати ген старіння та залишатися вічно молодими.

У 25 років людина перестає старіти, але тоді внутрішній таймер починає зворотній відлік і через рік вона помирає. Аби продовжити життя, треба заробляти новий час, який став еквівалентом грошей. За їжу та усі послуги розраховуються хвилинами життя. І якщо в багатіїв "на рахунку" сотні й тисячі років, бідняки часто мають лише один день.

Головний герой стрічки Віл Салас (Джастін Тімберлейк) живе у Дейтоні – районі для бідняків. Він завжди ризикує померти сьогодні і йому ніколи не вистачає часу, аби заплатити з їжу та житло. Випадково він зустрічає багатія, який втомившись від життя, віддає хлопцеві свої сто років. Перед смертю він розповідає Вілу про змову можновладців, які спеціально створюють для жителів Дейтона нелюдські умови. Обурений хлопець вирушає в район для багатіїв, щоби відібрати у них зайвий час та роздати його тим, хто його справді потребує.

Тим часом поліція вирішує, що Віл убив та пограбував багатія і вирушають на його пошуки. Рятуючись від переслідувачів, хлопець бере у заручники доньку мільйонера Сильвію (Аманда Сейфрід). Дівчина співчуває Вілу в його боротьбі. Разом вони виступають проти нелюдської системи і починають грабувати банки часу.

Вихід стрічки Ніккола вдало співпав із поширенням руху "Захопіть Волл-стріт" у США. Його ядро – середній клас, який обурюється, що держава дозволяє великим компаніям безконтрольно багатіти, в той час як звичайні люди страждають через кризу та брак грошей. Вони висувають приблизно ті ж вимоги, що і герої стрічки "Час".

Втім, вирішення соціального конфлікту в своєму фільмі Ніккол вибрав аж занадто штучне – Сильвія та Віл стають такими собі Бонні та Клайдом, яких від куль поліцейських захищає броньований автомобіль.

"Час" – це кіно, зняте кіноманом, тож воно звертається за натхненням не до реального життя, а до інших фільмів. Режисер не став вдаватися у пояснення механізмів існування вигаданого ним світу. Ми так і не дізнаємося, яким чином люди стали генетичними мутантами, які країни існують на мапі світу, і хто ними керує. І, тим паче, залишається незрозумілим, чому цивілізація, яка змогла створити генетично модифіковану людину, досі живе без мобільних телефонів, комп’ютерів та літаків.

Картина Ніккола виглядає доволі еклектично: в ній "крадії хвилин" ходять в одязі гангстерів 1920-х років; поліцейські вже вбрані в кібрепанківські шкіряні плащі, проте їздять на машинах у стилі 1970-х. Сама ж стрічка викликає дивне відчуття анахронізму видовища. Сьогодні ніхто вже так не фільмує.

Сучасні фільми більш заглиблені у внутрішній стан героя, вони не дають однозначних та простих відповідей і часто примушують глядача міняти погляд на події. Таке враження, що "Час" знімали ще у 1990-х, до "Матриці", коли у моді були мужні та прості герої, здатні і машиною задом наперед керувати, і з даху стрибати, і на заводі працювати, і у казино вигравати цілі статки, не вдаючись при цьому до зайвих запитань та рефлексій.

Та все ж "Час" – картина захоплююча та цікава, крім того, актуальною вбачається сама ситуація, коли у розпорядженні одних – вічність, а в інших немає нічого. І для України це ніяка не метафора, а реалія життя, тож негаразди героїв стрічки переживаєш, як свої.

Оцінка фільму 4 з 5

Кіт та його яйця

Мультфільм "Шрек", який вийшов на екрани 2001 року, виявився настільки успішним (у фінансовому плані) та впливовим (у плані технічному) анімаційним проектом, що студія Dreamworks розтягнула його ще на три серії-продовження і презентувала відгалуження проекту під назвою "Кіт у чоботях".

Красень-кіт із гіпнотичними бездонними очиськами з’явився ще у другому "Шреку" (2004). Глядачам він запам’ятався (згадайте скільки аватарок із Котом ви бачили у соціальних мережах після виходу мультика), тож на студії вирішили присвятити йому окремий фільм.

Спочатку це мала бути стрічка за мотивами "Шрека", проте згодом було вирішено вигадати для Кота зовсім новий світ. Зрештою, принцип побудови сюжету залишився незмінним: фільм поєднує персонажів різних відомих казок, а жарти в основному стосуються явищ популярної культури. З кожною новою серією постмодерністська пародія в "Шреку" все більше розбавлялася класичним слепстіком та різноманітними трюками, а у фільмі "Кіт у чоботях" видовище остаточно перемогло сюжет.

Як і в кожного легендарного героя, у Кота було важке дитинство – ще немовлям він потрапив у дитячий притулок маленького іспанського (чи мексиканського?) містечка. Там Кіт зустрів яйце на ім’я Хитун Александр Бовтун, який ще у дитинстві склав хитрий план викрадення гуски, що несе золоті яйця. Допомогти у його здійсненні мали чарівні боби.

Друзі організували Бобовий клуб (головне правило якого – "нікому не розповідати про Бобовий клуб") і стали шукати способи наблизитися до своєї мрії. Згодом Кіт розпочав свій шлях народного героя та рятівника бабусь, а Бовтун, засліплений жадобою багатства, потрапив у в’язницю. Через сім років і вони знову возз’єдналися, аби згадати старі часи та вкрасти омріяну гуску. Допомагає їм у цьому красуня Кицька М’яколапка.

Іспансько-мексиканська тема "Кота у чоботях", вочевидь, виникла завдяки іспанцю Антоніо Бандерасу, який традиційно озвучував Кота, і мексиканцю Ґільєрмо дель Торо, який виступив співпродюсером проекту. До того ж, це очевидна пародія на Зорро, що його також грав Бандерас. Автори мультика спародіювали не лише латиноамериканські пристрасті, але й дешеві латиноамериканські бойовики, які вже стали частиною поп-культури стараннями Квентіна Тарантіно та Роберта Родріґеза.

Пухнастий герой картини, мов справжній мачо-супермен, танцює, б’ється на шпагах, зваблює гарненьких киць, зачаровує своєю тваринною харизмою та від’їздить у захід сонця на баскому скакуні.

Здається, автори "Кота у чоботях" свідомо відсунули сюжет на другий план і зосередилися на дії, яку постаралися зробити максимально динамічною, яскравою та видовищною. Та інколи цьому фільмі бракує зрозумілої історії, адже коли персонажі нарешті вирішують перепочити від своїх подвигів, комунікація між ними зводиться до голлівудських кліше та набридливого моралізаторства.

Зрештою, "Кота у чоботях" важко назвати вдалим фільмом, проте це чудовий атракціон для всієї родини.

Оцінка фільму 3,5 з 5

"За законами вовків"

Сімнадцятирічний Джош Коді належить до неблагополучної родини. Після смерті матері він звертається по допомогу до своєї бабусі Джейн – яка є знаменитим кримінальним авторитетом Мельбурну і керує бандою власних синів. Родичі втягують хлопчика у злочинний світ, і коли за його майбутнє починає боротися поліцейський детектив Лекі, вони роблять усе, щоби не допустити його виходу з банди.

Прототипом банди Коді є реальне сімейне злочинне угрупування з Мельбурну, кероване Кейт Петтінґілл. Злочинницю зіграла акторка Джекі Вівер, яка за цю роль номінувалася на "Оскар".

У ролях: Ґай Пірс, Джекі Вівер, Бен Мендельсон, Джеймс Фрешвілль, Джоель Едґертон

Усі фото kino-teatr.ua