Світові новинки жовтня: Нобель, Букер, Гонкур

Завтра, тобто 6-го жовтня, вручать Нобелівську премію з літератури. Книжки лауреата одразу почнуть видаватися більшими накладами. Їх перекладуть більш і менш екзотичними мовами.

Кажуть, цього року в номінанти потрапили не лише маловідомі українцям письменники типу Адоніса. В цьому списку є й такі "зірки", як Харукі Муракамі та Віктор Пєлєвін.

Але що читати в очікуванні оголошення імені переможця та після "Нобеля"? "Українська правда. Життя" звично шукає цікаві новинки зарубіжної літератури.

Франція

У Франції зараз пристрасті киплять не менше, ніж у Швеції. Наближається час вручення Гонкурівської премії. Це найпрестижніша французька літературна нагорода. 25 жовтня стане відомо, хто отримав символічну суму та дуже несимволічну славу та комерційний успіх.

Короткий список номінантів виглядає так :

Сорж Шаландон "Повернення в Кіллібеґ" (Sorj Chalandon, Retour à Killybegs (Grasset)

Давід Фонкінос "Спогади» (David Foenkinos, Les souvenirs (Gallimard)

Алексі Женні "Французьке мистецтво війни" (Alexis Jenni, L'Art français de la guerre(Gallimard)

Кароль Мартінез "Зона шепоту" (Carole Martinez, Du Domaine des Murmures (Gallimard)

Веронік Овальде "Життя пташок" (Véronique Ovaldé, Des vies d'oiseaux (L'Olivier)

Морган Спортес "Все, одразу" (Morgan Sportès, Tout, tout de suite (Fayard)

ЛьйонельТруйо "Красива любов людей" (Lyonel Trouillot, La belle amour humaine (ActesSud)

Дельфін де Віґан "Ніщо не опирається ночі" (Delphine de Vigan, Rien ne s'oppose à lanuit (JC Lattès)

Дуже вирізняється з усього списку роман Алексі Женні "Французьке мистецтво війни".

Це дебютний роман 50-річного Алексі Женні. Новоспечений письменник живе у Ліоні та викладає біологію.

"Французьке мистецтво війни" - історичний роман. Його центральною ідеєю є те, що сьогодні Франція живе в умовах громадянської війни. І сама цього не помічає.

Дивовижний висновок ґрунтується на думці про те, що конфлікти між поліцією та емігрантами зі спальних районів - це закономірне продовження воєн Франції у Алжирі та інших колишніх колоніях.

В центрі оповіді – легковажний молодик, який зустрічає колишнього солдата-парашутиста Вікторієна Саланьона. Він пережив три війни та став художником. Це заняття відіграє важливу роль для розуміння роману. Женні наголошує, що колишній солдат-художник має більше змоги тримати дистанцію зі своїм минулим та говорити про нього.

Власне тенденція літературних текстів із політичним навантаженням у Франції ніби й не нова. З 2010 року вона ожила завдяки книгам Стефана Есселя.

Рік тому Ессель продавався величезними накладами. Читачів підкупала легка форма книжки-величезної-колонки. А ще озвучені ідеї – ішлося про різке засудження життя сучасної Франції.

АлексіЖенні так само не задоволений сучасністю. Але він не говорить про це сам – натомість він постає в ролі оповідача, котрий переказує історії своїх персонажів. У їхніх голосах звучить зневіра в словах "національна ідентичність", "армія", "війна".

Читання цього роману може виявитися сумнівним задоволенням – майже 700 сторінок роздумів про війни не всіх потішать. Але погортати варто. Хто знає…

Велика Британія

18 жовтня у Великій Британії вручать Букерівську премію. До речі, в цьогорічному списку номінантів одну четверту складають дебютні романи . Непогана доля для молодих письменників, адже кандидати на "Букер" мають чудові продажі .

Цього року чималі шанси на успіх пророкують Джуліану Барнсу . 2011 року його вже вчетверте номіновано на "Букер". На нагороду претендує його роман "Відчуття закінчення" (The Sense of an Ending ).

В центрі нового роману – відчуття невпевненості у власній пам’яті. Персонаж Тоні Вебстер після зустрічі зі старими шкільними друзями, усвідомлює свій вік і незворотні зміни в житті.

Вебстер намагається згадати щасливий епізод свого життя – вихідні в домі батьків своєї колишньої дівчини. І не може цього згадати.

Замість спогадів приходять страхітливі деталі, співпадіння, смерті, шлюби, розриви. Сам Тоні Вебстер урешті-решт втомлюється боротися з пам’яттю та силоміць відновлювати спогади.Відтак він вигадує, як усе могло відбутись. І саме вигадану версію приймає як "правду".

Читачі говорять про цей роман як про "психологічний трилер". Критики думають , що Барнс написав щось страшне - натякають на один із його попередніх текстів "Нічого страшного". Страшно чи не страшно – краще почитати особисто .

В статті використано матеріали http://www.amazon.com, http://www.telegraph.co.uk , www.theaustralian.com.au, www.julianbarnes.com, http://www.guardian.co.uk, http://www.lexpress.fr/culture/livre.

Фото з lexpress.fr, bertrams.com