Зомбі-Висоцький та Веселі ніжки-2

18
2 грудня 2011

Від першого грудня в Україні демонструються: драма "Висоцький. Спасибі, що живий" Пєтра Буслова, продовження голлівудського анімаційного гіта "Веселі ніжки-2" Джорджа Міллера, данська повнометражна анімаційна стрічка "Ронал-варвар 3D", британська романтична комедія "Дорослі іграшки" режисера Тані Векслер та британський бойовик "Загін особливого призначення" режисера Стефана Рібожада.

Новий святий для КДБ

1973 року Узбекське КДБ притягає за організацію незаконних концертів до кримінальної відповідальності адміністратора філармонії Фрідмана. Аби уникнути тюрми, Фрідман готовий на співпрацю з органами. Більше того, він зголошується влаштувати пастку знаменитому барду Владіміру Висоцькому. Така нагода трапляється влітку 1979 року.

У той період Висоцький переживає не найкращі свої часи. Він серйозно хворий, і його батьки підписують папери на примусову госпіталізацію сина. Позатим, бард готується до поїздки у Париж. Несподівано його директор отримує запрошення на гастролі до Узбекистану. Погодитися на пропозицію повинен сам Висоцький.

 

Такою є зав’язка фільму "Висоцький. Спасибі, що живий" режисера Пєтра Буслова. Подальші події будуть розгортатися доволі стрімко, охоплюючи собою різножанровий вектор: від трилеру – до мелодрами. В історії буде задіяне оточення Висоцького та співробітники КДБ.

Сценаристом картини став син Висоцького - Нікіта, актор за фахом та директор музею Висоцького у Москві. Робота над картиною тривала п’ять років за участю російської, української та американської сторін.

Найбільша інтрига стрічки - хто ж зіграв самого Висоцького – так і залишалися таємницею. На передпрем’єрній прес-конференції Нікіта Висоцький заявив, що таємницю вони не розкриють ні за яких обставин, щоправда, невідомо, скільки саме часу триватиме така інтрига. Сподіваємось, актор живий, і ще заявить про себе.

Власне у такій таємничості навколо актора і криється головний, сказати б, цимес цієї картини. Бо сама ідея зафільмувати стрічку про Висоцького викликає безліч запитань, на яких нема відповіді. Найголовніше з них – навіщо?

Автори стрічки насамперед прагнули максимальної портретної схожості. Перша третина картини – це суцільні портрети Висоцького у розмаїтих ракурсах, мовляв, які ми молодці, і як у нас Висоцький схожий на свої ж відомі світлини.

І поки Висоцького фільмують окремо, запитань не виникає, проте коли він стоїть поряд з іншими (хочеться сказати, живими людьми), то з’являються моторошні відчуття, ніби перед нами загримований труп, повернений з того світу зомбі.

Проте це тільки одна складова цього фільму.

 

Інша стосується сюжету. Вся історія у картині обертається навколо постаті полковника КДБ Віктора Бєхтєєва, який намагається посадити Висоцького у в’язницю. Відповідно, уся динаміка фільму – це розповідь про кедебістіські переживання та сумніви - садити, не садити.

На прес-конференції Нікіта Висоцький охарактеризував полковника КДБ Бєхтєєва, як чесного офіцера, відданого своїй службі, що той перебуває на краю імперії і намагається у свій спосіб її захистити. Навіть порівняв його з героєм картини "Біле сонце пустелі" Вєрєщагіним.

Для чого тоді потрібен Висоцький? Власне для переродження цього самого полковника. Мовляв, поряд із Висоцьким усі люди змінюються, стають кращими. Наприклад, боягуз Фрідман раптом набирається мужності і спалює докази незаконних концертів, аби вони не зашкодили Висоцькому.

Проте найбільша метаморфоза стається з полковником КДБ. У фіналі стрічки Бєхтєєв картинно розриває усі компрометуючі матеріали в аеропорту, прямо на очах іншого полковника КДБ, свого начальника з Москви, мовляв, відпускаю усіх на волю.

І сам Висоцький у всій цій історії мало нагадує реальну людину, він і зображується, як жива легенда, і є нею. Найважливіший епізод картини – клінічна смерть, а згодом і воскресіння Висоцького, подане тут у христологічному ключі. Відтак Висоцького у картині стилізують під Христа, який творить чудеса, одне з яких – перетворення полковника КДБ фактично на праведника.

 

І вся свита Висоцького – це ніби його апостоли, серед яких навіть є Юда. І місце дії – Узбекистан - перетворюється на аравійську пустелю.

"Висоцький. Спасибі, що живий" претендує на статус житія ще одного російського святого. Схоже, що фільм має не мистецьку, а політичну мету – утвердити своїм авторитетом леґітимність сучасної російської влади, яку очолює відомий полковник КДБ. Іншого годі шукати у цій картині.

Оцінка фільму 2 з 5

Історія вібратора

Комедія "Дорослі іграшки" в оригіналі має назву "Істерія" і, по-суті, розповідає про винахід вібратора, здійснений у Лондоні 1880 року. Сам же термін "істерія" скоріше належить до історії медицини. Колись так називали "захворювання", яке, на думку тодішніх лікарів вражало лише жінок. "Хворі" на істерію були занадто емоційними: вони без причини плакали чи сміялися, а часом навіть втрачали слух, зір чи голос.

У вікторіанській Англії на істерію, як стверджували тодішні медики, хворіла чи не половина жіночого населення країни. Втім, для тогочасного патріархального суспільства, істеричкою була будь-яка жінка, яка вела себе неадекватно щодо норм "суспільної моралі": вимагала рівноправ’я із чоловіками або ж захоплювалася політикою.

 

А так як вважалося, що істерію викликає патологія матки (хворобу ще називали "сказ матки"), то було розроблене лікування, суть якого полягала у масуванні жіночих ґеніталій. Така терапія намагалася викликати у пацієнтки "пароксизм" (який би ми зараз, мабуть, назвали оргазмом), після якого у неї би відбувся спад істеричних симптомів.

У центі сюжету фільму "Дорослі іграшки" молодий та прогресивний лікар Мортімер Ґренвілл, який вірить у існування мікробів (а на той час це було по-справжньому революційно) та щиро хоче допомогти своїм пацієнтам. За рік він змінює безліч лондонських клінік, через те, що керівники цих закладів не поділяли його поглядів та гробили пацієнтів наліво і направо.

 

Зрештою, він влаштовується у клініку доктора Дейрімпла, який, власне, і лікує істерію. Прощаючись з молодим лікарем, його старший колега хвалить міцну хватку долоні свого колеги. Відтак справа вдоволення,чи, як його у фільмі називають, лікування, опиняється цілком у надійних руках. І молодий лікар сповнюється найкращих сподівань, бо крім кар’єри, він поклав око також і на одну з доньок свого патрона - Емілі.

Проте від надто інтенсивної практики у лікаря Мортімера починає німіти рука, тож одного дня пацієнтка не досягає пароксизму, влаштовує скандалі і молодого лікаря звільняють.

Він втрачає усе, на що сподівався. Проте у Мортімера є покровитель, аристократ та винахідник Едмунд, одержимий технічним прогресом, зокрема, електрикою, який якраз працює над портативними приладами для дому. Один із них, електрична щітка для прибирання пилу, незабаром перетворюється на перший вібратор. Рука, репутація та робота лікаря Мортімера врятовані. Більше того, він отримує визнання та славу.

Проте це тільки зав’язка фільму. Подальші події розвиватимуться драматичніше. Бо у старого лікаря є ще одна донька – волелюбна Шарлотта, суфражистка та соціалістка.

 

Загалом дивитися картини про вікторіанську епоху – означає отримувати ні з чим не зрівняне кінематографічне задоволення. Причиною є сама епоха Королеви Вікторії – період найбільшої слави Британської імперії, час її найбільшої могутності. Відповідно, багатою є фактура таких фільмів – матеріальна культура, а також технічні новинки; цікавими є звичаї, пов’язані, зокрема, із ст

осунками чоловіка та жінки. Кінематограф зробив усе, аби вікторіанська епоха сприймалася своєрідним золотим віком Британії. Перед її чарівністю годі встояти.

Фільм "Дорослі іграшки" цілком відповідає такій міфології. Картина заселена англійськими джентльменами, сексуально невдоволеними дамами та технічним цікавинками. Не обійшов фільмі і модні тодішні суспільні ідеї на кшталт соціалізму.

І все ж ця картина – насеред романтична комедія. Тут безліч розмаїтих жартів, які обігрують традиційну британську стриманість та нездоланні біологічні потреби.

Тут перемагають кохання, свобода та справедливість. Фільм варто переглянути. Щоправда, в український прокат вийшли винятково цифрові носії з їх тьмяною картинкою та погано відтворюваним звуком. І це дуже шкода, бо технічні недоліки вкрадуть у вас добрий шмат задоволення.

Оцінка фільму – 4 з 5

"Веселі ніжки-2"

Режисер: Джордж Міллер

Український дубляж: Іван Розін, Павло Костіцин, Ольга Цибульська, Міла Нітіч

 

Продовження першої історії. І знову не все слава Богу у родині імператорських пінгвінів. У Мамбла та Ґлорії народився син Ерік. Щасливий батько сподівається, що син буде таким самим видатним танцюристом, як він сам. Проте не сталося, як гадалося . Еріку танцювати не хочеться. І він вирушає у подорож на пошуки власного призначення.

"Ронал-варвар"

Режисери: Крестен Вестбьорґ Андерсен, Торбьоррн Крістффенсен, Філіп Ейнштейн Ліпскі.

Незвичний для наших широт дансько-норвежський мультфільм у 3D. Головним героєм історії є варвар Ронал, який аж ніяк не хоче бути героєм. Його приваблює споглядальне цивільне життя. Проте одного разу на його батьківщину нападає зловісний принц Вольказар, який прагне принести усіх варварів у жертву, аби отримати владу над світом.

 

На волі залишається тільки Ронал, який у супроводі таки ж неадекватних персонажів, як він сам, вирушає на битву проти зла. Судячи з рекламних роликів, перед нам чергова глузлива скандинавська історія не для всієї родини.

"Загін особливого призначення"

Режисер: Стефан Рібожад

В ролях: Дайана Крюґер,Бенуа Межімель та інші

 

Французького журналіста викрадають в Афганістані таліби. Для його порятунку споряджається загін особливого призначення. Фільм побудовано на реальних подіях. Картина є першою у фестивалі французького кіно в Україні "Вікенд у Каннах".

Фото з kino-teatr.ua



powered by lun.ua