Десять культових фільмів про освоєння космосу

938
12 квітня 2012

12 квітня 1961 року радянський льотчик Юрій Гагарін став першою людиною, яка полетіла у космос. На цю дату тепер припадає одразу кілька свят: Міжнародний день польоту людини у космос, День Космонавтики і День працівників ракетно-космічної галузі України.

Мрії людини про позаземні подорожі часто переносилися на кіноекран. Космічні епопеї не лише лоскочуть нерви, але й творять певний автопортрет їхніх творців.

Наприклад, для радянських кінематографістів космічні подорожі були не просто героїчним актом, але й способом духовного самовдосконалення, і радянські космонавти летіли до зірок, щоби знайти дружні форми життя та пропагувати комунізм.

Водночас для американців космос був тільки холодним ворожим місцем, де жили агресивні та несхожі на людей істоти, і де кожен день обертався боротьбою за життя. Американці традиційно багато уваги приділяли техніці, не обмежуючись, як радянські колеги, загальним показом кнопочок та лампочок на імпровізованій панелі керування.

Мандрівка на Місяць (реж. Жорж Мельєс, Франція, 1902)

Брати Люм’єри були засновниками реалістичного напрямку кіно, а от інший француз - Жорж Мельєс - став першовідкривачем жанру кінофантастики. Він починав як ілюзіоніст, і його стрічки переповнені ексцентрикою та різноманітними візуальними трюками. Для своїх фільмів Мельєс особисто розробляв спецефекти, зокрема, використовував багаторазову експозицію та стоп-кадри.

На своїй студії режисер зняв величезну кількість короткометражних стрічок, більшість із яких втрачені. Після свого банкрутства Мельєс особисто спалив негативи своїх робіт. До нас дійшла лише незначна кількість збережених матеріалів, серед яких виділяється фільм "Подорож на Місяць" 1902 року, що той досьогодні зачаровує багатством декорацій, спецефектами та акробатичними номерами.

Стрічка триває близько тринадцяти хвилин і розповідає про групу астрономів, які вирушили у космічну мандрівку. Ці диваки у середньовічних ковпаках та мантіях залізли у снаряд, яким стріляла велетенська гармата.

Снаряд потрапляє в око Місяцю (цей кадр сьогодні є одним із найтиражованіших) і згодом герої вступають у контакт з місцевими мешканцями. Проте дві цивілізації не змогли порозумітися і астрономи були змушені повернутись на Землю, скинувши свій снаряд із краю місячного диску.

Космічний рейс (Васілій Журавльов, СРСР, 1935)

Стрічка "Космічний рейс" була знята на Мосфільмі за безпосередньої участі К. Ціолковського, який став технічним консультантом фільму. На відміну від "Аеліти", знятої 1925 року Яковом Протазановим, у "Космічному рейсі" вже немає і натяку на авангардистські пошуки та складні метафори – там лише факти, які не суперечать тодішній науці.

Дія фільму відбувається у Москві 1946 року. Вона уявляється творцям фільму прекрасним мегаполісом із широкими проспектами, наземними електричками і високими будівлями. Над містом здіймається Будинок Рад.

І якраз навпроти нього стоїть прекрасний хмарочос космічного центру, в якому немолодий, але ще сповнений сил професор Сєдих намагається полетіти у першу в світі місячну подорож на ракеті "Йосип Сталін".

Йому намагається перешкодити керівник центру професор Карін, чиї піддослідні тварини не ще жодного разу поверталися із космосу живими. Але Сєдих разом із помічницею Маринкою та невгамовним піонером Андрюшею, який хитрістю пробрався на корабель, вирушають у політ на Місяць.

У "Космічному рейсі" не знайдеш пояснення конструкції ракети, механізму повернення модуля на Землю чи процесу переробки замерзлої місячної атмосфери на кисень (за допомогою цього герої поповнюють свої запаси дихальної суміші).

Зате консультант Ціолковський дуже детально пояснив, що відбувається із людиною у стані невагомості і як будуть рухатися космонавти на Місяці. У фільмі можна знайти цікаві ідеї щодо того, як подолати перевантаження під час зльоту чи як надати прискорення ракеті. А ще у "Космічному рейсі" можна почути нові слова: "космоплан", "астронавт" чи "втрата вагомості".

Планета бурь (Павєл Клушанцев, СРСР, 1961)

Російський режисер, оператор та письменник Павєл Клушанцев був закоханий у космос. Він спеціалізувався на комбінований зйомці і застосовував свої знання, фільмуючи документальні та ігрові картини на космічну тематику.

Найбільшої слави на теренах СРСР зазнала його ігрова стрічка "Планета бурь", яка розповідала про подорож трьох космічних кораблів із радянсько-американськими екіпажами на Венеру.

На підступах до Венери дослідники втрачають один корабель з екіпажем. Інші добираються до планети. Під час дослідницької експедиції радянський космонавт та його американський колега зі своїм роботом відкривають, що на Венері живуть динозаври та інші чудернацькі істоти. Вони ледь не гинуть, рятуючись від небезпек, які приготувала їм ворожа планета, але товариші вчасно приходять на допомогу

У цьому фільмі Клушанцев вдався до комбінованих зйомок, у тому числі підводних, та застосовував спеціальні ефекти, які були революційними для радянського кіно того часу. У Радянському Союзі фільм спочатку зустріли прохолодно, зате він несподівано отримав друге життя у США. "Планету бурь" купив знаменитий продюсер фільмів категорії "Б" Роджер Корман.

Звісно, він не збирався випускати наївний радянський фільм у первісному вигляді. Перемонтажем та дозйомками займалися Кертіс Гаррінґтон та майбутній режисер "нового Голлівуду" Пітер Богдановіч. У результаті з’явилися два треш-горори на космічну тематику "Подорож на планету доісторичних тварин" (1965) та "Подорож на планету доісторичних жінок" (1968).

Туманність Андромеди (Євген Шерстобітов, СРСР, 1967)

Любителі радянської кінофантастики одразу ж назвуть найзнаменитіші фільми про освоєння космосу: "Москва-Кассіопея" (1973), "Отроки у Всесвіті" (1974), "Через терні до зірок" (1980). Проте ми цього разу згадаємо інший відомий радянський фільм -"Туманність Андромеди", знятий за однойменним романом Івана Єфремова на київській Кіностудії ім. Довженка.

Це перший фільм із так і не знятої трилогії, яка мала би охопити весь роман. Дія картини розгортається у недалекому майбутньому, коли комунізм остаточно переміг на всій планеті, а люди та чужопланетяни об’єдналися у співдружність.

У картині розгортаються дві паралельні історії: у одній йдеться про життєві пошуки колишнього керівника "Зовнішніми станціями" Дар Вітра, який втомився від керівної посади, а у іншій - про аварію космічного корабля "Тантра", якого притягнула на свою орбіту Залізна зірка.

Космонавти дізнаються, що на зірці розбився чужопланетний корабель і намагаються дослідити його. Проте біля корабля живуть таємничі страховиська і один з членів екіпажу стає їхньою жертвою.

Та на відміну від "Чужого", який експлуатує схожу тему, "Туманність Андромеди" не акцентує увагу на образах космітів і зосереджується на моральних і духовних рефлексіях головних героїв щодо їхнього громадянського обов’язку та загальнолюдського призначення.

Також радянські кінематографісти не переймалися технікою майбутнього, знімаючи зорельоти загальними планами. У фільмі мало дії, проте дуже багато розмов, тож дивитися його можна лише зі спортивного інтересу. Найвеселіший момент у фільмі, коли героїня показує пальцем на покинутий космічний корабель і каже "Це чужий"! А на столі Дара Вітра можна побачити пристрій, схожий на ноутбук.

Космічна Одіссея 2001 (Стенлі Кубрик, Велика Британія/США, 1968)

Цей фільм став правдивим переворотом у жанрі кінофантастики. Кубрик екранізував оповідання Артура Кларка, який також взяв участь у написанні сценарію фільму. "Космічна Одиссея" - це грандіозний фільм-опера, в якому розвиток людської цивілізації виявляється незримо пов’язаним із позаземним розумом, а міжпланетні подорожі приводять до фізичного злиття із безмежжям космосу.

У картині розповідається про три чорних моноліти, які з прадавніх часів існують у нашій галактиці. Один моноліт потрапляє на доісторичну Землю і допомагає австралопітекам опанувати знаряддя праці, другий вже сучасні люди знаходять на Місяці, а третій виявляють на Юпітері, куди земний уряд направляє розвідувальну експедицію "Дискавері".

Більшу частину дослідників введено у стан анабіозу і лише двоє астронавтів залишаються чергувати на кораблі, керованому розумним комп’ютером Гелом.

Запрограмований армійськими науковцями на виконання програми будь-якою ціною, Гел сходить з розуму і ставить під загрозу життя екіпажу.

Зйомки "Космічної Одіссеї" були складними, адже перфекціоніст Кубрік постійно вдосконалював декорації та доповнював сценарій. Він дуже прискіпливо ставився до відтворення механіки космічного судна і намагався зробити її якомога реалістичнішою.

Скажімо, для сцени ранкової пробіжки астронавтів був створений велетенський барабан, який обертався, створюючи ілюзію, що космонавт сам біжить по стінах житлового відсіку. А для епізоду "Зоряних воріт" асистент Кубрика був змушений вигадати цілком нову техніку зйомки.

Окремим досягненням Кубрика було використання класичної музики, яка стала повноправним елементом фільму. Зрештою, сцена обертання супутників довкола Землі під музику Штрауса дотепер є однією із найвпізнаваніших кіноцитат.

Соляріс (реж. Андрєй Тарковський, СРСР, 1971)

Екранізація роману "Соляріс" посварила Андрєя Тарковського та Станіслава Лема, який вважав, що режисер спотворив його книжку. Письменник скаржився, що Тарковський перетворив його роман на "Злочин та кару". Лема цікавив космос, а Тарковського. – Земля.

У фільмі йдеться про психолога Кріса Кельвіна, який прилітає на дослідницьку базу планети Соляріс, аби дізнатися, чи має планета власний розум. Науковці на базі перебувають у пригніченому стані, бо Соляріс перетворив їх на власних піддослідних і щодня матеріалізує їхні неприємні спогади. Кріс також не уникає цієї участі і зустрічає клон своєї загиблої дружини Харі.

Незабаром жінка починає розуміти, що вона лише образ давно втраченої коханої і намагається покінчити життя самогубством. Водночас вона все більше відчуває себе справжньою людиною.

Перед Крісом постає нелегкий моральний вибір – позбутися болючого образу чи навчитися жити із ним. "Соляріс"- це філософська оповідь про духовні пошуки, які пронизують усю людську сутність та про неминучу відповідальність за гріхи минулого.

Чужий (реж. Рідлі Скотт, Велика Британія/США, 1979)

Картина Рідлі Скотта "Чужий" дала початок цілій серії фільмів про зіткнення людей із ворожими формами чужопланетного життя. Це також і мистецький дизайнерський проект, адже зовнішній вигляд Чужого та декорації чужопланетного зорельота створював відомий швейцарський художник Г.Р. Ґіґер.

Стрічка розповідає про рейс вантажного судна "Ностромо", екіпаж якого по дорозі додому отримує закодований радіосигнал із невідомої планети. Кілька астронавтів вирушають на планету, аби знайти джерело сигналу.

Вони знаходять розбитий корабель, а також кокони невідомого походження. Один із коконів розкривається і чужопланетна істота атакує астронавта. Постраждалого приносять на корабель і через певний час екіпаж опиняється під загрозою знищення.

Аполлон 13 (реж. Рон Говард, США, 1995)

Стрічка Рона Говарда розповідає про реальну місячну експедицію на кораблі "Аполлон 13", яка розпочалася 11 квітня, а закінчилась 17 квітня 1970 року. Під час польоту на кораблі відбулася серйозна аварія, яка пошкодила системи життєзабезпечення, і астронавти, так і не побувавши на Місяці, були змушені терміново повернутися додому.

У картині "Аполлон 13" розповідається про підготовку до експедиції, а також про стосунки між членами екіпажу. Проте головна увага приділена самому інциденту на кораблі. Режисерові вдалося передати хронологію та напруження цієї складної експедиції, яка стала важким випробовуванням на Землі та у космосі.

Перші на Місяці (реж. Алєксєй Фєдорченко, Росія, 2005)

Картина "Перші на Місяці" знята у жанрі "мокьюментарі" - "фальшивого" документального кіно. Фільм присвячено вигаданій радянській експедиції на Місяць, яка нібито відбулася 1938 року, але пройшла невдало і була засекречена радянською владою.

Автори картини розказали про групу комсомольців, відібраних для участі у космічній програмі, а також про їхні подальші долі. Картина "Перші на Місяці" побудована на "документальних зйомках", стилізованих під радянську кінохроніку.

Це не лише фантазія про неіснуючі космічні досягнення, але й історія про "інший" радянський Союз, в якому життя нагадує радісні кадри кінохроніки, а люди мріють тільки про небо та героїчні звершення.

Місяць 2112 (реж. Данкан Джонс, Велика Британія, 2009)

Син Девіда Боуї Данкан Джонс уславився своїм дебютним фільмом "Місяць 2112", який дехто з критиків назвав "найкращою фантастичною стрічкою нульових". У цій картині відчутні впливи "Космічної Одиссеї" Стенлі Кубрика та "Блейдраннера" Рідлі Скотта, проте Джонс, на відміну від своїх натхненників, робив акцент не на величному видовищі, а на камерній психологічній драмі.

У фільмі йдеться про астронавта Сема Белла, який працює на місячній станції "Саранґ", що добуває ізотоп гелій 3 - цінне джерело енергії на Землі. Його трирічний контракт доходить до кінця і Сем не може дочекатися, коли нарешті побачить дружину і маленьку доньку. Від самотності у нього починаються галюцинації, проте зв’язок із Землею тимчасово недоступний через аварію. Єдиним компаньйоном чоловіка є розумний комп’ютер Ґерті.

Якось Сем вирушає до бурильної установки, щоби забрати видобутий ізотоп, і потрапляє в аварію. Він приходить до тями у лікарняному відсіку, проте нічого не пам’ятає про свою пригоду. Він помічає, що Ґерті за його спиною спілкується із керівництвом компанії. Також комп’ютер чомусь не дозволяє Сему вийти із бази, проте він хитрістю вибирається назовні.

Біля бурильної установки він знаходить усюдихід із чоловіком всередині. Сем забирає його на базу і з подивом помічає, що у них однакові обличчя.

Незабаром обидва Семи розуміють, що вони клони справжнього чоловіка, який живе на Землі, а усі їхні спогади просто імплантовано. Компанія вже послала команду, яка має вбити клонів і вони мають знайти спосіб врятувати свої життя.

powered by lun.ua