Промо України по-польськи. Фото. Відео

10
5 червня 2012
Інсталяція Катажини Щипйор "Зелене світло" про те, що у містах зникає зелень. Тут і далі - фото Кшиштофа Вікторовскі
Виступ студентів на бандурах теж користувався великою популярністю
Перформативна акція "Ніч особистої культури − savoir vivre" Івена Тектури
Поляки кажуть, що на час "Ночі культури" кількість міліції на вулицях дуже збільшилась. Але за всю ніч авторові трапилось побачити не більше десяти правоохоронців
Впродовж свята у місті було чисто: тут постійно прибирали, а пакети зі сміттям грузили у мінівени і вивозили. Бите скло, пусті стаканчики і обгортки були помітні ближче до 2 години ночі
Спектакль "Вишневий сад" Львівського театру "Воскресіння" у постановці Ярослава Федоришина
Пластична інсталяція Лєшека Мондзіка – осмислення життя і творчості Бруно Шульца. Кілька круків переміщались з по вуличці від ліжка з картонними частинами жінки до ліжка. На спинах при цьому вони мали картини
Нічна центральна сцена "Ночі культури". Праворуч – логотип свята, ліворуч - єдина помічена реклама
Вистава "Лісова пісня" театру ім. Леся Курбаса у постановці київського режисера Андрія Приходька. На виставі на вулиці був справжній аншлаг
Біля місць, де роздають безкоштовно їжу, - завжди черги. Тут і далі - фото автора
Сеанс одночасної гри з українським гросмейстером Орестом Грицаком у Любліні
Читання поезії Оксани Забужко, Івана Андрусяка, Андрія Любки і Галини Крук українською і польською мовами. Приміщення, виділене для цього, було повністю заповнене слухачами
"Читання України" влаштував польський часопис "Акцент", який публікує твори українських авторів
Виступ Сергія Жадана і гурту "Собаки в космосі"
Виставки фото розмістились на Алеї Культур у Любліні
Люблінськими вулицями. Прямо по центру - будівля, у якій колись давно жив фотограф. Новий власник використав це і "обнародував" його роботи прямо на вікнах. Фото Кшиштофа Вікторовскі
Колишня в'язниця у Любліні, яка нині є музеєм. Теж відреставрована коштом ЄС
"Старий театр", відреставрований коштами ЄС

"Цю будівлю ми теж реставрували за європейські гроші", каже Кшиштоф Лонтка, директор відділу неінвистиційних проектів Любліна і вказує на "Старий театр". Буквально за рогом вулиці — Театр ім.Г.К.Андерсена, який теж відбудували за кошти ЄС, і такі зупинки по центру міста з результатами освоєних грошей пан Кшиштоф робить буквально через кожні сто метрів.

Усю цю радість за успіх сусідів можна було б і не описувати на сторінках української преси, якби не один аспект — люблінська історія "відродження" має прямий стосунок до України.

Все просто: Люблін позиціонує себе як місто, яке з'єднує східну і західну Європу. Тому задля створення бренду міста, як такої собі брами на схід, проводяться заходи, на яких безкоштовно піарять Україну.

Наймасштабніший з них — Ніч культури, яка цього року проходила вшосте і стала неофіційним культурним стартом Євро у Польщі.

Чоловік з жінкою вночі

"Вітайте на сцені гурт "Окріп" - польською мовою оголошує ведучий і на сцену виходять студенти, які співають українських пісень. Імена виконавців (Томаш, Агнєшка) одразу дають зрозуміти: розважати публіку будуть не наші студенти, які поїхали закордон вчитись.

Натовп біля сцени пригощають "традиційною українською халвою", і такий простий спосіб щирого промо робить більше для іміджу України, аніж мільйони, викинуті на ролики зі слоганом "Switch on Ukraine".

Ця сцена — одна з десятків місць, де коштом поляків (цього року гроші на фестиваль дало Міністерство культури, бюджет — півмільйона доларів) рекламують Україну.

Поки польські студенти співають українських пісень, глядачів пригощають "традиційною українською халвою"

Генеральний консул України в Любліні Владислав Каневський підтвердив у розмові, що Україна на це свято грошей не виділяла.

Програма "Ночі культури" виявилась настільки насиченою, що відвідати навіть половину заходів за одну ніч було майже неможливо. І це різноманіття подій стало невеликим мінусом — після Ночі залишилось відчуття недобаченого і недочутого, адже часто неймовірно цікаві заходи накладались у часі, і встигнути на них було нереально.

Втім, організатори подбали, аби кожен мав вибір на свій смак і настрій — потанцювати під музику популярних у Польщі Гайдамак з Voo Voo, Перкалабу чи "Собак в космосі" та Сергія Жадана; послухати читання віршів у виконанні Оксани Забужко, Івана Андрусяка, Андрія Любки і Галини Крук; подивитись чудові постановки львівського театру ім.Леся Курбаса і  "Вишневий сад" театру "Воскресіння".

 

Обдумати "Тріснутий горизонт Шульца за Лєшеком Мондзіком" у виконанні акторів пластичної сцени Люблінського католицького університету: під пильними поглядами картонних манекенів з вікон будинків, вуличкою сновигали чорні безмовні круки.

"Говорили" їхні руки, які любовно погладжували частини картонних тіл жінок, всипаних землею.

Посмакувати українські страви, поговорити про скандальне "Українське тіло" чи подивитись хороше кіно. І все це на різних сценах, вулицях, у храмах, музеях, бібліотеках. Безкоштовно.

"Україна — це як жінка, а Люблін — як чоловік, і звісно, контакт кращий вночі", - напівжартома каже автор ідеї "Ночі культури" Рафал Козінський.

Вже більш серйозно Рафал пояснює, що ідея йому прийшла в голову під час відвідин Ночей музеїв у Європі. От тільки він вирішив винести музеї під відкрите небо й урізноманітнити програму театральними постановками, концертами, літературними читаннями тощо.

Тепер невтомний Рафал обдумує влаштування такого свята десь у спальному районі, адже часто він є таким собі містом у місті. І якщо люди не добираються до культури, то культура добереться до них.

Проект, який почався 6 років тому зусиллями ініціативних студентів з кількома десятками учасниками-митцями, переріс у вуличні дійства, під час яких все місто до ранку не спить. Мер міста Кшиштоф Жук так і сказав пресі: спати не буду до світання, як і всі.

Справді, на Ніч культури у центр Любліна збираються тисячі людей. До першої-другої ночі фестиваль разюче відрізняється від українських: на вулицях чисто (пакети зі сміттям регулярно вантажили у мінівени і вивозили), немає битого скла і п'яних, майже бездиханних тіл, без штовханини і лайки мешканці міста проходять вузьким проходом Краківської брами, яка на час Ночі культури була "одягнута" у символічні для українців картаті поліпропіленові торби.

Одягнута в українські сумки Краківська брама міста. Фото Кшиштофа Вікторовскі

Так змінити браму придумали  наші митці Сергій Петлюк і Олексій Хорошка. Їхня інсталяція ("Exchange 2.012") показує типовий символ частих зустрічей українців з поляками. Але у Любліні він став ще й модним атрибутом: маленькі картаті сумки через плече красувались не на базарних бабках, а на стильних молодих людях.

"Базарна" сумка стала модним сувеніром 

До речі, на "кріслах" з такою обшивкою відпочивали відвідувачі комплексу "Алхімія", слухали музику і цмулили українське пиво.

А тим часом по вулицях любляни мандрували у пошуках ще кращих вражень. Культурно і чемно. Та чим ближчий світанок, тим концентрація нетверезих на вулицях і шматків пляшок на дорогах збільшувалась, і вже о 5 ранку площі виглядали майже так само, як і звичні нам, українські.

Схід і захід разом

Але навіщо полякам витрачати такі суми грошей на піар України?

Кшиштоф Лонтка пояснює: все це робиться задля розвитку бренду міста. Люблін — невелике (365 тисяч) місто на сході Польщі, чверть його мешканців — студенти. Тут немає промисловості, і влада вирішила зробити ставку на туризм.

"Ще 6 років тому ніхто не хотів казати, що ми є східним містом Польщі, бо це було погано, а тепер ми зробили з цього бренд. Ми кажемо, що ми знаємось на цій території, на Україні", - пояснює Лонтка.

Він зізнається, що створенню цього бренду передували тривалі дискусії і обговорення, але коли пропозиція з його розвитку була сформована, попри очікування авторів, сильного спротиву вона не викликала.

"Бо це наше фундаментальне таке відчуття. Історія міста така, що воно є між сходом і заходом, за 50 км звідси був кордон. Не може бути іншого бренду", - додає Лонтка і резонно зауважує, що якби вони вирішили провести Ніч європейської культури, то з цією ідеєю були б не дуже оригінальні, такі фестивалі не дивина. А от Ніч українсько-польської культури має свою унікальну пропозицію.

 У Любліні є ось такі червоно-зелені знаки, які отримують заклади з справді хорошим сервісом і якісним продуктом. Так туристу легше орієнтуватись

"Ми вирішили, що ми є містом сходу і водночас брамою на схід, тобто це такий маркетинговий крок привласнення собі бренду", підсумовує поляк. Стратегія блакитного океану, сказали б випускники МВА. Відтак усі сили влади кинули на розвиток інфраструктури (за гроші ЄС тут тепер будують аеропорт), відновлення пам'яток та піар цього таки бренду. І Ніч культури — один з заходів у такому перспективному напрямі.

"Полякам не подобається бути східним краєм, тому вони підтягують Україну" – посміхаючись, каже письменник Іван Андрусяк.

Хай там як, Україні зараз це грає на руку. "Поляки в Україні  роблять більше, ніж українські інституції", пояснює письменник Сергій Жадан.

Під час дійств "Ночі культури" фактично усі майданчики були заповнені: літературні, перформанси, концерти, виставки були забиті відвідувачами. І тисячі поляків пішли додому у доброму гуморі і з бодай якимись позитивними асоціаціями про Україну. Чи то чи від безкоштовного борщу,  чи від концерту чи від прослуховування поезії.

Культурна ідеологія

Поляки взагалі активні у пропаганді (у хорошому сенсі слова) культури.

"Польська політика ніколи поляків не цікавила, польська економіка — теж, польський спорт — не найсильніший у світі. А через що вони можуть показати самобутність, свою історію, свої звичаї — через культуру. Україна мала б переймати один в один цей досвід", - ділиться думками перед виступом зі своїм гуртом Жадан.

На запитання, що має статись, аби в Україні відбулась така культурна революція хоча б в одному місті, Іван Андрусяк  зауважує, що справа не лише в грошах (хоча у них, звісно, теж). Мова йде про коло людей, які готові будуть працювати задля розвитку міста, а не заради привабливих "відкатів".

"Нам бракує доброї волі, людей з ідеєю і кола однодумців", вважає письменник.

Головна сцена "Ночі культури" вдень. Без величезних плакатів з переліком спонсорів, партонів і всіх, хто зробив свято. Фото Кшиштофа Вікторовскі 

В Україні важко уявити подію такого масштабу, на якій жодним словом зі сцени не оголосили б, що вона відбувається під патронатом Мінкульту, і що сам мер своєю величністю його підтримав, і про це має бути неодмінно написано не лише на величезних розтяжках біля сцени, але й на кожній листівці.

Однак хороший приклад сусідів дає підстави сподіватися, що колись і на наших вулицях буде таке свято.

Ніч культури 2012 у цифрах: 250 українських митців, 50 унікальних польсько-українських проектів, 270 подій і 70 000 глядачів

powered by lun.ua