Трипільське коло. Парад стихій

Цьогорічне "Трипільське коло" викликало дещо змішані відчуття. Чудовими були майстер-класи, танці, ритми барабанів, фаєрники, атмосфера фестивалю, насиченою була музична програма, радували душу природа й погода.

Водночас, знітили певні організаційні моменти та конфлікт ініціаторів із майстрами, які приїхали показати себе на ярмарку. Проте для гостей фестивалю позитиви все ж переважили.

П’ятий еко-культурний фестиваль "Трипільське коло 2012", який тривав із 28 червня до 1 липня у Ржищеві (Київська область), був присвячений одразу чотирьом стихіям та їх єднанню – на "Параді стихій" люди вшановували землю, воду, вогонь і повітря й символічно замкнули коло, об’єднавши їх у ціле.

Фест проходив під гаслом "Живи радісно!" – і організаторам вдалося порадувати гостей. А ось майстри лишились ображеними – та про це згодом.

На "ювілейному" фесті було вдосталь дійств, які вже полюбилися шанувальникам етнічного і справжнього, а були й новинки. Так, завдяки чемпіонату "Євро-2012" на "Трипільському колі" транслювали футбол – фінальний матч могли подивитися там ті, хто лишався до самого кінця фестивалю. А музичні виступи на великій сцені, натомість, могли подивитися on-line ті, хто не поїхав до Ржищева.

Уперше на "Трипільському колі" з’явилася художня майстерня, де можна було повчитися малювати та "поджемити" разом на одному великому аркуші.

Художня майстерня гарного настрою. У глибині малюють портрет

Також новинкою була Територія кохання, на якій хлопці й дівчата знайомилися, проводили "швидкі побачення" (speed dating), бавились іграми та конкурсами.

Посиденьки на "Території кохання"

Діяли також Територія спілкування, "Сакральний простір" та фестиваль ДоброТи з гаслом "Добро там, де ти", на якому, зокрема, показували короткометражки та вистави екологічного спрямування.

Ековистава на фестивалі ДоброТи: Совість намагається достукатися до людей - а вони не слухають

Були й творчі посиденьки "Двірники", і розмови про здоровий спосіб життя та духовний розвиток.

ал

Робота з енергіями у Сакральному просторі

Тож вибір забав і можливостей повчитися нового ще розширився.

Музика просто неба - у зоні спілкування

Традиційно було багато музики. І хоча декому вона здавалася "заїждженою", декому маловідомою, декому надто гучною (а чутно було на всю територію фестивалю до глибокої ночі), і велика, й мала сцени збирали слухачів.

Театр тіней на Великій сцені

Своїх шанувальників збирали й дві інших сцени, на яких грали барабанщики, входячи в унісон із ритмами стихій і вводячи в танець і майже медитацію присутніх.

Танці під барабани у Trible Circle

Традиційно було багато майстер-класів на 35 майданчиках, на яких кожен міг знайти справу до душі: творчість, ремесла, лекції-розмови, прикрашання тіла за допомогою хни та фарб, плетіння кіс, танці народів світу, співи й барабанні сейшни, різні ігри та квести...

Була й толока зі звичним уже муруванням глиняної хатки.

Глину місили ногами, друзів обмащували нею жартома

Був і літературний фестиваль "Трипільське ЛІТ'О" - але цього разу трохи з "футбольним" ухилом. Дехто з анонсованих знаних поетів не приїхав, а дехто приїхав на фест ненадовго (цього року учасники літсцени могли бути безкоштовно лиш у день свого виступу).

Поет Павло Коробчук презентує Літературну збірну України з футболу, доки її капітан Сергій Жадан поїхав із презентацією до Лондона

Дуже гарне було офіційне відкриття фестивалю – в ніч із 29 на 30 червня. О 2-й ночі на завершення концерту і вистави театру вогню в натовпі глядачів засвітилися бенгальські вогні, які перед тим роздали волонтери.

Бенгальські вогні під Великою сценою

А потім, після виступу Ніни Матвієнко, був захопливий феєрверк...

Ніна Матвієнко, Олесь Журавчак, театр тіней та інші учасники Великої сцени - під оссяним небом

...і масовий запуск небесних ліхтариків, які летіли вогниками в небо під зачудованими й замріяними поглядами, віддаючи своє тепло простору Трипілля.

Лети-лети, донеси до неба наші мрії...

А в ніч із 30 червня на 1 липня всі охочі приєднались до ритуальної ходи по спіралі, яка була символом цього фесту.

У темряві, по колу - до центру всього...

Шлях у темряві був окреслений свічками, під ногами шурхотіли трава і пісок, а в центрі спіралі були речі-символи стихій: кухоль із водою, мініатюрна пічка зі свічею всередині, барабан, який озвучував повітря, зернята, які уособили сили землі.

Дійшовши до центру з думками про хороше, кожен мав повзаємодіяти зі стихіями – й повернутися в початок спіралі. Дехто розгубився у натовпі, але ті, хто таки пройнявся ідеєю й заглибився у процес, отримали відчуття цілісності й повноти.

Зігріває стихія вогню, дає сили земля...

Після цього найвитриваліші знову продовжили ніч під барабанний дріб, а невеличке коло людей зустріло сонце з грою барабанів.

Сонце сходить над схилами близько 5-ї ранку

Серед них був і директор та генпродюсер цьогорічного фестивалю Олесь Журавчак. Вночі він грав на сопілці на великій сцені, а на світанку віддався ритмам барабанів серед інших.

Олесь Журавчак (у світлій одежі) барабанить у колі однодумців

Усі ці й інші дійства створили атмосферу справжності, радості й єдності. Вільною від алкоголю й наркотиків територією ходили люди з просвітленими обличчями й спрагою нового, заряджені енергією Трипілля та повні творчих ідей.

Однак були й неприємні чи незрозумілі моменти.

Одним із нововведень цьогорічного "Трипільського кола" були фестивальні купони – "копи".

Фестивальна "валюта"

Планувалося, що тільки ними можна буде розраховуватися на території фестивалю. Однак те, що гостям фесту не поміняли б "копи" на гривні назад, а майстрам довелося б при обміні віддати 10% заробітку, змусило і тих, і інших часто обходити це правило.

Справді, залишити собі "як сувенір" папірці замість грошей мало хто міг собі дозволити, адже відвідувачі фестивалю – переважно незаможні молодь і творчі люди. А ходити до "обмінних пунктів" щоразу, коли захочеться піти на майстер-клас, випити чаю чи чогось поїсти, незручно.

Обмінний пункт

Майстри ж жалілися, що вони вже на місці і після оплати вхідних квитків ("благодійного внеску") дізналися, що на "Трипільському колі" ходитимуть "копи", а після фестивалю їм за кожні 10 "коп" віддадуть лише 9 гривень.

Гончар на алеї майстрів

Ті, хто приїхав до Ржищева продавати на ярмарку свої вироби та проводити майстер-класи, нарікали, що умови участі у фестивалі організатори змінювали без попередження і в останній момент, а на спроби домовитися відреагували зневагою та погрозами. Навіть не вірилося, що той Олесь, який самовіддано барабанив на світанку й говорив про єднання навколо спільних цінностей, здатен на таке…

Як розповіли майстри журналісту "Української правди. Життя", першого дня вони запротестували проти того, що, крім плати за вхід та місце на ярмарку, витрат на дорогу, з них іще вирахують 10% заробленого. Дехто також боявся, що "копи" взагалі не поміняють на гривні, бо цей пункт у договорі був не прописаний. Натомість угода передбачала чималий штраф за торгівлю у гривнях.

На зустрічі з обуреними майстрами, за їхніми словами, директор фестивалю Олесь Журавчак повівся грубо й зневажливо, заявив, що ті, кому не подобається, можуть їхати з фесту, погрожував викликати міліцію. Натомість майстри зателефонували юристам та звернулися до Податкової міліції. Врешті-решт, дехто з майстрів таки поїхав із фестивалю, інші змирилися з ситуацією і лишилися з зіпсованим настроєм. Розрахунки велися і в "копах", і в гривнях, однак про штрафування ніхто вже не говорив.

Майстриня іграшок із творіннями

Олесь Журавчак на підсумковій зустрічі з пресою запевняв, що умови для майстрів були оприлюднені заздалегідь, а майстри просто не слідкували за змінами на сайті фестивалю й не читали уважно угоду про співпрацю. Майстри це заперечували й говорили, що, якби їх чесно попередили, дехто б не поїхав на фестиваль, а дехто б і погодився з умовами, але в поданій формі це видавалось їм "рейдерством", "кідаловом" та просто нехтуванням.

"Не можна так з майстрами, з творчими людьми, які теж є творцями цього фестивалю", - говорили у коментарях майстри. Дехто навіть припускав, що після минулорічного конфлікту між засновниками фестивалю в його організаторах залишилася найменш порядні. За словами майстрів, у попередні роки з організаторами вдавалося домовитися, а цього разу кожен лишився при своєму.

Дружно ліплять із глини - безкоштовний майстер-клас у просторі ДоброТи

Майстри відзначали, що цього року "Трипільське коло" дуже комерціалізувалося й на них намагаються побільше заробити, хоча вони на фестивалі працюють і розважальних дійств майже не бачать, хоч і платять за вхід, як відвідувачі.

Олесь Журавчак же пояснював, що ідею з купонами почерпнули на Заході, що фестиваль повинен вийти на самоокупність, бо державної підтримки недостатньо, що кожен учасник і гість фесту є його меценатом.

І все це можна зрозуміти – тим більше, що фестиваль справді проведений гідно по ключових моментах, на широку ногу (часом навіть думалося, що занадто). Однак чому людям не дати право вибору, як підтримувати фестиваль і що собі лишати за сувенір? Чому заздалегідь не попередити про всі умови?

Адже навіть на обмінних пунктах не попереджали, що назад "купони" на гривні відвідувачам після фесту не мінятимуть. Та й на пряме запитання про це в пунктах обміну і адміністратор на вході ухилялися від відповіді. Лише прес-секретар фестивалю Надія Лозова підтвердила, що зайві "копи" лишаться відвідувачам "як сувенір", і порадила обмінювати потрошки.

І це при тому, що вхід на фестиваль для тих, хто не замовив квитки дуже заздалегідь, коштував відчутно: навіть за 1 день відвідування слід було заплатити 150 гривень, як і за 2 (одноденної плати не було передбачено), а за 4 дні – 200-ті (хоча ще 28 червня вранці на сайті фесту значилась ціна у 180 гривень).

За такої вартості декого дратували негаразди побутового плану: відсутність води в 5-х відкритих для чужих очей душах, брудні біотуалети (хоча цього року за ними доглядали краще, ніж раніше), брак столів для майстрів та майстер-класів.

Портрет з натури малюють прямо на траві, бо столів не надали

Також вразили гостей старі автобуси, які возили людей із Києва до Ржищева (в одного з них відмовили гальма, через що 23 людини отримали поранення), а також відсутність волонтерів чи вказівників на станції метро Видубичі, звідки від’їжджали автобуси.

Багатьом також не давала відпочити гучність музики на сценах. Особливо через це страждали майстри, які вдень втомлювалися за роботою. Також сцени часто "перекривали" одна одну – й у результаті ті, чиї намети та майданчики були рівновіддалені від них, чули просто суцільний шум.

Однак Журавчак сказав, що така вже властивість фестивалю… Втім, над іншими недоліками обіцяв попрацювати.

Директор фестивалю хвалився, що цьогорічний фестиваль "побив усі рекорди" – за чисельністю творчих майданчиків (35), гуртів (більше 120), учасників (більше 2 тисяч), відвідувачів (орієнтовно 13-15 тисяч, хоча очікувалося 20-30 тисяч осіб).

Однак багатьом видалося, що цей фест відвідало менше людей, ніж у попередні роки. Навіть іноземців, попри "Євро-2012", було мало. Можливо, людей зупинила вартість, можливо, матчі і концерт Елтона Джона та Queen у Києві. А можливо, заклик не їхати на фестиваль Журавчака від попередніх співорганізаторів фестивалю, які розсварилися з ним минулого року і вважали проект "Трипільське коло" завершеним на чотирьох стихіях.

Журавчак же повідомив, що після завершення циклу й параду стихій починається нове 5-річне коло – і цим дав надію, що фестиваль травитиме. Голова Київської облдержадміністрації Анатолій Присяжнюк зі свого боку обіцяв підтримку цій ініціативі.

Губернатор Київщини - після власноручного розпалення трипільської печі

Зрештою, які б не були негаразди, більшість сходиться на тому, що фестиваль вдався і подарував відвідувачам ковток свободи й радості, і що його варто продовжувати й розвивати. Навіть багато майстрів згоджувалися з цим, хоча дехто уже сумнівався, що приїде на "Трипільське коло" ще раз. Щасливі очі молоді надихають на продовження.

Фото - Олени Рощіної