Несподівана Молодість

14
28 жовтня 2012

27 жовтня у кінотеатрі "Київ" відбулося закриття 42-го Міжнародного кінофестивалю "Молодість". Найбільшою несподіванкою церемонії  стало вручення Гран-Прі грецькому фільмові "L", на що,  вочевидь, не розраховували ані глядачі, ані самі творці картини.

Закриття

Закриття фестивалю, як і минулого року,  відбувалося у двох залах кінотеатру "Київ", один з яких призначався для гостей, членів журі та учасників конкурсу, а інший – для представників преси. Церемонію довелося перенести на день раніше через парламентські вибори. Вона припала на "день тиші", тож всі причетні до політки покровителі фестивалю завбачливо залишилися вдома.

Початок церемонії затримався на сорок хвилин, і це запізнення пан Андрій  Халпахчі назвав "доброю традицією "Молодості". Загалом, завдяки різним нестиковкам, дійство пройшло значно веселіше, аніж відкриття.

Скажімо, член журі національного конкурсу Іван Козленко з доброго дива назвав щойно зароджений кіно рух "українських злих" мейнстрімом, ймовірно, маючи на увазі якісь власні інтерпретації цього слова. Проте це не завадило журі вручити диплом за фільм "Гамбург" режисерові Володимиру Тихому, який, здається, найбільше долучився до постання руху "злих", як самобутнього явища українського кіно.

Член журі національного конкурсу Іван Козленко  

Порадував глядачів і голова основного журі Золтан Камонді, який прочитав публіці коротку, але дуже емоційну лекцію про творчість Антонена Арто, що його вплив він побачив у грецькому фільмі "L" Бабіса Макрідіса.

Здається, що Гран-Прі, вручене головним журі цій картині, найбільше вразило саме її продюсерку, яка і вийшла отримувати нагороду.

Продюсер фільму "L" Аманда Лівану 

Вона зауважила, що "L" вже брала участь у багатьох фестивалях, але це її перша велика відзнака. Ця стрічка явно не була фаворитом фестивальної публіки та й на фінальному перегляді стрічки із залу вийшла більшість глядачів.

 Кадр із фільму "L" грецького режисера Бабіса Макрідіса.

Втім, мотивація журі та емоції пересічних глядачів тут цілком зрозумілі та передбачувані – Макрідіс зняв стрічку настільки абсурдистську та позбавлену будь-яких кінематографічних умовностей, що її покази навряд чи вийдуть за межі кінофестивалів.

Бабіс Макрідіс, який до цього зафільмував лише одну короткометражку, які і Леос Каракс, намагається не дивитися чуже кіно. Він також не розповідає історії, а поєднує своїм персонажем довільний і доволі непередбачуваний набір епізодів. Втім, у картині таки є наскрізна тема – відчайдушні намагання головного героя здобути довіру інших та вписатися бодай у якийсь колектив.

Йдеться про сорокарічного розлученого чоловіка, який живе у своїй старенькій машині. Він працює розвізником меду, а його найкращим другом є чоловік, який прикидається ведмедем. Одного невдалого дня героя звільняють, а потім він збиває на дорозі собаку. Після того він покидає свою машину і намагається долучитися до спільноти байкерів, але їхню симпатію ще треба заслужити.

"L" - це стрічка, яка живе своїм життям, і одночасно комунікує із глядачем, провокує і примушує почуватися незручно. Герої промовляють бездумні діалоги і роблять бездумні вчинки. Макрідіс примушує нас по кілька хвилин спостерігати за тим, як розбивають машину, чи як персонаж співає пісню про море, дивлячись прямо у камеру.

Це простір суцільного абсурду і цілковитого нерозуміння між людьми. Картина дуже близька до театральної естетики, а її герої не розмовляють між собою, а радше проголошують промови. Зрештою, це одна із найбільш зрілих та найбільш концептуально продуманих картин на 42-й "Молодості".

Конкурс і поза ним

Загалом цьогорічний конкурс повного метру на фестивалі був дещо слабшим за минулорічний, принаймні йому бракувало таких яскравих фільмів як "Подих" Карла Марковіча, який здобув Гран-Прі минулого року. Найцікавіші стрічки зібралися на різноманітних позаконкурсних програмах. Окрім ретроспектив Мілоша Формана, Артура Ліпсетта та Алена Роб-Ґріє, глядачі могли переглянути нові фільми Кім Кі-Дука, Леоса Каракса, Крістофа Оноре, Сергія Лозниці, Дуні Смірнової, Томаса Вінтерберґа та інших знаних режисерів. 

Втім, у конкурсі "Молодості" все таки було кілька непоганих фільмів, ніяк не відмічених нагородами журі. Грузинській стрічці "Усміхайся" Русудан Чконії не вистачило буквально однієї десятої бала, щоби здобути приз глядацьких симпатій.

За жанром фільм - трагікомедія, яка розповідає про перебіг вигаданого конкурсу "Мама Грузії" та про його дуже колоритних учасниць. Стрічка не тільки демонструє місце жінки у сучасному грузинському суспільстві, але й стає правдивою сатирою на тамтешнє суспільне життя.

Іще одна соціально критична картина "Десять жимів до раю" Мадса Маттісона розповідає про сорокарічного данського бодібілдера, який живе разом із деспотичною матір’ю і не може завести стосунків із місцевими дівчатами. Його дядько, який вже дізнався про радощі секс-туризму, радить поїхати за дівчиною до Таїланду, але герой вирушає туди за справжнім коханням на все життя.

 Кадд із фільму "Десять жимів до раю"

"Десять жимів до раю" - це дуже проста і зрозуміла стрічка про стосунки між батьками і вже дорослими дітьми, чоловіками та жінками, країнами першого та третього світів. Та, звісно, найсильнішою складовою цієї картини є її кастинг – починаючи від чарівного і сором’язливого здорованя Кіма Кольда, який зіграв головну роль, і закінчуючи огидними європейськими секс-туристами, що їх він стрічає у Таїланді.

Жодне журі не відзначило й чеську стрічку "Пуп’янки" Зденека Їраського, в якій йшлося про нелегке життя чеської провінції за пізнього комунізму. Фільм розповідає про депресивне промислове містечко, в якому живе родина станційного наглядача та прибиральниці.

"Пуп’янки" Зденека Їраського 

І поки мати намагається заробити зайву копійку, миючи підлогу на вокзалі, її чоловік програє квартиру на автоматах, дочка вагітніє, а син-підліток за виручені з продажу коноплі гроші, купує собі в користування справжню стриптизерку. "Пуп’янки" зображають своїх героїв із іронією та гумором, залишаючи місце і для справжньої трагедії в їхньому житті.

Проте єдиною стрічкою, яку автор цих рядків бачила  двічі і готова переглянути ще раз, є нідерландська драма "Гемель" режисерки Саші Полок. Це тонка і пронизлива робота про зовсім юну дівчину на ім’я Гемель, яка намагається заповнити душевну порожнечу випадковим сексом із незнайомцями.

 Кадр із кінрофільму "Гемель"

І лише несподівана та нещаслива закоханість позбавляє Гемель притаманного їй цинізму. Окремим планом у картині проходять її тісні, дружні та майже любовні стосунки із власним татом-ловеласом, який  присвятив життя улюбленій дочці.

У цій картині актори, і, зокрема, виконавиця головної ролі Ганна Гукстра не побоялися відвертих сексуальних сцен, втілюючи на екрані різні аспекти людської чуттєвості. І, як не дивно, саме цю стрічку нагородило своїм дипломом міжнародне екуменічне журі, щоправда, із доволі симптоматичним формулюванням: "за демонстрацію погіршення моральних цінностей у західному суспільстві".

Зрештою, наскрізною темою для багатьох фільмів фестивалю  стала інфантильність молодих людей та їхнє небажання брати на себе якісь обов’язки. Однією із перших картин, яку глядачі змогли побачити на "Молодості " в позаконкурсній програмі стала норвезька комедія Мартіна Лунда "Майже чоловік", що вона отримала Гран-Прі МКФ у Карлових Варах.

 

У стрічці йдеться про 35-річного чоловіка, який ніяк не може змиритися із вагітністю подруги і важко розлучається зі своїми дитячими звичками.

На зустрічі з глядачами режисер зазначив, що ця ситуація типова для його покоління в Норвегії, адже тепер молоді люди можуть довше вчитися і довше залишатися дітьми без відповідальності та зобов’язань.

Та, здається, ця тема поки що не є близькою українським глядачам, які щиро запитували Мартіна, навіщо знімати кіно про такого лобуря, і як жінка взагалі може кохати такого чоловіка. Втім, подібних героїв у фестивальних фільмах було чимало, і це непорозуміння більше свідчить про соціальну прірву між нами та Європою, аніж про саме кіно.

Україно, гудбай!

На цьогорічній "Молодості" відбулося щонайменше три гучних для українського кіна події. Першою була прем’єра української драми "Істальгія" режисерки Дар’ї Онищенко. Цей проект частково завдячує своєму існуванню "Молодості", адже знайшов своїх продюсерів після пітчингу на фестивалі два роки тому. Тепер він брав участь у конкурсній програмі повного метру.

 

Фільм розповідає три пов’язані між собою любовні історії. У центрі оповіді – історія  немолодої вдови, заробітчанки з Києва, яка у Мюнхені випадково знайомиться зі своїм сусідом – емігрантом із Сербії. І доки між ними зав’язуються дружні стосунки, їхні діти, які залишилися на батьківщини, намагаються влаштувати власне особисте життя.

Відверто кажучи, "Істальгія" була найслабшим фільмом у конкурсній програмі. За кількістю кітчу, безглуздя та несмаку її перевершує лише минулорічна картина на чорнобильську тематику -"Земля забуття". Непереконливі сюжетні ходи, незрозумілі мотивації героїв – тільки частина недоліків цього фільму.

Головний недолік полягає у тиражуванні стереотипів та безцільної жорстокості. Саме "Істальгія" продемонструвала одну із найбільш огидних та абсурдних сцен побиття жінки у кіно. Цей безпідставний акт агресії героя, що він поданий чи не у схвальному контексті, залишає після себе стійке відчуття відрази до картини.

Значно успішнішим виявився показ альманаху короткометражок "Україно, гудбай! ", який пройшов у переповненому кінозалі. Минулого року на "Молодості" відбулася презентація цього проекту, присвяченого українським заробітчанам та емігрантам.

Наразі знято 25 картин, із яких до прокатної версії потрапили шість: "Янгол смерті" Володимира Тихого, "Борода" Дмитра Сухолиткого-Собчука, "Побачення" та "Як козаки у космос полетіли" Євгена Матвієнка, "Ядерні відходи" Мирослава Слабошпицького та "Пиріг" Юрія Ковальова. У прокаті стрічку можна буде переглянути з 1 листопада.

В останній день фестивалю відбулася презентація проекту "Шевченко. Для тебе", ініційованого Інститутом Президента Віктора Ющенка. Сам почесний президент фестивалю провів прес-конференцію, присвячену старту сценарного конкурсу.

Разом із ним на запитання преси відповідали генеральний директор міжнародного кінофестивалю "Молодість" і керівник проекту "Шевченко. Для тебе" Андрій Халпахчі, а також продюсер проекту Максим Онопрієнко.

У планах ініціаторів – збірка із близько десяти короткометражок, які будуть зняті до двохсотріччя поета у 2014 році. До березня наступного року триватиме конкурс творчих робіт, після якого буде сформований сценарний портфель.  За словами пана Онопрієнка, на фільм планується зібрати близько чотирьох мільйонів гривень.

Презентацію проекту провели Віктор Ющенко, генеральний директор міжнародного кінофестивалю "Молодість" і керівник проекту "Шевченко. Для тебе" Андрій Халпахчі, а також продюсер проекту Максим Онопрієнко.  

Віктор Ющенко додав, що це будуть винятково приватні інвестиції. Почесний президент фестивалю також наголосив, що сподівається побачити на конкурсі диваків, "які б розповіли про Шевченка так, щоби було цікаво кожному". Техніка також не має значення – можна знімати навіть на мобільний телефон.

Також Ющенко дав свою інтерпретацію творчості Шевченка, який, на думку колишнього гаранта, "зберіг кров нації – українську мову". Також Віктор Андрійович наголошував на необхідності збереження української окремішності, виробленні єдиного історичного наративу і єдиного літературного канону, зрозумілого та священного для всіх поколінь українців.

На його думку, в українців залишилося ще чимало боргів перед Шевченком, і один із них – недостатня цікавість до його робіт та до його біографії. Побачимо, чи вдасться режисерам проекту втриматися у рамках вимог ініціаторів проекту і в той же час відкрити в поетові нові сторони, які б показали його "більш світським, більш земним" і навіть "більш геніальним".

Фото з офіційного сайту кінофестивалю.

powered by lun.ua