"Кохання " та "Хмарний атлас" - фільми про смерть, любов та свободу

162
9 листопада 2012

Від 8 листопада на українських екранах демонструються: драма "Кохання" Міхаеля Ханеке (у рамках фестивалю "Інше кіно"), фантастична драма "Хмарний атлас" Тома Тиквера й Енді та Лани Вачовських, комедія "Як по маслу" Джима Філда Сміта і фільм жахів "Прокляття 3D"Цутомо Ханабуси.

Смерть у пальто

Кохання/Amour

Режисер: Міхаель Ханеке

Нова стрічка "Кохання" знаменитого австрійського режисера Міхаеля Ханеке вже встигла здобути Золоту Пальму в Каннах і стати одним із головних претендентів на цьогорічний "Оскар" в номінації "найкращий іншомовний фільм". Цього тижня вона з’явиться і у столичному кінотеатрі "Київ", щоправда не у прокаті, а в рамках фестивалю "Інше кіно", тож ітиме всього тиждень. Втім, глядачі Одеси, Харкова, Чернівців, Донецька, Запоріжжя та Львова також зможуть переглянути фестивальні картини.

Про стрічку Ханеке у пресі з’явилося вже багато дуже схвальних відгуків, можливо тому, що це найбільш "людяний" з його фільмів, хоч і розповідає про доволі травматичні події. Австрієць завше знімав фільми, які шокували публіку не лише відвертим насиллям (фізичним та психологічним), але й самим підходом до організації кіновидовища. Вступивши у боротьбу із мас-медіа та жанровим кіно, які, на його думку, лише продукують шаблонні сюжети, режисер намагався відходити від супротивного та не залишати своєму глядачеві місця для заспокійливих ілюзій.

Так само вийшло із картиною "Кохання" - ця стрічка із романтичною назвою насправді розповідає про болісне та повільне помирання літньої жінки та страждання її чоловіка, який вирішує самотужки доглядати кохану. Цілком у властивій йому садистичній манері, режисер фільмуватиме їхні муки, і змушуватиме публіку дивитися на це знову і знову. Та на відміну від попередніх фільмів Ханеке, де набереться зовсім небагато приємних героїв, персонажі "Кохання" одразу ж викликають симпатію.

Йдеться про колишніх консерваторських викладачів - Анну та Жоржа, які вже багато років у шлюбі. Вони проводять свої роки заслуженого відпочинку, відвідуючи концерти учнів, читаючи газети і книжки та роблячи один одному маленькі компліменти. Герої живуть у старій квартирі в центрі Парижу, яка, здається, законсервувалася ще у 1970-х роках. Їхнє помешкання заповнене книжками, на поличці стоїть старий компакт-плеєр, вітальню прикрашає рояль, а на стінах висять картини та килими.

Цей дуже зворушливий "професорський" антураж одразу викликає ностальгію за часами, коли люди цінували вдумливе читання та могли вести довгі розмови, сидячи у глибоких кріслах. Інший предмет ностальгії – самі постаті "старорежимних" викладачів Жоржа та Анни. Їх зіграли знамениті французькі актори Жан-Луї Трентіньян та Еммануель Ріва, які самі по собі є знаковими особистостями у європейському кіно. Ці чудові артисти зобразили своїх героїв такими собі уламками старого світу, що його вже не зрозуміти молодшому поколінню.

 

У Жоржа та Анни є доросла дочка-музикант (Ізабель Юппер), і є онуки, але вони не часто бачаться. Старенькі цінують гармонію, яка панує у їхньому житті, тож коли у Анни стається інсульт і половину її тіла паралізує, чоловік з усіх сил намагається зберегти милі серцю звички. Втім, з перших же днів хвороби стає зрозуміло, що зв’язок пари із зовнішнім світом, а також і один з одним починає слабшати. Дочку та учня, які приходять провідати Анну, лякає хвороба та смерть, в той час як старі починають приймати її як неминучий фінал. Зрештою, Анна сама поринає у світ дитячих спогадів, відгороджуючись від Жоржа стіною своїх страждань.

Дія фільму майже не виходить за межі квартири. Ханеке відверто милується ретельно її підібраним начинням, змальованим, як він сам зізнавався, із помешкання його власних батьків. Та попри увесь свій трагізм, "Кохання" - стрічка надто суха та академічна. Вона приносить чисто аналітичне задоволення, але годі очікувати від неї катарсису. Слабкість фільму ще й у відсутності зрозуміло викладеної історії. За браком сюжетних деталей, глядач змушений шукати глибинних підтекстів, яких режисер, можливо, у картину і не закладав. Принаймні сцена з голубом, яка може бути по трактована цілком символічно, за словами Ханеке, означає лише те, що у Парижі "багато голубів".

 

Та найбільше дивує феноменальна подібність "Кохання" до минулорічної ісландської картини "Вулкан" режисера Руннара Рунаррсона. У цих фільмах ідентичні не лише імена героїнь та умови, за яких розпочалася хвороба, але й обставини їхньої смерті. Втім, у ісландця кінець приходить значно простіше та брутальніше, натомість, тоді як Ханеке наділяє смерть зовнішністю турботливої бабусі, яка нагадує, що на той світ було би не зле надягнути пальто.

Руннаррсон зняв просту і чесну картину про помирання близької людини, і про усі ті суперечливі почуття, що їх викликає подібна ситуація. Його персонажі – звичайні люди, у їхніх стосунках немає особливих сентиментів, у побуті – декадентської краси, а у смерті - романтики. І хоча "Вулкан" отримав чимало нагород на міжнародних кінофестивалях і навіть висувався від Ісландії на "Оскар", він залишився у тіні фільму "динозавра" Ханеке.

Це нагадує один випадок із історії музики – якось всесвітньо відомого скрипаля Джошуа Белла попросили зіграти на станції метро, не розголошуючи своє ім’я. Музикант виконував дуже складні та вишукані твори і все одно на нього майже не звертали уваги. А наступного дня Белл провів концерт у залі, де глядачі мусили платити шалені гроші за місця. Публіка була в захопленні від майстерності дорогого зіркового скрипаля і на нього чекав справжній тріумф.

Оцінка фільму 4,5 з 5

Моральний закон всередині і "Хмарний атлас" над головою

Хмарний атлас/Cloud Atlas

Режисери: Том Тиквер, Лана та Енді Вачовські

Стрічка "Хмарний атлас" із бюджетом у 102 мільйони доларів стала однією з найдорожчих європейських картин. Ця помпезна драма об’єднала трьох режисерів, які вже давно не виступали із помітними та значущими роботами, і дала їм шанс знову нагадати про себе. Ідея екранізувати роман Девіда Мітчелла "Хмарний атлас" виникла у Тома Тиквера ще 2009 року, незабаром до проекту долучилися Енді та Лана Вачовські, які мали права на екранізацію. Підготовчий період фільму тривав чотири роки, і значну частину цього часу режисери шукали фінансування для свого проекту.

Втім, ці роки не минули марно – у результаті зйомки тривали усього чотири місяці, а незалежне фінансування дало Тикверу та Вачовським повну свободу дій. Тож у "Хмарному атласі", дія якого відбувається у шести різних епохах, майбутнє дісталося Вачовським, а епізоди минулого та сучасності – Тикверу. Об’єднує ж цю тригодинну епопею вічне як світ питання ціни та цінності особистої свободи. Хоча й не обійшлося у фільмі без езотеричних міркувань про існування життя після смерті.

 

 

Дія шести "новел" картини розвивається паралельно, а персонажі з різних епох так чи так виявляються пов’язаними між собою. Скажімо, щоденник морської подорожі молодого адвоката-аболіціоніста з ХІХ століття стає джерелом натхнення для бідного музиканта у 1930-х роках, близький друг цього музиканта через сорок років розкриває змову корпорацій молодій журналістці, а її книжку читає наш сучасник-видавець, несправедливо ув’язнений власним братом у будинку для літніх.

У дистопічному майбутньому міста Нео-Сеул дівчина-клон об’єднує борців за рівні права, а ще через кілька сотень років її вважатимуть богинею дикуни, які вижили після падіння останньої світової цивілізації.

 

Філософським натхненником для режисерів став Алєксандр Солженіцин, який своїм "Архіпелагом ГУЛАГ" відкрив західним читачам прихований бік тоталітарного суспільства. Тиквер та Вачовські в один голос зізнавалися у любові до цього письменника, та, здається, перестаралися із її вираженням. Заклики до боротьби із несправедливістю у їхній картині перетворюються майже на мантру, яку монотонно і вперто повторюють усі її герої. "Хмарний атлас", попри усю свою величність, "захмарну" кількість спецефектів, складну і багатоходову сюжетну комбінацію, залишається невибагливою картиною, яка прямолінійно втовкмачує свою маніхейську мораль у голови глядачів.

 

Втім, окрім проповідей у "Хмарному атласі" є й чимало атракцій, скажімо одні й ті ж актори, які з’являються у різних новелах та зображають героїв іншої статі та раси. Завдяки цьому стрічка перетворюється на виставку досягнень гримерів, хоча, здається, накладні вуса та перуки не виглядають натурально навіть у еру високих технологій. Найбільше перевтілень припало на долю Тома Хенкса, Голлі Беррі, Г’ю Ґранта та Г’юґо Вівінґа, якому дісталися усі негативні персонажі картини, включно із демонічною сестрою Нокс з будинку для літніх та самим Сатаною. Звісно, у цьому маскараді теж можна знайти глибокий сенс, але він весь час тягнув картину в бік комедії.

 

Тож попри амбіційність проекту, "Хмарний атлас" не став ані проривом у кіно, ані новим філософським виловлюванням, як це було із тією ж "Матрицею". Позитивним боком цієї картини є те, що попри свій хронометраж вона минає швидко та безболісно і все ж таки на якийсь час захоплює думки. Окремий плюс - під час фінальних титрів автори стрічки влаштовують перевірку на уважність, демонструючи акторів у всіх своїх, часом дуже несподіваних, ролях.

Оцінка фільму 4 з 5

Як по маслу/Butter

Режисер: Джим Філд Сміт

У ролях: Дженніфер Ґарнер, Тай Баррелл, Г’ю Джекман, Олівія Вайльд, Яра Шагіді, Роб Корддрі, Алісія Сільверстоун

Країна: США

Жарн: комедія

 

Недитяча комедія про одинадцятирічну чорношкіру дівчинку, всиновлену в маленькому американському містечку на Середньому Заході. Несподівано сирітка відкриває у собі талант вирізання скульптур із масла, і цим вона переходить дорогу родині місцевих рекордсменів, які вже 15 років поспіль вигравали конкурси масляних скульптур. І якщо чоловік готовий поступитися своїми титулами, то його настирна дружина не готова здаватися. У цій історії також виявляється замішаною стриптизерка - коханка масляного короля та його сексуально стурбована дочка-підліток. Їхні вибрики привнесуть у фільм масу непристойних та відвертих жартів.

Прокляття 3D/Sadako 3D

Режисер: Цутому Ханабуса

В ролях: Сатомі Ішихара, Коджи Сето, Шота Сомея

Країна: Японія

Жанр: жахи

 

У школі для дівчат ходять чутки про проклятий файл у Інтернеті, після перегляду якого чекає неодмінна смерть. Головна героїня вирішує перевірити правдивість легенди і ледь не гине разом зі своїм хлопцем. Виявляється, що файл викликає до життя привида Садако, чиє прокляття у попередніх фільмах розповсюджувалось за допомогою відеокасет. Дівчині доведеться подолати пекельне створіння, у боротьбі за життя свого коханого. 

Фото www.kinopoisk.ru

powered by lun.ua