Чиновникам можуть заборонити розвішувати у своїх кабінетах картини з музею

9
22 лютого 2013
"Село біля річки". Так виглядав оригінал під час звірки 2001 року
так виглядає підробка
"Дніпровські далі" Глущенка - оригінал
підробка

Відповідний законопроект зареєстрований 20 лютого нардепом Сергієм Міщенком.

Як відомо, у 2011 році дві картини Миколи Глущенка, які Національний художній музей надав до Кабміну, зникли. Кримінальна справа з приводу зниклих полотен Глущенка відкрита й досі.

Водночас, світі ніхто не користується творами мистецтва задарма. Береш картину – плати ренту,  цитує колишнього директора Музею сучасного українського образотворчого мистецтва, Тетяну Грущенко "Радіо Свобода".

Однак така тактика для України не підходить, бо в цивілізованих країнах розуміються на мистецтві і знають йому ціну, а в нас – ні, додає Грущенко.

Директор Київського музею російського мистецтва Юрій Вакуленко нічого катастрофічного у тому, щоб прикрашати важливі управлінські будівлі музейними картинами, не бачить – сьогодні у розпорядженні чиновників є 2 картини цього зібрання.

Однак наголошує на тому, що в такій справі треба бути дуже уважним. Маленька втрата пильності – і цим вже починають зловживати. І, звісно, якими б гарними не були адміністративні будівлі, в музеї все одно умови і догляд за картинами кращі, запевнив Вакуленко.

"Головний принцип, виходить, наступний: все навколо колгоспне, все навколо моє. Чиновники вважають, що раз це народне добро, то можна спокійно до цього апелювати. Як тільки хтось з музейників це питання порушує, ну наприклад, той випадок  з Національним художнім музеєм, то директору музею одразу "дають по голові". Те, що це закон бодай ініціюють, правильно. Принаймні це окреслює проблему і те, що її треба вирішувати", - каже Вакуленко.

Національний художній музей України віддав у користування Кабміну і Адміністрації Президента 37 картин. Це полотна українських художників, переважно більш сучасних, які не мають першочергової цінності, розповідає зберігач Національного художнього музею Юлія Литвинець. Щороку музейна комісія проводить звірку картин і зараз підстав нарікати в Музею немає.

А от в майбутній закон головний зберігач не вірить, тому що разом з ним доведеться доопрацьовувати й інші документи, а це забагато непотрібної уряду мороки.

"Скажу вам чесно, чому я в це не вірю. Ми можемо прийняти закон, але всі музеї і державні органи працюють під державним казначейством. Є певні коди діяльності. І коли чиновники навіть визнають, що є така проблема і вони готові проплатити за те, що було зроблено, вони не можуть це зробити, бо немає такого коду, по якому вони могли б зробити. Є перелік на зарплатню, на комунальні послуги і ще на щось, але, наприклад, такого як "послуги на реставрацію" нема", каже Литвинець.

Наразі процедура передачі картин виглядає наступним чином: спочатку організація надсилає лист-прохання, далі підписують угоду (в якій, зокрема, зазначають вимоги щодо зберігання – мікроклімату й охорони), копії надсилають до Міністерства культури, яке розглядає угоду і дає наказ про передачу експонатів на зберігання. Лише тоді їх отримує орендар.

powered by lun.ua