Книжки на травневі

25
25 квітня 2013

Травневі свята - це традиційний час для коротких відпусток і традиційного весняного перезавантаження. Особливо це актуально зараз, після довгої майже піврічної зими.

"Українська правда. Життя" традиційно радить декілька симпатичних книжок на весняні вихідні.

Бути в тренді

Джоан Ролінґ. Несподівана вакансія (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА)

 

Зовсім нещодавно у видавництві "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" вийшла книжка Джоан Ролінг у інкарнації дорослої письменниці.

Переклад зробив уже давно знайомий з письмом авторки Віктор Морозов, перекладач "Гаррі Поттера". А також – Тарас Малкович, переклади якого всі ми не раз і не двічі чули під час кінофесту "Молодість" та читали в збірці "Довгі слова".

Роман цікавезний і втягує у вир подій з перших сторінок: від несподіваної смерті члена місцевої ради до війни за вигідну посади з доступом до потоку хабарів. Нічого не нагадує?

В романі діє декілька сімей. Усі - мешканці маленького британського містечка Пегфорд. Їх сплітає густе павутиння внутрішніх і зовнішніх взаємин. Сімейні стосунки та несподівані зв'язки між героями створюють прецікавий фон для розгортання подій.

Тут я бачу користь існування глибокої літературної традиції за плечима письменниці. Старий-добрий вікторіанський роман тут прочитується як ніколи добре. Спектр від Діккенса з Теккереєм до його сучасніших інкарнацій типу роману "Білі зуби" Зеді Сміт.

Мені би не хотілося тут переказувати зміст. Бо у власне розгортанні подій і лежить головна принада цього тексту. Стилістичних смаколиків натомість тут небагато. Крім хіба що фірмового почуття гумору Ролінг.

Одним словом, якщо ви досі не прочитали цей роман англійською - візьміть з собою в мандри його українську версію.

Читати легке

Наталка Доляк. Гастарбайтерки (КСД)

Для економії часу цю книжку можна читати не всю, і тільки другу частину. Але про все по порядку.

Для початку варто усвідомити, що тема заробітчанства вже точно увійшла в українську літературу. Тут я згадаю про чудову збірку "Мама по скапу"- я її дочитую, тому поки що не скажу нічого. 

 

Роман "Гастарбайтерки" Наталки Доляк – в цієї ж опери. Іноді в мене було враження, що він писався ніби для показу в якому-небудь шоу про "ужаси заробітчанства".

"Гастарбайтерки" названо "романом" - це текст з трьох частин. Кожна присвячена одній жінці, що поїхала на заробітки в Німеччину.

Перша – про Галину, Халлу для німців, літню вчительку німецької мови. Вона свого часу була заміжня за номенклатурним чоловіком та мало приділяла уваги власному сину. Син син після одруження чесно виганяє матір з дому. А сама Галина слідом за новим чоловіком рушає заробляти гроші до Німеччини.

Її іноземне життя – це розкішний маєток напівбожевільної аристократки, котра зробила Халлу прибиральницею-покоївкою-компаньйонкою.

Коли в гості випадково приїздить син Халли, відновлюються сімейні проблеми… і Халла вирішує померти з горя.Буквально.

Друга частина – про Наташу, котра стала Ташею. Колишня танцівниця працює прибиральницею та утримує свого українського чоловіка-алкоголіка.

Таша не сумує та виявляє в собі новий талант – свахи, котра вміє будь-якому знайти пару. Крім себе.

Ця частина "Гастарбайтерок" найцікавіша. Річ у тім, що Наталка Доляк побудувала цей розділ відносно нетипово.

За нудним лінійним описом переїздів і зміни робіт починається сюжетна лінія берлінського життя прибиральниці кількох багатих квартировласників. Кожен розділ тут присвячено дням тижня і працедавцям, до яких ходить Таша. Кожен такий розділ містить майже десяток цікавезних типажів берлінців.

Я особисто бачу тут користь роботи молодих авторів у жанрі оповідання – бо кожен той розділ є фактично невеликим оповіданням.

Третя частина роману моє враження підтвердить. В центрі подій – Лариса. Надзвичайно красива дівчина, котрій двічі не пощастило з сексом. Перший раз її зґвалтував тренер, другий раз "залетіла" від "першого кохання".

Від бідності Лариса тікає на заробітки в Німеччину, де працює нянею. І там само на неї чекає щаслива розв’язка. "З журбою радість обнялась", якщо коротко. Не буду розкривати, щоб не було геть нецікаво.

Як на мене, роман піднімає дещо застарілі теми – чомусь місцями попахує НЕКом з питань захисту моралі та духовності. Але хай – на кожен товар є свій купець.

Міркувати про важливе

Сорж Шаландон. Повернення в Кіллібеґз (Темпора)

 

Не всі під час відпочинку прагнуть розвантаження. Для таких у пригоді стане роман Соржа Шаландона "Повернення в Кіллібеґз". За цей роман Сорж Шаландон отримав нагороду Французької академії, одну з найбільших літературних відзнак Франції.

Це роман про одного з героїв ІРА - Ірландської республіканської армії. Він пройшов шлях від підлітка-скаута до героя ІРА та зрадника-колаборанта з Британськими спецслужбами.

Юний герой - син одного з симпатиків ІРА, котрий через нереалізованість наклав на себе руки. Відтак уся родина переїхала до Дубліна.

Там на плечі підлітка падає відповідальність за своє походження. Його третують за ірландське походження, за нейтралітет Ірландії в Другій світовій, за бідність і сирітство.

Це типовий герой в українському, я б сказала, стилі. Його ніби підносить над іншими саме страждання, а не лідерські вольові якості чи блискучий розум.

Випадковий гріх героя віддає компромат у руки Британських спецслужб. Він іде на співпрацю - з мотивом, що зрада нібито очистить ІРА.

Крім цього, на окрему увагу заслуговує любовна лінія роману – опису такої подружньої любові я не читала давно.

І, звісно, хронічки того самого голодування ірландців у в’язниці – зі смертями та мало апетитними фізіологічними подробицями… зате несподівано стають очевидніші витоки естетики "панк".

Власне роман "Повернення в Кіллібеґз" побудований у дещо рваному хронотопі. Події розпорошені між кількома часовими пластами. Читач ніби постійно збирає пазл, розбираючись у хитросплптіннях. Часто видно наслідки, а не причини і навпаки.

В цьому полягає найбільший шарм читання цього текста. Все стає на свої місця лише на останніх сторінках. Характерно, що розв'язка відома і зрозуміла з перших сторінок. Тобто Сорж Шаландон тримає увагу стилем і напругою емоційною, а не подієвою. За що ми його і любимо.

Важлива деталь: передмова від автора. Сорж Шаландон у передмові проводить цікаву паралель між історіями України та Ірландії. З Голодомором включно. Думаю, такий текст потішить навіть тих, хто давно вже не читав нічого, крім "Чорного ворона".



powered by lun.ua