Видовищна подорож довкола світу і брудні таємниці американських реднеків

10
10 травня 2013

Від 9 травня на українських екранах демонструються: документальний фільм "Сансара" Рона Фріке, кримінальний трилер "Кілер Джо" Вільяма Фрідкіна  та комедія "Жарти в сторону" Давида Шарона.

Сансара/Samsara

Режисер: Рон Фріке

Жанр: документальний

Країна: США

Американець Джон Фріке вважається метром документального кіно, хоч і за фільмував лише чотири картини. Стиль його робіт легко впізнаваний – це яскрава, мов з журналу "National geographic" картинка, любов до сповільненої зйомки, відсутність авторського тексту, і калейдоскопічна структура фільму, яка довільно поєднує кадри, зняті в різних куточках земної кулі.

 

Зйомки його нової стрічки "Сансара" тривали п’ять років, впродовж яких йому довелося побувати у 25 країнах світу. Втім, Фріке прагне не географічної пізнавальності, а насамперед видовищності, тож знімає винятково на широкоформатній плівці (переважно 70 мм) і використовує власноруч зібрані камери для ефекту сповільнення. Ці старання не проходять марно, бо усі картини режисера, і "Сансара" зокрема, створюють мальовничі і незабутні картини живої природи та світу людей.

 

Його стрічки "Хронос" (1985), "Барака" (1992) і "Сансара" (2011) складають своєрідну трилогію, поєднану спільними темами, візуальними рішеннями та мотивами. В кожному своєму фільмі Фріке демонструє велич і спокій природи, мовчазну мудрість первісних племен та буддійських монахів, метушливе існування великих міст, механізацію щоденного життя "цивілізованого світу", конвеєрне виробництво їжі та товарів, які завтра опиняться на смітнику, бідність жителів третього світу, а також жахливі наслідки воєн.

Назви режисер традиційно запозичує із екзотичних мов: "хронос" із давньогрецької – час, "барака" з арабської – благословення, а "сансара" – це життєве коло у буддистів  та індуїстів. Ця безкінечна круговерть однакових образів у картинах Фріке сама собою нагадує сансару, винесену в заголовок його останнього фільму. Задачею людини, згідно буддизму, є вихід за межі цієї круговерті, і режисер своїми філософськими стрічками несподівано дає нам таку можливість.

 

Його любов до величних образів природи та гігантських рукотворних споруд напряму зіштовхує нас із поняттям "піднесеного", яке відкриває людині власну конечність та жалюгідність на фоні грандіозних форм. Зустріч із піднесеним, це водночас і граничний досвід, якій здатен змінити людину назавжди.

Такий же граничний досвід дарує нам і зустріч із жахливим. Ці потрясіння й уможливлюють вихід із замкнутого кола життя, що воно, як демонструє Фріке, стає все більшим тягарем для сучасної людини.

Не випадково "Сансара" закінчується кадрами відомої буддійської практики: із кольорового піску ченці малюють витончене зображення сансари, але одразу по закінченні без жалю знищують його.

Проте стрічки Фріке розраховані насамперед на західного глядача. Він не втомлюється говорити жителям "першого світу", що їхнє життя стало механічним, їх самих вже не відрізниш від роботів, а безкінечне виробництво речей не робить нікого щасливішими.

 

Режисер також нагадує про тисячі людей, які голодують і страждають по всьому світі від голоду та воєн. Втім, для своїх послань він використовує тиражовані образи, відомі насамперед із новин та науково-популярних публікацій.

Фріке, як голуб миру, в своїх фільмах облітає змучені бідністю країни Африканського континенту, відвідує австралійських аборигенів, китайських працівників потогінних фабрик, єгипетські піраміди, Північну та Південну Корею, арабів та євреїв Ізраїлю, поля смерті в Кампучії та бараки в Аушвіці.

Світ, за межами культурної мапи пересічного освіченого американця чи європейця для нього просто не існує. Та й апеляція до "східної мудрості" чи мудрості "благородних дикунів" є поширеною практикою, на якій будується вся філософія "нью-ейдж".

Та попри це, "Сансара" справді здатна принести сильні естетичні та душевні переживання, особливо тим, хто вперше прийде знайомитися із творчістю Рона Фріке

Оцінка фільму 4,5 з 5

Кілер Джо/Killer Joe

Режисер: Вільям Фрідкін

У ролях: Метью МакКонагі, Джуно Темпл, Еміль Гріш, Томас Гейден Черч, Джина Гершон

Жанр: кримінальний, трилер

Країна: США

Вільям Фрідкін – майстер безкомпромісного кіно, яке часто викликає жах, відторгнення та захват водночас. В його стрічках  героям доводиться занурюватися у нутрощі злочинів та різноманітних патологій.

Скажімо, у "Екзорсисті" молодий священик повертав собі віру в бога тільки після огидних сцен, влаштованих одержимою дияволом дівчинкою, а поліцейський з картини "У пошуках партнера" шукав маніяка-убивцю серед відвідувачів гомосексуальних БДСМ-барів та хлопців-повій.

 

Слава Фрідкіна прийшлася на 1970-ті роки, поступово сходячи нанівець, проте нещодавно режисер зробив ривок у минуле та зняв кримінальний трилер "Кілер Джо", сповнений анахронічної тепер брутальності та мізогінії. Дія стрічки відбувається у техаському містечку в родині типових реднеків Смітів, для яких нормально плювати у вітальні, ходити по хаті в брудному спідньому з пивом у руках та бити жінок під гарячу руку.

Голова родини Ансель Сміт живе у маленькому будиночку зі своєю другою дружиною та юною дочкою від першого шлюбу Дотті. Його син Кріс мешкає із матір’ю-алкоголічкою та продає наркотики.

Якось хлопець влізає борги, завинивши місцевим наркоторгівцям солідну суму. Дізнавшись, що мати застрахувала своє життя на 50 тисяч доларів, і заповідала їх Дотті, хлопець наважується на вбивство. Цю ідею підтримує не лише його батько, але й мачуха та сама дівчинка. Залишається лише знайти виконавця злочину.

 

За порадою друга Кріс звертається кілера Джо Купера, якому все сходить з рук, бо він працює детективом у поліції. Джо, як справжній техасець, ходить у ковбойському капелюсі, гостроносих черевиках та шкіряній куртці. Він агресивний, небезпечний та не кидає слів на вітер.

Єдина проблема – Джо не працює у кредит. Проте він готовий зробити для Кріса виняток, якщо той віддасть йому Дотті "у користування". Повагавшись, Кріс та Ансель, погоджуються на цю пропозицію.

Стрічка "Кілер Джо" – це колекція різних суспільних патологій, починаючи від корупції у поліції, та закінчуючи інцестом та садизмом. Фрідкін знімає відверто натуралістично, акцентуючи кожен момент насилля, яке, переважно, чиниться над жінками. Його герої абсолютні відморозки, які мають повну владу над сестрами, дружинами і навіть колишніми жінками, підкоряючись лише праву сильного. Та зрештою, це страхітливе видовище позбавлене жодного сенсу.

 

Звісно, можна спробувати інтерпретувати фільм як історію юної дівчинки, яка все життя прагнула вирватися із жахливого оточення. Убивство батька нерідко зустрічається  у кіно, і позначає собою занепад морального закону.

Убивство ж матері можна трактувати як смерть родинної любові. Тож не дивно, що героїня, коли сама переходить у статус матері, намагається позбутися довколишнього бруду доволі радикальним способом. Проте це лише здогадки, які не можуть зробити фільм кращим та вмотивованішим.

"Кілер Джо" – це кіноадаптація однойменної п’єси Трейсі Леттса, який й став сценаристом фільму. Можливо, на сцені ця історія не виглядає настільки травматично через природні театральні обмеження.

 

Проте на екрані вона більше нагадує порнофільм, в якому банальний сюжет про сантехніка є лише прикриттям для справжньої цілі. І у випадку фільму Фрідкіна – це чисте, красиво зняте та переконливо розігране насилля.

Зрештою, режисер не дарма казав, що для нього насилля є життєвою необхідністю, а замість кінематографічної кар’єри він радо би став серійним убивцею.

Оцінка фільму 3,5 з 5

Жарти в сторону/De l'autre côté du périph

Режисер: Давид Шарон

У ролях: Омар Сай, Лоран Лаффіт, Сабріна Уазані, Ліонель Абеланскі

Жанр: комедія

Країна: Франція

Усман та Франсуа – двоє поліцейських, змушених об’єднати свої зусилля задля розслідування вбивства дружини високопосадовця. Проте напарникам доводиться не легко, адже легковажний і безпосередній Усман звик діяти іншими методами, ніж витончений денді Франсуа.

 

Разом вони переживуть безліч пригод та дійдуть до змови на "самому верху". 

Фото Kinopoisk.ru

powered by lun.ua