Четвертий Одеський кінофестиваль: відкриття у Опері, драма про море та виступ Кустуріци

11
13 липня 2013

12 липня відкрився четвертий Одеський Міжнародний кінофестиваль. Фестивальне життя розпочалося ще до свого офіційного відкриття із майстер-класу знаменитого югославського режисера Еміра Кустуріци. А завершився день його ж концертом на Потьомкінських сходах. Церемонія відкриття пройшла у одеській Опері, а вітати фестиваль прийшли політики та знамениті кінематографісти.

Гостей фестивалю чекали на червоній доріжці рівно о шостій вечора, і до того часу Рішельєвська, та сусідні до Оперного театру вулиці, були перекриті для вільного проходу. Обабіч загород стояв натовп цікавих, а на спеціальній трибуні вмостилися фотокореспонденти, які мали знімати заїжджих та місцевих зірок.

Гості швидко прибували, кілька хвилин вимушено позували для фотокамер та заходили у бароковий хол театру. Глядачі у залі також могли спостерігати за подіями на червоній доріжці на великому екрані. Зрештою, точно за годину (подібна пунктуальність деяким київським фестивалям і не снилася) церемонія відкриття розпочалася. Своєрідним вступом до неї став виступ театру тіней, який наочно втілив метафору кіно як великого ілюзіону.

 

Ведучими дійства були Маша Єфросініна та Олексій Суханов.

Від кінематографістів фестиваль вітали продюсер Олександр Роднянський та режисер Емір Кустуріца. Голова журі міжнародної конкурсної програми Роднянський запевнив публіку, що його колеги "судитимуть чесно", беручи до уваги повноцінність художнього задуму, самобутність характерів героїв та несподіваність ідей.  

 Олександр Роднянський, президент ОМКФ Вікторія Тігіпко з чоловіком Сергієм

устуріца піднявся на сцену, щоби отримати почесну нагороду фестивалю "Золотий Дюк". Режисер зізнався, що приїхав до Одеси з трьох причин: через Бабеля, Довженка та Потьомкіна. Виявилося, що у дитинстві Емір не любив читати, і першою книжкою, яка його зацікавила стали "Одеські оповідання" Бабеля.

Довженкові режисер у цей день не раз зізнавався у любові – і на прес-конференції, і на зустрічі з студентами фестивальної кіношколи, і на церемонії відкриття. Потьомкін цікавив Кустуріцу насамперед "своїми сходами", де увечері мав виступати його гурт No Smoking Orchestra.

Загалом югославський (як він сам себе називає) режисер був буркотливим та дещо песимістичним. На зустрічі зі слухачами він ностальгував за французькою "новою хвилею" та "новим Голівудом" 1970-х – епохами, коли глядачі дивилися кіно, яке спонукало мислити. Величезна кількість доступної інформації, на думку Кустурци, знецінила кіно, сприяла маніпуляції глядачем та перетворила його на песиміста, знудженого тупоголовими передачами.

Він досі шкодує, що кіно переходить у цифровий формат. Існування високоточних камер на кшталт RED, значно спрощує роботу оператора, який раніше мав довго шукати оптимальне поєднання світла і тіні в своєму кіно. Саме через неприйняття сучасних технологій режисер вже п’ять років нічого не знімав.

Проте він поділився із українською публікою своїми ідеями щодо нового фільму "Любов та війна". У ньому він процитував знаменитий уривок із фільму "Земля" Довженка, із танцем героя перед неминучою загибеллю, щоправда, переніс його в гумористичний, і навіть фарсовий контекст.

 Емір Кустуріца

Фільмом-закриттям церемонії стала драма Джей Сі Чендора "Надія не згасне" ("All Is Lost"). Вона ще не виходила у прокат, і демонструвалася лише на Канському кінофестивалі. Це друга режисерська робота Чендора в повному метрі. Дебют режисера – фінансову драму "Межа ризику" ("Margin Сall") - українські глядачі могли бачити в кінотеатрах минулого року. 

Кадр з фільму "Надія не згасне"

В обох своїх картинах режисер розповідає про момент кризи у житті людини. В "Межі ризику" йшлося про фінансову бурю та катастрофу величезної корпорації, а в картині "Надія не згасне" Чендор надав цим метафорам прямого значення. І якщо у своєму дебюті він розповідав про людське море, то в його другому фільмі фігурує Індійський океан і лише один герой.

Йдеться про літнього чоловіка (Роберт Редфорд), який вирішив усамітнитися на своїй яхті, проте несподівано зіткнувся із цілою низкою проблем. Спочатку його судно пробив загублений кимось контейнер, далі – у яхти відмовила електрика та рація. Герой не втрачає надію на порятунок, аж поки шторми не відбирають у нього все що він мав, і навіть - волю до життя.

Присутні на фестивалі критики вже порівняли стрічку Чендора із нещодавнім фільмом Енґа Лі "Життя Пі". Це така ж релігійна та філософська історія, щоправда, значно прямолінійніша та простіша. На відміну від барвистого і екзотичного "Життя Пі", стрічка "Надія не згасне" відзначаєть суворим, майже гемінґвеєвським стилем. Фінал картини може читатися по-різному, але він однозначно віщує спасіння, якщо не фізичне, так духовне.

Зрештою, морська тематика органічно вписалася у настрій Одеського кінофестивалю. А життєствердна мораль стрічки, яка закликає ніколи не здаватися, здатна надихнути не лише глядачів, а й організаторів, адже у них попереду ще тиждень різних фестивальних подій.  

Кадр з фыльму "Надія не згасне"

powered by lun.ua