Країна мрій: корисні розваги на будь-який смак і вік. Фото

Незважаючи на те, що цьогорічний, ювілейний етно-фестиваль "Країна мрій" випав на дуже спекотний день та ще й з натяками на грозу, він все-таки відбувся, і, традиційно, привабив велику кількість його шанувальників та просто гостей.

Ще на підході до співочого поля, було помітно, що в столиці щось відбувається. В два ряди алея здоров'я та алея майстрів були заповнені стендами і палатками із зразками народної творчості. Нагадувало Андріївський узвіз у його кращі часи.

Різноманіття українського таланту вражало: починаючи від іграшок, мотанок, свистульок, вишиванок, закінчуючи глечиками, защіпками для волосся, медовими свічками та чаєм... Здавалося, що тут представлено всю народну творчість України.

Зайці від народних умільців. Фото автора

Мабуть, і дня не вистачило аби роздивитися всі вироби.

Цікаві сумочки з намистом. Фото автора

Між тим, головне очікувало все-таки попереду. Тут і справді можна було розгубитися, адже розважали на кожному кутку. Безліч цікавезних майстер-класів, на які, незважаючи на велику кількість людей, можна було вільно потрапити, або ж доволі зручно просто подивитися, як в них приймають участь інші.

На фестивалі працювало 5 сцен: головна сцена, "Зелена галявина", "Майстерня танців", "Кобзарська майстерня" та "Кримсько-татарська сцена".

Найпершою, одразу при вході, вітала "Кобзарська майстерня". У напівзатінку, прямо сидячи на сцені, тут виступали гравці на кобзі. Місце, само-по-собі, було наповнене якоюсь магією. Дерева, закуток і чарівні звуки кобзи. Тут не бігали діти, ніхто не галасував. Якось тихо всі сиділи і насолоджувалися співом і музикою Миколи Товкайла. Незвичайний момент.

Колоритний Микола Товкай Фото Дмитра Ларіна

Далі, відслідкувати послідовність розташування місць проведення майстер-класів було важко. Тому натовп рухався доволі спонтанно, що, можливо, і не створювало особливого скупчення і черг. Потрібно віддати належне організаторам, вони попіклувалися і про карти місцевості.

На "Кримсько-татарській" сцені, тим часом, розпочався виступ кримського ансамблю "Джеміле". І хоча його представляла лише маленька група людей, виступ був доволі колоритним. Жива музика, яскраві і контрастні на тлі трави костюми, приваблювали глядачів, які одразу ж діставали свої фото-відео пристрої, знімали артистів, плескали в долоні та підбадьорювали їх свистом. Така реакція публіки свідчила якраз про те, що все сподобалося.

Члени ансамблю "Джеміле". Фото автора

Майстерня танців, принаймні у першій половині фестивалю, не надто привабила натовп. Може, через те, що сцена була розташована трошки далі від всіх інших, а може, через те, що не було затінку. Нечисленна групка пробувала водити хороводи та танцювати, однак, без особливого ентузіазму та захоплення.

Між тим пізніше, народ з радістю витанцьовував та наочно демонстрував, що кайфує від того, що робить.

На "Зеленій галявині", найдовше налаштовували апаратуру. Люди підходили, сідали на власноруч створені з соломи, дуже симпатичні стільчики, однак потім втомлювалася від чекання та розходилася. Проте, коли там почали співати, народ все-таки підтягнувся із радістю слухав пісні.

Фото Дмитра Ларіна

Під козацьку галявину було виділено купу місця. Вона притягувала сюди не лише традиційними боями мішками та козацькими іграми і змаганнями, а й величезним чаном із козацькою кашею на шкварках.

Чоловічі ігри. фото Дмитра Ларіна

Фото Дмитра Ларіна

Повз її аромати складно було пройти повз.

Каша! Фото Дмитра Ларіна

Всього ж, протягом фестивалю відбулося безліч майстер-класів: живопис, ліплення, гончарство, петриківський розпис, заварювання чаю та кави, уроки із виготовлення фігурок із різних матеріалів, випікання, витинанки тощо.

Звичайно ж, тим, хто прийшов з дітьми, нудьгувати також не довелося: з ними ліпили, пекли, готували, співали і танцювали...

Фото Дмитра Ларіна