Кінопрем’єри тижня: похмуре розмаїття

17
6 вересня 2013

Від 5 вересня в українських кінотеатрах демонструються: комедійний бойовик "Два стволи"/"2 Guns" Балтазара Кормакура, кримінальна драма "Крижаний"/"The Iceman" Аріеля Вромена, мелодрама "Троє в Нью-Йорку"/"Generation Um..." Марка Манна, біографічна стрічка "Лавлейс"/"Lovelace" Роба Епштейна та Джефрі Фрідмана, а також фільм жахів "Тобі кінець!"/"You're Next" Адама Вінґарда, колективний збірник горорів "З/Л/О 2" /"V/H/S/2", трилер "Я плюю на ваші могили 2" /"I Spit on Your Grave 2" Стівена Монро.  

Схрещені стволи

Стрічка ісландського кінорежисера Балтазара Кормакура "Два стволи" - це спроба обдарованого та знаменитого у себе на батьківщині кінематографіста засіяти традиційне голлівудське поле жанрового кіно. Після своїх досить успішних незалежних картин, Кормакур взявся екранізувати графічний роман Стівена Ґранта про двох кримінальних злочинців, які виявляються прихованими агентами державних служб.

У фільмі йдеться про темношкірого офіцера наркоконтролю Боббі Тренча (його грає Дензел Вашингтон) та білого офіцера військової розвідки Майкла Стіґмана, які разом планують пограбувати банк наркоманії у Нью-Мексико. Розраховуючи взяти три мільйони доларів,  у банківських скриньках вони знаходять сорок три мільйони. Питань тепер тільки два: "Чиї це гроші?" і "Що з героями буде далі?".

 

Основою цього фільму є не тільки графічний роман Стівена Ґранта, але також і класичний фільм Дона Сіґела "Чарлі Веррік", який розповідає дуже схожу історію. Збігається навіть місце дії - містечко Трес-Крусес.

 Інша складова цього фільму - стара добра традиція поліцейських пар в голлівудському кіно. Зрештою, саме вона вийшла на перший плану цьому фільмі. Під акторів писався і сценарій, який тримається не стільки на дії, скільки на розмаїтих дотепах, обміном гострими репліками і тому подібним. Його автором став телевізійний сценарист Блейк Мастерс, тому серіальний темп тут інколи змагається з кінематографічним і навіть долає його.

 

До непоганого дуету Вашингтона-Волберґа я б додав ще Біла Пекстона, який грає жорстокого цереушника з необхідною дозою чорного гумору та абсурду, як це вміє робити тільки він.

 

У результаті  усіх цих зусиль вийшов загалом надто диспропорційний, як на мій смак, фільм: там, де потрібна тільки дія — він надто балакучий , а там, де потрібна рефлексія - надто метушливий.

 Фільм завис десь між умовністю графічного роману та безумовністю насилля, між харизматичністю героїв та розвінчанням корумпованості спецслужб. Режисерові варто було обрати котрийсь з цих складових, натомість він створив дивну мішанку всього. Тому, незважаючи на досить насичений та драматичний сюжет, у якусь  мить стає просто нудно.

 

Резюме: доволі посередній і все ще літній бойовик з хорошими акторами у головних та другопланових ролях. Оцінка фільму: 3,5 з 5.

Автор дякує кінотеатру "Київ" за допомогу у написання рецензії.

Крижаний та небезпечний

Фільм ізраїльського кінорежисера Аріеля Вромена є історією найманого вбивці на ймення Річард Куклінський, поляка, якого за стиль роботи називали Крижаним. Зрештою, у Крижаного було правило: не вбивати жінок та дітей, і одного дня саме воно стало причиною його конфлікту мафіозним босом.

Дія картини починається 1964 року, на початку кримінальної кар’єри Куклінського , а завершується 1986-го - роком його арешту.

На початку фільму Річард Куклінський - простий працівник копірувальної контори, яка займається розповсюдженням порнографії. Одного дня він стикається з бандитським авторитетом Роєм Де Мео, якому несподівано подобається незворушність Куклінського. Відтоді той починає виконувати доручення Роя і швидко йде угору.

 

Проте найголовнішим у життя Річарда є не його улюблена робота, а дружина Дебора та дві доньки. Вони єдині, до кого він відчуває хоч якісь емоції. У всьому іншому Куклінський - ідеальна машина для вбивства.

Це, звісно, не перша стрічка про подібного типу психопатів. Одразу згадується фільм Джона Макнотона "Генрі: портрет серійного вбивці", який фактично дав старт подібним історіям, ось тільки Генрі не мав родини і нікого не любив. Можна пригадати й інші стрічки, проте ця картина розповідає не стільки про серійного вбивцю, мисливця на людей, скільки про найманого кіллера, який перетворив себе на інструмент чужої волі.

 

(Хоча реальний Річард Куклінський (зріст 196 сантиметрів, вага 132 кілограми) також був і серійним вбивцею, який своє перше убивство, за його словами, здійснив у віці 13 років. Він виріс у родині психопатів,  успадкував жорстокість батька та матері, так само, як і його молодший брат Джозеф. За словами Куклінського, від 1948 до 1986-го він убив близько 200 людей).

Проте ця історія надається до ширшого контексту, який може включати у себе не тільки кримінальний світ, а, наприклад, сферу політичних убивств чи каральних органів, у яких діють подібного типу люди, абсолютно нечутливі до чужих страждань. Публікації про ката НКВД Васілія Блохіна чи польського ката Стефана Дембського надають достатньо матеріалів для роздумів про природу подібної поведінки.

Водночас "Крижаний" слідує новітній традиції стилізаторства, яка прийшла до кіно після "Зодіака" Девіда ФІнчера. Звісно, картина Вромена аж ніяк не сягає висот ФІнчерівського шедевру, проте містить дуже своєрідну і, як на мене, переконливу атмосферу, яка цілковито полонить увагу глядача.

 

Ще одна перевага цього фільму - чудові акторські роботи. У ролі Річарда Куклінського — неповторний Майкл Шеннон, чия харизма буквально заворожує. У ролі його брата Джозефа - Стівен Дорф, який з’являється на екрані тільки один раз, проте цього цілком достатньо, аби створити моторошну картину внутрішнього світу психопата.

 

Мафіозного боса зіграв Рей Ліотта, який просто створений для подібних ролей. Чудовий Кріс Еванс у ролі напарника Річарда не просто невпізнаний, а ще й дуже переконливий. Несподіваним виявися Дейвід Швіммер у ролі Джоша Розенталя. А ось кому, як на мене, не місце у цьому фільмі, так це Вайноні Райдер, яка зіграла Дебору Куклінську.

Ця акторка явно не підходить на ролі звичайних матерів та домогосподарок,  скільки б зусиль вона не докладала. Колишня подруга Едварда Руки-ножиці та об’єкт пристрасті Дракули так довіку і залишиться декадентською супутницею декадентських героїв. Різник Куклінський явно з іншої опери.

Резюме: напружений та непересічний трилер про сутінки людської душі. Оцінка фільму: 4,5 з 5

Мелодрама та біографія

Цього тижня на українські екрани вийшла також мелодрама "Троє у Нью-Йорку". Фільм зняв режисер Марк Манн, а головні ролі виконали Кіану Рівз, Бояна Новакович та Аделаїда Клеменс. Фільм розповідає про один день з життя немолодого чоловіка, який намагається відірватися зі своїми юними супутницями за допомогою різного роду речовин та у сумнівних закладах. Наслідки такої поведінки виявляться малопередбачуваними.

 

Фільм отримав нищівну критику і практично ніде не демонструвався.

Також виходить біографічна стрічка "Лавлейс" - про знамениту порноакторку, а згодом громадську активістку Лінду Лавлейс. Фільм зосереджується на стосунках Лінди з її батьками та чоловіком, який, власне, і привів її у порноіндустрію. У ролях: Аманда Сейфрід, Шерон Стоун, Роберт Патрік та інші.

 

Детальніше про фільм читайте тут >>>

Жменя жахів

Багатий тиждень і на горори.

Слешер "Тобі кінець"  режисера Адама Вінґарда йде слідами класичних фільмів на цю тему і водночас включає новітні досягнення жанру на кшталт "Пилки" чи "Хостела". У подібного штибу фільмах головна ставка робиться на шок, а не на саспенс.

У фільмі йдеться про велику та щасливу американську сім’ю Девісонів, яка збирається на родинне святкування. Прибуває  дуже багато людей, деякі з яких зовсім незнайомі між собою, а інші вороже настроєні до родичів. У розпал вечері будинок Девісонів піддається атаці невідомих у масках тварин, які один за одним починають вбивати фактично беззахисних членів родини.

Здається, ніхто не може чинити їм опір, проте один сміливець все ж знаходиться.

 

Загалом картина справляє непогане враження. Вона отримала у цілому схвальні відгуки критиків та глядачів.  Ви тут не побачите відомих кінозірок, зате кілька епізодів можуть створити належний для цього жанру шоковий ефект. Крім того, фільм знято на межі між чорною комедією та горором, тому здатен зацікавити ширшу аудиторію, ніж просто фільм жахів.

Режисер цього фільму Адама Вінґард є також постановником однієї з короткометражок антології "З/Л/О 2", яка також вийшла на українські екрани цього тижня. Це продовження попередньої частини за участі деяких фігурантів першого фільму. Цього разу приватні детективи Ларрі та Айша, розшукуючи студента коледжу, надибують у підвалі колекцію відеокасет.

 

Айша залишається передивлятися записи, а Ларрі вирушає на обшуки дому. Усе, що побачить на касетах Айша, - стане шоком для усіх, а ось Ларрі буде шокований станом Айші після перегляду.

Загалом стрічка доволі цікава, у ній наявні тематично та стилістично відмінні блоки і місцями вона здатна навіть злякати. Фільм отримав непогані відгуки критиків та фанатів подібного кіно.

Виходить також друга частина стрічки "Я плюю на ваші могили" режисера Стівена Монро. Це трохи абсурдно, бо історія загалом закінчилася ще у першій, проте, як то кажуть, у кожного бренда своя легенда. Цього разу йдеться про юну Кеті, яка прибуває до Нью-Йорка з райдужними мріями прославитися у модельному бізнесі. Однак не так сталося, як гадалося.  Необережно зголосившись на фотосесію незнайомих людей, дівчина піддається насиллю з боку групи брутальних чоловіків. Вони роблять усе можливе, аби вона не повернулася у світ живих, проте вона повертається.

 

Загалом вся ця франшиза - одна з найнеприємніших і у своїй ваговій категорії, і в історії кіно загалом. Це різновид так званого порнонасильства, яке має за мету лише експлуатацію натуралістичних епізодів. Про драматургію, режисуру, акторську гру тут навіть не йдеться. Зрештою, якщо ви все ж любите подібне кіно, то оригінал 1978 року ніхто так і не перевершив - і за жорстокістю, і за відвертістю, і за суто кінематографічними чеснотами. Дехто називає цей фільм правдивим утіленням фемінізму.

Фото Kinopoisk.ru

powered by lun.ua