Книга року Бі-Бі-Сі: премія за фантастику та історію про кротенят

Вручення книги року Бі-Бі-Сі щороку відкриває сезон зимової роздачі літературних нагород. Цього року продовжено нову традицію вручення двох премії. Вдруге, завдяки партнерству з ЄБРР, нагороди отримали два письменники за найкращу "дорослу" та "дитячу" книжку.

Як це відбулося – читайте далі.

"Доросла" премія

Здається, минулого року я накаркала…

Серед фіналістів 2012 був Ярослав Мельник – український критик-вісімдесятник. Він давно живе та працює в Литві, а зараз намагається стати і українським письменником.

Його дебютний текст "Телефонуй мені, говори зі мною" члени журі 2012 року так хвалили, що я в статті навіть припустила, що премію дадуть саме Мельнику. Тоді премію дали Юрію Винничуку за "Танго смерті".

Роман-переможець – це "Далекий простір" Ярослава Мельника. Якщо чесно, на мою думку, роман доволі слабкий. Він вторинний у сенсі змісту та надто "розжовує" самоочевидні смисли, ніби текст писаний для дітей і підлітків, які можуть не впізнати символу "сліпоти".

Ярослав Мельник: "Моє повернення в Україну є символічним"

У кулуарних бесідах від членів журі "Книги року Бі-Бі-Сі" я почула, що цей роман, мовляв, виписаний і завершений, на відміну від двох інших "недопрацьованих" книжок-фіналістів - "Фрау Мюллер не налаштована платити більше" Наталки Сняданко та "За чверть десята" Юрія Макарова.

Тут варто би ще додати абзац про те, що дуже дивним виглядає рішення про внесення всього трьох книжок у короткі списки премії. Насправді, цьогорічний вибір у довгому списку був непоганим, і мені особисто не віриться, що не знайшлося ще двох достойний книжок для формування "п’ятірки".

Під час представлення "Далекого простору" член журі Тарас Федюк сказав, що в романі відчитав сюжет про розділену Україну – і розділ цей проходить по лінії між демократичною свідомістю та тоталітарною свідомістю.

З цієї точки зору, ще й на тлі Євромайдану, такий вибір переможця виглядає логічно. Хоча хотілося би трохи більше уваги до літератури, а не лише до політичного контексту.

Поет і музикант Ігор Жук, видавець Микола Кравченко та член журі Світлана Пиркало

Тут варто також додати, що інші два романи короткого списку також дотичні до теми "тоталітарне VS вільне". І Наталка Сняданко, і Юрій Макаров написали романи про внутрішнє саморозкріпачення – в локаціях заробітчанства у вільній Європі та пригадування радянського минулого, з віньєтками життя в Україні 1970-х.

Нагородження Ярослава Мельника премією "Книга року Бі-Бі-Сі", попри мою особисту незгоду з таким вибором, має і позитивний бік. Який?

А такий, що міф про нагородження тільки розкручених письменників мав розбитися під час цьогорічного нагородження. Адже Ярослава Мельника важко назвати відомим широкому українському читачу.

"Дитяча" премія

Вибір у короткому списку "дитячої" премії "Книга року Бі-Бі-Сі" був величезний. Туди увійшли дуже різні книжки чудових авторів і авторок.

Під час виступів номінованих письменників вдалося почути корисні акценти. Що характерно, промови в саме "дитячій" частині премії були доволі політичними – на відміну від промов письменників "дорослих".

Ірен Роздобудько, котра номінувалася за книжку "Арсен", розповіла, що її герой Арсен – це вона сама. В книжці містяться три сімейні історії роду Роздобудьків. Письменниця говорить, що сподівається на виховний момент – на те, що діти після прочитання книжки самі підуть записувати сімейні оповідки, вишукуючи там детективні, любовні та інші гостросюжетні історії.

Сергій Гридін із книжкою "Не такий", про яку Світлана Пиркало сказала, що її треба "давати як ліки", ніяковів у незвичній для себе літературній тусовці… і щиро зізнався, що книжку написав для сина.

Галина Вдовиченко з видавцем Світланою Скляр (КСД). Книжка Вдовиченко "Ліга непартних шкарпеток" сподобалася журі сюжетом про упосліджені непарні шкарпетки, які об'єднуються та стають потрібні світові

Галина Вдовиченко виголосила справжню трибунну розмову в стилі #євромайдан. Письменниця наголосила, що несхожість українців – їхня сила, і що єдність різних людей і спільнот надає більше переваг, ніж коли всі діють однаково.

Тарас Прохасько подякував усім причетним і нагадав, що діти – теж люди, і їм треба надавати можливість більше дізнатися про самих себе.

Нагородження Тараса Прохаська за книжку "Хто зробить сніг", написану разом із Мар’яною Прохасько, мені особисто видається дуже справедливим і логічним.

Таких дитячих книжок в Україні ще не писали – вона достатньо ясна, та водночас метафорична, рівно настільки, щоби "темні" речі залишилися "темними" та обдумувалися поволі, на одинці із собою.

Цього року вибір переможця в "дорослій" премії виглядає незрозуміло, зате вибір фіналістів і переможця "дитячої" премії розставив усе на свої місця.

Юрій Макаров - про підозрілу цензуру стосовно журналістів, які хочуть почати кар'єру письменника