10 незабутніх облич на картинах. Фото

132
11 травня 2014

Від задумливої буфетниці Мане до кольорової Мерлін Ворхола, від стародавньої єгипетської королеви краси до загадкової леді Да Вінчі. Саме ці обличчя світового художнього мистецтва не забудуться ніколи. 

Едуард Мане - "Бар у Фолі Бержер", (1882)

Розгублене, сумне, замріяне обличчя буфетниці на картині Мане - демонструє нічне життя Парижа та образ сучасної жінки. Вона відчужена від оточення та намагається ігнорувати неохайну клієнтуру. Експлуатація, небезчпечні гендерні стосунки та місто - все можна побачити на цьому обличчі на картині Мане. 

 Фото en.wikipedia.org

Леонардо Да Вінчі - "Мона Ліза", (1503-06)

Легенди і фантазії оточують найвідоміших особистостей у мистецтві. Кажуть, що в 16-ому столітті Леонардо запросив музик, аби модель посміхалася, а не виглядала такою серйозною, як більшість людей на портретах.

Утім, наукові дослідження показують, що спочатку вона не посміхалася, а цей загадковий образ був продуманий самим Леонардо. Немає також жодних доказів на підтримку сучасної чутки, що модель на картині насправді чоловік, або автопортрет.  

 Фото wikimedia.org

Пабло Пікассо - Портрет Гертруди Стайн (1505-06)

Коли Пікассо розпочав портрет американської авангардної письменниці Гертруди Стайн, він скаржився, що не міг правильно передати її обличчя. Робота зайшла у глухий кут, доки він не звернувся до первинного мистецтва.

Тоді він і побачив обличчя Стайн, як кам'яну маску, тотемно-скульптурний об'єкт.

 Фото wikimedia.org

Доменіко Гірландайо "Старець з онуком" (1490)

В цьому затишному шедеврі флорентійського Відродження, маленька дитина дивиться на свого дивовижного діда. Це обличчя є неймовірним, бо воно демонструє благородний шлях, яким його володар несе фізичну потворність.

Гірландайо перевертає ідеал краси епохи Відродження з ніг на голову, аби продемонструвати героїзм каліцтва.

 Фото wikimedia.org

Енді Уорхол - Мерлін Диптих (1962)

Диптих Уорхола складаєтьс з двох панелей. В одній, обличчя Мерлін намальовано в кричащих тонах, як маска смерті. В іншій, її краса розпадається на очах і втрачається у процесі копіювання, зберігаючи лише сирий слід від краси, яка померла.

 Фото www.tate.org.uk

Рембрант - "Стара жінка", "Мати художника" (1629)

Традиційно, цей портрет вважають портретом матері Рембранта. Хай хто вона є, але художник зобразив її зморшкувату шкіру із ніжністю, співчуттям та ще чимось більшим, на кшталт поваги та мудрості.

Його співчуття на полотні віщує глибину його пізніших автопортретів, які документують його власний процес старіння.

 Фото rembrandtonline.org

Єгиптянин - Бюст Нефертіті (з 1370-1330 до н.е.)

Деякі особи із давнини продовжують жити з вражаючою ясністю. Реалістичніть портретів робить їх незабутніми. Нефертіті була королевою фараона.

Цей бюст зберігає зовнішній вигляд людини, яка померла 3000 років тому. Це фантастика і моторошно дивитися на це обличчя, яке може бути моделлю 21-го століття.

 Фото museumviews.com

Ян Вермер - "Дівчина з перловою сережкою" (1665-67)

Картини генія Вермеєра заново були відкриті лише в 19-ому столітті, в епоху Мане.

Образ дівчини має в собі суміш буденності, краси та загадковості.

 Фото wikimedia.org

Едвард Мунк - Крик (1893)

Мунк створив доскналу експресіоніста картину, надаючи обличчю особливостей внутрішньої психіки. Замість реальної особи, ми дивимося на внутрішні, невидимі очі і жовту шкіру напруженої і кричущої особистості. 

 

За матеріалами The Guardian

powered by lun.ua