Євробачення-2014: бородата жінка як урок толерантності

Цьогорічне Євробачення майже випало з інформаційного простору України з огляду на складну політичну ситуацію. Проте вночі, 10-го травня, блоги і соціальні мережі буквально вибухнули емоціями навіть далеких від подібного роду телешоу глядачів.

Частина щиро захоплюється сміливістю "нестандартного" учасника і його співочим талантом, інші – обурюються подібним "збоченням на сцені". Так чи інакше, а австрієць Томас Нойвірт, який виступив на 59-му Євробаченні під сценічним іменем Кончіти Вурст, не залишив байдужим нікого, змусивши Європу скласти іспит на терпимість.

Сцена-"корабель" на суднобудівному заводі

Велетенська бетонна споруда, обнесена парканом, кілька десятків вантажівок навкруги, зловісні труби електростанції, оточені холодним морем. На початку квітня мало що вказувало на те, що на місці колишньої верфі B&W Hallerne в найменш мальовничій частині Копенгагена відбудеться пісенний конкурс Європи, вартістю в понад 33 млн. євро.

Головна сцена цьогорічного Євробачення. Тут і далі - фото автора

Проте на початку травня столиця Данії довела – обгортка оманлива, головне – що всередині. А всередині гігантської споруди висотою в 50 метрів була створена надсучасна телестудія: 40 тонн металевих конструкцій, 860 світлодіодних приладів, 32 проектори і кубічна сцена з басейном по периметру, перетворили місце проведення шоу на "борт" величезного "корабля" для 10 тис. "пасажирів".

Стилістику було обрано невипадково, адже Данія – морська країна, та й у приміщенні верфі все ще гуляв дух судноплавства.

Верф ще до старту конкурсу

Багато експертів і глядачів розкритикували такий урбаністичний вибір організаторів, мовляв, неошатний вигляд споруди псував усе враження. Та потрапивши всередину "сірої коробки", нарікання візуалів-естетів тьмяніли від побаченого розмаху сцени, "нашпигованої" надсучасними технологічними новинками: від сенсорної підлоги і 100 метрового світлодіодного екрану позаду сцени до пливучих платформ для вогню.

Не потрібно забувати, що Євробачення позиціонує себе не стільки як концертне шоу, а передусім як телепродукт, а тому головне – "картинка", яку побачать у своїх телевізорах мільйони. Цьогоріч данці перевершили навіть надсучасні минулорічні технології шведів: 22 студійний, 5 рейкових камер і два крани.

Режисери і графічні дизайнери продумали кожен з 37 виступів учасників до дрібниць – жодного випадкового кадру. Кожна зміна плану чи рух камери був прописаний у спеціальній комп’ютерній програмі. А тому, навіть найнуднішу пісню можна перетворити на грандіозне шоу за допомогою візуальних ефектів.

Втомлені Євробаченням та 104-річна фанатка

Гаслом Євробачення-2014 року став хештег #JoinUs, тобто "Приєднуйся до нас". Центральна вулиця Копенгагена Строгет на час конкурсу перетворилася на фан-зону з центром в так званому Євроселі, посеред площі Нюторв. Саме тут була встановлена сцена, на якій учасники Євробачення відточували свої номери перед городянами та гостями міста. Також проводилися усілякі флеш-моби, наприклад, найдовший ланцюг "Поцілунків без упередження" на підтримку хворих на СНІД.

На площі, гості свята могли скуштувати органічні продукти на гастрономічному фестивалі та випити кришталево чистої води просто з-під крану, чим особливо пишається Копенгаген. Збереження екології й навколишнього середовища, здоровий спосіб життя та озеленення міста, сьогодні як ніколи в тренді у столиці Данії. Недарма у 2013-ому році саме Копенгаген було визнано "Кращим містом для життя" та Зеленою столицею Європи.

Фанати конкурсу - австрієць Кенвад (зліва), з німцями Франком, Крістою і Клаудією. Фото автора

Провівши невеличке опитування серед присутніх у фан-зоні, виявилось, що "місцеві" – у меншості. Це й не дивно: ажіотажу серед мешканці Копенгагена щодо проведення в їхньому місті пісенного конкурсу немає. За 57 років участі в Євробаченні від нього втомилося не одне покоління данців.

"Мені насправді все одно, відбувається Євробачення чи ні, я навіть не знаю, де воно проходитиме. Для мене це, як виставка собак чи забіг на іподромі. Деякі люди цікавляться і ходять дивитися, а я – ні… Все, що я знаю,це учасника від Данії Басіма і "бородату леді", не пам’ятаю ім’я…", – розповів Расмус.

Філософ Расмус Джонсен дізнався про дати і місце проведення Євробачення від мене. До цього шоу він ставиться… ніяк.

Ще одна мешканка Копенгагена Барбара, яка прийшла на перший півфінал разом зі своїми дітьми Нінне і Тео, ніби вибачалась за цей вчинок, розповідаючи про свої враження.

Барбара з дітьми Нінне і Тео. Фото автора

"Квитки на репетицію першого півфіналу ми отримали безкоштовно у школі. Всього їх було роздано 450. Нам сподобалося, і можливо, ми дивитимемося фінал по телевізору. Взагалі-то наша сім’я не є фанатами Євробачення, як і більшість данців, просто живемо поблизу цієї верфі, де проходить конкурс", – пояснила Барбара.

Але серед данців все ж трапляються справжні фанати. Мет і Емма в Євроселі – постійні гості.

"Мені 35 років, 30 з них я є фанатом Євробачення. Щороку дивлюся з батьками і друзями шоу по телебаченню. Ми навіть влаштовуємо спеціальні костюмовані вечірки, а цього року вирішив разом з подругою побачити, як все відбувається на власні очі. Звісно, підтримуємо Данію, а також Великобританію, Швецію, Словенію та Австрію", – розповіли фани.

А справжньою "фанат-легендою" Євробачення, безперечно, є Елеонора Кастнер, відома також під псевдонімом Ома Елла. Життєрадісній бабусі з Німеччини вже 104(!) роки і вона пам’ятає перші конкурси Євробачення ще середини 50-х років, коли вони транслювалися… по радіо.

Елеонора Кастнер - найвідданіша фанатка Євробачення. Фото Майї Заховайко

Проте вперше потрапити на конкурс глядачем їй вдалося "лише" у столітньому віці. До Дюссельдорфа у 2011-ому році її привіз онук. Після цього вона також побувала на Євробаченні в Азербайджані і навіть завела сторінку у Фейсбуці. Зараз Елеонора – справжня зірка і з нею прагнуть сфотографуватися всі учасники конкурсу.

"Євробачення за останні 50 років дуже змінилося (весело посміхається). Перше телешоу я дивилася по чорно-білому телевізору і, звісно, видовище і сцена були значно скромнішими. Тепер я зрозуміла, що дивитися конкурс в залі набагато цікавіше, бо тут шалена атмосфера і я буду приїжджати щороку, доки дозволить здоров’я", – запевнила найповажніша фанатка шоу.

Від політики не втекти

Організатори Євробачення не раз наголошували, що це передусім – конкурс пісні, проте вплив політики все одно не оминає його. Цього року увага преси була сконцентрована на відносинах України і Росії. Оператори буквально влаштували "полювання" за реакцією української делегації і журналістів на виступ Росії і навпаки.

Звісно, "під прицілом" опинилися українська конкурсантка Марія Яремчук та російські близнючки – сестри Толмачови. Але якщо останні майже не спілкувалися з журналістами через мовний бар’єр і присутність всюдисущого продюсера і "спікера" делегації Філіпа Кіркорова, то Марії доводилося "віддуватися" самостійно.

Зрештою, вона всіляко уникала розмов про політику, хоча і з’явилася на церемонії урочистого відкриття Євробачення в траурі – на знак солідарності зі скорботою за загиблими в Одесі 2 травня.

В інтерв’ю журналістам Яремчук переконувала, що є речі, важливіші за політику: "Все що я роблю тут, я присвячую українцям. Їх 46 мільйонів. Моя пісня про час. Час – це те, що з нами відбувається просто зараз. І в житті багато речей, які значно важливіші за політику".

Проте політика все ж вплинула на симпатії глядачів і в розмові фани з різних країн виказували підтримку Україні та засуджували російську агресію.

Наприклад, італієць Леонардо прийшов на перший півфінал підтримати саме Україну, адже Італія вже автоматично потрапила до фінальної частини як країна-засновник конкурсу.

Італієць Леонардо з прапором. Фото автора

"Я неодноразово бував в Україні і маю багато друзів, тому можу сказати, що з вашою країною в мене міцні зв’язки. Разом з італійським прапором я триматиму український, щоб висловити свою солідарність Україні у зв’язку з останніми подіями та агресію Росії", – розповів флорентієць, додавши українською: "Я люблю Україну!".

Проте красномовніше за будь-які слова стало голосування в фіналі, де Україна посіла шосте (113 балів), а Росія – сьоме місце (89 балів), та реакція залу на будь-яку згадку нашого північного сусіда. Постійне освистування Росії стало явно "холодним душем" для російської делегації, хоча на офіційних каналах РФ на цьому, звісно, не акцентували увагу.

Ставлення до Марії Яремчук в Копенгагені було досить позитивним, а про її номер "Tick-Tock" з "хом’ячком" у колесі навіть написав The New York Times. Натомість в Україні думки розділилися. Хтось відверто не сприймав дочку легендарного Назарія Яремчука, яка у 2012 році самостійно висловила бажання підтримати одіозного екс-Прем’ра Миколу Азарова під час виборчої кампанії Партії регіонів.

Інші закликали не зациклюватися на політичних вподобаннях молодої співачки, обговорювати лише її творчість. Так чи інакше, а на Євробаченні в Данії ніхто з іноземних журналістів чи фанів конкурсу не знав про "внутрішньополітичні" протиріччя навколо конкурсантки, асоціюючи її виключно з жовто-блакитним прапором України.

Прикро, але цього року максимальних 12 балів Україні не дала жодна країна, незважаючи на політичні процеси і симпатії. Найвищий бал (10) ми отримали від Італії, де традиційно багато українських заробітчан, та Молдови. На 8 проголосували Білорусь і Естонія, 7 отримали від Чорногорії, Латвії і Росії, якій, до речі, Україна очікувано поставила менший бал – 4.

Перемога "нестандартності" як виклик Путіну?

Євробачення – річ непередбачувана, бо глядачі змінюють уподобання майже щороку: від балад "Molitva" сербки Марії Шерифович (2007) чи "Running scared" азербайджанців Ell & Nikki (2011) до "Диких танців" українки Руслани (2004) та імітації хард-року фінських "монстрів" "Lordi" (2006).

Участь представників секс-меншин чи трансгендерів на Євробаченні не є чимось надзвичайним, адже у 1998 році в Бірмінгемі перемогла ізраїльський трансвестит Dana International, а в 2007 році ледь не привезла в Київ Євробачення Вєрка Сердючка, яка в підсумку посіла друге місце.

Та щоразу участь "нестандартних" учасників привертає увагу і викликає гарячі дискусії на форумах і в пресі. У пострадянських країнах ставлення до "не таких, як усі" традиційно стримане, подекуди навіть вороже.

Бородата переможниця Кончіта. Фото eurovision.tv

А ось в Західній Європі і, зокрема, Данії від гей-параду чи жінки з бородою в моральний шок не впадають. Більше того, мер Копенгагена Франк Єнсен хоч і не є геєм, щороку бере участь в гей-параді, а представники ЛГБТ-спільноти почуваються комфортно і захищено в одному з найтолерантніших міст світу. Саме тут у 1989 році вперше в історії було дозволено одностатеві шлюби, а двадцять років потому – всиновлювати дітей.

Участь австрійки Кончіти Вурст в Євробаченні-2014 викликало неабиякий резонанс в пресі, а в Росії та Білорусі навіть "погрожували" скасувати трансляцію через "бородату жінку". Проте далі ксенофобських заяв одіозних політиків справа не дійшла і обидві країни приїхали на шоу.

Цікаво, що під час обговорення Євробачення на одному з центральних телеканалів Росії, у залі був присутній стиліст Сергій Звєрєв, який як відомо, полюбляє яскравий макіяж, жіночі зачіски та взуття на високих платформах. Однак ведучий і гості студії з істеричними прокльонами накинулися не на нього, а на переможцю Євробачення, говорячи про "полум’я апокаліпсиса" та обурюючись "загниванням гейропи".

При цьому більшість "моралістів", які вважають перемогу австрійки ледь не "ляпасом Росії", не цурається витанцьовувати під вже згадану Вєрку Сердючку та захоплюються частушками "Нових русскіх бабок".

В Україні критиків Кончіти Вурст також виявилось чимало, але в підсумку українські глядачі віддали Австрії 8 балів.

В Копенгагені представницю Австрії зал вітав шаленими оплесками і було очевидно, що приз "глядацьких симпатій" вже визначено. На думку її фанатів, Кончіта на своєму прикладі показала, що не потрібно боятися бути собою.

Австрієць Кенвад Клінглев приїхав на Євробачення сам і вже в Копенгагені познайомився з компанією німців Франка, Крісти, і Клаудії. На конкурсі підтримує Швецію, Німеччину і свою улюбленицю Кончіту: "Їй є що сказати людям. Зокрема, про толерантність. Частина Європи до цього, звісно, готова, інші люди ще тільки осмислюють необхідність бути добрішими і терпимішими один до одного. Сподіваюсь, наступного року потрапити на Євробачення вже вдома, у Відні".

Марія Яремчук та її "хом'ячок". Фото eurovision.tv

Деякі фанати готувалися ретельніше за інших. Наприклад, Мартін і Дерек з Великобританії пошили спеціальні костюми з портретом Кончіти, аби підтримати свою фаворитку.

"Кончіта надзвичайна, її голос і талант надзвичайні, і так, вона бореться проти дискримінації і упереджень, вчить Європу не боятися бути тим, ким ти хочеш бути, і не звертати увагу лише на зовнішність. Думаю, що Володимир Путін та інші політичні діячі, які намагаються заборонити людям бути собою, також мають винести з цього урок", – переконані британці.

Свою перемогу Кончіта сприйняла дуже емоційно, розплакавшись просто на сцені. На думку співачки, Європа вкотре склала іспит на толерантність. Водночас бородата переможниця закликала не акцентувати увагу лише на її зовнішності – поєднанні чоловічої бороди із жіночою сукнею та макіяжем, адже головне – "начинка", а не "фасад".

"Я дійсно мрію про світ, де ми не будемо говорити про неважливі речі, як наприклад, сексуальна орієнтація чи звідки ти родом. І сьогодні Європа показала, що ми єдині, сповнені поваги і терпимості один до одного", – емоційно поділилася враженнями Кончіта.

Відповідаючи на запитання журналістів, що би вона сказала президенту Росії Володимиру Путіну, який як відомо, нетерпимо ставиться до сексуальних меншин, бородата переможниця сказала: "Я не знаю, чи він дивився Євробачення, але якщо так, то хочу йому сказати: нас не зупинити".