Ніс по вітру: з життя київських парфумерів

"Невже у нас є парфумери?", – дивувались знайомі, дізнаючись, що я роблю матеріал саме на таку тему.

Все ж, у більшості зі словом "парфумер" стійка асоціація з Парижем і Францією.

Як виявилось, і на теренах нашої країни ще за часів Радянського Союзу існувало кілька парфумерних фабрик – вони й досі жевріють... Лише, на жаль, не мають нічого спільного з тим мистецтвом парфумерії, про яке ми звикли чути.

За останні роки у Києві з'явилося кілька "носів", котрі активно практикують, розробляють індивідуальні аромати, а також власні лінії парфумів.

Отже, що спонукало столичних людей мистецтва зайнятись парфумерією?

БОГДАН ЗУБЧЕНКО

"Перші аромати я почав робити в 1993-94 роках", – розповідає імпозантний 42-річний уродженець Полтави Богдан Зубченко.

"Спочатку це було хобі, захоплення, яке виросло з моєї музичної та художньої освіти, а також мого великого захоплення хімією – я дуже любив цей предмет у школі. Мені подобалось хімічити та малювати, плюс – я кларнетист", – продовжує він.

"Для мене парфуми – це музика в запахах плюс ще з фарбами, бо я відчуваю фактуру. Для мене аромати можуть бути опуклими, шершавими, теплими. А ще – кольоровими".

За двадцять років він створив та розвинув власну лінію парфумів BZ Parfums, провів безліч майстер-класів, які називає своєю "просвітницькою діяльністю в парфумерії".

Більше того, для гіперкомунікабельного Богдана консультування у цій сфері є невід'ємною частиною його реноме. Він створює так звані "ольфакторні карти".

"Це виглядає, як ніби ви приходите на прийом до лікаря: спочатку йде розмова із клієнтом і його запит, я записую, як людина сприймала той чи інший аромат. Потім складаю діаграму та акцентую, на що звернув увагу клієнт. На ній видно, до яких ароматів тяжіє людина", захоплено розповідає Богдан.

З такою діаграмою можна сміливо приходити в магазин до продавців-консультантів, які зможуть одразу спрямувати вас у правильному напрямку.

"У комплект "ольфакторної карти" також входить розробка так званого "парфумерного гардеробу": я пояснюю, що це і як класифікуються аромати, як їх впізнати, як відрізнити. Серед моїх рекомендацій прописуються конкретні аромати", – каже парфумер, наголошуючи на тому, що це справжнє щастя, коли жінка знаходить "свій" аромат, бо може шукати його роками.

Окрім згаданого, Бондан Зубченко також може розробити аромат для заходу чи важливої приватної події, як-от весілля. Такий запах може бути як у вигляді ароматизованої свічки, або ж подаватися через систему кондиціонування. Наприклад, на імпрези в японському стилі, він використовує нотки сакури.

"Звісно, потрібно знати багато запахів, бібліотеку ароматів у голові потрібно постійно оновлювати. Усі парфумери ходять у ботанічний сад. Я не пройду повз клумбу – можу зупинитися посеред вулиці й засунути ніс у квітку. Парфумери нюхають усе", – такі слова можуть звучати для когось непосвяченого в таїнство парфумерії як мінімум дивно, однак – це частина їхнього стилю життя.

Час-від-часу на своїй сторінці в facebook Бондан пише про "парфуми дня", поетично описуючи їх та навіть подеколи підбираючи одяг саме під той запах.

До речі, усі ми знаємо, що одні й ті ж парфуми на різних людях пахнуть інакше. Цікаво, що наш герой часто носить легендарні Chanel No 5, і всі довкола зачаровано осипають його компліментами, не здогадуючись, що це і є ті самі парфуми, про які знають усі на планеті.

ЄВГЕН ЛАЗАРЧУК

"Здесь живет волшебство", – написано на стіні лабораторії Євгена Лазарчука, київського парфумера, типового представника столичної богеми.

Власне, сам напис залишив московський режисер, друг Ірини Білик, котра вже довгий час є клієнткою нашого героя. Для неї він створив парфуми 'Ira B', котрі сам називає "Пташине молоко", бо пахнуть схоже на ці цукерки.

На моє запитання, які ж ноти туди входять, радо перелічує: "Молочні, вершкові ноти, ваніль, сандал, пачулі".

Євген Лазарчук

Власне, говорячи про індивідуальні замовлення, парфумер зізнається, що поки культура сприйняття парфумів ще не така висока: "Я зіштовхнувся з тим, що люди не дуже активно ходять на "примірки". Мало хто витримує більше однієї. Це частіше дратує. Скажімо, так: у них немає таких вимог. Ну, парфуми – так парфуми", – зітхає він.

Тим не менше, він одразу перетворює "лимон на лимонад": "Чим більше ми будемо європейською країною, тим вища в нас буде культура розуміння парфумів. Мені здається, що цей шлях ми вже долаємо. Люди потроху почали розуміти та орієнтуватися в цьому".

Пан Лазарчук відомий, в першу чергу, своїм гучним арт-проектом Imaginside з Юлією Чемерис. Три роки тому він створив аромати під 12 картин цієї художниці, які були присвячені порам року: "Я побачив, що якщо поєднати запах із картиною чи кіно, то це справляє дуже сильне враження. Так і виникла ідея цього перформансу".

Окрім того, в Одесі вже проходила його парфумерна дискотека, присвячена знаковій для знавців ароматів кінокартині "Парфумер"."Її суть була в тому, щоб кожну сцену "підкріпити" запахом: коли п'ють каву, кавовим, коли в кадрі квіти – квітковим, коли сцена розпусти – аромат тваринний", – згадує Євген.

На черзі нова порція ароматів на танцполі – тепер йому треба розробити аромати до музики київського діджея Олега Соколова.

З недавніх проектів: патріотично піднесений!

Це моно-аромати кави чи шоколаду для магазину сувенірів у Львові, котрий відкрили друзі Євгена. Парфуми в пляшечках із мінімалістичними етноналіпками виглядають стильно та не віддають шароварщиною, котрою грішать багато виробників сувенірів.

Власне, про свою ініціацію у світ парфумерії Євген Лазарчук згадує дуже зворушливо: "Парфумерія – це дуже закритий світ і навіть, коли ти в когось навчаєшся, то парфумерних таємниць ніхто відкривати не буде.

У мене була така щаслива нагода: мав друзів із французької парфумерної компанії й уже тоді цікавився парфумерією на рівні складної хімії. Вони познайомили мене з останнім парфумером України, останнім професіоналом – Аллою Білоусовою, з досі діючої львівської парфумерної фабрики "Едельвейс". До неї він їздив протягом п'яти років, навчаючись "заочно, але дуже інтенсивно".

До речі, активно практикувати парфумерію він почав у 2002-му. Однак, у свої 50, добре пам'ятає ще стан галузі в радянські часи: "На кожній фабриці був свій парфумер, і вони щось робили, а потім раз на рік їхали в Москву на художню раду, і там затверджували парфуми. Могли, наприклад, не дати ті інгредієнти, які мали там бути. Я не пам'ятаю жодної рецептури, яка б мені сподобалась".

Тим не менше, зараз творчість парфумерів-вільних художників ніхто не обмежує.

Наприклад, вони можуть збирати потрібні інгредієнти, як це робить Євген. Окрім замовлення сировини з-за кордону, узимку він збирає з дубів сивий мох, щоб потім зробити з нього настоянку та додавати до парфумів. Пахне неймовірно та незвично водночас.

Поряд із пляшечкою з мохом стоїть ще одна: на ній напис "Буквиця" – настоянку цієї рослини збирав товариш Євгена московський парфумер.

Залишаючи лабораторію, жартую про те, що саме парфумами з нотками буквиці мають пахнути журналісти та інші люди письма.

ДЕНИС ХОТОС

"Після інституту я зрозумів, що треба шукати свій шлях. Мені потрібно було щось цікаве в житті, і я це знайшов. Більше того. в Україні парфумерна справа зараз на початковому рівні свого розвитку", – розповідає 25-річний Денис Хотос, архітектор за освітою.

Він – наймолодший із київських парфумерів, а ще – дуже амбітний.

Уже зараз після двох із половиною років у цьому бізнесі планує відкрити перший в Україні парфумерний дім, а також зробити телепрограму для дітей про аромати, щоб розвивати нюх малечі ще з дитинства.

Мене він приймає там, де всіх своїх клієнтів – у студії з антикварними меблями та годинником, котрий відбиває час, додаючи атмосферності обстановці.

Ми сидимо за письмовим столом, на якому стоїть так званий парфумерний кейс із ініціалами Дениса DH. У ньому базові інгредієнти майстра: "Ви приходите, і я даю Вам тестувати компоненти, записую всі асоціації й усі відповіді. Я колекціоную для кожної людини її особливості. Потім проходить деякий час, і я презентую варіанти", – розповідає Денис.

Саме так відбувається створення індивідуального аромату, а також аромату на подарунок, для чого йому потрібно приблизно три тижні часу. Паралельно може "вести" кілька запахів.

Парфумер зізнається, що його клієнти зазвичай нечасто експериментують і тяжіють до консервативності. Їм до вподоби ноти жасмину, свіжі цитрусові та озонові тони. На моє запитання про співвідношення натуральних та синтетичних компонентів, хлопець пояснює так: "Натуральні парфуми можуть не завжди сприйнятися як парфуми. Потрібно додавати деякі нюанси, відтінювати натуральні компоненти синтетикою, щоб зробити такі тони, які в природі не зустрічаються. Наприклад, карамельний тон чи синтетичні мускуси, які надають глибину аромату. Їх майже нечутно, але вони дають об'єм. І ще: синтетика допомагає парфуму стати більш сучасним".

Примітно, що для всіх наших парфумерів питання сировини – ключове. Тут важливо мати зв'язки з колегами з усього світу, а також із фабриками, котрі продукують інгредієнти. Пан Хотос органічно влився в цю общину: "Я роблю замовлення, привожу, обмінююся з іншими парфумерами з усього світу й потроху збирається колекція компонентів".

У команді Дениса ще троє чоловік, котрі допомагають йому з організаційними моментами роботи. Усю творчу частину він веде сам.

"Є парфумери-хіміки, а є парфумери, які займаються творчим елементом. Я належу до останніх. Для мене важлива композиція, важлива ідея, сам аромат як витвір мистецтва. Головне – мати емоційну ідею й виразити її так, щоб вона проявилася в того, для кого парфуми були створені", – резюмує свій підхід Денис.

Реклама:

Головне сьогодні