Книжки на Миколая

Що може поміститися під подушку більш зручно, ніж книжка? Тільки книжка!

"Українська правда. Життя" роззирнулась і вирішила нагадати декілька найліпших книжок року – на всі смаки.

Для дітей

Цього року вийшло чимало нових добрезних книжок для дітей. Про деякі з них вже ішлося на початку літературного року – у вересні. Є дві дитячі книжки, на які мені хотілося би звернути окрему увагу. Їх єднає те, що їх випробувано на живих дітях моїх знайомих – ці книжки діти читали і дочитували до кінця самостійно.

Перша – це "Вечірні крамниці вулиці Волоської" Галини Ткачук (видавництво "Темпора", "Прудкий равлик"). Під палітуркою – історія ворони Васси, власниці однієї з казкових таємничих вечірніх крамничок на вулиці Волоській, що на Подолі. До цих крамничок ходять чарівні звірі, і там творяться дива.

Фото nechytaiko.blogspot.com

Одного разу на Поділ приходить банда злодюжок, які викрадають чарівні предмети з усіх крамничок. Так, у ворони Васси вкрадено чарівну речовину апейрон. Що далі? Не скажу, що лінія таки детективна. Але історія, як мені здалося, не тільки про чари та детективи, але і про спільну дію та солідарність.

Друга – це "Куди зникло море?" Мар’яни Прохасько і Тараса Прохаська (видавництво "Видавництво Старого Лева"). Це продовження кротячих історій, які почалися книжкою "Хто зробить сніг?". Ілюстрації для обох книжок створила Мар’яна Прохасько.

Якщо "Хто зробить сніг?" центрується за екзистенційній темі смерті та страху, то "Куди зникло море?" має в собі важливий сюжет про злочин і прощення злочинця. Але не лякайтеся, нудно не буде. Етичні сюжети подано не дидактично – книжка направду читається як історія про літні пригоди родини кротенят.

Вишенька на торті – книжка інтерактивна. За допомогою простого сканера QR-кодів у власному (або татовому чи маминому) смартфоні будь-хто з маленьких читачів потрапить за окрему сторінку на Sound Cloud, де можна послухати цілий альбом пісень до книжки.

Також варто звернути увагу на відзначену премією "Книга року Бі-Бі-Сі" книжку Каті Штанко "Дракони, вперед!".

"Київський школяр, захопившись біологією, випадково вирощує... дракона, який круто змінює його звичне життя... Ця феєрична казка є певною мірою і детективом, і пародією на детектив. Тут і легке фентезі, і дитяча "бондіана", і багато пізнавальних моментів", фото ababahalamaha.com.ua

Для дорослих

Дорослим читачам хочеться нагадати про декілька помітних книжок цього літературного року. Тут варто одразу зауважити, що деякі потенційно добрі нові книжки я ще не встигла прочитати.

Наприклад, перспективно виглядають ще не прочитані "Казки мого бомбосховища" Олексія Чупи – це збірка оповідань, написаних з глибин ментального бомбосховища про мешканців усіх квартир одного з під’їздів одного з будинків у Макіївці.

Фото bookclub.ua

Також читачі говорять про "Марусю" Василя Шкляра та "Справу отамана Зеленого" Андрія Кокотюхи. Прочитаю – розкажу більше.

Фото української служби Бі-Бі-Сі.

Фото bookclub.ua

З книжок, які цього року я встигла прочитати, хочу відзначити дві мої улюблені.

Перша – це "Месопотамія" Сергія Жадана (видавництво "Клуб сімейного дозвілля"). Здається, найкраща книжка письменника.

Роман у оповіданнях, дія яких відбувається в дуже особливому художньому світі. Місто, зображене в романі, можна умовно позначити як Харків – який теж знаходиться в межиріччі. Сам Сергій Жадан трохи прояснив цю топоніміку в своєму інтерв’ю, записаному буквально напередодні драматичних лютневих подій 2014 року.

Фото naiv-superr.livejournal.com

Важливою лінзою для читання "Месопотамії" є її міфологічність, тож читати оповідання не варто "прямо" як історії "просто" про людей. За кожним образом гопніка тут може ховатися святий Лука чи Гільгамеш.

Друга моя улюблена книжка – це роман "Фелікс Австрія" Софії Андрухович (видавництво "Видавництво Старого Лева"). До речі, саме цей текст отримав цьогорічну премію "Книга року-Бі-Бі-Сі".

"Фелікс Австрія" - текст, який прикидається любовним романом. Класичний любовний трикутник, приправлений соусом міжнаціональних стосунків. Все на тлі життя в місті Станіславові на початку минулого століття, ще до всіх світових воєн. Коли світ був великим, люди – красивими, реальність – радше радше стерпною, а можливість писати вірші під сумнів ще не ставив жоден Аушвіц.

Але все в цьому романі функціонує зовсім не так, як може здатися. Я би сказала, що саме ефемерність видимого, за яким завжди стоїть щось інше, і є центральним сюжетом. А одним із важливих героїв книжки є мова.

З перекладних текстів любителям художньої літератури я би радила звернути увагу на роман Катержини Тучкової "Житковські богині" (переклад Ганни Величко, видавництво "Комора"). Це історичний роман, написаний доволі нетипово для нашої сучасної української літератури. Увага в цьому романі зосереджена на приватній історії, з якої прозирають закономірності та сюжети історії великої.

Сюжет крутиться навколо історії дослідження сучасної етнографині, котра вивчає життя житківських богинь – знахарок з Моравських Копаниць, яких переслідували спецслужби комуністичної Чехословаччини. Дослідження перетворюється на справжнє розслідування – і власної сімейної історії зокрема. Перед читанням можна прочитати інтерв’ю Тучкової "Українській правді. Життя" - там роз’яснено декілька важливих нюансів.

А от тим, хто любить нехудожню літературу, я би порадила звернути увагу на книжку Ришарда Капусцінського "Імператор / Шахіншах" (переклад Олеся Герасима, видавництво "Книги - ХХІ"). В цій книжці вміщено два великих репортажі, що присвячені великим історичним подіям – поваленню імператора в Ефіопії Гайле Селасіє Першого та подіям іранської революції проти шаха Мохаммеда.

В цих репортажах дуже цінною є увага до "маленьких" події та рецепція історичних перетворень тими, хто говорить. Ришард Капусцінський у цих текстах постає як уважний спостерігач, котрий монтує з почутого та записаного цілісну історію.

Доброю метафорою цього процесу є перша сцена частини "Шахіншах" - завалений записками та вирваними з записника сторінками стіл, де годі й розібрати, про що ідеться в тих окремих фрагментах. Саме з подібного "хаосу" сторонній спостерігач-репортер і вибудовує історію.

Звісно, добрих книжок, які зручно покласти під подушки слухняним дітям і дорослим, є ще чимало. Тож найкраща ідея для подарунку – це піти в книгарню, зануритись у книжкові полиці, гортати запашні сторінки та вибирати собі до смаку.