Премія імені Юрія Шевельова – хто переміг?

14
18 грудня 2014

До фіналу премії імені Юрія Шевельова цього року потрапило три книжки – "Братик Біль, Сестричка Радість" Богдани Матіяш ("Видавництво Старого Лева"), "Сполохи" Костянтина Москальця ("Піраміда") та "Менталітети" Ростислава Чопика ("Українська видавнича спілка імені Ю.Липи).

Що це за книжки? "Українська правда. Життя" пропонує вашій увазі короткий огляд.

"Братик Біль, Сестричка Радість" Богдани Матіяш – книжка з вплетеною непростою емоційною історією. Перші тексти до неї писалися 2010 року, останні – навесні 2014 року. Часовий проміжок, який сам по собі є окремою історією.

Вона складається з низки етюдів-ескізів різноманітних душевних станів звичайної людини. Богдана Матіяш ставить низку запитань Простака: що таке бути вдячним? що таке радість? що таке відчувати біль? що таке втрачати дорогих серцю людей?

Фото platfor.ma 

Зізнаюся, що не одразу в ці тексти вчиталася. Спершу вони видалися мені дещо "наївними". Згодом, мірою розвитку воєнних подій, ставало все більш зрозуміло, що в ній звучить голос (принаймні, я його чую), який описує низку чесних вічних станів, думок і відчуттів – на противагу бігу вічно змінних слайдів.

"Менталітети" Ростислава Чопика – це збірка есеїв із роздумами навколо теми менталітету. Мені особисто сама постановка подібної теми видається сумнівною – не вірю я в "менталітет", більше волію думати про індивідуальність. Але книжка "Менталітети" піднімає інший важливий пласт – сюжет про спільні цінності.

Фото styknews.info

Перевагою цієї книжки є чутливість її автора до резонансів поміж розрізненими явищами та фактами. Недоліком – подекуди неструктурована думка. Але це вже моя смакова оцінка – люблю більш прозоре письмо.

"Сполохи" Костянтина Москальця – це книжка, що отримала цьогорічну премію імені Юрія Шевельова. Під обкладинкою – есеї про літературу, письмо та улюблених письменників і письменниць.

Костянтин Москалець говорить з позиції уважного, начитаного і дотепного читача, котрий не прагне привласнити текст. Він добре бачить межі інтерпретаційних стратегій, чуттєво реагує на речі, малопридатні до раціонального осягнення

Торо і блюз сучасної української прози, Генрі Дейвід Торо і Олег Лишега, біла айстра як привід безсмертя…

Фото moskalets.files.wordpress.com 

powered by lun.ua