Щирі. Урочисті костюми незаміжніх дівчат Івано-Франківської області

До презентації благодійного проекту "Щирі", присвяченому традиційному українському костюму, "Українська правда. Життя" публікує статті, в яких колекціонери старовинного одягу розповідають про його походження.

Розповідає колекціонер Ігор Перевертнюк:

Альона Вінницька і Наталя Дзеньків (Lama) вдягнені в урочисті костюми незаміжніх дівчат. У такий одяг у ХІХ столітті вбиралися на великі свята на Покутті, а саме в Городенківському районі Івано-Франківської області.

Для цього регіону характерні вишиванки, зшиті з’єднувальним швом (два шматки тканини поєднувалися один з одним у стик), а також дві крайки, широка і вужча, які пов’язувалися одна поверх іншої.

Подивіться, як цікаво тоді заплітали коси: обмотували нитками по колу і вкладали кільцями на голові так, щоб вони повністю покривали голову. Такі зачіски називалися "заплітки".

Дівчат змалечку привчали шити, мити, підмітати, глядіти менших дітей, пасти гусей і качок.

Бувало, що восьмирічні діти самі шили собі одяг. Крім того, менші діти завжди доношували одяг за старшими, адже тканина була дорогою.

Що ж до фасонів і оздоблення, то на Покутті дітям шили меншу копію дорослого одягу, а, наприклад, на Поліссі просто перешивали дорослий одяг, ушиваючи і переробляючи його.

У ХІХ столітті дівчата у найкращому випадку мали 2-3 класи церковно-приходської школи, та й її дозволити собі могли дуже багаті селяни, адже освіта була платною. Батьки відпускали дітей до школи неохоче, бо було багато хатньої роботи, якою займались усією родиною. Бувало так, що взимку дітям навіть не було в чому ходити до школи. Малеча зазвичай ділила одну пару взуття на всіх, і по черзі ходили на заняття.

Коли дівчину починали відпускати на вечорниці, це означало, що вона вже була на виданні. Зазвичай вечорниці проходили у такий спосіб: дівчата брали із собою шиття, прядіння, збиралися вдома у вдови чи у стареньких баби з дідом і разом займалися роботою.

Вони співали, шили, балакали, і до них приходили хлопці з музикою – скрипками, барабанами, сопілками. Хлопці грали дівчатам, а за це вони виставляли музикам могорич. Ось за таких обставин і знайомилися.

У родині ходити на вечорниці мала право виключно старша донька. Поки вона не вийде заміж, молодшу на вечорниці не відпускали.

Після вечорниць деякі дівчата з дозволу могли залишатись на так звані "досвітки". Вони лягали спати на підлозі разом із хлопцями, але найбільше, що могли собі дозволити, це доторкнутися одне до одного.

Одяг з приватних колекцій, намиста з колекції Олени Бугайченко.

Проект "Щирі" — присвята українському костюму — ставить за мету показати багатство та колорит традиційного одягу. Понад два місяці організатори готувались до зйомки і зібрали 30 колекційних костюмів із 10 регіонів України. Результати проекту з 19 грудня 2014 року до 1 лютого 2015 року можна побачити на виставці в ТЦ "Домосфера". Також усім небайдужим пропонують купити "щирий" календар на 2015 рік. Усі гроші, зібрані з його продажу, будуть спрямовані на допомогу нашим пораненим солдатам, які знаходяться на лікуванні у Головному клінічному військовому госпіталі м. Києва. Сторінка проекту в фейсбуці https://www.facebook.com/zakvitchani