Щирі. Прикраси, зроблені з монет Баварії і Прусії

550
30 січня 2015

До презентації благодійного проекту "Щирі", присвяченому традиційному українському костюму, УП пуіблкує статті, у яких колекціонери старовинного одягу розповідають про його походження. 

Розповідає колекціонер Володимир Щибря:

Ольга Фреймут вбрана у весільний костюм ХІХ століття, характерний для регіону Покуття — це сучасна Івано-Франківська область.

Ще 200 років тому червоний барвник був найдорожчим, дозволити його собі могли тільки заможні люди. Тому червоний, який асоціювався з достатком, був найпоширенішим кольором весільних костюмів.

 

Рукави сорочки повністю зашиті крученим швом. Також характерною ознакою регіону є обгортка, закладена за пояс. Спереду запаска закладена у складки, задня частина називалася "фота".

Прикраса, виконана з бісеру, називалася гердан або силянка. Бісер купляли при монастирях чи на ярмарках. Спершу з нього виготовляли лише аксесуари, пізніше — стали розшивати сорочки.

 

Вінок зроблений з паперових квітів і ниток. На Покутті у вінок також обов’язково вплітали вічнозелений барвінок. До сьогоднішнього дня подібні вінки іноді надягають під фату.

Чим більше прикрас було вдягнено на нареченій, тим заможнішою вона вважалася. На намиста надягали монети або дукачі. У Західних регіонах України це були дукачі Австро-Угорської імперії, у Східних — монети Російської імперії. Колекціонери знаходили навіть дукачі із монетами Пруссії і Баварії, які привозили українські військові в якості трофеїв. На початку ХХ століття при виготовленні дукачів використовували польські монети.

 

Дукачі виготовляли на замовлення сільські золотарі, його оздоблювали камінням і склом. Найвідомішим є вереміївський дукач, широко поширений на Полтавщині і Київщині. Сьогодні старовинний дукач можна купити приблизно за 300 долларів.

Крім дукачів, носили прикраси з перламутру і венеціанського скла, а також нитки коралів. Так, за коралі довжиною близько метра, можна було купити нову хату.

Тому незаможні люди купували собі імітації коралів — намиста з напівдорогоцінного каміння червоного кольору.

Ольга на фотографії зображена боса, але в такому вигляді ходили лише влітку. Шкіряне взуття називалося постоли, їх вдягали на онучі. Вже пізніше селяни починали носити чоботи і черевики. Їх, як правило, шили майстри-євреї.

 
 

Намиста з колекцій Олени Бугайченко та Віри Матковської. Головний убір – реконструкція Patoka Studio.

Проект "Щирі" — присвята українському костюму — ставить за мету показати багатство та колорит традиційного одягу.

Понад два місяці організатори готувались до зйомки і зібрали 30 колекційних костюмів з 10 регіонів України.

Результати проекту з 19 грудня 2014 року до 19 січня 2015 року можна побачити на виставці в ТЦ "Домосфера".

Також усім небайдужим пропонують купити "щирий" календар на 2015 рік.

Усі гроші, які будуть зібрані з його продажу, будуть спрямовані на допомогу нашим пораненим солдатам, які знаходяться на лікуванні у Клінічному військовому шпиталі м.Києва.

Сторінка проекту в фейсбуці.



powered by lun.ua