Ukrainian Fashion Week: День 3

- Мій знайомий шведський дипломат, котрий недавно працював в Україні, шив у Вас костюм, – кажу я Катерині Возіановій, засновниці ательє пошиву чоловічих костюмів Indposhiv.

- Ерік? – радісно вигукує вона.

- Так. А Ви всіх своїх клієнтів пам’ятаєте?.

- Ну так, - гордо відповідає Катерина.

Саме вона 5 років тому заснувала свою справу і тепер її команда, котра зараз налічує аж 25 чоловік, шиє костюми на замовлення.

На Ukrainian Fashion Week вони вирішили організувати чоловічий куточок, або Homme Space, де презентують свою роботу разом з кількома колегами по цеху Анною Бублік та Оленою Голець, а також брендом шкіряних аксесуарів Moreca.

"Це місце має на меті привернути увагу саме до індивідуального пошиву і акцентувати на тому, що класичний чоловічий одяг потрібно шити, а не купувати. Адже пошитий на замовлення костюм він і служить довше, і носиться краще", розповідає Катерина.

На їхньому стенді працює закрійник: акуратний юнак у жилеті та сорочці з підгорнутими рукавами обмальовує лекала, притуливши їх до тканини.

"Щоб були симетричні, – ділиться професійним секретом він. –Я ще навчаюсь в Інституті, але працюю тут, набираюсь досвіду".

Ще один проект Object 21.21, презентований у третій день тижня моди, розпочинався не о 21:00, 21:30 і навіть не о 21:20, а саме 21:21.

В цьому вже була інтрига та цікавість. І коли найбільш пунктуальні люди підійшли до вказаного місця, дизайнер та митець Катя Березницька (а це саме її проект), оголосила умови.

"Я створила 4 кейпи. І хочу, щоб зараз ті четверо людей, які прийшли першими, забрали кейпи і натомість залишили будь-який свій предмет (примітка: це мало бути щось негабаритне, нове та неважке: масою до 10 кілограм)", – оголосила вона.

Люди вагались. Найбільш сміливі швидко поклали речі, котрі вважали за потрібне віддати. В результаті кейпи були обміняні на капелюх, книгу німецькою мовою, горня та картину.

Однак, це ще не все. Ті речі також можна міняти і це міг зробити будь-хто – таким чином відбувався постійний обмін.

"Мене зараз дуже хвилює питання того, як бренди нарощують цінність речей, коли річ не має такої цінності насправді. Це робиться за рахунок глянцю, піар-технологій. А я хотіла, щоб речі говорили самі за себе, щоб людина, яка її побачила, могла б її обміняти на рівнозначний предмет, який несе для неї якусь цінність. І подивитись, як трансформується цінність неживого предмету в динаміці і реінкарнації, яке життя він проживе в розумінні людей", розповідає про свій проект Катерина.

Катя Березницька, авторка проекту Object 21.21

На нього дівчину надихнули дві речі: жертвоприношення та бартер як певний спосіб вирішення фінансових питань, котрий вона спостерігає у сучасному суспільстві.

"Мені було байдуже, на що люди мінятимуть речі. Важливо, як вони це сприймуть, що вони готові робити, як реагувати", – резюмує Березницька.

Примітно, що на цю інтерактивну інсталяцію прийшло подивитись багато представників творчої інтелігенції міста.

"Слово "нормкор" ввійшло в наш лексикон рік тому, а в системі координат Саші Каневського воно існувало, напевно, завжди", – ділиться враженнями від показу цього молодого українського дизайнера Маріанна Партевян, редактор відділу "Краса" журналу Elle.

І справді, нормкор, в сенсі максимально простих речей для життя, у яких людина просто зливається з натовпом, це якраз про Каневського.

Всі його колекції були завжди утилітарними та сучасними, зручними та повсякденними. Їх люблять.

"Цього разу "Сашин" нормкор адресований молоді, котра шукає порятунку від кризи та божевілля нашої дійсності в клубній субкультурі", вважає Маріанна.

А ось нова колекція українського дизайнера Володимира Подоляна була натхненна літературною класикою: романами Толстого "Анна Кареніна та "Війна і мир".

На подіумі, приміром, стояв величезний годинник як символ історичності. Звісно, інші цитування були непрямими.

Вони скоріше виражалися у адаптації військового стиля царських часів, коли відбувались події цих романів. Наприклад, моделі носили багато бушлатів, котрі дизайнер зробив більш жіночними.