Скандальна знахідка. Опубліковано відео, на якому Бродський читає вірш "На незалежність України"

1119
10 квітня 2015

Як пише Colta.ru, вірш не увійшов до збірок автора, не був опублікований ані в збірках, ані в двотомнику серіїї "Бібліотека поета", підготовлений Левом Лосєвим.

Авторський текст вперше був опублікований в 2008 році Наталією Горбаневською з коментарем літературознавця Валентини Полухіної, фахівця з творчості Бродського: "Вірш "На незалежність України" Йосип вперше прочитав 28 лютого 1994 в Нью-Йорку в Куїнс-коледжі, де його записали на магнітофон і розшифрували потім з помилками. У такому вигляді воно й пішло гуляти в самвидаві і було опубліковано в Києві в газеті "Столиця" (1996, номер 13)".

Це була перша публікація авторського тексту, але дискусії продовжилися. Нині ж частину відеозапису вечора Бродського у залі пало-альтівського Єврейського центру 30 жовтня 1992-ому році, де він читає цей вірш, опублікував на своїй сторінці у Facebook Борис Володимирський.

Тож сумнівів про те, що вірш, який висміює Україну, написав Бродський, більше нема.

Сам автор публікації зауважив: "Як на мене, краще б цього запису не існувало. І краще б він цього вірша тоді не читав. А ще краще – не написав би ... Але написав, нічого не вдієш ... Коли я його слухаю, відчуваю біль - в тому числі і за автора. іІмені сумно від думки про тих, у кого ці вірші викликають захоплення або ентузіазм"

"НЕЧТО РИСКОВАННОЕ"На нескольких страницах FB велись и ведутся споры о печально известной антиоде Бродского "На незави...

Posted by Boris Vladimirsky on 7 Апрель 2015 г.

Текст образливого вірша: 

Дорогой Карл XII, сражение под Полтавой,
слава Богу, проиграно. Как говорил картавый,
"время покажет Кузькину мать", руины,
кости посмертной радости с привкусом Украины.


То не зелено-квитный, траченный изотопом,-
жовто-блакытный реет над Конотопом,
скроенный из холста, знать, припасла Канада.
Даром что без креста, но хохлам не надо.


Гой ты, рушник, карбованец, семечки в полной жмене!
Не нам, кацапам, их обвинять в измене.
Сами под образами семьдесят лет в Рязани
с залитыми глазами жили, как при Тарзане.


Скажем им, звонкой матерью паузы медля строго:
скатертью вам, хохлы, и рушником дорога!
Ступайте от нас в жупане, не говоря - в мундире,
по адресу на три буквы, на все четыре
стороны. Пусть теперь в мазанке хором гансы
с ляхами ставят вас на четыре кости, поганцы.


Как в петлю лезть - так сообща, путь выбирая в чаще,
а курицу из борща грызть в одиночку слаще.
Прощевайте, хохлы, пожили вместе -- хватит!
Плюнуть, что ли, в Днипро, может, он вспять покатит,
брезгуя гордо нами, как скорый, битком набитый
кожаными углами и вековой обидой.


Не поминайте лихом. Вашего хлеба, неба,
нам, подавись мы жмыхом и колобом, не треба.
Нечего портить кровь, рвать на груди одежду.
Кончилась, знать, любовь, коль и была промежду.


Что ковыряться зря в рваных корнях глаголом?
Вас родила земля, грунт, чернозем с подзолом.
Полно качать права, шить нам одно, другое.
Это земля не дает вам, кавунам, покоя.


Ой да Левада-степь, краля, баштан, вареник!
Больше, поди, теряли - больше людей, чем денег.
Как-нибудь перебьемся. А что до слезы из глаза -
нет на нее указа, ждать до другого раза.


С Богом, орлы, казаки, гетманы, вертухаи!
Только когда придет и вам помирать, бугаи,
будете вы хрипеть, царапая край матраса,
строчки из Александра, а не брехню Тараса.

powered by lun.ua