Українське кіно не окуповує себе під час прем'єрних показів
Проте експерти переконані, що український прокат страждає не від низької якості фільмів і навіть не від браку фінансування. Голова Державного агентства України з питань кіно Пилип Іллєнко виокремлює низку причин такої ситуації:
"Для того, щоб окупити фільм, потрібно продати певну кількість квитків за певною ціною. Питання в тому, що фактично відсутній ринок збуту. Тому що мало залів, адже люди втратили звичку до такого соціального дозвілля як похід в кінотеатр, тому що процвітає піратство в мережі", – розповів Радіо Свобода Іллєнко.
Голова Держкіно наголосив, що 410 кіноекранів, які є сьогодні в Україні, – це мізерна кількість в порівнянні з більш ніж двома тисячами екранів у сусідній Польщі. До того ж, телеканали за прем’єрний показ української стрічки не готові платити ринкової ціни.
Він також заявив, що державна підтримка національного кіно має складати 80 відсотків і лише 20 відсотків повинна становити комерційна складова.
Проте Іллєнко зізнається, що 64 мільйонів державних коштів, які сьогодні є в розпорядженні Державного агентства України з питань кіно, не вистачає навіть на завершення розпочатих проектів.
З іншої позиції коментує ситуацію український дистриб’ютор, власник мережі "Кінопалац" Богдан Батрух. За його словами, проблема українського кіновиробника полягає в тому, що він не навчився жанрово грамотно презентувати свою продукцію і продавати її глядачам.
Реклама і самоосмислення того, який ми продукт робимо, є страшенно важливими. В більшості говориться про те, що немає грошей. Але треба було б почати з того, чи варто робити фільм, що це має бути за фільм, для кого він має бути і як пізніше ми його представимо для публіки", – коментує дистриб’ютор.
Щоб фільм виправдав себе у кінопрокаті, перед показом у кінотеатрі кожен потенційний глядач мінімум п’ять разів повинен побачити його рекламу, підрахували експерти.
Менше сподівань на рекламну кампанію покладає режисер, автор стрічки "Поводир" Олесь Санін.
"Переконаний, що абияке кіно, незважаючи на кількість реклами, не може розраховувати на глядацький інтерес. Перш за все, це має бути закладено в історії, в сценарії, і в фахівцях, які роблять це кіно", – стверджує режисер.
До того ж, глибинну проблему українського кіно режисер бачить у його історичній залежності від тенденцій ринку сусідньої держави. "Це є постколоніальна абсолютно історія, де в середовищі однієї мови ми говоримо про рекламні збори і про єдність ринку, яким керують із Москви", – додав Олесь Санін.
За його словами, сьогодні є лише один шлях реабілітації українського кіно – вихід з-під сфери впливу російського ринку і творення національного продукту з орієнтацією на європейські стандарти.