Кіноканікули. Андрухович, ONUKA, Єрмоленко про фільми для літнього вечора

Шукаючи теплого літнього вечора хороший фільм для перегляду на самоті, в родинному чи дружньому колі, ви напевне натрапите на безліч рейтингів, списків і топів, у яких, утім, не завжди, вдається знайти саме ту стрічку, яка би відповідала вашому смаку і настрою.

Літнє кіно у кожного своє: для когось воно асоціюється насамперед з відпочинком, хтось під час канікул і відпустки переглядає улюблені стрічки і надолужує прогалини в класиці, а для когось це якраз фільми про літо — сонце, пляж, гори і справжні емоції…

Аби допомогти вам укласти список фільмів, які наповнять і урізноманітнять ваше літо, УП.Культура звернулася до відомих кіноманів — арт-менеджерів, філософів, музикантів, акторів і письменників — із проханням порадити найкращі й найцікавіші, на їхній погляд, літні стрічки.

СОФІЯ АНДРУХОВИЧ
письменниця

Я би порадила переглянути "Ніж у воді" Романа Поланського, номінований 1964 року на "Оскара". Фільм вражає мінімалістичністю і довершеністю у всіх сенсах. За лаконічною елегантністю сюжету — глибина людської природи, препарована гострим скальпелем невблаганного режисера.

Ще одна літня стрічка — "З Африки" Сідні Поллак, епічна мелодрама 1985 року за мотивами автобіографічного роману данської письменниці Карен Бліксен із Мерил Стріп і Робертом Редфордом у головних ролях.

Полювання на левів, кавові плантації, любов, яку неможливо приручити… Цей фільм — чудова нагода приміряти на себе фантазію про екзотичні краї і далекі життя.

Раджу також чуттєвий аж до нестерпного фільм "В облозі" Бернардо Бертолуччі про втрату, сублімацію, пристрасть, жертовність, вдячність, між якими іноді нелегко знайти відмінність. Про любов, яка поєднує непоєднуване і роз'єднує те, що перетворюється на одне ціле.

Фантастичних гірських пейзажів достатньо для того, щоб подивитися цього літа "Дівчинку і лисеня" Люка Жаке. Але у цьому фільмі є ще руденька дівчинка і лисеня, історія особливої дружби, смуток і мудрість. Історія про те, яким даром є близькість і як легко можна знищити довіру намаганнями зробити близькість вічною.

І наостанок — "Юність" Паоло Соррентіно. У цьому фільмі багато просвітлених моментів, багато рим, кульмінацій і катарсисів. Це нагадування про те, що насправді у нашому житті не настане тієї особливої миті, на яку кожен із нас чекає, тому що ця мить уже зараз — і вона ось-ось завершиться. Дотепний і добрий фільм із гірчинкою про любов до життя.

ВОЛОДИМИР ЄРМОЛЕНКО
філософ, телеведучий

Серед літніх фільмів для мене – "Чоловік і жінка" Клода Лелуша. Всі знають музику з нього, але мало хто пам'ятає сюжет. А в сюжеті головне – короткі кадри, "снепшоти", магія зупинки.

Кадри, коли він ледь торкається її руки – і це легке торкання поверхонь змінює все, переходячи межу від далекості до близькості, від байдужості до кохання.

Або кадри, коли двоє людей, "чоловік і жінка", біжать щосили один до одного, через весь берег – і ніщо не є сильнішим у цей момент, ніж сила тяжіння між ними. Або кадри, коли вони їдуть у машині під час зливи – і ви спостерігаєте за їхньою розмовою, крізь скло, яким стікають потоки води. Всі знають музику з цього фільму, всі, клянуся вам.

Не можу не згадати "Люсію і секс" Хуліо Медема. Кохання – це найбільш банальна і найменш банальна річ у житті. Найбільш банальна – бо стається з усіма (чи майже з усіма). Найменш банальна – бо щоразу це щось нове. Нове поєднання життів, характерів і ситуацій. Кожне кохання подібне на інше – і жодне кохання не подібне на інше.

"Люсія і секс" – це, можливо, найкращий фільм Хуліо Медема. Стрічка про спеку берега та прохолоду моря, а також про спеку відчаю та прохолоду ніжності. Фільм, де багато магії – передусім у тому, що здається нам таким звичним і таким повторюваним.

Також пораджу "Велику красу" Паоло Соррентіно. Це фільм нещодавній, а тому його дивилися всі. Чи майже всі. Що про нього можна сказати? Тільки одне: велика краса досі жива, досі актуальна. Хоч вона і не врятує світ, але принаймні зробить його набагато приємнішим.

Велика краса, яка тримається в людській історії – попри руйнування, пожежі та землетруси, матеріальні і нематеріальні. І справді: світ "фану" може швидко стати світом абсурду. Світ релаксації може швидко стати світом напруження. Бо ніщо так не напружує, як відсутність сенсу. І ніщо так не наповнює сенсом, як краса. Чи самопожертва.

А ще фільм Соррентіно – це якоюсь мірою розмова з двома іншими італійськими фільмами: "Солодке життя" Федеріко Фелліні та "Подорож в Італію" Роберто Росселліні.

Остання стрічка – це історія поїздки "північної" британської пари на італійський південь. Історія про те, як між двома людьми щось раптом "ламається", як між двома життями раптом руйнуються зв'язки. Ви майже не бачите їхнього гніву, ви майже не бачите їхнього роздратування: обоє ведуть себе, ніби нічого не стається, ніби все йде так, як і має бути. Тільки за ледь вловимими лініями міміки ви розумієте, що щось руйнується.

У цьому магія старого кіно: воно показує нам емоції, майже нічого про них не розповідаючи. Бо кіно, зрештою, здійснило те, чого давно прагнули живопис і література: ви можете показувати, але при цьому нічого не говорити. Ваші обличчя і ваші жести все про все скажуть.

Але як головна героїня (Інґрід Берґман) позбувається цієї банальності, цієї безсенсовності рутини, в яку вона потрапила у своїх стосунках? Через доторкання до "великої краси": до старих італійських скульптур, до їхньої напруженої рівноваги, до їхньої стійкості. До їхньої неймовірної впевненості.

ЯРОСЛАВА КРАВЧЕНКО
арт-директорка "Дикого театру"

Літо для мене – це насамперед довгі теплі ночі, тому перший фільм, який у мене асоціюється з літом, – це фільм 1991 року "Ніч на Землі" Джима Джармуша.

П’ять трагікомічних історій, ніч, таксі – дуже атмосферна стрічка, яка у нічному просторі переміщає нас в найцікавіші міста планети: Нью-Йорк, Рим, Гельсінкі, Париж, Лос-Анджелес… І все це у супроводі Тома Вейтса і його саундтреку Back In The Good Old World. Впевнена, людей творчих одразу потягне до пера – змалювати свою нічну історію в таксі.

Чорне, саркастичне й утопічне "Чорне дзеркало" – справжній десерт для циніків. Це британський серіал, епізоди якого не пов’язані між собою ані часом, ані акторами, ані героями, ані сюжетом. Але всі події розгортаються в сучасному, технологічному суспільстві. Трохи злості, трохи гумору, трохи майбутнього. Ваш це чи не ваш формат, стане зрозуміло вже після першої серії – цей серіал викликає або огиду, або захоплення і залежність.

Для тих, хто любить глибокі драми, рекомендую фільм 2003 року – "Головою об стіну" німецького режисера Фатіха Акіна. Анотації пишуть, що фільм про життя турків у Німеччині, але для мене він про неймовірну любов. Причому – любов чоловіка.

Герої знайомляться у санаторії для самогубців-невдах, ну, і випадковостей не буває... Сумний фільм, один із небагатьох, який дозволяє глядачеві зазирнути всередину чоловіка, який кохає. В його драму, переживання, мотивації.

Закінчу свій список рубрикою "просто-смішно". Щоразу, коли дуже хочеться посміятись, дивлюся "Мільйон років до нашої ери-2" Жана-Жака Анно. Це фільм про довголітню війну племен Чистого і Брудного Волосся. Миле, гегове кіно, яке можна дивитись хоч з початку, хоч із середини – і в будь-який час літньої доби.

ДЕНИС ІВАНОВ
генеральний директор "Артхаус Трафік"

Цього літа я би хотів звернути увагу на арт-фільми, які зовсім скоро вийдуть у прокат і які дійсно можна назвати літніми – за різними показниками.

Насамперед назву фільм, який я подивився на останньому Каннському кінофестивалі і який виходить в український прокат на початку липня. Це фільм "Моя краля" Брюно Дюмона. У цій абсурдній комедії йдеться про аристократичну сім’ю, яка приїжджає у Бретань відпочити на березі моря, але на неї чекає тут чимало різних перипетій. Ідеальний фільм, щоби почати свій літній кіносезон.

Другий фільм було знято в місті вічного літа – Лос-Анджелесі. Мова про стрічку "Неоновий демон" Ніколаса Віндінґа Рьофна, яку теж презентували на Каннському кінофестивалі і яка має вийти у прокат цього літа. Це фільм про дівчинку, яка намагається досягти кар’єрних висот у модній індустрії, але на шляху до мрії на неї чекає чимало жахливих пригод.

І ще одна літня стрічка, яка вийде у прокат у другій половині липня, – "Гонка" Стівена Гопкінса. Фільм про чорношкірого бігуна, який вирішує поїхати на літню олімпіаду в Мюнхені 1936 року. Але, оскільки саме в цей час у Німеччині до влади приходить Гітлер, його участь у цьому змаганні стає справжнім політичним викликом.

Безперечно, асоціюється з літом і новий фільм Педро Альмодовара "Джульєтта", який вийде в прокат у серпні. Дія цієї мелодраматичної історії відбувається в Іспанії. Тут уже немає того безумства Альмодовара, яке було в його ранніх фільмах, а проте це дійсно дуже літня історія.

НАТА ЖИЖЧЕНКО
вокалістка гурту ONUKA

Насамперед назву надзвичайну стрічку "Місце під соснами" Дерека Сіенфренса. Вона досить напружена, але водночас і романтична. Абсолютно нестандартний сценарій, в якому в першій половині фільму є один головний герой, а в другій – його місце займає новий персонаж. Дуже раджу, є над чим замислитись.

Обов’язково зверніть увагу на ще один фільм цього ж режисера – Blue Valentine. Мені не подобається переклад "Валентинка", тому що він абсолютно не відповідає змісту. Стрічка про стосунки, про їхню крихкість і недосконалість. Посібник для тих, хто довгий час перебуває у стосунках.

Варто також переглянути романтично-трагічний фільм "У диких умовах" Шона Пенна – про спрагу до пізнання, до нових переживань і форми існування.

Ідеальне кіно для літа – радянський фільм про кохання "Ще раз про любов" Георгія Натансона. У назві весь зміст. Але яке подання! Абсолютно неординарна стрічка 1967 року.

І наостанок – "Труднощі перекладу" Софії Копполи. У цій стрічці прекрасне все: Білл Мюррей, Скарлетт Йоханссон, Токіо, діалоги, погляди... Це той випадок, коли треба дивитись "між рядків".

КАТЕРИНА МОЛЧАНОВА
акторка

Першим у моєму списку літніх фільмів назву "Бойфренда з майбутнього" Річарда Кьортіса (англійська назва – About time). Рекомендую його всім і на всі випадки життя. А тим паче на початку літа, коли хочеться почати новий розділ свого життя.

У цьому списку також, звичайно, "Вікі Крістіна Барселона" Вуді Аллена. Як на мене, фільми Аллена – це завжди безпрограшний варіант. А особливо, якщо це кіно про літні канікули і пошуки себе. "Вона не знала, чого хоче, але точно знала, чого не хоче"...

Не така позитивна стрічка, як попередні, але теж дуже літня – "Як я провів цим літом" Олексія Попогребського. У фільмі йдеться про літню практику на далекій полярній станції, хоча насправді це кіно про дорослішання і виживання.

Тим, кому хочеться чогось непростого цього літа, пораджу "Корпорацію "Святі мотори" Леоса Каракса – ідеальний варіант для інтелектуального часпопроведення літнім вечором.

Ну, і, звичайно, обов’язкова складова літньої кінопрограми – липневий Одеський міжнародний кінофестиваль із найкращими прем’єрами, майстер-класами і вечірками.

Підготувала Тетяна Терен, УП.Культура