Освіта у креативній сфері: готуйтеся до марафонської дистанції

Чим є освіта сьогодні? Сказати, що це один із ключових чинників конкурентоздатності у світі, де вартість нематеріальних активів стрімко перевищує вартість "заліза" (якщо брати до уваги вартість компаній з переліку Fortune-100), – значить сказати чергову банальність.

Ще років із двадцять тому (принаймні, коли я навчався в університеті) освіта була чимось середнім між ремонтом у квартирі та тюнінгом авто – вона мала створювати фасад пристойності. Тепер же – це софт, на якому зав’язано більшість функцій керування.

Освіта, втім, як і культура, дедалі більше вмонтовується у ключові бізнес-процеси. Навчання стало практикою, що як мінімум дозволяє зберігати адекватність у світі надшвидких змін. А в оптимальному варіанті – формує проактивність і готовність бути суб’єктом змін.

"Що далі рухаюся, то більше розумію, як мало знаю і скільки всьому ще треба вчитися. Те, що здавалося ще вчора мудрістю, зараз виглядає поверхневим – хочеться бути кращим, але це так непросто", – рефлексує на своїй сторінці у Facebook ініціатор "Теплого міста" Юрко Филюк. Для того, щоб полегшити собі цей процес, проведемо невелику розвідку місцевості.

ОСВІТА – ВІД ТЮНІНГУ ДО ДВИГУНА

Попередні результати опитування представників креативної сфери України, яке я розпочав перед написанням цього тексту, засвідчили, що Юрко Филюк не самотній у своєму світовідчутті: 98% респондентів відчувають потребу або необхідність учитися постійно. Дехто уточнює: "Бажання виникає щодня, проте фізично неможливо займатись одразу на всіх курсах, на яких хотілося б, тому навчання розплановане вже на півтора року вперед". "Раз на місяць курс. Раз на сезон школа", – ділиться своїм алгоритмом інший респондент. Є й ощадливіший підхід до навчання: "Коли виникає конкретна ідея або проект".

Чого ж прагнуть навчитися креативні люди? Зібрана із відповідей хмара тегів включає такі категорії: менеджмент культурних проектів, стартапи, дизайн, smm, кураторські практики, арт-менеджмент, digital маркетинг. Є і такі специфічні запити як-от: способи просування культурного продукту/послуги, залучення аудиторії на культурні події.

Коворкінг артілі T-Shape Crew. Фото зі сторінки проекту

Близько 25% самостійно шукає потрібну інформацію щодо навчання в інтернеті, 3,1% орієнтуються передусім на рекомендацію колег, 3,5% – відвідують ярмарки та фестивалі в пошуках потрібної інформації про навчальні можливості, 68,4% поєднують всі згадані види пошуку.

Тож у який спосіб краще навчатися? Тут думки учасників опитування розділися на три великі категорії. Курсам-інтенсивам і літнім школам віддають перевагу 22% опитаних . Близько 6% готові обрати тривале модульне навчання: умовно назвемо це інституціоналізованим навчанням з певною регулярністю відвідання та сертифікатом після закінченню.

Близько третини респондентів надають перевагу неінституціоналізованим формам навчання, включно із роботою з досвідченішим колегою (22%), навчанням у форматі "рівний – рівному" (3%), по 6% обрали стажування й онлайн-курси, 3% – самостійне навчання. Категорію "інше", що передбачає мікс усіх доступних варіантів і гнучкість у їх виборі, вибрали 31%.

Тепер докладніше про плюси й мінуси кожного з підходів.

Навчатися самостійно, використовуючи літературу й усі можливі онлайн-ресурси цілком можливо. Вийде дешево і сердито, а головне – довго. Щоб навчання було системним, вам знадобиться колосальна самоорганізованість, якій, до речі, теж потрібно вчитися. З однозначних мінусів – ви практично позбавляєтеся можливості отримувати зворотній зв’язок.

Лекція в Creative Management Camp. Фото з архіву Creative Management Camp

Якщо ви оберете мікс із читання літератури, онлайн-курсів, відвідування конференцій, лекцій і воркшопів у креативних просторах, вам не бракуватиме місць для навчання, причому не лише в Києві. У сумі може вийти зовсім не дешево та безкінечно довго. І не факт, що системно.

Можна обрати варіант працювати з досвідченішим колегою або стажування. Наприклад, асистувати в організації фестивалів, конференцій, масштабних проектів. Але якщо це єдиний із доступних для вас варіантів, готуйтеся, що іноді за деревами ви не побачите лісу і, цілком може бути, вам доведеться досить довго ходити у підмайстрах. Зате зворотній зв’язок тут забезпечено: інтенсивний, хоч і не завжди компліментарний і виважений.

Отже, пошук власної суб’єктності, а з нею і бажання самостійно зорієнтуватися у ландшафті, приведе вас у підсумку до тих чи тих варіантів інституціоналізованого навчання. Які тут є варіанти для креативних підприємців і культурних менеджерів в Україні?

Я Б У СТАРТАПЕРИ ПІШОВ…

Для тих, хто готовий вийти із затишного світу виставкових чи фестивальних проектів у відкритий простір "дорослого бізнесу", є кілька опцій. Одна з них – інкубаційні й акселераційні програми для стартаперів, "заточених" на креативні індустрії. Втім, існують вони, приміром, в Естонії чи Польщі (там це приклади співпраці муніципалітетів, державних структур і професійних об’єднань), однак ще не в Україні.

Якщо вмієте програмувати, дружите з технологіями або готові приєднатися до команди технарів, можна спробувати себе в телеком-акселераторах ВДНГ-Tech або Open Data Incubator 1991, які реалізуються у партнерстві великого бізнесу і державних структур. Але готуйтеся до серйозного відбору, а потім – до необхідності вписатися в бізнес-процеси партнерів.

Коврокінг Impact Hub Odesa. Фото зі сторінки проекту

Інший варіант – спробувати себе в одній з програм, що підтримують мале підприємництво в Україні. Із тих, які найближче до креативної сфери, хоч і фокусуються на ній – платформа Startup Україна. Щонайменше третина з 500 випускників її програм потрапляють під визначення креативних індустрій. "Ми великі прихильники бізнесу з душею – який є продовженням особистості підприємця. Одна з наших цілей – сформувати нове покоління проактивних і соціально відповідальних підприємців", – наголошує засновниця платформи Анна Петрова. Навчання відбувається у вигляді інтенсивного табору тривалістю до 10 днів.

Чи не найближче до моделі креативного інкубатора підійшли засновники артілі T-Shape Crew Антон Малов і Ярослав Кологривов. Вони орендували старовинну триповерхову будівлю на Лук’янівці й запрошують туди команди або окремих підприємців на правах спільної оренди і, головне, спільного творення. Тут експерт у програмуванні або бухгалтерії чи, скажімо, хімії може працювати з кількома проектами, одночасно розвиваючись у своїй темі й розуміючи суміжні.

В артілі вітається міждисциплінарність і крос-запилення між інженерними й суто мистецькими проектами. Однак спеціальної навчальної програми тут немає: ти або приходиш уже підготовлений, або навчаєшся на ходу у більш досвідчених колег. Ще одним плюсом T-Shape є те, що його засновники надають експертизу виходу на такі глобальні краудфандингові платформи як Indiegogo.

Ще одну модель інкубації креативних проектів запропоновала креативна спільнота IZONE, що працює на базі Платформи культурних ініціатив "Ізоляція". У 2016 році IZONE отримав статус національного партнера міжнародної ініціативи Creative Business Cup. Суть співпраці полягає в проведенні в Україні щорічного конкурсу для визначення найкращого креативного бізнес-проекту.

У процесі промоції цьогорічного конкурсу організатори провели дистанційну навчальну програму, розроблену Ганною Агафоновою, яка наразі навчається креативній економіці в Німеччині. Для 13 команд, відібраних із 158 заявок, було організовано кілька модулів стаціонарного навчання на базі креативного кластеру IZONE.

Воркшоп з Fashion-принту від Алисії Роуботом в IZONE. Фото з ФБ-сторінки проекту

Для багатьох ініціатив гарним тренувальним майданчиком перед виходом на світові обрії є українська краудфандингова платформа "Спільнокошт", заснована ГО "ґараж ґенг" на чолі з Іриною Соловей. Ця організація була однією з перших, які почали готувати ґрунт для розвитку в Україні креативної економіки як певної екосистеми. Зокрема, тепер це відбувається у рамках програми "Код міста".

З міським простором також працює ініціатива "Конгрес активістів культури", очолювана Оленою Правило, що постала після Євромайдану. Конгрес зосереджується на процесах самоорганізації, ефективній громадській активності та культурних стратегіях малих міст.

Що ж до тих програм, які вже засвідчили свою спроможність поза Києвом, варто згадати одеський Impact Hub Odesa, що позиціонує один зі своїх проектів як бізнес-акселератор для виробників одягу, взуття та аксесуарів. Мета – допомогти місцевим дизайнерам і виробникам вийти на ринки України та ЄС. Ідея акселератора виросла з ініціативи Impact Academy. "Коли ми зіткнулися з тим, що навчальні курси для бізнесу не працюють, вирішили, що потрібен формат, в якому є багато практичних опрацювань", – зазначає координатор проекту Олена Підопригора.

Ініціатори вирішили сконцентруватися на вже згаданих категоріях креативних виробників, адже вони в Одесі переважають. Під їхні запити робилися події (скажімо, про те, як потрапити на європейські тижні моди), наприкінці яких завжди була згадка про акселераційну програму. Хоча програма платна, організатори дозволили собі досить щільне сито відбору. В результаті до програми потрапили проекти, які вже засвідчили свою життєздатність.

Засновниця платформи "Спільнокошт" Ірина Соловей. Фото: The Ukrainians

КУЗНЯ КРЕАТИВНИХ КАДРІВ

Усі згадані акселераційні програми передбачають, що туди приходять вже сформовані команди. "Кузнею кадрів" наразі є інституціоналізовані сектори, скажімо, дизайн, література, кіно або архітектура. Прокачати свої скіли тут можна на відповідних програмах, які переважно працюють зі спеціальними знаннями і навичками

Однією з найбільш структурованих є царина дизайну, візуальних комунікацій і реклами. У цьому контексті можна згадати Школу візуальних комунікацій, де є фахівці з design thinking і Київську академію медіа-арту (КАМА). Перша більшою мірою має справу з графічним техніками, є досить гарним майданчиком і для початківців, і для тих, хто готовий наважитися на творчий експеримент.

КАМА більше підійде для тих, хто професіоналізується в рекламі і дотичних сферах. Тут готують не лише арт-директорів, а й телепродюсерів, кінематографістів, арт-менеджерів і стратегів – тобто тих, хто працює з архітектурою бренду. Як ініціатива, що робить ставку на "героїв індустрії" (наприклад, тут викладає Андрій Федорів), КАМА не позбавлена певної рафінованості, але це переважно компенсується статусом у нішевому ринку.

У полі літератури варто згадати Центр літературної освіти, заснований Дмитром Стретовичем. Він починав із циклів лекцій для тих, хто цікавиться літературою. Далі в програмі з’явилися курси з письменницької майстерності. Андрій Орлик з команди Book Box, який навчався на цьому курсі констатує: "Дуже сподобався мікс письменників і літературознавців. Інтенсивна програма постійно тримає в тонусі. Організація – теж на рівні".

Цього року в ЦЛО з’явилася програма підготовки спеціалістів з книжкового бізнесу. Зокрема, курс "Книжкові маркетингові стратегії" фокусувався на успішних практиках і стратегіях просування книжок, вивченні читацького попиту, плануванні та здійснені продажів видань. Серед спікерів курсу – власники провідних українських видавництв і мереж: Дана Павличко ("Основи"), Антон Мартинов ("Наш формат"), Зінаїда Бакуменко ("Клуб сімейного дозвілля"), Артем Літвінець (Yakaboo), та інші.

Заходи “Майстерні Міста” в рамках CANactions. 18 червня 2016 року. Фото зі сторінки проекту

На відміну від дизайну і реклами, урбаністика залишається доволі екзотичною для України дисципліною. Проте завдяки активістським спільнотам архітекторів, а також організаторам фестивалю CANactions (ініціатор – архітектор Віктор Зотов) на базі останнього виросла Школа урбаністичних студій (CANactions School for Urban Studies).

Позиціонується вона як експериментальна освітня інституція, спрямована на дослідження міст України, розробку концепцій і визначення конкретних дій для розвитку міст — і на стратегічному, і на тактичному рівнях.

Головними принципами Школи є міждисциплінарний підхід, командна робота й навчання на основі власного досвіду, орієнтація на стратегічне мислення, інтеграція в український контекст найактуальнішого світового досвіду у сфері міського розвитку, проектування та планування. Тьюторами школи є переважно керівники архітектурних студій, експерти й дослідники провідних європейських університетів і міжнародних програм.

Навчання відбувається за модульним принципом і закінчується публічною презентацією проектів із трансформації українських міст у комфортні для життя й роботи середовища. Зокрема, Studiо#1 була присвячена переосмисленню Івано-Франківська, Studio # 2 – Маріуполя. Віднедавна запустили проект Advanced Studies in Integrated Urban Development 2016/17. Це 10-місячна програма додаткової професійної освіти, що фокусується на практиці використання принципів інтегрованого розвитку міст.

Проектний менеджмент, особливо в культурній і креативній сфері, – це переважно забіг на довгу дистанцію, і дуже часто – незнайомою місцевістю. Це дуже добре зрозуміли засновниці Creative Managment Сamp Аріанна Хмельнюк і Тамара Лазаренко. "Особисто я хочу, щоби було більше спеціалістів, які б розвивали культурний сектор перспективними, стратегічними проектами", – пояснює свою персональну мотивацію Тома Лазаренко.

Аріанна Хмельнюк і Тамара Лазаренко. Фото: the-people.com

Завдяки досвіду засновників, Camp має певний ухил в бік соціокультурних проектів і фестивалів. Однак це лише відправний пункт для формування мультидисциплінарної платформи, що робить можливою фахову трансформацію тих, хто вже досяг певної стелі у своїй ніші й має потенціал рухатися далі.

"Ми даємо інструменти й контакти для того, щоб учасник зрозумів: створення та керування проектом – це система. Щоб започаткувати й успішно вести власну справу, потрібно застосувати цілий комплекс знань і компетенцій, вміти аналізувати ситуацію і балансувати ресурси".

Camp зібрав одну з найбільших на сьогодні в креативній сфері України спільнот менторів, що складається з 25 спеціалістів із різних сфер – від фінансів і захисту інтелектуальної власності до культурних стратегій – що забезпечує об’ємне розуміння контексту.

Отже, розвиток освітніх ініціатив і спеціального, і міждисциплінарного спрямування є однією із ознак дорослішання сфери, де перетинаються культура й креативність. Станом на сьогодні саме неформальна освіта у царині культурних і креативних індустрій є чинником професійного апгрейду окремих акторів. Понад те, вона перетворюється на фасилітатора багатьох процесів, що відбуваються на перетині культури і креативного підприємництва.

Зокрема, робота із власними фаховими компетенціями вчить мислити і вчасно змінювати парадигми, цінувати результати своїх мисленнэвих зусиль і монетизувати власний інтелектуальний капітал. Вона спонукає давати визначення очевидним, здавалося б, речам і знаходити їхні координати у довкіллі. Освіта розвиває мережеві зв’язки і готує ґрунт для стійкої екосистеми.

Лекція в рамках Днів Малевича в Школі Візуальних Комунікацій. Фото з ФБ-сторінки Школи

Саме середовище неформальної освіти, де тривають взаємні консультації між організаторами різних освітніх майданчиків, де відбувається постійний обмін досвідом, а помилки колег стають уроками для всіх, цілком може стати ключовим чинником інституціоналізації сектору культурних і креативних індустрій. А це досить важливо для того, щоб він став помітнішим і впливовішим у масштабах країни.

[L]Утім, відчутний ухил у бік неформальної освіти й повне усунення від освітніх процесів і муніципалітетів, і державних структур дещо насторожує і змушує замислитися: як довго в учасників процесу стане сил і снаги готуватися до олімпіади на дворових майданчиках?

Текст підготовано за ініціативою освітньої програми для менеджерів культури Creative Management Camp.

Микола Скиба, спеціально для УП.Культура

Група студентів Creative Management Camp. Фото з архіву Creative Management Camp