«Викрадачі вогню. Таємна революція змінених станів»: уривок із книжки про таємниці свідомості
Стівен Котлер – відомий американський журналіст, колумніст New York Times, Wall Street Journal, Popular Science, автор науково-популярних книжок-бестселерів.
Джеймі Уіл – експерт з лідерства та продуктивності, науковець, що спеціалізується на антропології й нейробіології.
Разом вони створили дослідження впливу змінених станів на здібності людини "Викрадачі вогню. Таємна революція змінених станів".
На думку авторів, екстаз і ті трансформації, що відбуваються в нашому організмі, коли ми його відчуваємо, має неоціненну силу збільшувати продуктивність і креативність.
Книга, переклад якої випускає Yakaboo Publishing, − це подорож у таємниці свідомості, які ще досі лишаються нерозгаданими. Це захопливий екскурс в історію, психологію, нейробіологію, фармакологію, який доводить, що деякі табу і стереотипи шкодять розвитку суспільства.
УП.Культура пропонує своїм читачам і читачкам уривок із цього дослідження.
 |
Клин клином
У 2013 році нас запросили взяти участь у проекті Hacking Creativity компанії Red Bull – спільній праці науковців медіалабораторії MIT, кількох стипендіатів TED і виробника енергетичних напоїв.
Цей, заснований Енді Уолшем – директором напряму високої продуктивності Red Bull (а також членом консультативної ради Flow Genome Project) – проект, у процесі реалізації якого було розглянуто дані з понад тридцяти тисяч наукових статей і бесід із сотнями експертів з різноманітних сфер: від брейкдансерів і циркових артистів до поетів і рок-зірок, став найбільшим в історії мета-аналізом досліджень із креативності.
"Це була недосяжна мета, – пояснює Уолш, – але я подумав: якщо ми зуміємо розкусити щось настільки невловиме, як креативність, то після цього зможемо розгадати фактично будь-яку загадку".
Станом на кінець 2016 року, коли початкова фаза дослідження завершилася, науковці дійшли двох пов’язаних між собою висновків.
По-перше, креативність потрібна для вирішення тих складних проблем, з якими ми часто стикаємося у сьогоднішньому стрімкому світі. По-друге, нам не вдається тренувати людей бути креативнішими. Цьому є досить просте пояснення: ми намагаємося тренувати навички, а мали б тренувати стан свідомості.
Звичайна логіка дуже добре пасує для вирішення окремих проблем з однозначною відповіддю. Але "злісні проблеми" сьогодення вимагають креативнішої відповіді. Це можуть бути такі серйозні проблеми, як війна або бідність, чи такі банальні, як дорожній рух або тренди: вони не мають однозначних чи постійних рішень.
Якщо кинути гроші, людей і час на будь-яку із цих проблем, то, можливо, вдасться вилікувати симптом, але виникнуть додаткові проблеми: скажімо, фінансова допомога країнам, що розвиваються, хай і полегшує ситуацію, проте часто породжує корупцію, а збільшення кількості смуг руху приваблює ще більше водіїв і створює ще більше заторів. Війна за безпечний світ може зробити його набагато небезпечнішим.
Вирішення злісних проблем вимагає чогось більшого, ніж пряма атака на очевидні симптоми. Декан Ротманської школи менеджменту при Торонтському університеті Роджер Мартин провів тривале дослідження видатних лідерів – від генерального директора Procter & Gamble Алана Лефлі до танцівниці Марти Ґрем – і встановив, що їхня здатність знаходити рішення залежала від уміння утримувати суперечливі думки і використовувати цю напругу для породження нових ідей.
"Здатність конструктивно подивитися в очі напрузі, що виникає від зіткнення протилежних ідей, – пише Мартин у своїй книжці "The Opposable Mind", – це єдиний спосіб упоратися з таким складним завданням".
Проте розвинути "мозок протиставлень" Мартина непросто. Потрібно припинити визначатися лише із власною сингулярною думкою. Дослідження показують: якщо ви хочете навчитися такого виду креативності й вирішення проблем, то звичайна логіка нормальної свідомості за принципом "або-або" вам не допоможе.
Науковці знайшли кращий спосіб: допомогти у вирішенні таких складних проблем можуть підвищена якість обробки інформації і загальна картина, яку надають змінені стани. До того ж, вони часто є швидшими за більшість популярних методів.
Скажімо, медитація. Дослідження тибетських буддистів у 1990-х роках показало, що довготривалі вправи можуть створювати у мозку гамма-хвилі. Гамма-ритм є незвичайним. Він найчастіше з’являється під час "формування зв’язку", коли нові ідеї вперше зустрічаються і створюють нові нейронні зв’язки.
Ми відчуваємо формування зв’язку як мить, коли ми скрикуємо "Ага!" або "Еврика!" – загальновідомий знак раптового осяяння. Це означає, що медитація може допомагати із вирішенням складних проблем. Та оскільки монахам знадобилося понад 34 000 годин медитації (приблизно 30 років), щоб розвинути таку навичку, цей висновок має обмежене застосування.
Тож дослідники почали розглядати вплив короткочасної медитації на розумову продуктивність. Їх цікавило, чи можна трохи зшахрувати, та все одно отримати схожі результати. Виявляється, зшахрувати можна і досить сильно.
Перші дослідження показали, що вісім тижнів занять медитацією помітно покращують концентрацію уваги і мислення. Подальші дослідження зменшили термін до п’яти тижнів.
Відтак у 2009 році психологи Університету Північної Кароліни виявили, що навіть чотири дні медитації призводили до значного покращення уваги, пам’яті, пильності, креативності й когнітивної гнучкості.
"Простіше кажучи, – пояснює дослідник Фадел Зейдан виданню Science Daily, – помітні покращення, які спостерігаються лише після чотирьох днів медитації, є дуже несподіваними. [Вони] порівнювані з результатами, досягнутими після набагато довшого тренування".
Тепер ми знаємо: замість того, щоби працювати цілу наповнену кофеїном ніч, намагаючись досягти "еврики", або витрачати десятиліття, щоби стати тибетським монахом, можна істотно поліпшити свої шанси на осяяння за допомогою кількох днів тренування усвідомленості.
Ми спостерігаємо те саме у галузі дослідження потоку: перебування "в зоні" суттєво підвищує креативність.
У нещодавньому дослідженні науковці Сиднейського університету використали транскраніальну магнітну стимуляцію, тобто слабкий електромагнітний імпульс для вимкнення префронтальної кори і досягнення стану потоку завдовжки 20 – 40 хвилин. Після цього суб’єктам запропонували класичний тест на креативне вирішення проблем: задачу дев’яти точок.
За десять хвилин треба з’єднати дев’ять точок прямими лініями, не відриваючи олівця від паперу. За звичайних умов це вдається менш ніж п’яти відсоткам людей. У контрольній групі ніхто не впорався із завданням. У групі потоку 40 відсотків з’єднали точки за рекордний час – у вісім разів швидше за норму.
Цей результат – не виняток. Коли нейрологи DARPA разом із Advanced Brain Monitoring використали інший спосіб – біологічний зворотний зв’язок – для досягнення потоку, вони дізналися, що солдати вирішували складні завдання і навчалися на 490 відсотків швидше за норму.
Саме тому, коли міжнародна консалтингова фірма McKinsey провела глобальне десятирічне дослідження компаній, з’ясувалося, що керівники вищої ланки, яких зазвичай викликають для вирішення стратегічно важливих "злісних проблем", у стані потоку досягають у п’ять разів вищої продуктивності.
Дослідження психоделіків дають такі самі результати. Кілька десятиліть тому Джеймс Фадиман, дослідник International Foundation for Advanced Study у Менло-Парку, штат Каліфорнія, зібрав двадцять вісім осіб (переважна більшість – інженери, архітектори і математики з таких місць, як Стенфордський університет і Hewlett-Packard), об’єднаних однією простою причиною: впродовж останніх місяців кожен із них ламав голову над певною технічною проблемою.
Учасників розділили на групи по четверо. Кожна група отримала по дві порції речовин. Одній групі дали 50 мікрограмів ЛСД, іншій – 100 міліграмів мескаліну. Для обох речовин це мікродози, набагато менше, ніж потрібно для досягнення психоделічного ефекту. Потім суб’єктам роздали тести, які вимірюють покращення мислення у дев’яти категоріях (від підвищеної концентрації уваги до здатності знаходити правильне рішення) і дали їм чотири години на роботу над своїми проблемами.
Хоча усі вони відчули підвищення креативності (дехто навіть на 200 відсотків), найбільше уваги привернуло дещо інше: відкриття у реальному світі.
"Схема лінійного прискорювача електронів, що змінює напрямок пучка, математична теорема, пов’язана з контактами логічного вентиля "АБО-НЕ", новий дизайн вібраційного мікротома, космічний зонд, який може досліджувати властивості Сонця, і нова концептуальна модель фотона" – ці практично-технічні досягнення не асоціюються у більшості людей із психоделічним світом самомилування.
Однак дослідження Фадимана з уживанням професіоналами мікродоз дають схожі результати. Серед чотирьохсот людей із різноманітних сфер діяльності більшість, за словами Фадимана, "відчувають покращене розпізнавання образів [і] бачать одночасно більше частин проблеми, яку вони намагаються вирішити".
Завдяки цим висновкам психоделіки почали перетворюватися з розваги на засіб підвищення продуктивності.
"Зсув почався чотири чи п’ять років тому, – розповідає автор і венчурний капіталіст Тим Феррісс. – Коли Стів Джобс та інші успішні люди почали рекомендувати вживання психоделіків для збільшення креативності й здатності вирішувати проблеми, громадськість стала відкритішою до таких можливостей".
[L]Феррісс розповів CNN, що не лише засновник Apple перейшов на цей рівень: "Мільярдери, яких я знаю, майже без винятку, регулярно використовують галюциногенні речовини. Вони – люди, які мислять нестандартно. Вони дивляться на світові проблеми і намагаються ставити цілком інші запитання".
Злісні проблеми не мають простих рішень: під час їхнього вирішення наша раціональна бінарна логіка ламається, а наші звичні інструменти не працюють. Проте інформаційне багатство зміненого стану показує повнішу картину і дає нам змогу створювати зв’язки, яких раніше не існувало.
Розглянемо переваги: збільшення креативності на 200 відсотків, покращення здатності навчатися на 490 відсотків, підвищення продуктивності на 500 відсотків.
Креативність, здатність навчатися і продуктивність – це незамінні навички, а таке їх поліпшення доволі суттєве. Якби йшлося лише про результати кількох досліджень у кількох лабораторіях, їх було б легко відкинути. Але ми бачимо дослідження, проведені впродовж сімдесяти років сотнями науковців на тисячах суб’єктів, і вони доводять: коли йдеться про вирішення складних проблем, екстаз може виявитися тим "хитрим рішенням", яке ми шукали.
Стівен Котлер, Джеймі Уіл
"Викрадачі вогню. Таємна революція змінених станів"
Yakaboo Publishing
Титульне фото на сторінці: alphaspirit/Depositphotos