Від гуцулів та упівців до Винника й Зіброва: як франківець створює іграшки з полімерної глини

5805
17 липня 2018

Покровитель сала та кропиви Михайло Поплавський, покровитель вина та вовчиць Олег Винник, покровитель духмяних лип Іво Бобул – так жартівливо описує свою нову колекцію "Серцеїди" франківець Богдан Савлюк.

Уже три роки він створює мініатюри з полімерної глини: козаків, гуцулів, упівців, сучасних військових та артистів.

– Спершу я хотів робити українські іграшки, які були б альтернативою Губці Бобу чи Спайдермену. Це була першопричина.

Але потім виявилося, що вони стали не дуже іграшками, а мініатюрами, які полюбили й дорослі, розповів Богдан "УП.Життя".

 

ЗАРАДИ ІГРАШОК ПОКИНУВ ДЕРЖСЛУЖБУ

Хлопець на багато років забув про своє дитяче захоплення – ліплення з пластиліну. Йому про нього нагадав Майдан.

2013 рік. Богдан поїхав до Києва на революцію. У грудні, під час першої зачистки Майдану, зліпив сніговика-козака.

– Потім ми збиралися біля нього з друзями, козак був уже в касці, в диму, чорний, – пригадує.

Друзі хвалили, інші підходили зі сніговиком фотографуватись.

 

Після Майдану Богдан повернувся додому, та ліплення уже не закинув.

– Почитав в інтернеті, що є така штука, як полімерна глина: якщо її запекти, вона буде твердою і нікуди не розплавиться.

Мені припали до душі комікси Ігоря Бежука, там були персонажі мультяшні з великими головами. Вони мене надихнули.

Рік після Майдану Богдан продовжував ходити на основну роботу – держслужбу, паралельно шукав себе, читав в інтернеті, як роблять ляльки, як замовляти якісну глину, пробував.

– Багато чого не виходило, звісно, у мене освіта філософська, а не художня, – каже майстер.

У лютому 2015 року хлопець зліпив із полімерної глини відомих українських козаків з мультика і виклав у Facebook.

 Такими були перші козаки Богдана

– Друзі полайкали, казали: "Роби бізнес". Може, це підштовхнуло далі. Складно сказати. Мені по кайфу ляльки і пластика. Друга причина – низька зарплата на основній роботі. Третя – нереалізоване щось, що у це перетворилося.

Через майже два місяці, 5 квітня, Богдан презентував першу колекцію гуцуликів.

– Зараз я на них дивлюся – страшненькі, але про них наші місцеві ЗМІ зробили сюжети і мене надихнуло: "Нічого собі!". Після перших новин продалася перша колекція.

 

ДОТЕРПІВ – І ПІШЛО

Уже через три тижні, 30 квітня, майстер ризикнув і звільнився з держслужби, щоб повністю зосередитися на мініатюрах.

Друзі підтримали, хоча батьки спершу поставилися з недовірою.

– Батьки думали, що є державна робота, що це стабільність, а коли працюєш на себе – то страшно. Я їх розумію, звісно. Але потім вони побачили сюжети в новинах, почали по-доброму хвалити.

Мені не потрібно було уже йти на роботу у виконком, заробляти 1500 грн, а тут можна трошки більше і робити те, що подобається.

 

Перший рік було нелегко фінансово. Замовлень було небагато, тому Богдан підпрацьовував у місцевому інтернет-сайті, а також їздив на фестивалі в Чернівці, Косів, знайомив мініатюри з людьми.

Я мав добряче терпіння, – сміється. – Але дотерпів – і пішло.

Тепер уже він відмовляє в частині замовлень, якщо розуміє, що не встигне до потрібної клієнту дати через довгий список інших замовлень.

– Сам вчився, тепер ніби гарно виходить, більш-менш естетично, люди дякують, замовляють.

 

Перед тим, як ліпити своїх героїв, Богдан їх вивчає. Наприклад, уважно вдивлявся, як виглядають гуцульські киптарі, капелюхи, наскільки сорочка опущена, що вони на постоли накручують.

– Я страшенно закоханий в гори, тому мені дуже до душі побут і субетнос гуцулів. Зараз купив 5-томник [етнографа] Володимира Шухевича "Гуцульщина", вивчатиму їхній побут детальніше.

Упівців теж вивчав перед ліпкою: який в них одяг, скільки червоних смуг на рукавах і комірцях на шиї тощо.

 

ІГРАШКА АРКАДІЯ БАБЧЕНКА

Кожну мініатюру Богдан створює власноруч. Він не має окремої майстерні. Працює вдома.

Сміється, що для такої роботи достатньо одного квадратного метра.

 

За три роки випустив п’яту колекцію іграшок, хоча більшість його робіт – спецзамовлення, коли люди замовляють "мультяшні" образи своїх рідних, близьких чи відомих людей за фотографіями.

Наприклад, нещодавно київський письменник Руслан Горовий замовив фігурку журналіста Аркадія Бабченка.

– Так сталося, що Бабченко "помер", і на другий день після "смерті" мені Руслан пише. Мовляв, зроби іграшку, подарую доньці. І тут Бабченко воскресає. Кажу: "То робити?". Каже: "Роби". Подарував живому.

 

Щоб створити мініатюру, дивиться на декілька фото людини, яку ліпитиме.

Одної світлини замало: треба добре роздивитись колір очей та волосся, бо може по-різному падати світло.

 

Одна іграшка – це зазвичай 4 запікання в печі. Для мініатюр майстер замовляє бельгійську глину – українська не підходить для такої роботи, не слухається.

Відома госпітальєрка Яна Зінкевич

КОРОБОЧКА З НЕВДАЛИМИ ГОЛОВАМИ

Щоб створити героя, спочатку Богдан створює білий квадратик – основу тіла.

Доліплює до нього "ноги". Штани, наприклад, і взуття. Запікає. Додає підставку – запікає. Доліплює одяг – знову у піч.

Серія мініатюр про українських добровольців

Насамкінець, додає обличчя. Воно в мініатюрі найскладніше:

– Чим менша мініатюра, тим менше людина на себе схожа.

Мініатюра – це 8 сантиметрів. За пропорціями, обличчя має десь 2 см. І в них треба вкласти міміку, щоб людина була на себе схожа – це важко.

Тому головним у мініатюрі є саме обличчя, люди найперше дивляться на лице і на усмішку.

Голови вдається добре зліпити не завжди з першого разу.

У мене є коробочка з головами, які не вдалися, – розповідає майстер. – Мушу інколи переробляти, буває, не виходить і з третього разу.

От Кузьму робив і не виходило. Мусив йому окуляри на обличчя одягнути, щоб був на себе схожим. Є обличчя, які в мініатюрі не вдаються, не схожі на себе.

 

Тому бували випадки, коли Богдан просив вибачення і відмовляв клієнту. Не хотів висилати мініатюру, яка йому самому не подобалась.

На одну іграшку зазвичай іде чотири години. Немало часу витрачає й на те, щоб придумати до колекційної іграшки її історію-легенду.

Найбільше замовлень у майстра з Києва. Далі за популярністю – Харків, Дніпро та Львів.

 

Зазвичай клієнти – чоловіки та жінки старші 25 років.

Майстер не рахує, скільки іграшок зліпив за ці роки. Каже, що просто працює "по кайфу".

– "Теплі іграшки" – частинка позитиву у нашому сумному інфопросторі через відомі різні події. Хочеться, щоб моя робота трохи приносила усмішки в оселі, тому стараюсь робити іграшки саме "теплими". Хтось ними бавиться, хтось для естетики в дім кладе. 

ПРО "СЕРЦЕЇДІВ"

16 липня Богдан представив свою п'яту колекцію мініатюр. "Серцеїди" – це 9 напівоголених мініатюр: Іво Бобул, Віктор Павлік, Віталій Білоножко, Павло Зібров

Для перегляду скористайтеся стрілочками

Кожну іграшку супроводжує кумедна пікантна історія. Цю колекцію автор створив не просто так:

– Нещодавно в Івано-Франківську був конфлікт між ортодоксальними галичинами та халамидниками у Палаці Потоцьких.

Це спроба поєднати непоєднуване. Тому взяв популярних титанів української естради, яких полюбляють ортодоксальні галичани, і трошки роздягнув.

Навіть шкарпетки зняв. Халамидники були в шкарпетках, а ці мініатюри – без.

Цільова аудиторія – повнолітні вовчиці, тигриці (сміється – УП), щоб вони могли побачити, що голе – то не настільки зле.

Десяте місце у колекції – незаймане, майстер його продає за 1000 доларів.

– Хочу закінчити трилогію "Воїнів лісу". А це витратна штука, щоб мініатюри рухалися і говорили реально, – пояснює.

МУЛЬТИКИ, СТВОРЕНІ З ІГРАШОК

"Воїни лісу" – це мультфільм про упівців, створений з Богданових мініатюр.

Все почалося з того, що місцевий фотокореспондент запропонував майстру спільно зробити мультик.

Хлопці створили пробний мультфільм "Хоробрі серця", який набрав 10 тисяч переглядів.

– О, круто, думаю. Почали працювати більше. Зробили "Воїнів лісу" про УПА. Хотілося зробити щось саме про них, бо про козаків і гуцулів є мультфільми, а про УПА майже нема. Зібрало більше 100 тисяч переглядів.

Було дуже багато негативних коментарів від росіян, думаю: "Ми на правильному шляху", – жартує художник.

Згодом зробили другу частину "Воїнів лісу". Цей мультик на міжнародному фестивалі "Бруківка" отримав приз глядацьких симпатій.

– Дуже подобається робота з відео. Було б дуже добре, якби нам замовляли такі мультфільми, бо це витратна робота. Хочеться, щоб люди побачили, що є альтернатива звичайним кліпам, що їх можна робити в мультяшному стилі. Можна робити рекламу чи соціальні ролики.

Богданові мініатюри уже встигли зіграти у кліпі гурту Kozak System.

– Мене запитували: "Яка наступна колекція буде?". Кажу: "Може, ляльки вуду, бо скоро вибори", – сміється.

Ірина Андрейців, УП

powered by lun.ua

Головне на сайті