Гурт "Один в каное". Музика з амбіціями

Іра Швайдак з "Один в каное" на інтерв’ю з "Українською правдою. Життя" приїхала на метро.

Її гурт рідко з’являється у телевізорі, не друкує своїх облич на афішах й не хоче зніматися у власних кліпах.

Разом з тим, квитки на концерти "Один в каное" розпродаються задовго до початку туру, їхню музику на Facebook рекомендував президент Петро Порошенко, а дебютний кліп зібрав мільйон переглядів приблизно за місяць.

Вони популярні рівно на стільки, що з комфортом можуть користуватися громадським транспортом, і прагнуть, аби впізнавали їхні пісні, а не лиця.

Журналісти часто називають "Один в каное" феноменом української сцени, але музиканти воліли б позбутися цього штампу.

"Для мене "феноменальне" носить трохи інше смислове наповнення. Це не ми", – каже Іра.

Іра Швайдак з "Один в каное"

Прославляти бога і випадково написати хіт

Виник колектив у Львові у 2010 році, де музиканти – вокалістка Іра Швайдак, гітарист Устим Похмурський та барабанщик Ігор Дзіковський, живуть і дотепер.

Свою першу пісню "Небо" лідерка гурту написала під впливом сильного захоплення релігією.

Вона тоді була третьокурсницею і лише вчилася грати на гітарі, щоб мати змогу співати у спільноті при греко-католицькій церкві, яка об'єднувала різні конфесії і за стилем молитви нагадувала протестантські прослави.

На релігійні зібрання Іра вже не ходить, але пісню виконує досі.

Взагалі-то ставати артисткою дівчина не планувала, хоча музика оточувала її змалечку: батьки – непрофесійні музиканти, постійно щось наспівували за хатньою роботою, бабця по маминій лінії вчила онуку пісень білоруською мовою, а бабуся по татовій володіє народним вокалом і досі співає у сільській церкві.

Як і чимало дітей, Іра закінчила музичну школу за класом фортепіано, й на тривалий час втратила бажання ще хоча б раз відкрити кришку інструменту.

[BANNER2]

Музику дівчина не писала до третього курсу університету, але слухала її багато. Серед інших у навушниках звучав голос Андрія Хливнюка. Іра зізнається, що симпатизує вокальній манері лідера "Бумбоксу", тож не дивно, що на початку існування "Один каное" їх порівнювали.

Голос Іри Швайдак нерідко зіставляють із голосами ще двох артисток – Христини Соловій та Анастасії Осипенко із "НастяЗникає". Не кожен з перших секунд відрізнить, хто з них співає.

Втім вокалістка "Один в каное" до цього ставиться спокійно.

"Я не звертаю уваги, тому що тембр – це те, що дається від природи. Скопіювати його можна хіба до якоїсь межі. Не думаю, що хтось з нас робить це навмисно", – говорить вона.

Іра закінчила музичну школу за класом фортепіано, але музику не писала до третього курсу

Чим зріліший автор, тим менше пісень про кохання

Лише один вірш для гурту написав Іван Франко. Решту інших Іра складала сама.

Зазвичай мелодія з’являється одночасно зі словами.

Аби уникнути запозичень, дівчина перестала слухати те, що створюють інші. Коли небажані цитати все ж просочуються, колектив намагається їх змінювати або виключати.

Творчість "Один в каное" у першу чергу орієнтується на українського слухача, тому текстам музиканти віддали чільне місце. Іра не любить писати про любов і вважає, що чим менше у неї виходить романтичних пісень, тим більше вона росте як автор.

"З часом тема кохання стає мені не такою симпатичною. Коли автор дорослішає – в літературі чи музиці – романтична тематика більше відходить, проступає соціальна тема, якісь глобальні питання, філософські", – розповідає співачка.

Іра зізнається, що її вірші не завжди ґрунтуються на особистому досвіді. Вона легко може вигадати обставини, людей, їхню поведінку та описати це.

Втім на деякі твори музикантку надихнули реальні події – пісню "Маленький хлопчик" вона написала, коли вирішила звільнитися з реабілітаційного центру, в якому пропрацювала рік.

"Тоді якраз починався наш тур, і я розуміла, що мені потрібно йти з роботи.

В один з останніх днів, їдучи у тролейбусі додому, я відчула, що за допомогою пісні можу підвести таку риску під тим періодом у своєму житті", – пригадує дівчина.

Іра зізнається, що її вірші не завжди ґрунтуються на особистому досвіді

Не монахи-аскети, але піаритися бажання немає

Під час виступу на львівському TEDx гітарист "Один в каное" Устим Похмурський закликав українців не рівнятися на Америку чи інші країни, а бути самим собі відправною точкою. Такого принципу колектив намагається дотримуватися і в творчості.

Для них вкрай важливо бути чесними із собою і робити винятково те, що подобається. Саме тому гурт відмовився від команди менеджерів та піарників і все робить сам.

"Я не готова жертвувати своїм комфортом, відчуттями на сцені, аби утримувати велику команду", – говорить Іра.

[BANNER3]

Вона пояснює: для того, щоб над просуванням гурту працювали окремі люди і щомісяця отримували достойну зарплату, потрібно більше і регулярніше організовувати концерти, їздити на корпоративи.

Однак музиканти ведуть трохи інший спосіб життя: вибірково ставляться до пропозицій виступити, принципово не грають на днях народження і весіллях, від участі у політичних агітаціях теж відмовилися б.

Організовувати тур Україною їм допомагають люди на місцях, а питання піару гурт поки вирішує самостійно.

"За час свого існування ми бачили достатню кількість контрактів, які передбачають PR-роботу, і ми розуміємо, що це означає. Вона йде в розріз із тим, як ми бачимо свою музику.

Не хочу здаватися монахом-аскетом, але, як співає Стінг, це не shape of my heart, мені це не до душі", – каже лідерка "Один в каное".

За десять років існування колектив уже навчився давати собі раду. Набутий досвід допомагає їм спокійніше ставитися до багатьох речей і бути в контексті того, як влаштовані всі етапи творчості.

"Я не готова жертвувати своїм комфортом, аби утримувати велику команду", – говорить Іра

Найбільша амбіція – заповнити культурну пустку і лишитися в історії

Іра та Устим зізнаються, що є вимогливими, тож навіть якби вони захотіли покликати когось нового до своєї команди, знайти гідного кандидата було б складно.

Проте барабанщику Ігорю Дзіковському суворого відбору проходити не довелося. Він потрапив до "Один в каное" у кризовий момент: два роки тому прямо під час туру гурт припинив співпрацю з перкусіоністкою Оленою Давиденко.

"У нас залишалося два дні до наступного концерту, й Ігор був єдиним барабанщиком зі Львова, якого ми знали.

Навіть не зі Львова – з усієї України", – пригадує вокалістка.

Деталі розриву з Оленою Іра не розповідає, лише додає, що історія була неприємна, й відтоді вони навіть не спілкуються.

[BANNER1]

Найбільшим своїм недоліком гурт вважає повільність. Музиканти кажуть, що темпи, з якими вони рухаються у творчому плані, були б доречними, якби люди жили до 300 років. Тож картають себе, бо не встигають реалізувати усі задуми.

Вони пояснюють, що намагаються робити усе максимально ідеально. Хоча на фініші завжди з’ясовується, що ідеалу досягти неможливо.

Своєю творчістю "Один в каное" намагається заповнити культурну пустку, яка є в українській музиці. Це найбільша їхня амбіція.

"Мені не хочеться, щоб з часом наша творчість зникла безслідно. Мені хочеться, щоб вона дала якийсь поштовх або залишилася у культурі.

У силу своїх вмінь і можливостей я роблю для цього все, що від мене залежить", – каже Іра.

Олександра Гайворонська, текст, УП

Дмитро Ларін, фото, УП

Вас також може зацікавити:

Як звучить Україна: 700 гуртів та виконавців

Традиційна музика, або Як розважатися по-українськи?

40 років його музику не визнавали: історія українця і найшвидшого піаніста світу