"Тут будуть матюкатися? Ми не готові!". Як влаштований український стендап

В останні роки в Україні все більш популярними стає комедійний жанр стендап.

Під час виступів, що складаються з "домашніх заготовок" й імпровізацій, стендапери тісно взаємодіють з аудиторією і часто з нею не церемоняться.

"Українська правда. Життя" зацікавилася, з чого складається український стендап, як коміки борються з цензурою і чому вважають нормою порушувати табу.

[BANNER1]

– Сегодня "Открытый микрофон". Похлопайте, кто не знает, что это. "Открытый микрофон" – это когда он открывается? (сміх в залі) "Открытый микрофон" – это проверка материала. Здесь мы проверяем шутки. Вы своей реакцией нам покажете, это смешно или нет.

Засновник харківського стендап-клубу Split Comedy Євген Лещенко оглядає аудиторію, шукаючи "жертву".

– Девушка с цветами, класс! – радіє Женя і переводить погляд на другий поверх бару, де за столиком відпочиває сімейна пара з маленькою дівчинкою. – Ребенок у нас есть! Кто-то сегодня уйдет очень взрослый (сміх в залі). Сколько ей лет?

– Девять, – відповідають батьки.

– Так это уже первые сигареты. А как тебя зовут? – звертається комік до дівчинки, але вона соромиться.

– Амалия, – відповідає за дитину мама.

– Вау, очень красивое имя. Кто выбирал?

– Мама.

– А как выбирали? Обычным способом, когда завтыкали в отделе с кремами, да? Что бы такое взять? Амалия, вау! Прикольное имя для моей дочери!

Публіка гогоче. Нервово, бо новою мішенню для гострого на язик коміка може стати будь-хто.

Засновник харківського стендап-клубу Split Comedy Євген Лещенко

Після 15 хвилин розігріву аудиторії, на сцену один за одним починають виходити коміки, щоб "обкатати" свої жарти напередодні великого концерту. Стендапери розповідають "історії з життя" і часто торкаються незручних тем.

– В детстве ко мне однажды подошла мама и дала конфету: "Это с похорон дяди Толи, можешь сказать "царство небесное" и съесть, – розповідає Діма Тютюнник.

Мне всегда так неловко это было делать. Я всегда отходил в сторону, говорил "Царство небесное" и хавал. В детстве мне казалось, что есть поминальная энергетика у этой конфеты, что я умру, если не скажу.

Это глупо, потому что обычная конфета. Мама ведь ни разу не приходила со свадьбы и не заставляла сказать: "Вот кусок торта, горько молодым!".

На сцені коміки сміються над самими собою і всім, що бачать, доводять відомі факти до абсурду, іронізують над стереотипами і "ходять по тонкому льоду".

– Интересуюсь великими личностями, готовлю себя к чему-то большему, – стверджує Богдан Письменко.

Читал про Наполеона, у него была возлюбленная Жозефина. Он возвращался с поля боя и написал ей письмо: "Я буду через n-ное количество времени, не мойся. Я хочу почувствовать твой запах". Слава богу, что таких людей убили!

В среднем, в старину добирались из одного места в другое полгода. В те времена женщина не могла подвести мужчину. Он приезжает, она "приятно" пахнет, и он уходит из семьи. Вот так это было во Франции!

Я просто думаю: если бы такая культура осталась, как бы выглядел фильм "Запах женщины"?

Богдан Письменко із харківського стендап-клубу Split Comedy

У період, коли світ активно бореться з сексизмом, мізогінією, гомофобією та іншими проявами дискримінації, стендап, здається, залишається зоною вседозволеності, яка живе за своїми законами й правилами.

– Во мне умер маркетолог, у меня постоянно появляются крутые идеи, которые некуда применить, – хвалиться схожий на російського репера Pharaoh Микита Механіков.

Например, в доставке суши я бы давно отменил "Пепси Колу" или пиво в подарок и просто добавил презервативы. Давайте будем честны – это была бы win-win ситуация.

На тусовках парни не вызывают себе на дом суши, даже если кто-то хочет – никогда в этом не признается. Существует негласное правило, по которому заказать суши – самая п*дарастическая штука в мужской компании, которую можно себе придумать.

[BANNER2]

У перервах між виступами коміків Євген Лещенко продовжує тролити публіку, а під кінець займає місце біля мікрофона і видає свою порцію "домашніх заготовок". На монолог зал реагує прохолодніше, ніж на імпровізацію на початку вечора.

– Спасибо большое, это была проверка материала. Я перед вами чист, я предупреждал. Спасибо, теперь я знаю, что это все нужно убить. Хорошего вам вечера! – підводить підсумки Женя.

"Духовий оркестр теж комусь може не подобатися"

Євген Лещенко зрозумів, що хоче пов'язати себе з комедійним жанром ще в школі.

– Мене запитали: "Чим ти хочеш займатися?" Я відповів: "Клоуном, напевно, бути", – розповідає він.

Після вступу до університету Женя спробував себе в КВК, але "хотілося чогось іншого".

Подивився в перекладі "класику жанру" – відео американських коміків Джорджа Карліна та Едді Мерфі – й вирішив стати стендапером.

У 2017-му вперше виступив на "Відкритому мікрофоні". У той час стендап він поєднував з роботою за барною стійкою.

– Я зареєструвався через силу, не хотів, тому що було страшно, – згадує Женя. – Відтягував до кінця і написав жарти за день. Через те, що вийшов непідготовлений, дуже боявся. Я дуже круто обісрався тоді.

Євген Лещенко зрозумів, що хоче пов'язати себе з комедійним жанром ще в школі

Євген та його однодумці стали регулярно виступати на "Відкритих мікрофонах", але тамтешня організація й рівень жартів були їм не до вподоби. Тому хлопці вирішили організувати свій клуб. При цьому домовилися, що в них не буде ніякої ієрархії.

– Split Comedy ми запустили трохи більше року тому з Богданом Письменком і Олексієм Донським, – розповідає комік.

Можливо, це був юнацький максималізм, але на той момент ми думали: "Люди, камон, ви виступаєте більше трьох років, а у вас низький рівень упізнаваності, жарти або олдфагові, або не смішні!"

В роботі за баром я максимально розкріпачився й зрозумів, що хочу працювати з людьми, що в мене це виходить. В результаті в мене увірвався терпець, я звільнився з роботи і став цим займатися.

Незабаром учасники клубу стали пропонувати свої послуги різним барам міста. Втім, прийняти їх погоджувалися далеко не всі. Найпоширенішою причиною відмови була цензура.

– Коли я приходив і пояснював адміністраторам концепцію нашого проєкту і що це їхня цільова аудиторія, мені відповідали: "Тут будуть матюкатися? Ми не готові!", – згадує Женя.

Але яка різниця, якщо на це є попит? На духовий оркестр, наприклад, теж є попит, але і він теж комусь може не подобатися.

Я пропонував їм аудиторію – до 50 осіб в будні, коли в них немає каси, а люди через свою зашореність відмовлялися і вважали за краще порожні дні, просто тому що суб'єктивно їм це не подобається.

Останні півроку резиденти Split Comedy на постійній основі виступають в Gatsby Bar в будівлі "Схід Опера" (раніше – Харківський національний академічний театр опери та балету) в центрі Харкова.

Регулярно організовують безкоштовні "Відкриті мікрофони", під час яких перевіряють свій матеріал.

Платні ж концерти з кращими жартами влаштовують наприкінці місяця.

На "Відкритий мікрофон", як правило, збирається, близько 35 осіб, на концерти – 100 і більше.

– Класика роботи стендап-клубу – чотири "Відкритих мікрофона" на місяць, – пояснює Євген. – Приходиш, розповідаєш, наприклад, сім жартів – один з них "бомба", другий потрібно дописати, інші не заходять.

Залишаєш перший, дописуєш другий, інші прибираєш. Ось у тебе вже є готовий блок – ти перевірив жарти і знаєш, що вони працюють.

Наприкінці кожного місяця береш найкраще і робиш великий концерт, щоб люди купили квитки, а ти якось заробляв на цьому.

У платні вечори квитки в нас коштують 150 гривень, це наша зарплата за фактом.

Публіка на "Відкритих мікрофонах", під час яких коміки перевіряють свій матеріал

Жарти хлопці пишуть надихаючись всім, що бачать. При цьому роблять це порізно.

– Коли ти пишеш сам, до кінця доводиш ідею, розвиваєшся розумово і особисто як комік, – пояснює Женя.

Втім, публіка не завжди реагує так, як хотілося б стендаперам. У Split Comedy кажуть, що часом стикаються з "нерозумінням і невиправданим несхваленням".

– "Відкритий мікрофон", наприклад, – це перевірка матеріалу, ми не обіцяємо, що буде смішно, тому що жарти сирі, в розробці, – стверджує комік.

Але люди чують жарт і після концерту починають пред'являти тобі за мат і т.д.

Одного разу чоловік запитав, чому ми читаємо з папірця: "Жванецький – одна справа, йому можна, але ви не артисти".

Час від часу учасники Split Comedy катаються з концертами в інші міста і привозять до Харкова коміків зі схожою філософією – наприклад, резидентів київського стендап-клубу з арт-хаусною назвою "Который".

[BANNER3]

В майбутньому хлопці і самі планують змінити прописку – переїхати в столицю і знайти інвестора для запуску повноцінного проєкту:

– Не умовного суші-бару зі стендапом, а саме стендап-клубу.

"У Мелітополі на нас прийшло лише 40 глядачів – вся рідня Кирила"

Фронтмен клубу "Который" Євген Євсюков переїхав до Києва наприкінці 2016-го разом зі своїм другом Антоном Сеніним.

– Я працював постійно і всюди: з 15 років – будівництво (влітку у позанавчальний час), охорона, меблева збірка, взуттєва фабрика, продаж диванів, – згадує Женя.

Але весь цей час я ходив і підбирав пісню, під яку буду виходити в Сomedy Club. Нічого для цього, правда, не роблячи.

Думав, мені просто одного разу Гарік Мартиросян подзвонить і скаже: "Жека, привіт, до мене тут чутки дійшли, що ти там в Алчевську так шуткуєшь, що... Слухай, не хочеш в "Камеді" виступити?"

Потім Євген дізнався, що є стендап і перестав дивитися Сomedy Club. Познайомився з Антоном, який родом з Перевальська.

– Алчевськ був трохи більше Перевальська, і більш розвинутий у всіх планах: економічному, соціальному, духовному. Напевно, тому я і жартую смішніше, ніж Антон.

Фронтмен клубу "Который" Євген Євсюков

До Києва хлопці вже свідомо їхали займатися стендапом.

Рік ходили на виступи інших коміків, при цьому спробувати виступити самі не наважувалися.

Коли врешті ризикнули – виступив один.

– Я виступив, друг просто понервував, тому що організатор забув додати його до списку, – розповідає Женя.

З лютого 2018-го стендапери почали виступати на київських "Відкритих мікрофонах", а незабаром вирішили створити свій клуб.

– У травні зустріли Микиту Алексєєва, він сказав, що давно стежить за нами і запропонував організувати свій клуб, – розповідає Євген.

У всіх існуючих на той моментах клубах був свій яскраво виражений ватажок, директор. А для нас сама думка, що нами буде командувати якийсь дядько Петя з тисячею фоловерів в Instagram, неприпустима. Тому ми вирішили створити клуб, де всі є лідерами.

Три місяці хлопці придумували для свого дітища "найкращу назву в світі".

Наразі в клубі "Который" вісім коміків.

– Сім постійних учасників, а Влад Капіца, якого ви могли бачити в "Телебаченні Торонто", і з нами і з усіма.

При цьому учасники співпрацюють і з іншими українськими клубами – виступають на заходах Stand Up-Agency, "Подпольного стендапа" (обидва – Київ), "Вiльного стендапу" (Чернівці), вищезгаданого Split Comedy (Харків) та інших.

– Виступаємо найбільше на безкоштовних "Відкритих мікрофонах" в барах, де взяти участь може як і новачок, так і досвідчений комік, – пояснює Женя.

Платні концерти теж бувають, але рідше, бо ми не даємо потрібного рівня ні в інтернеті, ні тим більше в телевізорі.

Якось в Мелітополь поїхали, так на нас там прийшло лише 40 глядачів. І то – вся рідня Кирила Залати (учасника клубу – авт.).

А деякі взагалі писали коментарі "90 гривень за ноунеймів – дорогувато буде".

Після того концерту поклялися більше не їздити в провінції з квитками по 90 гривень. Станемо популярними, будуть по 700 викладати, раз так не хочуть.

"Не жартуй про осінь, я поет!"

По всій країні вже утворилася багато стендап-клубів і об'єднань коміків, проводяться численні тематичні заходи, з'являються нові обличчя.

Однак якість жартів українських стендаперів часом залишає бажати кращого.

Погоджуються з цим і самі коміки.

– На мій погляд, зі стендапом в Україні все погано, – вважає Євген Євсюков. – Набирає обертів – так, в плані кількості. Але не в плані якості.

Наш клуб – не виняток. У нас в країні немає жодного талановитого стендап-коміка. Поки що найкраща ідея з усіх ідей українських коміків, що мені доводилося бачити – це піти з стендапа.

Ми ось нещодавно думали з другом над тим, які якості прокачують твій талант: єврейське коріння, дитяча травма, вживання наркотиків і алкоголю, нетрадиційна сексуальна орієнтація, життя в Штатах… А якщо це все разом – так взагалі мрія.

З якістю проблема в тому, що ми її не відчуваємо. Начебто в нас немає відчуття тієї золотої середини, де ми такі "ось це ще рано показувати" або "щось я занадто багато часу витрачаю на цю гидоту". Як поліпшити, ламаю голову з ранку до ночі.

По всій країні вже утворилася багато стендап-клубів і об'єднань коміків

Втім, порівнювати український стендап, наприклад, зі славнозвісним американським все ж некоректно – хоча б тому, що за океаном цей жанр розвивається вже кілька десятиліть, в той час як в нашій країні – лише з початку 2010-х.

– В Америці стендап є дуже вільним. Чим більше свободи – тим більше розвитку, – стверджує Євген Лещенко.

Сьогодні ти можеш виступити і дозволити сказати слово "теща", завтра дозволити сказати "член", а післязавтра вийти голим на сцену, умовно, використовуючи свій член як мікрофон. За рахунок свободи цей жанр досі живе.

Якщо брати розвиток стендап-культури у нас, в Comedy Club були люди, які робили стендап, просто вони робили це не дуже добре. Але вони не винні, тому що тоді не було доступних ресурсів.

Є хороші американські книги, які дозволяють зрозуміти структуру жарту, але їх перевели тільки на початку 2010-х.

Проблемою в популяризації стендапу в Україні залишається його недоступність для широкого загалу. Через специфіку жанру головним притулком стендаперів поки залишається YouTube. У той же час консервативне телебачення взяти в ефір молодих коміків поки не готове.

– Є #ГудНайтШоу на 1+1 – легкий закос під стендап, – розповідає Женя Лещенко.

Але це схоже на "Кривое зеркало" з Регіною Дубовицькою. Валерій Жидков aka Тамбовський вовк з "Вечірнього Кварталу" сидить під торшером, розповідає історії, а люди виходять і жартують. Це настільки пригладжено, що не смішно. У цьому немає свободи, і це ніяк не стимулює розвиток стендапу.

Телеканали бояться, що умовному Віктору, який працює на електромеханічному заводі, не сподобається, що скаже комік або він не зрозуміє його. Але він ніколи не зрозуміє, якщо йому не давати можливості хоча б подумати.

Богдан Письменко пише по-шкільному, на руці

Коміки вважають, що жартувати можна на будь-яку тему. Головне – не порушувати особисті кордони глядачів.

– Моя думка – заборонених тем немає, – каже Женя Євсюков. – Коли людина за допомогою комедії дає мені ту емоцію, на яку я прийшов – сміх, то мені не важливо, на яку тему він жартує.

А якщо це дуже сильний сміх, то я і на "жесть" готовий очі закрити і сміятися.

Внутрішнє правило клубу одне: "Я головний, я вирішую, що нести зі сцени".

Відповідальність за вчинки лежить конкретно на особистості, а не на всьому клубі. У головах людей набагато більше заборонених тем. Мені одного разу після виступу людина сказала: "Не жартуй про осінь, я поет!"

– Я вважаю, що немає заборонених тем, є несмішні жарти, – вторить Женя Лещенко.

Дуже крутий анекдот на цю тему привів британський комік Рікі Джервейс: "Помирає якось людина з Аушвіца. Потрапляє в рай і жартує про Голокост. Всі сміються. Бог проходить і каже: "Ей, це дуже погана тема, не можна про це жартувати!". А ця людина говорить: "Ні, це смішний жарт. Тебе просто там не було. Якби ти там був, ти б зацінив".

У нас немає табу. Несмішно, коли твої інтереси заходять за особисті кордону іншої людини – тут варто зупинитися.

Дмитро Кузубов, спеціально для УП.Життя

Вас також може зацікавити:

Стендап-комик Наталья Гарипова: Мораль делает человека легко управляемым

Чорний-чорний гумор вихідного дня. Комікси "А що, якби..."

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на нашій сторінці у Facebook.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.