Перекласти світ українською: як "Наш формат" шукає іноземні книги, щоб видати їх в Україні

3442
7 листопада 2019

"Молодість цікава безстрашністю. Коли я став директором "Нашого формату", мені було 24 роки".

Питали: "Тобі не було страшно?". Страх був 10-15 питанням, яке мене бентежило. Була купа енергії, – сміється Антон Мартинов.

Рівно 7 років тому він очолив нині популярне видавництво "Наш формат". 

За цей час вони видали 549 книжок накладом 1 512 531 екземплярів. Це більше 200 авторів. 

Що рухає видавництвом, як воно шукає книжки, варті уваги українського читача, навіщо купують "кота в мішку", "Українській правді. Життя" розповіли співвласник компанії Антон Мартинов та її директорка Ілона Замоцна. 

Частина команди видавництва. Другий зліва - Антон Мартинов, третя справа - Ілона Замоцна. Фото з Facebook видавництва

Про 18-20-годинний робочий день

До 2012 року Антон продавав англійські та російські книжки, займався аудіокнижками на дисках і думав: "Чому ми, українці мусимо майже все закуповувати у росіян? Хіба не можемо самі перекладати книжки? Чому маємо на російській голці сидіти?". 

– Я не маю нічого проти російської мови, але проти, щоб ми віддавали гроші комусь за кордон, – пояснює. – Наші студенти після філфаку їдуть на полуницю в Польщу чи робити ремонти в Москві, хоча могли б працювати за фахом. Але для них нема умов. І ми створили ринкового гравця. 

7 років тому 24-річний хлопець став директором "Нашого формату" і вирішив сконцентрувати видавництво на нон-фікшн (не художній) літературі. Він сам багато читав прикладних книжок. Та й ця ніша в Україні зайнята не була.

Антон Мартинов. Фото: business.ua

Влад Кириченко, засновник компанії, повірив в ідею Антона. Тож Мартинов склав бізнес-план і працював по 18-20 годин на день.

– Дуже люблю виробництво. Будь-чого. Коли заходжу до знайомих на завод, що продукує одяг, чи цех з виробництва металевих конструкцій… Я фанат! Коли людина виробляє щось, своїми руками чогось досягає – це верхній рівень! 

Якщо гориш чимось, маєш певну експертизу, готовий набивати гулі і йти далі – можеш робити будь-який бізнес. 

Дефіциту ідей у світі немає. Купа людей знають, що і як робити. Але часто не можуть, бо є непосидючість, хочеться відразу результатів, і не хочеться вчитися. А це важка робота над собою.

У період, коли хлопець почав працювати по 18-20 годин на добу, його сину Дмитру було 4 роки. У ці ж буремні роки розвитку компанії народилась донька: 

– Діти – величезний мотиватор. Ми жили в однокімнатній квартирі, я будував бізнес, голова вибухала.

Як витримав? Дружина підтримала.

– Мене не було б без неї. Не було б, якби вона не стояла за спиною. 

Нещодавно сину Дмитру виповнилось 10, фото сім'ї з Facebook Антона Мартинова

А з самого початку базу заклали, звісно, батьки: тато структурованість, мама - оптимізм і бажання постійного руху вперед.

Людина-фільтр

Перші 3-4 роки керування видавництвом в Антона "кипіла голова":

– Не можу точно згадати, як я це витримав, але спілкувався з величезною кількістю розумних людей, читав дуже багато матеріалів, книжок. Ну і практика. Я багато помилявся. Але піднімався, робив висновки і рухався далі.

Усі книжки, які видавав "Наш формат", Антон пропускав через себе, він був фільтром, який обирав, що варто показати українському читачеві.

Його одного не вистачало. Тож видавництво шукало людину, яка відбиратиме книжки. Але не виходило. Тому створили власну екосистему. 

У виборі літератури видавництво орієнтується власні смаки, поради знайомих і надійних людей, а також на Amazon, Goodreads, відгуки в інтернет-виданнях. Адже 90% книг "Нашого формату" перекладені з англійської, розповідає Ілона Замоцна. Якщо англійською хороші відгуки, придивляються до книги ближче. 

Моніторять лідерів думок по всьому світу: від Білла Гейтса до Валерія Пекаря. Також орієнтуються на власні смаки і знання, а також поради своїх читачів. 

Список потенційних книжок для перекладу збирають онлайн. 

І збираються на нараду. До неї готуються, читають обрану літературу, ставлять книжкам оцінки онлайн за різними параметрами. Усі дані об’єднують й на нараді обговорюють. Там же продумують, для кого ця книжка, хто її читатиме тощо. 

Книжки "Нашого формату"

– Коли знаходимо якусь книжку, надсилаю її Ірі (колезі – УП) і кажу: "Шукай агента, хто може володіти правами". І Іра пише на всі можливі пошти. 

Переважно правами володіють великі агенції. "Наш формат" співпрацює з декількома десятками агенцій по всьому світу, найбільша з яких Andrew Nurnberg Associates, Andrew Nurnbern. Більшість пропозицій отримує від них.

– Український ринок новий, цікавий, гарно розвивається і знає, чого хоче, – розповідала представниця агенції Тетяна Золднере під час короткого спілкування з УП на найбільшому в світі Франкфуртському книжковому ярмарку. – Ми були у вас на Книжковому Арсеналі і знаємо десь 80% видавництв. 

З "Нашим форматом" агенція працює з 2015 року:

– До нас написав Антон Мартинов, що хоче видати 40 книжок одразу. Ми кажем: "Давайте почнем з п’яти!" – сміється агентка. 

– Ми хотіли одразу видати усю Айн Ренд, кількадесят проектів, а вони на нас дивляться: 

"Слухайте, ми українців уже проходили. Була купа таких мрійників, набирали права, а потім за них не платили і зникали". Навіть до видання книжок мова не доходила. Тому почали з п’яти книг, пригадує Мартинов. – Ми видали ці 5 книг, чітко звітували, за все платили, виконували всі зобов’язання, і співпраця закрутилася. 

Права на переклад продають на мову на територію всього світу. Мова впливає на ціну прав на переклад, пояснює Ілона Замоцна.

Оскільки Україна не така заможна і книжковий ринок не такий розвинений, ми купуємо права на книжки дешевше, ніж поляки чи американці.

Але це має зворотний бік медалі. Для світових літературних агентів і авторів українські видавці дрібні, розповідає Ілона:

– Відповідно, й реакція агентів на нас повільна. На одну пропозицію можуть відписувати 2-3 тижні. Минає два тижні, я їм пишу, як там моя пропозиція. Можуть не відписати взагалі, або: "Ще розглядається". Так може тривати кілька місяців.

Ілона Замоцна (справа) з колегою Іриною на Франкфурському книжковому ярмарку

Про команду

Антон збирав команду видавництва три роки, лише зараз може сказати, що закриті основні позиції і команда топ-менеджменту уже збирає під себе свої команди.

– Якщо керуєш невеликою компанією як наша, там формула 7х7: ти керуєш сімома топами, а вони вже керують своїми 7 людьми. Якщо компанія більша - треба вже керувати чутками (сміється).

Головне продумати інфраструктуру, щоб людина приходила і не вигорала через велику кількість невизначеності чи рутинної роботи. Можна взяти класну людину, завантажити її дурнею, і нічого не буде.

Я спочатку збирав людей, тих, що йшли до мене. А коли ти стаєш на ноги і трошки набуваєш ваги в середовищі й бізнесі, вже наймаєш тих, кого хочеш. Це ключове правило. 

Не піде до тебе висококваліфікований менеджмент, якщо ти тільки починаєш. Ми поміняли майже всіх, ротація була велика. Крім мене, залишилась фактично одна людина з "Нашого формату" зразка 2012 року. 

Ми так поміняли команду не тому, що працівники були погані. Ми взяли дуже швидкий ритм, який не всім підходить. Я не хотів все життя творити компанію, яку можна збудувати за 5 років. 

Фото: "Новое время"

Про найпопулярніші книжки за останні 7 років

Насамперед видавництво рухає вперед мотиваційна література, розповідає його директорка Ілона Замоцна. Нині бестселлерами є Джордан Пітерсон чи Марк Менсон

На другому місці суспільно-політичні автори. Наприклад, Френсіс Фукуяма.

За словами Антона Мартинова, за останні 7 років п’ятірка найкращих за продажами книг така:

– Наш читач хоче хорошої літератури, відбірної. Щоб ми були адекватним фільтром і забезпечили йому широку палітру вибору книг.

Фото з Instagram видавництва

Щоб це була не тільки економіка, бізнес чи самодопомога. Наприклад: "Хочу почитати про вино. О, "Наш формат", це для мене бренд, довіряю йому і візьму", – каже Мартинов.

Ми одні з перших почали робити хороші обкладинки, приємний папір, що не напружує очі, закладку... Це певний сервіс. Зараз ці речі легко повторити, але чомусь не всі це роблять.

Ми помилялися на деяких книжках, може, 5-7, це видно і по накладах, і по відгуках.

Про кота в мішку

Зараз видавництво активно налаштоване на так зване proposal: коли права на переклад купують тоді, коли книжка ще не дописана. 

Видавці в пропозиції агенції, яка надсилає їм електронний каталог, бачать фактично назву, автора й опис, про що буде історія, пояснює Ілона Замоцна:

Зараз ми ганяємося за авторами, які тільки пишуть. Права на Менсона купували на етапі, коли він тільки оголосив, що пише другу книжку. Кожна наступна книжка успішного автора дорожча, але, як правило, менш успішна. 

Тому це дуже страшно й ризиковано. Ти купуєш кота в мішку. Але так працюють, щоб бути першими. На ринку німецькому чи італійському це не так важливо, бо там одна мова. 

У нас же якщо росіяни куплять права на цю книжку першими і першими перекладуть, книжка з’явиться в Україні спочатку російською. А нам важливо, щоб вона з’явилася спочатку українською.

Фото з Facebook видавництва

Як видавництво вирішує, якого кота в мішку брати? Ризикує. І радиться командою. 

Я давно хочу видати книжку про котів, – сміється Ілона.

В proposal був анонс книжки про котів, як вони почали володіти світом. Кажу: "Все, маємо купити", а навіть опису немає, про що книжка. Ми посміялися, написали агенції, що цікавимось книжкою. 

Почали цікавитись, хто ж автор. А він видає поважні дослідницькі книжки про ящірок, інших тварин. І ми сидимо і думаємо: "А як же він написав книжку про котів?"

Про російський книжковий вплив 

В Україні досі є феномен російської книжки, пояснює Антон Мартинов.

– Коли я займався продажем російських книг до 2012 року, розумів: до 80% літератури в Україні була російська книжка, і 20% сумарно українська і англійська, якщо рахувати без навчальної літератури. 

І так просто цей феномен не зникне. Адже, за даними російської Книжкової палати, росіяни видають 120 тисяч назв на рік:

– За кількістю виданих книжок у світі вони четверті! Перед ними тільки Китай, Америка і Британія. Вони обігнали Францію, Німеччину, Італію, Іспанію, Японію, і так далі. 

Ми – Україна – за даними Книжкової палати видаємо у п’ятеро менші обсяги. 

Книги "Нашого формату"

Втім, близько 50 книжок видавництву таки вдалося перекласти і видати швидше за росіян. Але це була не суперпопулярна література:

– В Москві ще з 90х років є основні агенції, які займаються правами на твори. А в Україні – маленький книжковий ринок. 

А коли ти маленький, на тебе в останню чергу звертають увагу. Оце найбільше стопорить весь процес. Ми щороку їздимо до агенцій на книжкові виставки, спілкуємось, але поступ дуже повільний.

Антон пригадує історію з книгою Нельсона Мандели "Довга дорога до свободи".

"Наш формат" видавав її разом з нинішнім прем’єром Олексієм Гончаруком та Геннадієм Друзенком:

– Вже була презентація запланована, треба було книгу видавати. А 2 роки і 2 місяці – це був рекорд – нам не підписував угоду великий американський видавець Little Brown. 

Тоді я дав відмашку команді "Друкуємо", і написав агенції, що ми не можемо більше чекати, бо в нас на Хрещатику можуть танки бути. Це був початок 2014 року. Ми надрукували і через рік нам підписали договір.

"Веселощів" може привнести й характер автора книги. Він може захотіти узгодити україномовну обкладинку, назву і навіть звіряти уже перекладений текст, розповідає Ілона Замоцна.

Наприклад, Ліса Джобс, донька Стіва Джобса, написала книжку "Малеча". В оригіналі - Small Fry. Першим її перекладом українською була "Дрібнота".

Лісі надіслали назву, а вона: "Колеги сказали, що "дрібнота" не відповідає тому, що означає small fry англійською". У видавництві довго кумекали, яке ж слово підібрати, щоб її влаштувало. Зрештою, "Малечу" Ліса затвердила. Так само потрібно було узгоджувати з нею усі етапи створення української обкладинки, каже Замоцна.

А є видавці й автори, які взагалі нічого узгоджувати не хочуть, робіть, як знаєте.

Фото з Facebook видавництва

Якось було навіть, що книжку передумали видавати. "Наш формат" мав публікувати книжку на базі популярного серіалу "Чорне дзеркало". В період перемовин щодо неї Антон поїхав навчатися до Великої Британії за програмою обміну у видавництво Penguin Random House. Їхній підрозділ займався цією книжкою в Британії.

– Кажуть: "Ми вас пам’ятаємо. Це ж ви нам надіслали заявку на "Чорне дзеркало". Але книжки не буде!". А ми вже хотіли гроші платити. 

Виявилось, що автор не писав книжку сам, а взяв ціле коло співавторів, і кожен з них мав написати свій сюжет для книги. Вони розсварилися, і книжки не вийшло. 

Добре, що мені це сказали в Лондоні і ми не оплачували контракт. Бо повернути гроші назад – ціла історія й паперова тяганина.

Розширення книжкового меню

Видавництво уже кілька років купує права на книги "пакетом": щоб там була не лише паперова, але й електронна та аудіо версії. Чому? В нас діджиталізація, усміхається Ілона Замоцна:

– Якщо зайдете в метро, побачите багато людей в телефонах. Раніше я рахувала у вагонах метро, скільки людей з книжками. То зараз такий підрахунок не зовсім коректний, бо частина сидить в телефоні, але там читає електронні версії книжок. І наше завдання – щоб їм було зручно читати книжки там.

Щодо аудіокнижки, то вона у світі активно росте і займає уже близько 15% книжкового ринку світу. В Україні вона ще поки не розвинена.

– Ми завжди думаємо стратегічно про майбутнє, – каже директорка.

Антон додає, що видавництво розширюватиме своє меню:

– Пробуємо останні два роки активно спорт, музику, українських авторів, біг, фітнес, здорову їжу, вино, дитячу й підліткову психологію. Ми не зупиняємося на бізнес-літературі. А головний наш пріоритет українські автори!

Також хочуть видавати авторів зі скандинавських країн, хоча на міжнародному ринку вони продаються посередньо. 

– Чому? Хочемо, щоб на українському ринку було достатньо розмаїтої літератури, тому ризикуємо, – усміхається Ілона.


Ірина Андрейців, УП

powered by lun.ua