Сила вуличного малювання. Хто такі скетчери і як вони змінюють уявлення про місто

3982
4 січня 2020

В Україні поступово набирає обертів міжнародний рух Urban Sketchers.

Художники, ілюстратори, архітектори, урбаністи й звичайні ентузіасти, небайдужі до малювання, збираються групами на пленері, щоб зафіксувати міський ландшафт, поспілкуватися з однодумцями і водночас привернути увагу до проблем міського середовища. 

"Українська правда. Життя" розповідає, звідки взялися скетчери та що вони роблять в Україні.

Урбан-скетчінг народився в 2007 році в Сіетлі, коли журналіст та ілюстратор Габрієль Кампанаріо запустив онлайн-форум "для всіх скетчерів, які полюбляють малювати міста, в яких вони живуть та які відвідують, із вікон своїх домівок, із кафе, у парку, стоячи в куті вулиці... завжди на місці, а не з фотографій чи по пам'яті". 

За рік він створив блог Urban Sketchers та закликав всіх бажаючих поширювати в ньому власні замальовки. Ілюстратори та архітектори стали розповсюджувати малюнки через соцмережі.

Згодом Кампанаріо випустив книгу зі скетчами авторів із різних країн. Таким чином, урбан-скетчінг почав потрохи виходити в офлайн, збираючи все більше прихильників. 

У 2009-му Габрієль Кампанаріо зареєстрував Urban Sketchers як некомерційну організацію. Скетчери по всьому світу – від Мексики до Австралії – почали об'єднуватися в регіональні спільноти. 

Також у організації з'явився власний маніфест

  1. Ми малюємо на місці, в приміщенні або на вулиці, зображуючи те, що ми бачимо, шляхом безпосереднього спостереження.
  2. Наші малюнки розповідають про наше оточення, про місця, де ми живемо і подорожуємо.
  3. Наші малюнки – це зображення часу і місця.
  4. Ми передаємо сцени, які ми спостерігаємо, чесно і правдиво.
  5. Ми використовуємо будь-які художні засоби і поважаємо наші індивідуальні стилі.
  6. Ми підтримуємо один одного і малюємо разом.
  7. Ми показуємо наші малюнки в інтернеті.
  8. Ми зображуємо наш світ, малюнок за малюнком. 
 Ці малюнки – зображення часу і місця

З 2010-го скетчери з різних куточків світу збираються на симпозіумах. Протягом трьох днів вони разом малюють на місцевих локаціях, беруть участь у дискусія та майстер-класах, обмінюються досвідом тощо.

Останній симпозіум пройшов влітку 2019 року в Амстердамі, наступний має відбутися у Гонконгу.  

У 2012-му рух добрався й до України. Наразі офіційні представництва скетчерів започатковані в Києві, Харкові, Одесі, Дніпрі та Чернівцях. 

Арт-експедиції в "непопсові" місця

Засновник Urban Sketchers Kharkiv Ярослав Яковлєв показує свої блокноти із замальовками. На сторінках – скетчі, намальовані олівцем, ручкою і фломастером. З видами не тільки Харкова, але й Нью-Йорка. 

"Тут замальовки з Брукліна, нью-йоркського метро, музею Гуггенхайма, зі студії NBC, звідки мене ледь не вигнали з Late Night з Сетом Майєрсом, бо там не можна ані фотографувати, ані малювати, – пояснює Ярослав.

В Україні не дуже популярні дорогі "молескіни", тому ми раді, що з'являються українські блокноти. Це, наприклад, львівський та харківський крафтові блокноти.

Один такий я запустив по світу, щоб в ньому малювали інші скетчери. Навіть не знаю, де він зараз. Останній раз засік, що він у Сіднеї". 

Засновник Urban Sketchers Kharkiv Ярослав Яковлєв. Фото Катерини Дрозд

За освітою Ярослав архітектор. Довгий час працював в архітектурному бюро. Потім пішов у "вільне плавання" – займався веб-дизайном, створював буклети та логотипи.

Вслід за цим захопився урбаністикою і відучився в школі CANActions в Києві. Після випуску поїхав на стажування до Швейцарії, займався дослідженням міст.

Паралельно відкрив для себе урбан-скетчінг і в 2016-му ініціював появу цього руху в Харкові. Наразі також викладає в Харківській школі архітектури та керує креативною агенцією. 

"Я спостерігав, що мої друзі-архітектори люблять по неділях збиратися в кафе і малювати, підбив їх теж займатися урбан-скетчінгом, – розповідає Ярослав.

За три місяці ми розгойдали цей рух, назбирали активних скетчерів, створили групу в Facebook, зареєструвалися як Urban Sketchers Kharkiv

Щоб стати офіційним осередком Urban Sketchers потрібно написати запит до головного офісу організації в США. Показати президентові та виконавчому комітету, як, що і навіщо ви малюєте. Підтвердити, що знаєте про маніфест і правила.

Тоді через якийсь час вам приходить лист верифікації і на сайті urbansketchers.org з'являється розділ із вашим містом". 

 Фото Urban Sketchers Kharkiv/Facebook

Харківське ком'юніті скетчерів сформувалося навколо професійних архітекторів. Потім до них приєдналися дизайнери-ілюстратори, художники, студенти Харківської державної академії дизайну і мистецтв й просто харків'яни, яким подобається малювати – від журналістів до програмістів. Активних учасників руху в Харкові наразі близько 30.

Малюють скетчери завжди групами. Здебільшого – на вулицях з натури. Рідше – в кафе. 

"Харків швидко змінюється навіть у порівнянні із Києвом, – стверджує Ярослав.

Центр втрачає купецький вигляд, банерами великого розміру затягують старовинні фасади. І район Держпрому, і унікальний район ХТЗ через декомунізацію та джентрифікацію швидко втрачають характерні урбаністичні риси. 

Ми намагаємося фіксувати сьогодення в місті. У кожному скетч-турі можемо експериментувати і відкривати бачення місця по-новому.

Техніки у всіх різні. Але ніколи наші скетчі не є копією з фотографій або вигадкою.

Як хто малює – не важливо. Людина підтягнеться, якщо захоче і регулярно малюватиме. Потрібно ходити в тури й не боятися". 

Щоб краще роздивитися малюнок натисніть на нього

Як локації для замальовок скетчери намагаються вибирати "непопсові" місця – "візитні картки" міста їх давно не цікавлять. Коли виїжджають до іншого міста, теж обов'язково беруть з собою блокноти. 

"Університетська гірка, вулиця Дарвіна, Дзеркальний струмінь, площа Свободи, Держпром, – "листівочні" місця Харкова можна перелічити на пальцях однієї руки, – запевняє Ярослав.

Ми це все перемалювали ще в інститутські роки, тому зараз намагаємося ходити на "заброшки", замальовувати злачні місця в сльоту або в снігову пору. Ми вивчаємо місто з точки зору роботи, а не з точки зору краси". 

 Фото Катерини Дрозд

Скетчери також хочуть звернути увагу людей на те, що міське середовище, в якому вони живуть, поступово руйнується. 

"Деяких будівель, які я малював в Харкові, вже немає – їх знесли або перебудували, – запевняє Ярослав.

Я бачу перехідну стадію, і вона дуже болюча. Я хочу зафіксувати, наприклад, кран, який стирчить, порожній фасад, сухе дерево, написи на стінці. Це теж важливо". 

Рожеві мрії аквареллю

Засновниця Urban Sketchers Odessa Світлана Михалевич – дипломована художниця. Навчалася в художній школі, потім закінчила художньо-графічний факультет Південноукраїнського національного педагогічного університету.

Спільноту Urban Sketchers Odessa Світлана створила в 2015-му, коли почала активно займатися виставковою діяльністю. 

"Про рух Urban Sketchers я знала відтоді, як він з'явився – була користувачкою групи на Flickr, яку створив Габрієль Кампанаріо, – згадує Світлана.

До того ж у нас Наталя Литвиненко в Києві створила таку групу і почала надсилати запрошення всім, хто малює міську тематику. Я заснувала Urban Sketchers Odessa, бо мріяла про творче середовище, компанію, щоб разом малювати місто. 

Із походів за скетчами я черпаю натхнення і нові враження. Кожен спільний вихід до міста з групою однодумців – немов подорож всередині рідного міста.

Тобі здається, що ти вже все знаєш в ньому, що провів тут все життя, все бачив. Але у скетч-турах тобі відкриваються якісь нові секрети і цікаві об'єкти". 

Фото з архіву Світлани Михалевич

Активних скетчерів в Одесі – 20-25. Як і в Харкові, серед них – представники найрізноманітніших професій. Зокрема – художники-акварелісти. 

"У 2016-му ми зробили першу виставку "Одеса в замальовках" у музеї Блещунова, – розповідає Світлана.

Далі я сама як художниця стала активно виставлятись. Після першої скетчерської виставки зробила в Одесі акварельні виставки. У нас утворилася тусовка акварелістів, частина з них ходить з нами на скетч-тури". 

Ієрархії у одеських скетчерів немає – організувати спільну "вилазку" в місто може будь-хто. Малює кожен тим, що подобається – будь-то акварель, пастель, маркер або будь-який інший інструмент.

Щоб краще роздивитися малюнкb натисніть на зображення

Спільні арт-експедиції в місто допомагають учасникам соціалізуватися і знаходити друзів за інтересами. 

"З одного боку ми малюємо, підвищуємо якість своїх робіт, знаходимо нові сюжети і композиції, з іншого – спілкуємося один з одним, – зазначає Світлана.

Деякі люди завдяки урбан-скетчінгу почали робити спільні проєкти, знайшли собі роботу. А комусь просто потрібна психологічна підтримка, щоб далі розвиватися". 

Фото з архіву Світлани Михалевич

Критикувати роботи інших скетчерів в спільноті не прийнято – кожен розвивається в своєму темпі. 

"У навчальних закладах зазвичай критикують роботи, – пояснює Світлана.

Але ми дотримуємося іншого принципу. Якщо хтось попросить поради, йому дадуть пораду. Але ніхто не оцінюватиме, судитиме й критикуватиме скетчі. Важливе зростання кожного учасника в його власному ритмі.

Ми даємо комфортне доброзичливе середовище, щоб практикуватися. А як ти ростеш та розвиваєшся – це твоя індивідуальна справа". 

Одеські скетчери люблять замальовувати морську тематику – Яхт-клуб, Морвокзал, порти тощо. Як і харків'яни, одесити хочуть привернути увагу громадськості до проблем міського простору – зокрема, старих будівель, які руйнуються. 

Одеські скетчери люблять замальовувати морську тематику
Але не байдужі й до старих будівель, які руйнуються

"У нас в Одесі дуже багато старої архітектури, яка занепадає. Її недостатньо добре зберігають і ми стурбовані тим, що з нею відбувається, – підкреслює Світлана.

Тому нас цікавить стара архітектура, вулиці і дворики Одеси. 

Восени в нас була вилазка на старий завод "Краян". Це пам'ятник промислової архітектури. Кілька років тому архітектори пропонували зробити з нього арт-центр.

В Європі таким будівлям не дають руйнуватися. А тут таке відчуття, що навіть допомагають. Зараз у нього вже немає даху, залишилися тільки стіни і місто поволі спостерігає, як це все розвалюється.

Ми намалювали цей завод. Я зробила цю роботу рожевої аквареллю і підписала як арт-центр "Краян" – це така в мене рожева мрія". 

Фото з архіву Світлани Михалевич
 Для тих, хто бажає роздивитися детальніше)

Відкриття естетики індастріалу

Скетчери відкриті до співпраці зі спорідненими духом організаціями.

Цього літа харків'яни спільно з організаторами театрально-урбаністичного фестивалю Parade Fest, який також говорить про право городян на міський простір, запустили проєкт "Завод. Експедиція". 

Учасники руху зробили замальовки промислових підприємств, на які доступ звичайним людям зазвичай закритий. Дозвіл, щоб потрапити на територію об'єктів, попередньо отримали в міськраді, а керівництво підприємств схвалило ідею.

У підсумку учасники проєкту здійснили арт-експедиції на "Турбоатом", "Електроважмаш", Харківський підшипниковий завод (ХарП), Харківський тракторний завод (ХТЗ) й інші великі промислові підприємства міста. 

Фото Павел Дорогой

"Ми любимо малювати індустріальні об'єкти і хотіли показати їх людям, – пояснює Ярослав Яковлєв.

Паралельно Parade Fest подав ідею, що цей проєкт ще й про комунікацію. Адже промислові підприємства – це майже режимні об'єкти з прохідної. Туди дуже складно потрапити. Але на підприємствах ми побачили, що комунікація є. 

Нас приємно здивувало, що заводи "живі". Хоч обладнання часто й старе, вони функціонують, там працює багато молодих хлопців. Хтось із наших малював техніку, хтось – частину цеху, хтось – деталі, а хтось – портрети робітників. Адже урбаністика – і про людей теж. Було цікаво зсередини відчути цю атмосферу, яку не передають ані фото, ані відео. 

Вже після нашого проєкту невідомі подали до міськради проєкт з пропозицією створити блокнот скетчів підприємств Харкова. Це дивно, бо вони не мають жодного відношення до урбан-скетчерів". 

Фото Павел Дорогой

Одесити співпрацюють із благодійною організацією "Корпорація монстрів", яка допомагає дітям із інвалідністю, переселенцям, ветеранам АТО та іншим малозахищеним групам. 

"У цьому році в Одесі одна людина подарувала цій організації 100-річний особняк на Французькому бульварі, – розповідає Світлана.

Там цікава архітектура, але будинок теж потребує реставрації. "Корпорація монстрів" проводила благодійний обід, щоб зібрати кошти на реставрацію.

Наша група теж в ньому брала участь. Ми зробили десяток скетчів під час обіду, влаштували аукціон і продали малюнків на суму 12 тис. грн, які передали на відновлення цього особняка". 

Зафіксувати буденне повсякдення

Цієї осені в Харкові пройшов перший в історії українського урбан-скетчінга кемп – аналог міжнародного симпозіуму скетчерів.

На захід з'їхалися учасники руху з усієї України, а хедлайнером став глава португальських урбан-скетчерів.

Протягом трьох днів учасники разом малювали, слухали лекції, відвідували воркшопи та ділилися особистим досвідом. 

"По-перше, кемп – це комунікація скетчерів з усієї України, – пояснює Ярослав Яковлєв.

Нам вдалося зібрати їх в одному місці, разом помалювати і поговорити. До Харкова завітали учасники з інших міст, які ніколи тут не були – з Рівного, Вінниці, Ужгорода.

Добре, що вони приїхали, потрапили на цікавий та насичений культурними подіями вересень. Побачили, що Харків цікавий і різноплановий. Відчули та зрозуміли місто.

Дізналися, що наша тусовка дуже жива. Також важливо, що ми передали одеситам право спадкоємності провести кемп наступного року.

По-друге, кемп – це особисті приклади. Ми попросили когось із нашої тусовки провести воркшоп, прочитати лекцію. Відомі українські художники Роман Мінін і Дар'я Кольцова поділилися своїм баченням, що таке скетчінг.

Покликали головного адміністратора Urban Sketchers Португалії. Він приїхав, бо ніколи не малював в Східній Європі, відкрив наш кемп, провів майстер-клас і помалював на наших заводах". 

Фото Urban Sketchers Kharkiv/Facebook

Гості з інших міст залишилися задоволені нетворкінгом і арт-експедиціями на харківські заводи. 

"На кемпі в Харкові нас було шестеро з Одеси, – зазначає Світлана Михалевич.

Було цікаво познайомитися зі скетчерами з інших міст України, бо всі трохи по-своєму малюють, по-своєму бачать світ. Це дуже збагачує, коли ти це все дивишся, аналізуєш, ділишся своїми роботами.

Нас дуже вразили походи на заводи, коли ти бачиш інший масштаб і намагаєшся це зобразити". 

Харків’яни поки що брали участь лише в одній виставці в рамках Ночі Музеїв, пропонуючи усім охочим придбати їхні роботи за донат.

Скетчери з різних міст України по-своєму малюють, по-своєму бачать світ

"Насправді ми самі і є "живою виставкою", – вважає Ярослав.

Люди йдуть по вулиці, дивляться – сидить натовп і малює. Місцеві мешканці розповідають нам невигадані історії з життя локацій, цікавляться, що і навіщо ми малюємо. Зав'язується діалог. Таким чином, людина починає дивитися на свій на перший погляд непоказний двір або провулок трохи іншими очима.

У своїх блокнотах ми фіксуємо наш не надто яскравий і цікавий час. Й можливо, в майбутньому ці малюнки стануть нагадуванням про нього. В цьому і є сила вуличного малювання". 

"У нас люди не дуже цінують свою країну, своє місто, – запевняє Світлана.

Вони здебільшого не піднімають голови і не дивляться на архітектуру, на місто. А коли ми малюємо на вулиці, вони зупиняються, дістають телефони і починають фотографувати об'єкт, який ми малюємо.

Я вважаю, у цього руху є соціальна місія в цілому – навіть якщо ми малюємо не з метою "а давайте відновимо", а просто "люди, зверніть увагу, в якому місті ви живете" – це вже добре". 

Дмитро Кузубов, спеціально для УП.Життя

Вас також може зацікавити:

Ті, що малюють між слів. 7 українських ілюстраторів, яких варто знати

Ті, що малюють між слів. Ще 7 українських ілюстраторів, вартих уваги

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

powered by lun.ua