5 документальних роликів знятих українськими дітьми, які вам неодмінно варто побачити

1546
25 жовтня 2020

Більшість із нас хоч раз в житті замислювалися над тим, щоб самотужки зняти фільм та розповісти світу свою історію, проте, не мали можливості чи відповідних знань.

Чотири місяці в Україні триває проєкт "Осінь на Плутоні 2.0", де підлітки із регіонів втілюють такі мрії у життя – на власні смартфони знімають документальні історії про своїх бабусь та дідусів.

Всього до проєкту долучилися 120 учасників віком від 8 до 18 років із п’ятнадцяти регіонів України.

"Українська правда. Життя" відібрала п’ять дуже хороших робіт. Після них ви неодмінно захочете подзвонити батькам, бабусі чи дідусеві.

"Світанок"

Шістнадцятирічна Таня з містечка Косів зняла фільм про життя жінки, яка мешкає у родинному колі та невтомно працює разом із сонцем.

Героїня її стрічки – бабуся Леся.

Таня обожнює творити і вже опановує фах мисткині із ткацтва, навчаючись у Косівському коледжі мистецтва.

Дівчина захоплюється відеозйомкою і горами, любов до яких виплекала в ній саме бабуся. Жінка – географ та екскурсовод за професією, досі працює у школі.

Таня наразі мріє пов'язати своє життя з кіно – опанувати режисуру або зайнятися продакшн-дизайном фільмів.

Фільм "Світанок", створений у співпраці та з менторською підтримкою режисера Сашка Брами, став її першим професійним кроком на шляху до мрії.

"Канікули"

Літо у бабусі проводять багато підлітків в Україні, проте, не всім ним задля того, щоб потрапити до родичів, доводиться їхати з багатьма пересадками та блокпостами.

Прабабуся Галина, героїня фільму "Канікули", мешкає у так званій "сірій" зоні. Історію непростого шляху до неї розповіла праонука Каріна у фільмі "Канікули".

Пані Галині довелося пройти через безліч випробувань за своє життя: вона була дитиною війни, а зараз війна прийшла в її дім. Вона завжди тяжко працювала і багато років віддала заводу у місті Костянтинівка (Донецька область). Там же вона знайшла свою любов і створила сім’ю.

Через війну єдиною її розрадою на пенсії стали онуки та робота біля дому. З правнучкою пані Галина обожнює розгадувати кросворди та готувати смаколики.

А Каріна щиро намагається запам'ятати кожну мить з дорогою людиною та мріє у майбутньому стати режисеркою або сценаристкою. 

"57 років життя"

Максим із м. Миколаївка Донецької області зняв документальний ролик про свого 82-річного дідуся Михайла.

Чоловік все життя працював електрослюсарем, проте найбільшою цінністю для нього була сім'я. Зі своєю дружиною Антоніною він прожив у шлюбі 57 років. Жінка нещодавно померла.

За час проєкту Максим дуже зблизився з дідусем та дізнався про нього те, про що раніше навіть не здогадувався.

Спогади, родинні фотоархіви та щемливі відповіді на часом дуже важкі запитання – усе це допомогло підлітку розповісти про непросту долю свого дідуся.

Зараз хлопець активно розвивається як блогер, мріє стати бізнесменом.

"Звичайне життя моєї бабусі"

Шістнадцятирічна Єва із Києва вже має досвід написання сценаріїв та гри на сцені.

Дівчина довго мріяла про те, щоб зняти фільм, і дуже зраділа тому, що випала така нагода. Ще й героїнею стрічки стала її улюблена бабуся.

Cім'ю пані Людмили життя закинуло на Кубу, там вона з чоловіком та дітьми прожила сім років. Переїхати вирішили, оскільки дідусь Єви отримав контракт на роботу інженером.

Готуючись до зйомок, разом з батьками Єва знайшла велику кількість бабусиних альбомів, дисків та плівок з фотографіями.

Усі ці матеріали допомогли дівчинці провести глибинне інтерв'ювання та занурити пані Людмилу у спогади про власне життя, які і стали основою відеоролику.

У майбутньому Єва хоче стати сценаристом фільмів.

"Весняний день рік годує"

Документальний ролик 19-річної Насті розповідає про бабусю Олю, яку дівчина тепло називає "бабушка".

У березні 2020 року вона приїхала до рідної Жмеринки із Гамбургу на тиждень, а залишилась в Україні майже на три місяці.

У Німеччині Настя навчається у Вищій школі музики і театру на фортепіанному відділі, і бабуся Оля щиро підтримує захоплення онуки й не пропускає жодного виступу.

У свої вісімдесят два "бабушка" Оля активно працює біля дому чи на городі, та найбільше обожнює випікати яблучні штрудлі й пиріжки.

"Мама розповідає, що коли я поїхала, бабушка говорить з моїми фотографіями і каже, що дуже сумує", – розповідає Настя.

Проте, на згадку про час, проведений разом, у "бабушки" Олі, Насті та усієї іхньої родини тепер є цей фільм.

***

Основою проєкту став однойменний перфоманс  "Осінь на Плутоні" заснований на розповідях мешканців геріатричного пансіонату Львова про самотність та старість.

Він створений на перетині документалістики, перформативних практик та лялькового театру. Проєкт втілив незалежний режисер Сашко Брама та команда митців.

Прем’єра вистави відбулась на початку 2017-го року у Львівському академічному драматичному театрі імені Лесі Українки та була представлена на різних театральних заходах в Україні та за кордоном.

Вас також може зацікавити:

Пиріжки з буряка і Новий рік у в’язниці. Святкові спогади з геріатричного центру

Переведіть вашу бабусю в онлайн

Коли старі світлини бабусі захоплюють, як кіно. 16 ФОТО, які розповідають про цікаву долю

"Чужих бабусь і дідусів не буває": як допомогти літнім людям під час карантину

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

powered by lun.ua