Чути техніку: історія музиканта гурту Pur:Pur та стартапера Євгена Жебка

Під час пандемії багато людей відкрили себе по-новому.

Хтось став мейкером, або ремісником, хтось радше говорить про себе як про стартапера, а хтось взагалі ніяк себе не називає, а просто експериментує і творить.

"Українська правда. Життя" спільно з мейкерською платформою Yak.Today продовжує розповідати історії людей, які не бояться працювати руками.

Усіх їх об’єднує потяг до співтворення світу, щастя від ручної роботи і готовність передавати свої знання далі.

Наш сьогоднішній герой розповідає про те, як потяг до експериментів призводив його до заснування стартапів і чесно розповідає як про злети і знахідки, так і про глухі кути та пошуки виходу з них.

Євген Жебко, музикант та стартапер

Багато людей знають Євгена Жебка як музиканта і співзасновника гурту Pur:Pur, який пройшов шлях від одного акустичного відео на YouTube до великих турів із оркестром, фіналу національного відбору "Євробачення 2016" та номінації на премію Yuna 2021.

Навіть давні знайомі час від часу дивуються, дізнавшись, що крім музики він займається технічними розробками і запуском стартапів.

Серед його проєктів – українські електровелосипеди Mammoth Bike і слухові апарати нового покоління OoshEars.

З лютого Євген ще й консультує платформу для мейкерів і інженерів Yak.Today.

Історія Mammoth Bike починалася з мрії зібрати собі велосипед і з історії про нав’язливі сни й дідусеві патенти, а закінчилися стартапом зі своїм повноцінним розробницьким центром.

Компанія OoshEars Inc. також починалася з мрії – нормально чути. Щоправда, вже не Євгена, а його американського товариша.

"Для того, щоб щось почати, треба просто… почати, – говорить Євген.

Та, роблячи перший крок, можна кидатися сторч головою, як я це в перші рази робив, а можна провести попередній аналіз, зважити всі ризики, предметно вивчити галузь, і вже якщо й після цього не перехотілося – тоді робити впевнений крок".

Євген переконаний: починати стартап варто тоді, коли є ідея, яку ти не можеш не втілити.

Бабусин телефон і перша електрогітара

"Для мене з дитинства не було розмежування на творчість і не-творчість, це все було для мене веселим процесом.

Хоч складати музику, хоч паяти з дідусем портативну радіостанцію", – розповідає стартапер.

Портативна радіостанція була першим дитячим технічним проектом.

Другим – електрогітара. Тоді Женя з дідусем довго шукали, з чого ж зробити звукознімач і врешті розібрали старий бабусин телефон і витягли звідти магнітні котушки.

Після школи вступати хотів на авіаційний, або на спеціальності, пов'язані з енергетикою, але любов до фотографії дивним чином привела до Академії культури, на спеціальність "Режисер ТБ та кіно".

В РАМКАХ ЦІЄЇ СЕРІЇ МАТЕРІАЛІВ ТАКОЖ БУВ: "Головне у виробі – емоція". Сергій Петров із Bob Basset розкриває таємниці ручної праці

А історія зі стартапами розпочалась у 2010 році. Тоді Євген уже був гітаристом Pur:Pur і багато часу проводив у поїздках. Разом із концертним директором дійшли висновку, що музичний ринок дуже фрагментований, і варто його структурувати.

Так з’явився проект "артменеджер.про" – закрита соціальна мережа для музичних менеджерів/ок і загалом учасників/ць музичного бізнесу. Він мав полегшити комунікацію, налагодити зв’язки.

Дідові патенти

Наступна історія почалася з низки снів, в яких Женя опинявся у великих аудиторіях, на лекціях з астрофізики, термодинаміки...

І раптом – сон особливий: неначе крізь об'єктив, на якому не наведено фокус, – стіл, і на столі незрозумілий предмет.

"Я намагаюся його розгледіти, і начебто голос за моєю спиною каже: "Слухай, ну ти так довго вчився. Це твій дипломний проект. Розбирайся", – сміється Євген.

Те, що наснилося, Женя замалював у блокнот, довго гуглив і зрештою дійшов висновку, що це схоже на однополюсний магнітний двигун.

Дід Євгена свого часу працював на "Хартроні", науково-виробничій організації, яка займається розробкою систем керування у ракетно-космічній галузі. Згадавши це, наш герой вирішив дістати деякі копії патентів що залишилися від діда у бабусі, забуті під пилом та старими книгами на полиці. Дещо вдалося знайти в інтернеті.

Деталі цієї зворушливої історії можна послухати у подкасті з Євгеном, а якщо коротко, то з купою паперів та креслень Євген їде в Харківський авіаційний інститут (ХАІ), на кафедру нетрадиційних джерел енергії, без жодного уявлення, до кого йти та з чого починати діалог.

"Я знайшов у бабусі багато копій патентів, які стосувалися, наприклад, мотороколес, торцевих генераторів, і я в цьому всьому копирсаюся і розумію, що це все дуже близько до того, що мені снилося й до того, про що я тривалий час думаю", – згадує Євген.

В інституті Женя випадково знайшов і старого дідового колегу, який підтвердив низку його здогадок, і нового однодумця, Дениса, який експериментував з аналогічними технологіями, зокрема збирав двигун Бедіні на своєму балконі.

Захопившись фантастичною ідеєю поєднати в одному пристрої двигун і генератор, хлопці почали працювати над експериментальними зразками, вивчати сучасні рішення, ринок і згодом ця ідея почала трансформуватися у дещо інше.

"Великий вибух"

Звичайно, подолати класичні закони фізики та об’єднати мотор з двигуном, щоб ККД був більшим за одиницю, хлопцям не вдалося, але за півтора роки сформувалася команда однодумців і на світ з’явилися три прототипи потужного електробайка.

Майстерні були розкидані по всьому Харкову, щось збирали вдома, щось у ФТІНТі (Фізико-технічний інститут низьких температур у Харкові – ред.) та по дружнім цехам, щось в ХАІ, – окрім них ніде не було хорошого динамометричного стенду, необхідного для тестування моторів.

Mammoth Bike продали 10 важких та 5 легких байків

"У 2014-2015 роках у нас тільки починалася хвиля в малому електротранспорті, двоколісному, зокрема.

Маленькі майстерні, готові до експериментів, отримали доступ до китайського ринку і його готових рішень, – говорить Євген.

При мінімальному знанні теми можна було зібрати щось, що точно якось би їздило. З цією маленькою можливістю з'явилася купа всього, це був якийсь такий великий вибух".

З розвитком проєкту почали з’являтись люди, готові працювати над розробкою в ситуації повної невизначеності. Важливо було утримати всіх, бо стартап ще не приносив грошей.

Кістяк Mammoth Bike становили п’ятеро людей, кожен працював над своєю задачею.

Євген зізнається, що не від початку зрозумів: навіть якщо ти технічний директор, ти все одно маєш добре розумітися на всіх інших деталях процесу – юридичних, фінансових.

"Коли проект обростає плоттю, завжди виникає питання, наскільки ти в змозі це тіло поставити на ноги та утримати.

Насправді, це все про гроші. Як ці гроші починають обертатися, а ресурси капіталізуються.

У нас тоді не було таких понять в голові в принципі. Нам просто хотілося змінити світ і зробити якусь суперкласну штуку", – розповідає про тодішнє бачення стартапу Євген.

Пошук ресурсів

Після першого ж відеоогляду – ще тестової MVP (minimal viable product) версії велосипеду – розробники отримали замовлень більше, ніж здатні були реалізувати.

"У нас не було нічого готово для серійного виробництва. Ані стапелів, ані продуманого механізму постачання, – пригадує мейкер.

І ми зробили хитрий поворот, що хочемо ще перевірити, валідувати гіпотези. Запустили безкоштовне тестування.

За літо через нас пройшло десь 600-700 людей. Знімали на відео, кожну людину анкетували, записували аудіоінтерв'ю...

Так виявили основу для наступного вдосконалення та розробки повноцінної MMP (minimal marketable product) версії".

"Просто хотілося змінити світ і зробити якусь суперкласну штуку", – розповідає Євген Жебко

Восени 2017 року продали перші 5 байків при середній вартості $3500. 2 моделі з цих 5 поїхали до Америки.

Модифікації різнилися: хтось хотів більшу батарею, хтось потужніший мотор, хтось красивіші фари.

З цих грошей фаундери виплатили собі перші зарплати – до того щось отримували тільки інші члени команди.

"Я розумів: не знайдемо механізм масштабування – довго не протягнемо, – розповідає Євген.

Ми покривали операційні витрати, начебто місяць за місяцем закривали інвестований капітал (це при тому, що реінвестували у виробництво майже 100% прибутку), але на ефективне масштабування ресурсу звісно не було.

Весь 2018 рік я намагався працювати із фондами. Ми робили пітчі, презентації... Важливо було побачити на горизонті, як це стає великим виробництвом. Бо інакше ти просто маленька майстерня.

Але наш продукт був складний, ніша конкурентна, гарантій успіху мало, а цикл повернення інвестицій вочевидячки довгий.

Вкластися могла тільки людина, яка була б так само, як і ми, захоплена саме майбутнім такого продукту. Та таку ми за два роки не знайшли".

В РАМКАХ ЦІЄЇ СЕРІЇ МАТЕРІАЛІВ ТАКОЖ БУВ ТАКИЙ – З улюбленою справою має бути "справжня хімія": як харків’янка робить косметику на власній кухні

Перехід на лінійне фабричне виробництво великих байків Mammoth Bike так і не вдався, а в Україні надто велика вартість робочої сили на вироблений результат.

Якийсь час підтримували одиничні замовлення на великі байки – всього виробили і продали їх 10 штук.

Ще якийсь час випускали легкі електровелосипеди, які коштували вдвічі менше, їх зробили лише 5, але запит покупців був у рази більшим.

Дали собі слово ще рік експериментувати, дослідити ринок, пошукати ніші. Зрештою у 2019 продали останній велосипед, розпродали рами і зробили паузу, щоб зрозуміти, куди рухатись далі.

Євген запитує сам себе: це історія успіху? провалу? пошуків?

Каже: "Що ж, за весь час Mammoth Bike, ми, тестуючи гіпотези, виробили та протестували 5 прототипів різних модифікацій, продали 10 важких, 5 легких байків, зібрали купу даних щодо потреб користувачів, подали на патенти кілька своїх унікальних виробів, успішно брали участь у змаганнях.

І, зрештою, 3 роки активного виробництва виплачували своїм постійним співробітникам зарплати та паралельно вели розробницьку діяльність з різними за фахом спеціалістами.

Хай не той успіх про який ми мріяли, але точно не провал".

Допомогти чути світ

Перехід до слухових апаратів OoshEars Inc. стався випадково.

Якось Євген зустрівся зі старим другом і розповів йому історію своїх технічних зацікавлень і пошуків. Той у свою чергу розповів про свої вади слуху, які проявились нещодавно, і про пошуки слухового апарату, який би його задовольняв – а таких на ринку не було.

"Ці апарати можна підлаштувати під себе без послуг аудіолога, аудіограма робиться в момент запуску приладу, – говорить Євген.

Відкалібрувати й налаштувати під себе за допомогою смартфону можна за кілька хвилин, а потім штучний інтелект та регулярні оновлення вноситимуть корективи для пригнічення шуму й покращення слуху".

Через півроку досліджень технічна команда Євгена й Армана вирішила, що потенційно має достатньо компетенцій, аби створити слухові апарати нового покоління. Компанію зареєстрували в США.

Чому в США?

"По-перше, нещодавно в США прийняли так званий Over-the-Counter Hearing Aid Act від 2017 року, який відкриває дорогу в світ саме таким проектам як OoshEars, – зазначає стартапер.

По-друге, сьогодні виробництво в Україні позбавлене сенсу через високі податки, загальну нестабільність економіки та складні умови з підтримкою ІТ-сфери (на думку Євгена, закон 4303 "Про стимулювання розвитку цифрової економіки" може поставити під сумнів успішне зростання української ІТ-сфери, – ред.).

Крім того, доступний в Україні венчурний капітал, що потенційно може бути залучений хардверним проєктом для свого розвитку, не може конкурувати за обсягом з американським. А краудфандинг як фінансова альтернатива в Україні лише починає формуватися".

Тому для пошуку інвестицій цієї весни OoshEars планують вийти на два західних майданчики: ProductHub та Kickstarter.

Партнери записалися в американську бізнес-школу Y-Combinator і, як зізнається Євген, це перевернуло його свідомість:

"Усе, що я знав про організацію бізнесу та стартапів, все було не так. У нас в країні довгий час не було культури роботи з інтелектуальними продуктами, її ніхто не розвивав.

Але українці, які виїхали за кордон і потрапили у розвинуте культурне середовище стартаперів і винахідників, змогли швидко освоїтись, докластися дуже потужно до сучасної технічної революції".

Сьогодні OoshEars Inc. – це повноцінний американський стартап із досить складною системою підрядників та субконтрактних організацій, що активно співпрацюють разом, обмінюючись досвідом та долучаючись до розробки фінального продукту.

Це і продуктовий дизайн, і робота з платами та мікрокомпонентами, розробка та тестування програмного забезпечення.

Євген вважає, що в українців достатньо компетенцій, щоб займатись стартапами чи робити щось власноруч.

Але у багатьох мейкерів та молодих стартаперів не вистачає досвіду вбудуванні та тестуванні бізнес-моделі, пошуку ніші, залученні інвестицій, культури бізнесу загалом.

Та й зайва бюрократизація, низка податкових питань, відсутність дієвих систем лояльності й сервісів консультування бізнесу не сприяють розвиткові.

Втім, говорить стартапер, почав у нас з’являтися і свій венчурний капітал, акселератори, розвиткові гранти, свої краудфандингові платформи ("Спільнокошт") та бізнес-школи на кшталт UNIT School of Business.

Зараз він працює над тим, щоб українці більш охоче брались за створення винаходів чи виробів власними руками, а також над розвитком технічної сторони української культури разом із командою мейкерів й інженерів із платформи Yak.Today, яка розвивається за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку USAID.

Денис Шабанін, спеціально для УП.Життя

Вас також може зацікавити:

Як перетворити хобі на сімейний бізнес та заробляти в Facebook, Instagram та Etsy

Яке воно сучасне рукоділля, й скільки ним можна заробляти. Історії трьох майстрів

Жити по-сільському, заробляти по-міському: практичні поради від родини з трьома дітьми

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

Також ми ведемо корисний Telegram-канал "Мамо, я у шапці!".