Письменник Сергій Жадан: Мені цікаво говорити про речі прості й очевидні

Письменник Сергій Жадан: Мені цікаво говорити про речі прості й очевидні

Наприкінці весни видавництво Meridian Czernowitz порадувало прихильників творчості Сергія Жадана одразу двома його поетичними книжками: новою збіркою поезії "Псалом авіації" та перекладами вибраних віршів класика німецької літератури Бертольта Брехта "Похвала діалектиці".

Олег Поляков спеціально для "Української правди. Життя" порозмовляв з автором про його стосунки з релігією; з’ясував, що значать ландшафти і краєвиди в його віршах і в його житті; подискутував про вік ліричного героя.

А також розпитав, чому Сергій обрав для перекладу вірші Брехта і чи вплинув поет, драматург і прозаїк Брехт на поета, драматурга і прозаїка Жадана.

ПРО "ПСАЛОМ АВІАЦІЇ"

– Сергію, оскільки вже в самій назві вашої нової збірки є слово "псалом", кортить запитати про ваші стосунки з релігією, Богом?

– Я – агностик. Стосунки з Богом у мене рівні. З релігією так само.

– Як, до речі, ви святкували цьогорічний Великдень?

– Зі спокоєм у серці та миром у душі. До церкви не ходив, був не в Україні.

Збірка поезії Сергія Жадана "Псалом авіації"

– У збірці є рядок: "Відважно воює за віру Христову країна агностиків та атеїстів". Це поетичний троп чи діагноз Україні?

– Це просто образ. Не брався би ставити діагнози, занадто це марнославно й претензійно.

Якщо ви питаєте про релігію, то крім агностиків та атеїстів маю велику кількість знайомих вірян різних церков. До їхніх духовних пошуків та розчарувань ставлюсь із повагою та розумінням.

Якось так сталося, що ще з юнацького віку трапилося бути свідком постання різних українських релігійних громад. Тому це все моє середовище, незалежно від моїх власних релігійних переконань.

Попри традиційно молодий вік, ваш ліричний герой нібито став серйознішим, дорослішим. Погоджуєтеся?

– Не зовсім. Який же він молодий, вік мого героя? Мені здається, зовсім ні. Його ж вік так чи інакше корелюється з віком автора, це ж відчувається, хіба ні?

– До цієї збірки мені здавалося, що ваш герой – вічно молодий, що йому постійно 20-25.

З іншого боку, ліричний герой не завжди і не обов'язково співвідноситься з автором – все ж таки погодьтеся, що 50% + 1 акцію на будь-якого ліричного героя та його бачення завжди мають читачі))

Попри це, що ви загалом можете сказати про героя "Псалма авіації"?

– У нього уважне ставлення до деталей та краєвидів. І багато вільного часу, аби все це розглядати.

Загалом, мені видається важливою особливістю саме цієї збірки статичність картинки. Ліричний герой може дозволити собі затриматися й ще раз оглянути дерево, яке його зацікавило.

Сергій Жадан: Це велика розкіш – бути причетним до історій та біографій стількох сильних,
мужніх і талановитих людей

– Справді, у збірці багато ландшафтів, краєвидів. Що все це значить особисто для вас?

– Для мене це можливість зафіксувати емоцію й спробувати передати її через зрозумілі й відчитувані образи – дерево, пагорб, хмара.

Ландшафт виступає певним інструментарієм, який дозволяє говорити про багато речей, напряму з цим ландшафтом не пов’язані.

Ландшафт тут виступає як абетка, з його складових витворюються дуже різні комбінації. Та сама панорама здатна відтворити як меланхолію, так і істерику.

Можете пригадати свої найважливіші ландшафти, свої "місця сили"?

– Київ, панорама правого берега Дніпра, коли дивитись із лівого берега.

Або пагорби під Авдіївкою, з яких видно багатоповерхівки Донецька.

Або київська траса під Харковом, коли починаєш угадувати наближення міста.

ВАС ТАКОЖ МОЖЕ ЗАЦІКАВИТИ: Юрій Андрухович про "Радіо Ніч": Я завжди мріяв написати роман, який звучить

– Ландшафти, пори року, перелітні птахи, русла рік – таке враження, що ви хочете створити світ з нуля, першооснов.

– Ні-ні – скоріше зафіксувати вже створене. Це не про творення, це скоріше про відтворення. Мені цікаво говорити про речі прості й очевидні, власне, пробувати з цієї очевидності робити літературу.

– "Світ, який ми знали, назавжди зник". Це типова ностальгія зрілої людини чи ви радше говорите про нові тектонічні проблеми людства?

– Ну, конкретно це про ситуацію минулого року. Хоча, звісно ж, у вірші ти щоразу намагаєшся вийти через локальне до чогось універсального.

Навряд чи це про ностальгію. Скоріше про тривогу. Хоча тривога теж може бути чимось віковим.

– Ви майже не згадуєте війну, але її присутність все одно відчувається за якимись опосередніми деталями.

– Мені здається, вона відчувається за загальною атмосферою. Це так, ніби ти дивишся на місто, яке горить, потім відводиш погляд і помічаєш пагорби за містом. Але саме місто горіти ж не перестає.

Сергій Жадан: Не брався би ставити діагнози, занадто це марнославно й претензійно

– У вас є вірш подяки ХХ століттю. А вам загалом подобається час, в якому ми живемо?

– Мені подобаються люди, які в цей час живуть. Тому що це велика розкіш – бути причетним до історій та біографій стількох сильних, мужніх і талановитих людей.

А час як час – достатньо кривавий, достатньо підлий, в чомусь щедрий і великодушний.

– Що ви можете сказати про чорно-білі ілюстрації до збірки. Чи не буде у вас спокуса тепер весь час так робити?

– Це роботи Марисі М’яновської, вона зробила їх як наскрізний концептуальний цикл.

Мені здається ці фото добре взаємодіють із віршами, вони в цій книжці виправдані й доречні.

Мені загалом подобається те, що робить Марися, тому вдячний їй за те, що долучилась до цієї збірки.

Загалом люблю співпрацювати з цікавими художниками – вони роблять книжки більш об’ємними, глибокими, надають їм додаткової акустики.

ПРО "ПОХВАЛУ ДІАЛЕКТИЦІ"

Чому все ж таки Бертольд Брехт?

– Він один із найбільших німецьких поетів (сміється).

У мене в дитинстві був красивий путівник по Східній Німеччині, мені тітка подарувала, вона в мене німецький філолог (зрештою, я теж). І ось там була стаття про Брехта і фото з постановки "Матінки Кураж". Ось ці картинки у мене з дитячих років.

Я давно хотів перекласти Брехта, мені бракувало українських перекладів його віршів. Тому тішусь, що ця книжка вийшла. Сподіваюсь, вона знайде свого читача.

– Так, говорячи про Брехта неможливо не згадати "Матінку Кураж". Нещодавно її перечитував – зовсім інші враження, ніж в студентські роки, і жодного присмаку "ретро".

– Ви знаєте, з початком війни багато авторів, яких ми звикли зараховувати передусім до історії літератури, а вже потому до самої літератури, зазвучали по-іншому.

Сьогодні цілком інакше читається Ремарк, Селін, Гемінгвей.

"Матінка Кураж", безперечно, теж. Я б її перепереклав.

А загалом Брехт належить до тих художників, які так чи інакше весь час десь поруч. Ти й не мусиш ними спеціально цікавитись, вони все одно будуть відлунювати в просторі. Це як із Пікассо. Або з Бітлз.

Переклади вибраних віршів класика німецької літератури Бертольта Брехта "Похвала діалектиці"
від Сергія Жадана

Що вас найбільше вразило у віршах Брехта? Можливо, якийсь образ, метафора чи радше мав місце комплекс чинників?

– Насамперед вразив сам Брехт – складний, суперечливий і геніальний.

Ну і, власне, відсутність українських перекладів. Хотілося заповнити цю пустоту.

Крім того, з цими текстами неймовірно цікаво працювати – вони на позір прості, проте майстерно зроблені, це шалений виклик для перекладача.

– Як сильно вплинув поет, драматург і прозаїк Брехт на поета, драматурга і прозаїка Жадана?

– Та ні, він не вплинув.

Але він важливий для мене. Важливо тримати в голові його шлях, його досвід і його поезію. Це важлива інформація.

Інший бік медалі: як сильно вплинув Жадан на Брехта?

– Ну, я намагався бути максимально коректним і точним. Навіть там, де була велика спокуса щось поправити в ритміці чи римуванні. Тому вийшло, як на мене, більш-менш адекватно.

Сергій Жадан: У вірші ти щоразу намагаєшся вийти через локальне до чогось універсального

У Брехта виразно прослідковується любов до різних "упосліджених людей" – повій, волоцюг, п’яниць. Здається, ви теж їм традиційно симпатизуєте, чи не так?

– Брехт був християнським соціалістом, майже як Добкін (сміється), він поєднував у собі ось цю християнську увагу та любов до життя з лівим соціальним пафосом та загостреним відчуттям несправедливості.

Можливо, це химерне поєднання Біблії та Капіталу робило його чужим і для комуністів і для церкви.

У Брехта улюбленою книгою була Біблія. А ваша яка?

– Та теж Біблія. Лише в українському перекладі.

Олег Поляков, письменник, спеціально для УП.Життя

Фото Юлії Вебер, Анастасії Мантач та Meridian Czernowitz

Вас може також зацікавити:

Письменник Степан Процюк: Найбільш вдалим інструментом популяризації Лесі Українки чи Івана Франка був би серіал

Письменник Василь Махно: Українська література – цілком добротна, а мотлох є всюди, і в американській, і в польській

Письменниця і поетка Катерина Калитко: Ми маємо усвідомити самоцінність без пригортання до Росії чи до когось іншого

Два світи "Так, але…": письменник Тарас Прохасько та художниця Олена Придувалова створили спільну книгу

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

Також ми ведемо корисний Telegram-канал "Мамо, я у шапці!".

Реклама:

Головне сьогодні