8 років опісля: чи стане Музей Майдану довгобудом та чому частина родин Небесної Сотні проти Меморіалу
Музей Майдану (офіційна назва "Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної сотні – Музей Революції Гідності") офіційно діє уже 7 років, з 2015-го. Проте в Києві досі не збудували ані офіційного меморіалу, ані жодної іншої споруди, присвяченої учасникам та загиблим героям Революції гідності.
Музей неодноразово встрягав у конфлікти з правоохоронцями та обуреною громадськістю. Так, у 2020 році в музеї проводили обшуки, а напередодні Дня Незалежності цього року потрапив у скандал із інсталяціями, у яких помітили пропаганду радянського способу життя.
"Українська правда. Життя" вирішила з’ясувати, у чому полягають протиріччя між прихильниками та противниками будівництва на місці загибелі людей та яке майбутнє чекає на музей.
Ми отримали коментарі як керівництва Музею, зокрема його директора Ігоря Пошивайла, так й учасників революції та представників загиблих Героїв Небесної сотні.
У тексті ми розповімо:
- чому будівництво меморіалу та музею затримується;
- як керівництво музею планує розв’язати поточні труднощі;
- які плани має керівництво музею стосовно розвитку культури пам’яті про події Революції гідності.
[BANNER1]
Як з’явилась ідея створити Музей Майдану
"У перший рік після Майдану ідея створити окремий музей, присвячений подіям Революції Гідності, виходила від самих учасників подій (протестувальників, родин Героїв Небесної сотні) та представників громадянського суспільства.
Упродовж тривалого часу кілька ініціатив існували та провадили свою діяльність окремо одна від одної, збираючи свідчення та експонати для своїх цілей та планів", – розповів директор музею Ігор Пошивайло.
У листопаді 2015 року Уряд створив своїм розпорядженням музей, присвячений Революції гідності. Заклад підпорядкували Українському інституту національної пам’яті. У квітні 2016 року музей отримав статус національного.
 |
| Фото: Меморіальний хрест на Алеї Героїв Небесної сотні (колишня вул. Інститутська), Ельдар Сарахман/Українська правда |
"Працюючи з партнерами з інших країн, які створювали подібні інституції пам’яті, зокрема пов’язані зі складною драматичною історією, ми випрацювали ціль – не законсервуватися в минулому, бачити та показувати не лише драматизм, а навпаки – використовувати пережитий досвід із поглядом у майбутнє.
Чому історія важлива для теперішнього та майбутнього українців та іноземців? Бо момент Майдану є миттю ствердження й етапом формування української ідентичності", – пояснює своє бачення директор.
У вересні 2017 року Київська міська рада надала музеєві в користування земельні ділянки навпроти готелю "Україна", вздовж Алеї Героїв Небесної сотні та навпроти верхнього виходу зі ст. м. "Хрещатик".
На останній ділянці якраз планують спорудження Музею Майдану. Загалом грошова оцінка земельних ділянок, переданих у користування музею, складає майже 300 млн грн.
Також 2019 року Верховна Рада внесла зміни до законодавства, що унеможливили передачу майбутнього меморіального та музейного комплексу в оренду або його придбання для комерційних цілей. Адже ця земля в самому центрі Києва є чи не найбільш дороговартісною з усіх наявних земельних ділянок столиці.
Увесь цей час тривали палкі дискусії та суперечки, чи потрібен взагалі музей та меморіал, а чи ліпше залишити місця загибелі людей такими, як є. До цих дискусій залучали громадські організації учасників революцій та родини Героїв Небесної сотні.
Що відбувається з Меморіалом Небесної сотні
Меморіал прагнуть створити, щоби означити чітке місце для вшанування пам’яті загиблих в архітектурному ансамблі центральної площі столиці. Він повинен охоплювати ту частину вулиці Інститутської, яка зараз офіційно перейменована в Алею Героїв Небесної сотні.
"Майдан є також центральним простором столиці, тож ми не можемо створити меморіал з винятково траурними конотаціями.
У світовому контексті цікаво поглянути, як змінювались ставлення громадян та учасників подій протестів на площі Таксим у Стамбулі, або протестів у Брикстоні 1981 року в Лондоні. Ці місця не перетворились на винятково комеморативні пам’ятки", – розповідає Ігор Пошивайло.
У 2017-2018 роках провели міжнародний анонімний конкурс на архітектурні проекти зі спорудження Меморіалу. За словами керівництва музею, до складу журі входили, зокрема, і представники громадськості та родин загиблих.
Тоді міжнародне журі визначило переможцем проект Ірини Волинець (Львів, Україна) та Марії Процик (Роттердам, Нідерланди).
 | ||
|
На початку шляху зі сторони Майдану та Хрещатика мають розташувати меморіальну стелу зі 107 кам’яних колон, що символізуватимуть 107 загиблих Героїв Небесної сотні. Кожна з них буде індивідуально присвячена окремому загиблому. Ця стіна зі стели буде простягатися приблизно до місця, де над алеєю проходить пішохідний міст.
Далі по обидві сторони висадять 107 лип – на згадку про кожного Героя Небесної Сотні. За задумом авторів проекту, простір повинен сполучити в одному просторі траурні шану та пам’ять з рефлексіями про продовження життя й розвитку в цьому місці.
Однак 2018 року реалізацію проекту було заблоковано – на ділянку, де мали спорудити меморіал, наклали арешт задля проведення слідчих експериментів та розслідування загибелі учасників революції. Припис від Генпрокуратури не порушувати ландшафт місця неодноразово подовжували.
Думку прокуратури підтримали також й окремі родичі загиблих та постраждалих учасників Революції. У березні 2019 року вони скерували публічний лист на адресу керівництва Музею та урядових інституцій, що вони виступають проти спорудження Меморіалу за тим проектом, який переміг.
Керівництво Музею висловило своє обурення та зазначило, що переможця визначали спільно з громадською організацією "Родина Героїв Небесної сотні", а також узгоджували всі нюанси з родичами загиблих і потерпілих у 2016-2017 роках.
"Українська правда" звернулась до Степана Сольчаника, який був одним із ініціаторів цього листа та виступає проти будівництва Меморіалу. Пан Степан є братом загиблого 20 лютого 2014 року Богдана Сольчаника.
Його позиція не змінилась: чоловік виступає проти, бо побоюється, що суттєві зміни ландшафту нашкодять судовим справам, де він і його брат є потерпілими. Судові вироки досі не винесені.
"Той проект, який переміг у конкурсі, передбачає знищення багатьох автентичних деталей рельєфу, що унеможливлює в подальшому проведенням слідчих та інших потрібних для слідства експериментів, і це ставить під сумнів взагалі справедливого вироку підозрюваним.
Тому той проект Меморіалу, який переміг, потрібно переглянути як мінімум, і мінімізувати втручання в рельєф", – наполягає Сольчаник.
Аргумент керівництва Музею, що більшість родин загиблих не виступили проти спорудження Меморіалу в тому вигляді, як передбачає проект-переможець, чоловік відкидає.
"Вони запросили на узгодження керівництво громадської організації, яке на той момент було лояльним до них. Так вони ніби створили враження, що це думка більшості – якщо не всіх родин. Зараз вони цим прикриваються, мовляв, "ми ж запрошували – керівництво було". З їхнього боку – це предмет маніпуляцій.
Я би не прив’язував думку всіх родин до громадської організації. Її думка змінюється разом із керівництвом. Через назву може скластися враження, що всі родини поділяють одну думку. Насправді це не так, адже в кожної родини є своя позиція стосовно будівництва Меморіалу", – коментує ситуацію Сольчаник.
Водночас він не виступає проти будівництва Музею, під який виділена поряд ділянка. Степан Сольчаник згоден, що команда робить багато позитивних речей для підтримки пам’яті.
Однак вносити суттєві зміни у вигляд вулиці Інститутської, де відбулися трагічні події Революції Гідності, він вважає "несмаком", адже це є пам’яткою історії.
На аргументи про втручання в ландшафт місць загибелі людей керівництво Музею відзначило, що зміни вже відбуваються.
"Наші пам’яткоохоронці, завдання яких – дуже точно фіксувати точки загибелі, місця барикад, кажуть, що подекуди земля просіла на 40 см. Говорячи про збереження, мають на увазі непорушність простору, а він – скривлюється", – зазначає Ольга Сало, заступниця директора Музею.
"Українська правда" звернулась також до представників громадських організацій: Володимира Голоднюка, родича Героя Небесної сотні Устима Голоднюка, та Павла Сидоренка, учасника Революції.
 |
| Фото: Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності |
Володимир Голоднюк був заступником голови громадської організації "Родина Героїв Небесної сотні" в 2019 році, коли відбувались дискусії.
Він розповів, що тоді організація направила лист до урядових органів та керівництва музею про підтримку спорудження Меморіалу.
Пан Голоднюк вважає, що більшість родин хочуть отримати належний меморіал для вшанування пам’яті, і в проекті не вбачають жодних загроз для слідства чи винесення судових вироків.
На його думку, родичі, які виступають проти, стали жертвами маніпуляцій шахраїв, зацікавлених у відтягуванні процесу будівництва.
Павло Сидоренко є координатором Громадської Спілки "Ініціативна група постраждалих/поранених на Майдані". Він порівнює Меморіал Героям Небесної сотні з Меморіалом 9/11 у Нью-Йорку.
За його словами, американській владі, радше за все, було так само важко отримати згоду від родичів майже 3000 загиблих у тій трагедії, але задля гідного вшанування вони пішли урозріз з думкою меншості й збудували його.
"Безумовно, не можуть бути всі задоволені: всі родини Героїв Небесної сотні, всі поранені, представники громадянського суспільства – це нормальний процес. Має бути політична воля й підтримка більшості представників родин, поранених, громадської думки.
Якщо далі не зосередити зусилля, Офіс генерального прокурора перекладатиме на суди, суди – на адвокатів і так далі", – нарікає Сидоренко.
Із побоюваннями, що спорудження Меморіалу знищить можливості для слідчих дій, він не погоджується.
"Це питання кримінально-процесуального характеру. Ми не можемо гарантувати, що в майбутньому слідству не потрібно буде знову проводити на тому місці слідчі експерименти. Але слід розуміти, що слідчий експеримент не є основою доказової бази в судах, він може бути тільки частиною інших доказів, яка їх підсилює – показів свідків, потерпілих, певних обвинувачених, матеріальних об’єктів.
Наскільки я знаю, то Державне бюро розслідувань й Офіс генерального прокурора не потребують наразі проведення слідчих експериментів на цьому місці. Але виключати таку можливість ми не можемо. Проте чи не будувати через це Меморіал?", – нарікає пан Сидоренко.
Поки на ділянку було накладено арешт, авансові платежі від Міністерства культури все одно були перераховані на рахунок музею. І громадськість, і правоохоронці побачили в цьому комерційний інтерес та спроби шахрайства з боку музею. У 2020 році до музею неодноразово приходили з обшуками про можливі зловживання посадовців та розкрадання бюджетних коштів.
Тоді музей зазнав нищівної критики, адже чимало представників громадськості звинуватили керівництво в корупції та співпраці з різними політичними силами (часом опозиційними одна до одної). Проте далі історія з кримінальними провадженнями затихла.
Ми звернулися за коментарем до Головного управління Національної поліції України про хід розслідувань. Нам повідомили, що слідчі поліції проводять досудове розслідування. Правоохоронці вбачають правопорушення за такими статтями Кримінального кодексу України: ухилення від сплати податків (част. 1 та 3 ст. 212) та зловживання владою або службовим становищем (част. 2 ст. 364)
Він сподівається, що Меморіал все-таки збудують, і він стане символом для об’єднання країни довкола спільних ідеалів свободи й гідності.
Яке майбутнє в Музею Майдану?
Паралельно з процесами будівництва Меморіалу відбувався конкурс на найкращий архітектурний проект Музею Революції Гідності.
Музей, за словами директора, буде присвячений не лише Революції гідності, а Майдану як соціальному й культурному явищу загалом. Експозиція займатиме лише третину площі, а решта стане інтерактивним простором для дискусій, рефлексій та подій.
Знову ж таки, Міністерство культури організувало міжнародний конкурс, в якому до комісії журі залучили всі сторони. У липні 2018 визначили переможця – проект німецького архітектурного бюро "Kleihues + Kleihues".
 | ||
|
Проте переможець не міг почати реалізацію свого проекту. Передовсім тому, що замовник – Мінкульт – не виплачував премію аж до кінця 2020 року.
Проте головними перепонами були вимоги українського законодавства про наявність в іноземному бюро відповідностей до українських державних вимог, а також сертифікації в українських регуляторних органах. Це були непомірно довгі за часом та виснажливі вимоги для німецьких архітекторів.
Архітектурне бюро запропонувало продати ліцензійні права на проект за 900 тис. євро. Утім, така сума аж ніяк не відповідає очікуваним витратам, закладеним у держбюджеті.
Зрештою, керівництву музею вдалося домовитися про безкоштовну передачу авторських прав концепції музею, а проектувальника та будівельника шукатимуть в Україні.
"Наразі питання Музею перестало бути цікавим широкій громадськості, це не питання номер один у державному порядку денному.
Зазвичай ці всі проблеми згадуються ритуально в проміжку між 21 листопада і 20 лютого щороку – згадує влада, згадує суспільство. А далі життя продовжується", – нарікає Павло Сидоренко.
Що планує робити керівництво Музею
Загалом мають спорудити три основні осередки комплексу: Меморіал Героїв Небесної сотні, Музей Майдану та Дім свободи.
Ігор Пошивайло переконує, що меморіал готові виконати фактично за пів року. Він пройшов усі етапи державних експертиз, і на нього були виділені гроші з держбюджету авансом у сумі 111 млн грн.
Керівництво музею обіцяє надати детальний господарчий та правовий звіт наприкінці 2021 року стосовно авансу в 111 млн грн для будівництва меморіалу.
Проте труднощі зі зняттям арешту ділянки та спротивом частини учасників революції та представників загиблих ставлять під сумнів можливу швидку появу Меморіалу.
Із музеєм справи йдуть дещо краще. Цього року керівництво зуміло розблокувати процеси розробки проектно-кошторисної документації, що узгодить архітектурні рішення з містобудівними вимогами українського законодавства. 8 вересня музей оголосив тендер на виконання документації з приблизною сумою 54 млн грн.
 |
| Фото: Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності |
Ігор Пошивайло окреслив приблизні строки виконання музею:
"За сприятливих умов, тобто допомоги з боку уряду та відсутності перепон з боку правоохоронців, проектування триватиме 1,5 – 2 роки.
Після цього потрібно погодити й отримати всі державні експертизи, передовсім, містобудівні, тому що Майдан і прилеглі території є пам’яткою місцевого значення та буферною зоною ЮНЕСКО.
Можна сподіватися, що на початку 2023 року почнуться підготовчі роботи для будівництва. Кінець 2025 – початок 2026 року виглядають оптимістичними прогнозом завершення будівництва будівлі музею".
Дім свободи буде третьою складовою меморіалу, в якому проводитимуться публічні заходи, зокрема до роковин і державних подій, освітні та мистецькі події, просвітницькі експозиції та екскурсії. Дім свободи буде розташований у будівлі музею.
За словами керівництва, це буде та частина комплексу, яка не матиме негативних конотацій трауру чи скорботи, а буде майданчиком для рефлексій щодо загроз і ризиків демократії, цінностям свободи й гідності.
І представники музейного комплексу, і представники громадськості висловили сподівання, що в ситуацію втрутяться державні високопосадовці – президент, прем’єр-міністр, генеральний прокурор та міністри. І прибічники, і противники будівництва меморіалу вважають, що самими бюрократичними механізмами подолати статус-кво неможливо, і потрібно постійно привертати увагу до проблем.
Керівництво музею вважає, що головна ціль збудувати меморіал якомога швидше – це гарантувати, що жодна майбутня влада не знехтує здобутками Майдану та не зможе зігнорувати його роль для українського суспільства, адже це буде постійним нагадуванням в центрі столиці.
Як зазначили в керівництві музею, цілковита відсутність належного комплексу, де можна було би вшанувати пам’ять про події революції, на 8 році з моменту подій викликає щонайменше подив, і не лише серед українського суспільства, а й серед іноземних лідерів, які відвідують місця пам’яті.
Вас також може зацікавити:
На будівництво комплексу "Бабин Яр" підуть щонайменше 5 років та десятки мільйонів доларів
Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.