ТЕСТ: Що ви знаєте про Маланку, водіння Кози і традиції 13-14 січня?

13 січня в Україні святкують Щедрий вечір (Маланку), а 14 січня – Старий Новий рік, який збігається з датою християнського свята Василія Великого.

За старим юліанським календарем Новий рік відзначали саме в ці дні.

І хоч зараз ми живемо за григоріанським календарем, в Україні залишається традиція проводжати старий рік 13-14 січня.

Наші пращури вірили, що щедрий стіл, добрі побажання, щедрування та інші обряди принесуть їм добробут і щастя в наступному році.

У ці дні українці водили Козу, влаштовували театралізовані дійства, ворожили.

Чи знаєте ви, як українці поєднували язичницькі та християнські звичаї, що їли і як бешкетували, проводжаючи старий рік?

Перевірте себе у нашому тесті!

1/13

Що означає назва свята Маланки?

Фото: Amazing Ukraine

Назва походить від імені преподобної Меланії, яку вшановують 13 січня. Вона була римською черницею і меценаткою. Обидві версії вважаються правильними. Назва і традиції Маланки походять із язичницьких часів, однак християни наділяють свято іншим сенсом і пов’язують його з преподобною Меланією. Миланка (Маланка) – це донька богині кохання Лади й бога гармонії Лада, яку викрав лихий змій, а богатир Василь-Безпальчик – врятував із підземного царства і взяв у дружини. Тому Маланка – це дохристиянський символ Місяця, а Василь – Сонця. Обидві версії вважаються правильними. Назва і традиції Маланки походять із язичницьких часів, однак християни наділяють свято іншим сенсом і пов’язують його з преподобною Меланією. Обидва значення можна вважати правильними. Обидві версії вважаються правильними. Назва і традиції Маланки походять із язичницьких часів, однак християни наділяють свято іншим сенсом і пов’язують його з преподобною Меланією.

2/13

Що традиційно готують на Щедрий вечір?

Фото: Peteer/Depositphotos

Хліби “Маланка” і “Василь”. На Щедрий вечір українці готували багато жирної їжі: щедру кутю, свинину (запікали ціле порося, готували кров’янку, холодець, верещаку), пироги, кашу, млинці та вареники з різними начинками: маком, сиром, гречкою, картоплею, салом тощо. Все це українці запивали узваром. Також випікали хліб, зокрема символічні хлібини “Маланка” і “Василь”, які лежали поруч і, за деякими версіями, символізували подружжя. Запечене порося. На Щедрий вечір українці готували багато жирної їжі: щедру кутю, свинину (запікали ціле порося, готували кров’янку, холодець, верещаку), пироги, кашу, млинці та вареники з різними начинками: маком, сиром, гречкою, картоплею, салом тощо. Все це українці запивали узваром. Також випікали хліб, зокрема символічні хлібини “Маланка” і “Василь”, які лежали поруч і, за деякими версіями, символізували подружжя. Гречані млинці та вареники. На Щедрий вечір українці готували багато жирної їжі: щедру кутю, свинину (запікали ціле порося, готували кров’янку, холодець, верещаку), пироги, кашу, млинці та вареники з різними начинками: маком, сиром, гречкою, картоплею, салом тощо. Все це українці запивали узваром. Також випікали хліб, зокрема символічні хлібини “Маланка” і “Василь”, які лежали поруч і, за деякими версіями, символізували подружжя. Шпундру і верещаку. На Щедрий вечір українці готували багато жирної їжі: щедру кутю, свинину (запікали ціле порося, готували кров’янку, холодець, верещаку), пироги, кашу, млинці та вареники з різними начинками: маком, сиром, гречкою, картоплею, салом тощо. Все це українці запивали узваром. Також випікали хліб, зокрема символічні хлібини “Маланка” і “Василь”, які лежали поруч і, за деякими версіями, символізували подружжя. Усі ці страви. На Щедрий вечір українці готували багато жирної їжі: щедру кутю, свинину (запікали ціле порося, готували кров’янку, холодець, верещаку), пироги, кашу, млинці та вареники з різними начинками: маком, сиром, гречкою, картоплею, салом тощо. Все це українці запивали узваром. Також випікали хліб, зокрема символічні хлібини “Маланка” і “Василь”, які лежали поруч і, за деякими версіями, символізували подружжя.

3/13

Яка кутя має бути 13 січня?

Фото: kovalnadiya.ukr.net/Depositphotos

Щедра. Існує кілька різновидів куті: голодну готують 18 січня – перед Водохрещем, багату – перед Різдвом Христовим, а щедру – 13 січня перед Старим Новим роком. У щедрий вечір, на відміну від Святвечора, стіл має бути жирним і ситним, а не пісним. Тому наші пращури додавали в кутю масло, вершки або смалець, і називали її щедрою. Добра. Існує кілька різновидів куті: голодну готують 18 січня – перед Водохрещем, багату – перед Різдвом Христовим, а щедру – 13 січня перед Старим Новим роком. У щедрий вечір, на відміну від Святвечора, стіл має бути жирним і ситним, а не пісним. Тому наші пращури додавали в кутю масло, вершки або смалець, і називали її щедрою. Смачна. Існує кілька різновидів куті: голодну готують 18 січня – перед Водохрещем, багату – перед Різдвом Христовим, а щедру – 13 січня перед Старим Новим роком. У щедрий вечір, на відміну від Святвечора, стіл має бути жирним і ситним, а не пісним. Тому наші пращури додавали в кутю масло, вершки або смалець, і називали її щедрою. Багата. Існує кілька різновидів куті: голодну готують 18 січня – перед Водохрещем, багату – перед Різдвом Христовим, а щедру – 13 січня перед Старим Новим роком. У щедрий вечір, на відміну від Святвечора, стіл має бути жирним і ситним, а не пісним. Тому наші пращури додавали в кутю масло, вершки або смалець, і називали її щедрою. Голодна. Існує кілька різновидів куті: голодну готують 18 січня – перед Водохрещем, багату – перед Різдвом Христовим, а щедру – 13 січня перед Старим Новим роком. У щедрий вечір, на відміну від Святвечора, стіл має бути жирним і ситним, а не пісним. Тому наші пращури додавали в кутю масло, вершки або смалець, і називали її щедрою.

4/13

Що робила українська молодь на свято Маланки?

Фото: GOROD.cn

Водила Маланку, а також Козу. З 13 на 14 січня молодь традиційно розважалася у різний спосіб: водила Маланку і козу, співала, танцювала, бешкетувала, веселила перехожих, переодягалася, розігрувала сценки. Для театралізованого дійства двоє людей “перебиралися” у Маланку та Василя, а їх супроводжували найрізноманітніші персонажі: Дід і Баба, Ведмідь, Циган, Чорт, Коза, Змій-Дід, Єврей, Козак, “Міхоноша”, Цариця, Москаль, Смерть, Журавель та інші. У масках і костюмах щедрувальники ходили по селу, показували сатиричні, гумористичні сценки еротичного чи побутового характеру, пародіювали сімейне життя чоловіка і жінки, танцювали, жартували і висловлювали добрі побажання. Влаштовувала містерії і ставила ігрово-еротичні сценки. З 13 на 14 січня молодь традиційно розважалася у різний спосіб: водила Маланку і козу, співала, танцювала, бешкетувала, веселила перехожих, переодягалася, розігрувала сценки. Для театралізованого дійства двоє людей “перебиралися” у Маланку та Василя, а їх супроводжували найрізноманітніші персонажі: Дід і Баба, Ведмідь, Циган, Чорт, Коза, Змій-Дід, Єврей, Козак, “Міхоноша”, Цариця, Москаль, Смерть, Журавель та інші. У масках і костюмах щедрувальники ходили по селу, показували сатиричні, гумористичні сценки еротичного чи побутового характеру, пародіювали сімейне життя чоловіка і жінки, танцювали, жартували і висловлювали добрі побажання. Щедрувала і ворожила. З 13 на 14 січня молодь традиційно розважалася у різний спосіб: водила Маланку і козу, співала, танцювала, бешкетувала, веселила перехожих, переодягалася, розігрувала сценки. Для театралізованого дійства двоє людей “перебиралися” у Маланку та Василя, а їх супроводжували найрізноманітніші персонажі: Дід і Баба, Ведмідь, Циган, Чорт, Коза, Змій-Дід, Єврей, Козак, “Міхоноша”, Цариця, Москаль, Смерть, Журавель та інші. У масках і костюмах щедрувальники ходили по селу, показували сатиричні, гумористичні сценки еротичного чи побутового характеру, пародіювали сімейне життя чоловіка і жінки, танцювали, жартували і висловлювали добрі побажання. Усі варіанти. З 13 на 14 січня молодь традиційно розважалася у різний спосіб: водила Маланку і козу, співала, танцювала, бешкетувала, веселила перехожих, переодягалася, розігрувала сценки. Для театралізованого дійства двоє людей “перебиралися” у Маланку та Василя, а їх супроводжували найрізноманітніші персонажі: Дід і Баба, Ведмідь, Циган, Чорт, Коза, Змій-Дід, Єврей, Козак, “Міхоноша”, Цариця, Москаль, Смерть, Журавель та інші. У масках і костюмах щедрувальники ходили по селу, показували сатиричні, гумористичні сценки еротичного чи побутового характеру, пародіювали сімейне життя чоловіка і жінки, танцювали, жартували і висловлювали добрі побажання.

5/13

Хто виконує роль Маланки?

Фото: Дивись. info

Незаміжня дівчина, у якої вдома є кожух. Роль Маланки традиційно виконує переодягнений дівчиною хлопець, а Василя навпаки – переодягнена дівчина. Маланка має пишне вбрання, яскраво підведені брови, червоні губи та нарум'янені щоки, а також імітує невмілу господиню. Дівчина, яка найменше з усіх порається по господарству. Роль Маланки традиційно виконує переодягнений дівчиною хлопець, а Василя навпаки – переодягнена дівчина. Маланка має пишне вбрання, яскраво підведені брови, червоні губи та нарум'янені щоки, а також імітує невмілу господиню. Хлопець, переодягнений і нафарбований, як жінка. Роль Маланки традиційно виконує переодягнений дівчиною хлопець, а Василя навпаки – переодягнена дівчина. Маланка має пишне вбрання, яскраво підведені брови, червоні губи та нарум'янені щоки, а також імітує невмілу господиню. Будь-хто, в кого гарно виходить. Роль Маланки традиційно виконує переодягнений дівчиною хлопець, а Василя навпаки – переодягнена дівчина. Маланка має пишне вбрання, яскраво підведені брови, червоні губи та нарум'янені щоки, а також імітує невмілу господиню.

6/13

Що Маланка тримає у руках?

Фото: Марія Леоненко, Олександра Буханова/Veterdoit

Качан капусти або кукурудзи. Маланка втілює “невмілу господиню”, яка мете від порогу до хати, погано готує, б’є посуд чи не може прясти, тому зазвичай реквізитом для цього персонажа є веретено, віник, лялька або інший атрибут “жіночої справи”. Веретено, віник чи ляльку. Маланка втілює “невмілу господиню”, яка мете від порогу до хати, погано готує, б’є посуд чи не може прясти, тому зазвичай реквізитом для цього персонажа є веретено, віник, лялька або інший атрибут “жіночої справи”. Хліб і чарку горілки. Маланка втілює “невмілу господиню”, яка мете від порогу до хати, погано готує, б’є посуд чи не може прясти, тому зазвичай реквізитом для цього персонажа є веретено, віник, лялька або інший атрибут “жіночої справи”. Кочергу або плуг. Маланка втілює “невмілу господиню”, яка мете від порогу до хати, погано готує, б’є посуд чи не може прясти, тому зазвичай реквізитом для цього персонажа є веретено, віник, лялька або інший атрибут “жіночої справи”.

7/13

Кого традиційно водив персонаж Циган?

Фото: Ельдар Сарахман/"Українська правда"

Козу. У деяких регіонах саме Ведмідь, а не Маланка і Василь, вважався головним персонажем. Зазвичай хлопець, який грав Цигана, водив ведмедя за собою, а паралельно міг співати і танцювати. Ведмідь був з ніг до голови обмотаний “обладунками”, які робилися з очерету, горохової соломи і рогози, а важили аж до 70 кг! Ведмедя. У деяких регіонах саме Ведмідь, а не Маланка і Василь, вважався головним персонажем. Зазвичай хлопець, який грав Цигана, водив ведмедя за собою, а паралельно міг співати і танцювати. Ведмідь був з ніг до голови обмотаний “обладунками”, які робилися з очерету, горохової соломи і рогози, а важили аж до 70 кг! Змія. У деяких регіонах саме Ведмідь, а не Маланка і Василь, вважався головним персонажем. Зазвичай хлопець, який грав Цигана, водив ведмедя за собою, а паралельно міг співати і танцювати. Ведмідь був з ніг до голови обмотаний “обладунками”, які робилися з очерету, горохової соломи і рогози, а важили аж до 70 кг! Це залежало від регіону. У деяких регіонах саме Ведмідь, а не Маланка і Василь, вважався головним персонажем. Зазвичай хлопець, який грав Цигана, водив ведмедя за собою, а паралельно міг співати і танцювати. Ведмідь був з ніг до голови обмотаний “обладунками”, які робилися з очерету, горохової соломи і рогози, а важили аж до 70 кг!

8/13

Що означає “водіння Кози” і як це відбувалося?

Водіння кози – це давня містерія, під час якої хлопця у костюмі кози водять по хатах, супроводжуючи це щедрівками і виставами. Водіння кози – це давнє містичне дійство, яке символізувало родючість і перемогу життя над смертю. Колись у ньому брали участь жреці й “священна тварина” коза, та згодом цей ритуал перетворився радше на виставу. Роль кози грав парубок, який надягав вивернутий хутром догори кожух і дерев’яну маску кози з рогами, рухомою щелепою та борідкою. “Козу” за налигача тримав Дід із великим носом і червоними щоками, а супроводжували інші "козоводи”. Молодь ходила по хатах і розігрувала невеличкі вистави, сюжет яких ви дізнаєтеся з наступного питання. Водіння Кози – це обряд, коли треба донести п’яного щедрувальника додому. Водіння кози – це давнє містичне дійство, яке символізувало родючість і перемогу життя над смертю. Колись у ньому брали участь жреці й “священна тварина” коза, та згодом цей ритуал перетворився радше на виставу. Роль кози грав парубок, який надягав вивернутий хутром догори кожух і дерев’яну маску кози з рогами, рухомою щелепою та борідкою. “Козу” за налигача тримав Дід із великим носом і червоними щоками, а супроводжували інші "козоводи”. Молодь ходила по хатах і розігрувала невеличкі вистави, сюжет яких ви дізнаєтеся з наступного питання. Водіння Кози – це політико-сатирична сценка. Водіння кози – це давнє містичне дійство, яке символізувало родючість і перемогу життя над смертю. Колись у ньому брали участь жреці й “священна тварина” коза, та згодом цей ритуал перетворився радше на виставу. Роль кози грав парубок, який надягав вивернутий хутром догори кожух і дерев’яну маску кози з рогами, рухомою щелепою та борідкою. “Козу” за налигача тримав Дід із великим носом і червоними щоками, а супроводжували інші "козоводи”. Молодь ходила по хатах і розігрувала невеличкі вистави, сюжет яких ви дізнаєтеся з наступного питання. Щоб водити Козу, необхідно отримати водійське посвідчення. Водіння кози – це давнє містичне дійство, яке символізувало родючість і перемогу життя над смертю. Колись у ньому брали участь жреці й “священна тварина” коза, та згодом цей ритуал перетворився радше на виставу. Роль кози грав парубок, який надягав вивернутий хутром догори кожух і дерев’яну маску кози з рогами, рухомою щелепою та борідкою. “Козу” за налигача тримав Дід із великим носом і червоними щоками, а супроводжували інші "козоводи”. Молодь ходила по хатах і розігрувала невеличкі вистави, сюжет яких ви дізнаєтеся з наступного питання.

9/13

Що врешті-решт робили з Козою?

Козі відламували роги. Хлопець, який грав козу, приходячи до будинку, намагався “буцнути” господарів. Тоді, за обрядом, норовливу козу “вбивали”, і її треба було оживити піснями і жартами. Залежно від сюжету, козу також могла воскресити знахарка або лікар. Козу вбивали й оживляли. Хлопець, який грав козу, приходячи до будинку, намагався “буцнути” господарів. Тоді, за обрядом, норовливу козу “вбивали”, і її треба було оживити піснями і жартами. Залежно від сюжету, козу також могла воскресити знахарка або лікар. Козу поїли узваром і годували бубликами. Хлопець, який грав козу, приходячи до будинку, намагався “буцнути” господарів. Тоді, за обрядом, норовливу козу “вбивали”, і її треба було оживити піснями і жартами. Залежно від сюжету, козу також могла воскресити знахарка або лікар.

10/13

Як дівчата ворожили на кохання 13-14 січня?

Фото: "Святочне ворожіння" Микола Пимоненко

Кожна дівчина з компанії брала по цибулині та клала її корінцями у воду. За повір’ям, чия цибулина раніше пустить зелені паростки, та дівчина першою вийде заміж. У ніч з 13 на 14 січня дівчата завжди ворожили: хтось використовував зерно, хтось воду, хто цибулину. Дехто ворожив на гребінці чи навіть на тваринах – виходили з дому й дивилися, якого звіра зустрінуть першим. Однак за допомогою чобіт українки ворожили не на Маланку, а в Андріївську ніч (13 грудня). Біля воріт дівчата насипали три купки зерна, а вранці перевіряли. Якщо ніхто його не чіпав, то сімейне життя буде щасливим, а якщо ж його розсипали – то буде лихо. У ніч з 13 на 14 січня дівчата завжди ворожили: хтось використовував зерно, хтось воду, хто цибулину. Дехто ворожив на гребінці чи навіть на тваринах – виходили з дому й дивилися, якого звіра зустрінуть першим. Однак за допомогою чобіт українки ворожили не на Маланку, а в Андріївську ніч (13 грудня). Дівчина знімала свій чобіт та кидала його від себе із заплющеними очима. Куди чобіт носком впаде, звідти наречений прийде. У цей момент дівчина мала стояти нерухомо, інакше ворожіння не збудеться. У ніч з 13 на 14 січня дівчата завжди ворожили: хтось використовував зерно, хтось воду, хто цибулину. Дехто ворожив на гребінці чи навіть на тваринах – виходили з дому й дивилися, якого звіра зустрінуть першим. Однак за допомогою чобіт українки ворожили не на Маланку, а в Андріївську ніч (13 грудня). Перший і другий варіанти. У ніч з 13 на 14 січня дівчата завжди ворожили: хтось використовував зерно, хтось воду, хто цибулину. Дехто ворожив на гребінці чи навіть на тваринах – виходили з дому й дивилися, якого звіра зустрінуть першим. Однак за допомогою чобіт українки ворожили не на Маланку, а в Андріївську ніч (13 грудня). Другий і третій варіанти. У ніч з 13 на 14 січня дівчата завжди ворожили: хтось використовував зерно, хтось воду, хто цибулину. Дехто ворожив на гребінці чи навіть на тваринах – виходили з дому й дивилися, якого звіра зустрінуть першим. Однак за допомогою чобіт українки ворожили не на Маланку, а в Андріївську ніч (13 грудня).

11/13

Що робили хлопці, поки дівчата ворожили?

Фото: Оксана Лелюк/Facebook

Обливали дівчат водою. За звичаєм, після “латок” (спільної вечері після “маланкування”) дівчата йшли ворожити, а хлопці тим часом крали в них ворота, брами, паркани чи навіть худобу. Якщо якийсь батько дівчини не вберіг подвір’я, то щоб “відбити” майно назад, мусив поставити хлопцям могорич. Чіплялися до них і зазирали у вікно. За звичаєм, після “латок” (спільної вечері після “маланкування”) дівчата йшли ворожити, а хлопці тим часом крали в них ворота, брами, паркани чи навіть худобу. Якщо якийсь батько дівчини не вберіг подвір’я, то щоб “відбити” майно назад, мусив поставити хлопцям могорич. Крали паркани і калитки. За звичаєм, після “латок” (спільної вечері після “маланкування”) дівчата йшли ворожити, а хлопці тим часом крали в них ворота, брами, паркани чи навіть худобу. Якщо якийсь батько дівчини не вберіг подвір’я, то щоб “відбити” майно назад, мусив поставити хлопцям могорич. Разом ловили півня, щоб новий рік був щасливий. За звичаєм, після “латок” (спільної вечері після “маланкування”) дівчата йшли ворожити, а хлопці тим часом крали в них ворота, брами, паркани чи навіть худобу. Якщо якийсь батько дівчини не вберіг подвір’я, то щоб “відбити” майно назад, мусив поставити хлопцям могорич.

12/13

Що необхідно зробити зранку 14 січня?

Хлопці мають викрасти паркан з подвір’я дівчини, яка їм подобається. Зранку 14 січня засівати мали молоді хлопці, бо саме вони, на думку наших пращурів, приносили удачу в дім. Також Василь Великий був покровителем землі, тому саме чоловік мав засіяти подвір’я зерном. Хлопці мають іти до хрещених та інших родичів і посівати зерном. Зранку 14 січня засівати мали молоді хлопці, бо саме вони, на думку наших пращурів, приносили удачу в дім. Також Василь Великий був покровителем землі, тому саме чоловік мав засіяти подвір’я зерном. Дівчата мають тричі обмести всю хату до світанку. Зранку 14 січня засівати мали молоді хлопці, бо саме вони, на думку наших пращурів, приносили удачу в дім. Також Василь Великий був покровителем землі, тому саме чоловік мав засіяти подвір’я зерном. Хлопці й дівчата мають віддати батькам гроші, які нащедрували. Зранку 14 січня засівати мали молоді хлопці, бо саме вони, на думку наших пращурів, приносили удачу в дім. Також Василь Великий був покровителем землі, тому саме чоловік мав засіяти подвір’я зерном.

13/13

Чим не можна посівати?

Фото: Ерудит. інфо

Пшеницею – бо буде поганий урожай. У деяких регіонах України існувало повір’я, що горохом посівати не можна. Він нібито виник зі сліз Божої Матері, тому тільки сльози він і принесе в дім. За іншою версією, не бажано використовувати гречку і просо, а от пшениця, жито, ячмінь, овес чи навіть рис – те, що треба для посівання. Горохом – бо він зі сліз Діви Марії. У деяких регіонах України існувало повір’я, що горохом посівати не можна. Він нібито виник зі сліз Божої Матері, тому тільки сльози він і принесе в дім. За іншою версією, не бажано використовувати гречку і просо, а от пшениця, жито, ячмінь, овес чи навіть рис – те, що треба для посівання. Насінням чіа – це до бідності. У деяких регіонах України існувало повір’я, що горохом посівати не можна. Він нібито виник зі сліз Божої Матері, тому тільки сльози він і принесе в дім. За іншою версією, не бажано використовувати гречку і просо, а от пшениця, жито, ячмінь, овес чи навіть рис – те, що треба для посівання. Ячменем – бо буде погане здоров’я. У деяких регіонах України існувало повір’я, що горохом посівати не можна. Він нібито виник зі сліз Божої Матері, тому тільки сльози він і принесе в дім. За іншою версією, не бажано використовувати гречку і просо, а от пшениця, жито, ячмінь, овес чи навіть рис – те, що треба для посівання.