Що там у кіно: Драма про війну на Сході, лауреат Золотої пальмової гілки, американські незалежні скандалісти та ще три фільми грудня

У останній місяць найдраматичнішого року незалежної України вітчизняний кінопрокат насичений образами далеких та близьких військових катаклізмів та катастроф, а також родинних негараздів, в яких часом можна віднайти ключ до порятунку всесвіту.

З 1-го грудня

"Обмін", режисер Володимир Харченко-Куліковський

Досвідчений постановник серіалів та телевізійних фільмів дебютував у кінорежисурі з картиною, що віддає належне поневірянням людей, чиї родичі були захоплені у полон у "гібридний" період російської агресії, у "зоні АТО", коли війна все ще була ніби розпорошена серед звичного повсякдення, не маючи суттєвого впливу на життя більшості наших співгромадян.

Відправною точкою сюжету є моральна дилема, що встає перед центральним персонажем стрічки (В'ячеслав Довженко), якому телефонує командир загону сепаратистів, щоб повідомити, що його син, який воює у лавах ЗСУ, потрапив до їхніх рук, і запропонувати його викупити. Герой поспішає у вказане донбаське селище із потрібною сумою, але у якості полоненого йому приводять невідому молоду людину. Мовляв, вийшла помилка, де син, ми не знаємо, а цього не забирай, якщо не бажаєш, нехай з нами залишається.

Зазначимо, що київська прем’єра стрічки пройде у Будинку кіно у рамках проекту "Осередок Кіноспільнота" за участю творчої групи.

"Коза Ностра. Мама їде", режисер Джованні Дота

Україно-італійська картина Джованні Дота стала другим після "Гнізда горлиці" Тараса Ткаченка кінематографічним твором про українську служницю у Італії. Образ нашої працьовитої та стійкої заробітчанки, яка поступово долає емоційне відчуження зі своїми італійськими наймачами, отримує тут несподіване жанрове осмислення.

Уродженка Карпат (Ірма Вітовська), дізнавшись, що її донька, що осіла в Сицилії, стала матір'ю, вирушає до Італії, щоб допомогти доглядати онука. На жаль, донька зовсім не горить бажанням поділитися своїми материнськими правами та обов'язками, і героїні доводиться влаштовуватись у чужих людей, ставши прибиральницею у величному, але дещо занепалому особняку немолодого вдівця. Як і оселя, сімейне та, певно, професійне життя цього синьйора переживає якщо не занепад, то глибоку кризу ‒ у нього псуються відносини з дітьми, а спроби приховати фінансові труднощі набувають розпачливого характеру.

Харизматичній і рішучій жінці вдається не тільки надати затишку похмурим кімнатам, а й поволі помирити батька з дітьми. Тим часом героїня виявляє, що сім'я, до якої вона встигла прив'язатися, очолює впливовий мафіозний клан, що незабаром вносить значні зміни до її професійних обов’язків.

"Трикутник смутку", режисер Рубен Естлунд

У стрічці, що стала володарем Золотої пальмової гілки, відомий шведський режисер продовжує поповнювати галерею гострохарактерних образів представників західного суспільства, з-під ніг яких внаслідок надзвичайних обставин тікає ґрунт звичного комфорту та успішності. Його нова картина виявляється своєрідним поєднанням робінзонади та постапокаліптичних мотивів.

Дія розгортається на безлюдному острові, де знаходять порятунок пасажири круїзного лайнера, що зазнав аварії. Під пологом тропічного лісу, біля краю океанської безодні багатство і соціальний статус героїв втрачають всякий сенс, значення мають лише найпростіші навички виживання, якими ніхто з них не володіє ‒ за винятком прибиральниці. У ситуації, що склалася, уявлення про цивілізацію і варварство зазнають значних змін.

"Вищій пілотаж", режисер Джастін Діллард

Другий за останній час після сиквела "Топ гану" блокбастер про військових пілотів, заснований на реальному епізоді Корейської війни, що був докладно описаний у документальній книзі військового історика Адама Макоса "Відданість" (так в оригіналі називається і сам фільм), яка лягла в основу сценарію стрічки.

У центрі оповіді ‒ дружба льотчиків Джессі Брауна (Джонатан Мейджерс) та Томаса Хаднера (Глен Пауелл), що міцніє в міру спільного виконання бойових операцій. Коли в ході чергового бою літак Брауна збивають, і він падає на ворожій території, Хаднер поспішає на допомогу побратиму, приземляючись поблизу. На пошуки пілотів вирушає американський гелікоптер, прагнучі випередити солдатів північнокорейських і китайських сил.

Діллард, син військового льотчика (який виступив технічним консультантом картини), хотів відтворити на екрані цю героїчну подію 70-річної давнини після прочитання книги Макоса, встигнувши поспілкуватися з Томасом Хаднером незадовго до його смерті.

"Все завжди і водночас", режисери Ден Кван та Деніел Шайнерт

Автори одного з найбільш гучних за останній час фільмів американського "незалежного" кіно "Людина-швейцарський ніж" представили нову картину, що характеризується тією ж химерною сумішшю непристойного гумору і ліризму, що доходить до сентиментальності. У центрі досить заплутаного сюжету ‒ сім'я китайських емігрантів в Америці, які відчайдушно прагнуть утриматись на плаву і не зірватися за межу нервового зриву.

Особливо дістається матері сімейства (Мішель Йео), що звалила на себе основну частину турбот про сімейний бізнес і яку роздирають спроби утримати від розпаду шлюб з добросердечним, але дещо слабохарактерним і недолугим чоловіком (Джонатан Ке Кван), налагодити відносини з донькою (Стефані Сюй), що бунтує, і виносити бурчання батька (Джеймс Хонг), деспотичного і нетерпимого.

Немов і цього мало, вона виявляє себе в ролі такої собі Сари Коннор, коли в розпал стомлюючих суперечок з податковим інспектором (Джеймі Лі Кертіс) її чоловік оголошує, що з'явився до неї з паралельного всесвіту ‒ одного з великої множини, щоб повідомити їй, що якась зла сутність готується знищити все існуюче, і тільки вона, опанувавши досвід своїх альтернативних особистостей, здатна дати відсіч чудовиську. Приголомшена героїня, як водиться, намагається запевнити непроханого гостя, що подібна місія їй не під силу, у неї і своїх проблем вистачає, проте, як з'ясовується, катаклізм, якому їй необхідно запобігти, має безпосереднє відношення до її начебто настільки звичайних прикростей.

Вигадливість того, що відбувається, може викликати захоплення розмахом фантазії або здатися втомливо надлишковим, проте чудовий акторський ансамбль заслужить в аудиторії одностайну похвалу.

З 8-го грудня

"Чудовисько", режисер Кріс Сівертсон

Фільм Сівертсона постає оригінальною інтерпретацією мотивів горору 1950-х, насамперед класичного "Чудовиська з Чорної Лагуни" (який став нещодавно джерелом натхнення для однієї з кращих картин Гільєрмо дель Торо "Форма води"). Власне містичний елемент сплітається тут з насмішкувато переданою атмосферою "золотого століття" 50-х з її показним благополуччям та благопристойністю. У центрі оповіді – молода жінка (Крістіна Річчі), яка разом з маленьким сином знімає будиночок, з вікон якого відкривається мальовничий краєвид на озеро. Але його брижі приховують зловісну таємницю, як, втім, і героїня, яка воліє не знімати трубку, як би довго не дзвонив телефон, та все частіше дістає з шафки пляшку з горілкою.

У роботі Сівертсона також простежується вплив знаменитого роману Генрі Джеймса "Поворот гвинта" про дитячу сприйнятливість до чарів потойбічних сил.

Олександр Гусев, спеціально для УП. Життя