Cиньо-жовтий ведмідь 73-го Берлінале – про війну, біженців, пошуки самоідентифікації та з голлівудськими зірками

Стартував 73-й Берлінський міжнародний кінофестиваль. Червоні доріжки розгорнули вперше після пандемії. Тож в німецькій столиці неймовірний ажіотаж – тут не лише люблять кіно і багато знімають, але й підкреслено реагують на політичну ситуацію з акцентом на соціальні проблеми.

Цього року фестиваль висловлює солідарність з Україною та Іраном. Берлінський кінофест офіційно засудив агресивну війну Росії і підтримав протестувальників проти іранського режиму. Більшість стрічок висвітлюють теми війни, біженства, еміграції та самоідентифікації.

Українці у Берліні

Вперше в історії кінофесту його символ "одягнули" в кольори прапору іншої держави. Кажуть, що попит на жовто-сині значки ведмедиків дуже високий. На церемонії відкриття Берлінале 2023 очікується відеозвернення президента України.

Загалом тут покажуть шість українських стрічок – дві ігрові та чотири документальні. Проте жодна з них не потрапила в основну конкурсну програму.

На дні фестивалю припадає річниця повномасштабного вторгнення, тож 24 лютого українські кінематографісти та посол України вийдуть на червоний хідник Палацу Берлінале. Цього ж дня відбудеться світова прем'єра документального фільму "Східний фронт" Євгена Тітаренка та Віталія Манського.

Стрічку знімали в різних куточках України, зокрема, у Київській, Харківській і Херсонській областях. "Східний фронт" показує війну очима медиків. Євген Тітаренко почав документувати події російсько-української війни ще у 2014 році, коли був парамедиком у медичному батальйоні "Госпітальєри". З початком повномасштабного вторгнення Євген оцінив масштаби кінопроєкту і запросив до співавторства російського режисера українського походження Віталія Манського. Манський народився у Львові, працював у Росії й переїхав до Латвії після того, як Росія анексувала Крим.

Постер фільму "Східний фронт"

Без перебільшення однією з найочікуваніших пов'язаних з Україною подій є позаконкурсна прем'єра документального фільму "Суперсила" Шона Пенна та Аарона Кауфмана. Квитки в залі на 900 місць розкупили за лічені хвилини.

Робота над фільмом стартувала ще до повномасштабного вторгнення Росії в Україну, на початку 2021 року. Шон Пенн взявся знімати кіно про коміка Зеленського, який став президентом. Тоді перспектива жорстокої війни не була очевидною. У лютому 2022-го, коли почався наступ росіян, голлівудські режисери були в Києві. Тож стрічка на основі кількох інтерв'ю найімовірніше продемонструє різницю між Зеленським як президентом мирної країни та президентом країни у вогні війни.

Художній керівник Берлінського кінофестивалю Карло Шатріан підкреслив: "Цей фільм демонструє роль мистецтва та митців у складні часи". До речі, при зустрічі Шон Пенн передав Володимиру Зеленському один зі своїх "Оскарів" і попросив повернути йому в Малібу після перемоги.

Пенн віддав Зеленському "Оскара". Фото: Офіс президента

Своє бачення подій в Україні покажуть і польські документалісти. Режисерська група Томаша Вольського та Пьотра Павлуся проїхали Україною військового часу від польського кордону через Київ до Харкова. Кіно вони промовисто назвали "В Україні" – заперечують російську проімперську форму "на Україні".

Росіянам цього року відмовили в участі у фестивалі, хоча у попередні роки на Берлінале російський кінематограф звучав доволі гучно. Просочився як "незалежний" лише один фільм "з-за порєбрика" – стрічка учениці Олександра Сокурова, Маліки Мусаєвої "Клітка шукає птаху". Режисерка живе в Німеччині, фільм зняла при підтримці Франції. Стрічка чеченською мовою розповідає про життя жінок в інгушському селі на кордоні з Чечнею. У центрі - історія 17-річної Яхи.

Для порівняння, минулого року на фестивалі було сім російських фільмів.

Єдиним ігровим повним метром від України став фільм Тоні Ноябрьової "Ти мене любиш?" Фільм представлений в програмі "Панорама", отже за нього можуть голосувати глядачі. Прем’єра відбудеться 20 лютого, тож наразі складно сказати, чи доречно німецькі критики проводять паралелі між дорослішанням 17-річної героїні зі шляхом Незалежної України. Сама режисерка переконує, що її фільм про любов: головна героїня намагається знайти тепло, взаєморозуміння та людяність на тлі розпаду Союзу та власної родини.

Постер фільму "Ти мене любиш?"

Зйомки стрічки відбувалися в Києві під час пандемії коронавірусу у 2021 році. Останню сцену стрічки зняли за три дні до початку повномасштабного наступу Росії. Режисерка пригадує, що під час зйомок литовському оператору постійно дзвонили родичі та друзі й слізно просили терміново виїхати з Києва. А він не міг залишити роботу.

Акторка Карина Химчук, яка зіграла головну роль, тепер живе в статусі біженки у Берліні. А її 51-річного батька мобілізували до війська.

Свою першу ігрову стрічку на фестивалі покаже українська режисерка Надія Парфан, відома своїми документальними проєктами. Короткометражку "Це побачення" зняли під суб’єктивним кутом камери одним немонтованим кадром. Це історія про життя міста, яке навіть під час війни не спиняється.

Постер фільму "Це побачення"

На кришталевого ведмедя в програмі Generation 14 plus претендує фільм Аліси Коваленко "Ми не згаснемо". Саме в цій категорії минулого року перемогло кіно українки Катерини Горностай "Стоп-Земля". Зараз, до речі, ця стрічка йде в прокаті по всій Німеччині.

Фільм Коваленко, як і стрічки Горностай та Ноябрьової, теж про дорослішання, але тут воно відбувається на тлі постійної воєнної загрози. П’ять підлітків – Андрій, Руслан, Ілля, Ліза та Лєра – шукають пригод та нудяться зовсім поруч із лінією фронту на Луганщині. Раптом у них з'являється надія вирватися з сірої буденності та помандрувати в Гімалаї. Зйомки почалися у 2019-му в містечках Золоте та Станиця Луганська, які зараз окуповані росіянами.

Режисерка Аліса Коваленко після повномасштабного вторгнення Росії вступила у добровольчий батальйон. А через чотири місяці служби знову повернулася до роботи в кіно.

Постер фільму "Ми не згаснемо"

298 людей серед поля зібрав у перший знімальний день фільму "Залізні метелики" режисер Роман Любий. Документальна стрічка про воєнний злочин – збиття літака рейсу MH17 – поєднує архівні кадри, фрагменти телеінтерв’ю, записи розмов російських військових з елементами перфомансу та інсталяціями.

"У мене не було цілі робити щось дивацьке, – пояснює режисер. – Мені дійсно зручно виражати пластикою те, що я думаю. Так буває. Поки люди не бачать матеріалу, вони не розуміють, як можна знімати фільм про авіакатастрофу і використовувати елементи хореографії, показуючи жертв. Але відео, зрештою, все ставить на свої місця".

Масовою сценою режисер хотів наочно показати площу у 12 квадратних кілометрів, яка стала місцем злочину. Кожен з пасажирів мав свою історію, які не варто губити з-поміж сухих новинних повідомлень.

Режисер каже, що працюючи над фільмом у 2021 році, вважав свою роботу попередженням неминучої катастрофи, адже непокаране вбивство веде до нових і нових злодіянь. Після початку повномасштабного вторгнення це стало очевидним, і в фільм довелося вводити нові акценти й навіть додатковий епізод з Ірпенем.

Коли стрічка вже була змонтована, окружний суд Гааги заочно виніс вирок про довічне ув'язнення трьом головним винуватцям трагедії.

Постер фільму "Залізні метелики"

Короткометражка "Прокидаючись у тиші" – умовно українська. Її автори – відомий молодий німецький режисер Данієль Асаді Фаєзі та українка Міла Жлуктенко, яка здобула освіту й живе у Німеччині.

Фільм показує дітей-біженців з України, яких поселяють у колишній німецькій військовій казармі. Малі граються, катаються на гойдалках та велосипедах і досліджують навколишній світ. У свої ігри вони вплітають воєнні символи з минулого, пов'язують їх новим досвідом. На асфальті діти виводять нескінченну петлю: "Путін, припини вбивати людей".

Про нагороди та журі

Цьогоріч українці вперше потрапили і в журі Берлінале. Минулорічна переможниця, режисерка Катерина Горностай судитиме фільми в "своїй" категорії – Generation 14plus. А програмна директорка Kyiv International Short Film Festival Саша Прокопенко оцінюватиме фільми з квір-програми фестивалю Teddy Award.

У Берлінале цього року наймолодша в історії фестивалю очільниця журі. Почесна роль дісталася 31-річній американській акторці Крістен Стюарт.

Крістен Стюарт очолює журі. Фото: Monika Skolimowska/picture alliance via Getty Images

Загалом Берлінале дуже щедрий на нагороди, однак розібратися в них непросто. Бо навіть не всі учасники кіноогляду розуміють, на який приз претендує їхня робота і хто голосує в цій номінації. Але усі цінують участь, бо навіть позапрограмний показ на фестивалі категорії А – це серйозне досягнення в кар'єрі.

Тож "Золотого ведмедя" дають за найкращий повний метр, короткометражку та за визначні досягнення в кіноіндустрії. Вже відомо, що цьогоріч його отримає Стівен Спілберг. "Срібних ведмедів" значно більше, ними відзначають режисерську роботу, чоловічу і жіночу ролі, музику, сценарій та гран-прі журі. "Кришталевого ведмедя" дають за найкращий фільм для молодих і про молодих. Ще є "Бронзовий", особлива премія від журі, "Блакитний ангел", приз Тедді за фільми ЛГБТ-тематики і з десяток інших відзнак – призи за кращий дебют, роботу художника, актуальність. У кожній програмі своє фахове журі, окремо є призи від критиків та глядачів. Останні можуть голосувати в кінотеатрах після сеансів.

Золотий та Срібні ведмеді Берлінале. Фото: Sean Gallup / Getty Images

Отже, з 400 представлених в межах фестивалю фільмів за "Золотого ведмедя" змагаються 19. В основній конкурсній програмі аж п'ять німецьких фільмів, а решта – виробництва Іспанії, Китаю, Канади, Франції, США, Великобританії, Австралії, Португалії, Мексики та Японії.

Що у програмі?

Спершу про господарів. Німець Крістіан Петцольд покаже стрічку "Червоне небо", це друга частина його кінотрилогії. За сюжетом, молодий письменник відпочиває з друзями на берегу Балтійського моря. Він має завершити рукопис, натомість застрягає в любовному трикутнику і не може вибратися з глухомані через лісову пожежу.

"До кінця ночі" – детективна історія Крістофа Хохойслера про поліцейського-гея, який, щоб увійти в довіру до злочинця, імітує стосунки з трансгендерною жінкою.

80-річна славетна німецька режисерка Маргарете фон Тротта зняла байопік про стосунки австрійської письменниці з швейцарським колегою Максом Фрішем – "Інгеборг Бахман: Подорож в пустелю".

У фільмі "Музика" Ангела Шанелек інтерпретує міф про Едіпа. А стрічка "Якось ми розкажемо один одному все" Емілі Атеф насолоджується еротикою стосунків 17-річної Марії з 40-річним сусідом по фермі.

Французький метр Філіп Гаррель зняв ніжну сімейну сагу "Велика колісниця" про родину ляльководів. В головних ролях всі твоє дітей режисера.

Інший француз Джакомо Абруццезе дебютує з історією білоруса Алєксєя, який вступає в іноземний легіон і прямує воювати до Нігерії.

Міжнародне журі. Фото: Dominique Charriau / Getty Images

Не менш вражаюче звучить опис роботи південноафриканського режисера Джона Тренгова. За сюжетом, таксист-бодібілдер вступає в лібертаріанську секту й втрачає зв'язок з реальністю. Ваги стрічці додає участь голлівудського актора Едріана Броуді.

А от про стихійні лиха на фестивалі розкажуть анімацією. Історія кохання в аніме-стрічці японця Макото Сінкая "Судзуме" розгортається на тлі загроз глобального потепління. Досить несподівано відкриє фестиваль американська романтична комедія "Вона прийшла" Ребеки Міллер з Енн Гетевей та Пітером Дінклейджем. Головний герой, композитор, переживає творчу кризу, і його дружина, яка в минулому була його психотерапевткою, рекомендує вирушити на пошуки натхнення.

Поза конкурсом покажуть фільм про диригентку "Тар", за який Кейт Бланшет отримала "Золотий глобус". Ажіотаж прогнозують на світовій прем'єрі "Сенеки" з Джоном Малковичем та стрічці про Голду Меїр з Хелен Мірен.

Діджиталізація Берлінале

До речі, про квитки. Черги до кас, в яких люди чатували ночами зі спальниками та наметами, канули в історію.

Берлінале 2023 стартував. Фото: berlinale.de

Тепер всі продажі здійснюються онлайн на сайті Берлінале. На сторінці кожного фільму можна обрати дату показу. Продажі відкриваються найчастіше за три дні до сеансу. Один користувач може придбати два квитки.

Реєструватися краще завчасно і діяти швидко, бо на топові фільми білети розлітаються за лічені хвилини.

Читайте також: Українське кіно у 2022: без Росії, з перемогами і відкритими питаннями