Тисячі реставрованих дверей Одеси відкривають невідоме обличчя міста і таємниці його історії

Відомо, що козацькі поселення постали на землях Північного Причорномор’я задовго до того, як у фортецю Хаджибей (Кочубій, 1415 р.) увійшли війська на чолі з каталонцем Хосе де Рібасом та чорноморські козаки під проводом отаманів Антона Головатого й Захарія Чепіги.

1740-го на французькій "Мапі Чорного моря часів античності" вперше у текстовій версії з’являється назва Одеса.

Як і більшість приморських портових міст, Одеса зазнала впливу різних культур, які нашаровувались, мов фарба на полотно, формуючи особливий, не схожий на інші малюнок. Таким чином вона створила свій неординарний образ.

Тож навіть ті, хто вперше приїздить сюди, з першого погляду й кроку знають: тут не так, як деінде, це Одеса.

Водночас, культурна мапа Одеси –частина європейського культурного простору. Тут жили і працювали знані митці, тутешні меценати відкривали для одеситів твори майстрів з усього світу, тому локальна культура – це синергія культур Півдня та Півночі, Сходу й Заходу.

На жаль, чимало вже втрачене, але можливо і важливо зберегти спадок: через нього підтримується зв'язок поколінь і цілісність історії краю та країни.

В часи війни за незалежність та суверенітет це питання національної безпеки, бо культура – один з найчіткіших ідентифікаторів нації та джерел її незламності.

Про це ми говорили з командою фінансованого ЄС проєкту "Тисячі дверей Одеси" – представниками ГО "Тисячі дверей" та ГО "Центр проектних ініціатив "ДІРЕКТ".

Перші займаються реставрацією та оцифруванням (створення за архівація фото- відеоматеріалів, які фіксують об’єкти) одеських дверей, вікон і балконів. Другі – здійснюють менеджмент проєкту.

Ініційована ними "Програма реставрації та просування старовинних дверей та воріт "Тисячі дверей Одеси" отримала підтримку й грант Європейського Союзу в сумі понад 400 000 євро через EaP Civil Society Facility (CSF) – проєкт, що фінансується ЄС.

Наразі він на стадії реалізації, а офіційно сформульована мета є такою: "... створити стійку, успішну та розвинену програму/модель для реставрації та популяризації старовинних дверей та воріт, що мають історичне чи інше значення, за участю мешканців, представників бізнесу, міської влади та інших зацікавлених сторін у співпраці з муніципалітетом".

Про все, що залишилося за межами формальних документів, та про культурне життя часів повномасштабної війни розповідали Олександр Левицький, співавтор проєкту, голова ГО "Тисячі дверей", Дар’я Бабілунга, координаторка проєкту, засновниця ГО "Центр проектних ініціатив "ДІРЕКТ" та менеджерка проєкту з комунікацій Ірина Кацер.

– Свого часу в Україні виник схожий флешмоб, присвячений дверям – він охопив і захопив Львів, Івано-Франківськ, Чернігів… В чому суть, сенс та унікальність вашого проєкту, який триває від 2019 року і має амбітні плани?

– Якщо коротко: відреставрувати двері й створити першу відкриту для відвідувачів реставраційну майстерню.

Але реставрація (від лат. restauratio) — це відновлення, повернення до первозданного вигляду, тому, показуючи людям аутентичні об’єкти, ми "розконсервовуємо" історію та пам'ять.

Це - точка відліку.

Реставруючи, ми звертаємось до історії, тож отримуємо новий пласт досліджень міста – його архітектури, мистецтва, ремісництва, побуту.

Це наш культурний спадок, який ми можемо не тільки зберегти, а й примножити, зробити цікавим для молоді – через відкриття невідомого (а тому цікавого), інформування і залучення її до практичної участі у спільній роботі .

Двері, зазвичай, люди помічають, коли ними користуються, коли вони дуже гарні або в жахливому стані.

Насправді ж, це своєрідний портал між світами, з минулого в майбутнє: тисячі людей в різні часи беруться за ручку дверей парадної і передають одне одному свою енергію; відчинивши двері, ми виходимо у великий світ, а зачиняючи їх, заходячи з вулиці, ми потрапляємо у світ приватності, особистого життя людини.

Тож ми вирішили, що необхідно зберегти старовинні та цікаві двері – і зробити це разом з одеситами та муніципальною владою. Бо втілити цю мету самотужки практично неможливо, і перший досвід нашої команди у 2019-му переконав нас у цьому остаточно.

Ми відкрили наші двері навстіж, зробивши доступними для всіх процес – пошук об’єктів, залучення коштів, власне реставрацію (в певних моментах). І це було вірне рішення: ми тепер точно знаємо, що добрі справи притягують добрих людей!

Якщо ви зайдете на нашу сторінку у ФБ, наприклад, то побачите, що ми говоримо про все, що відбувається, і запрошуємо одеситів підтримати цю роботу у будь-який прийнятний для них спосіб – наприклад, переконати сусідів дати згоду на реставрацію дверей у їхньому будинку.

Згода мешканців - обов’язкова умова, без неї не обійтися, проте аргументи з царини культури не завжди переконливі для людей. Скажімо, їх іноді насторожує, що ми пропонуємо реставрувати двері безкоштовно.

Бувала недовіра, бували сумніви, бували різкі відмови – навчені різним життєвим досвідом мешканці шукали приховані сенси та цілі. Однак приклад й результат переконливіші за всі слова, тож ми рухаємось вперед.

– Які джерела енергії вашого руху – крім натхнення та викликів?

– Ми заробляємо власними силами – друкуємо і продаємо листівки з нашими роботами, реставруємо, проводимо експертизу; ми залучаємо кошти тих, хто готовий допомагати – у нас є свої шанувальники і меценати.

Але заради масштабування ми вирішили скористатися новими можливостями й подали грантову заявку на конкурс ЄС. Тепер, завдяки гранту Європейського Союзу, ми рухаємось значно впевненіше, і це не формальна подяка.

Грант став реальним імпульсом – нас підтримали міжнародні партнери, ми отримали кошти, збільшили робочий простір, придбали сучасне обладнання.

І якщо раніше реставрація одних дверей могла тривати до семи місяців, то зараз цей термін скоротився, а результатами ми задоволені значно більше.

Адже нам доводилося просто фарбувати або лакувати реставровані двері. Тепер же використовуємо лазур та масла, відкриваючи фактуру, об’єм матеріалу. Навіть люди з вадами зору можуть на дотик "роздивитися" відновлені нами двері!

Завдяки можливостям, які дає сучасне обладнання, ми і самі тільки тепер почали до деталей розуміти, як саме виглядали двері колись, адже можемо без загрози пошкоджень дістатися до вихідної поверхні полотна – раніше нам доводилось бути дуже обережними, знімаючи шар за шаром.

Судіть самі: нещодавно ми реставрували двері будинку Навроцького на вул. Садовій, 5, створені у 1888 році. Наші майстри зняли 16 шарів різних покриттів!

Зважаючи на міцність радянської фарби (а після 1917-го року збереженням і естетикою дверей мало хто переймався), можете уявити, яка то була ювелірна робота.

– Історія – тонка матерія, інтерес до неї, на жаль, частіше ситуативний. А у грантовій пропозиції ви поставили конкретну мету, зокрема, залучити одеситів та місцеву владу до реалізації проєкту з подальшою перспективою.

Чи вдається вам досягати синергії?

– Проєкт замислювався як партнерський – і з владою, і з меценатами, та війна внесла свої корективи, тому виходимо з реальних умов. Ми популяризуємо наш проєкт та його результати усіма доступними засобами – через соцмережі, відкриті заходи, публікації, спілкування.

Звісно, хотілося б масштабніше, проте кошти скеровуємо на реалізацію практичних цілей: відкрити публічну реставраційну майстерню, розпочати безперервний процес реставрації дверей та воріт, залучаючи різні джерела фінансування (меценати, гранти, спонсори), збільшити кількість реставрованих історичних дверей в Одесі та зменшити витрати на реставрацію.

Але ми виконуємо роботу, яка сама нас презентує, бо люди дивуються, коли бачать відновлені двері, і у них прокидається спочатку цікавість, а потім і зацікавленість.

До речі, ідея відкритої майстерні виникла не просто так: ми переконані, що люди мають бачити не тільки результат, а й процес, і тих, хто повертає історію в сьогодення.

Погодьтесь, коли ти бачиш майстра, бачиш, як він працює, ставлення до його роботи буде зовсім іншим, усвідомленим, емоційним – як і до міста та його історії.

Ми навіть маємо такі коментарі до розповіді про наші двері: "У наступному житті я хочу бути реставратором!".

І такі люди приєднуються до нас – розраховуємо саме на них, бо і в мирні часи чиновники мали інші клопоти, зараз – тим паче.

Але ми розуміємо і те, що кожна продана нами листівка – це донат, кожен лайк – також, а кожна надіслана закордон листівка – це трансфер української культури, це сигнал про те, що наша спадщина, невіддільна від європейської, - під загрозою знищення і зникнення через війну.

Водночас, це і сигнал про те, що ми маємо план і натхнення для її збереження.

Тому ми щиро вдячні європейцям, які підтримують Україну на усіх фронтах, навіть на культурному, хоча, здавалося, є інші сфери, які потребують допомоги.

Але у кожного свій фронт, і хлопці, які нас захищають, мають знати, що ми працюємо, наводячи лад в нашому місті, до якого вони повернуться, і яке стане ще кращим, попри всі намагання ворога посіяти паніку, зневіру, страх.

Зрештою, чому через ворога ми маємо припинити свою роботу?

– Чи зазнав проєкт 1000 дверей змін через розгортання повномасштабної російської війни?

– В лютому 2022-го куратори від проєкту ЄС пропонували нам призупинити роботу – виключно з міркувань безпеки. Проте наша команда вирішила продовжити працювати, ніхто не поїхав, навпаки, була здорова злість і готовність завершити розпочате попри обстріли, відключення світла та складну зиму.

Звісно, план і структуру бюджету проєкту довелося відкоригувати з огляду на реалії, тому кількість дверей, які мали бути відреставровані, зменшили, а терміни реалізації подовжили, переглянули деякі інші пункти.

Наприклад ми погодили з ЄС придбання необхідних матеріалів для захисту та підтримки митців, а частину бюджету проєкту скерували на гуманітарні потреби в Одеській області.

Також ми плануємо залучити до взаємодії людей з інших регіонів України, які у нашому місті рятуються від війни й нещодавно взяли участь у тематичному хакатоні для ВПО, і його учасники виявили реальний інтерес до нашої роботи.

– Але є результати…

– Проєкт триває, і перші його доробки можна побачити й оцінити не тільки перебуваючи в Одесі – онлайн формат дає для того всі можливості.

• Маємо на сайті проєкту перший і єдиний у своєму роді цифровий каталог історичних дверей і воріт Одеси – з світлинами та нарисами з історії. Можливо, когось здивує така детальність, та нам відома магія деталей і ми прагнемо, аби кожен охочий міг дізнатися якнайбільше про нашу історію. До того ж, не завжди і не у кожного є доступ до архівів або можливість купити альбом.
• Вже відкрита реставраційна майстерня, де працюють фахові реставратори, майстри та молоді спеціалісти.
• Також в роботі 15 відеороликів та стрічка про реставрацію одеських дверей, історію яких розповідають самі одесити.
• Звісно, триває реставрація дверей – через відомі обставини кількість їх в межах проєкту зменшено від 100 до 40, але це будуть дійсно цікаві та якісно зроблені об’єкти.

Про інші активності проєкту розповімо по завершенні – сподіваємось, нам більше не доведеться коригувати наші плани.

– Що станеться з проєктом після його завершення – хто продовжить чи завершить реставрацію дверей Одеси?

– Ми прагнемо відкрити одеситам й гостям міста не тільки відроджену красу, але й дати нові знання – тому наша команда також вчиться. Ми опановуємо навички проєктної роботи, і це новий для нас досвід.

Ми розуміємо, ми переконалися, що можемо розраховувати на підтримку донорів, тож слід скористатися такими можливостями.

ЄС підтримав нас в важкі часи війни, і ця допомога стала каталізатором для проєкту. Але він завершиться, фінансування буде закрито – що далі?

Не секрет, що чимало проєктів зводяться нанівець не тільки через відсутність стратегії розвитку, але через брак коштів та неготовність чи нездатність команд заробляти. Це не наш шлях!

Світовий досвід довів, що культура може і повинна приносити прибуток, а не "триматись на державних дотаціях", як це відбувається десятки років на наших теренах.

Як наслідок, ми підраховуємо невідновлювані втрати, втрачаємо фахівців і даємо привід недоброзичливцям та скептикам сумніватись у сталості й автентичності самої культури.

Наша команда бачить розвиток проєкту "1000 дверей Одеси зовсім по-іншому": ми зацифрували тисячі дверей, вікон, балконів і вже "бачимо", як наші майстри реставрації змінять їх. А потім – чому б ні? – настане черга фасадів.

Ми хочемо, щоб Одеса відкрила одеситам та світові своє обличчя з усіма його таємницями та унікальними рисами, бо неможливо змінити двері, не змінивши світ. Принаймні, маємо такі плани!

Дізнатися більше про проєкти ЄС та роздивитись культурну мозаїку "Разом творимо. Разом зберігаємо" Ви можете за посиланням: https://eu4ukraine.eu/mosaic

Автор: Тетяна Вороніна

#РазомЗберігаємо #РазомТворимо

Публікація підготовлена за підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю автора і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.